Рішення

від 25.10.2023 по справі 914/1424/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2023 Справа № 914/1424/23

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., у справі

за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів»

до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Пеляк-Мартин Наталії Романівни

до відповідача-2: ОСОБА_1

до відповідача-3: ОСОБА_2

до відповідача-4: ОСОБА_3

про: стягнення 7 322 171,77 грн., звернення стягнення на майно,

представники

позивача: не з`явився

відповідача-1: не з`явився

відповідача-2: не з`явився

відповідача-3: не з`явився

відповідача-4: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

03.05.2023р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Пеляк-Мартин Наталії Романівни, відповідача-2: ОСОБА_1 , відповідача-3: ОСОБА_2 , відповідача-4: ОСОБА_3 про стягнення 7 322 171,77 грн., звернення стягнення на майно.

08.05.2023р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: вищевказану позовну заяву залишити без руху; надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

24.05.2023р. на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№13102/23.

29.05.2023р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 21.06.2023р.

Хід справи викладено в ухвалах та протоколах суду.

21.06.2023р. на електронну адресу суд від представника відповідача-3 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх.№15432/23).

Протокольною ухвалою від 21.06.2023р. суд ухвалив: продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів, розгляд справи відкласти на 09.08.2023р.

23.06.2023р. на адресу суду від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№15678/23).

03.07.2023р. на електронну адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№16297/23).

06.07.2023р. на адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№16867/23).

18.07.2023р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь відзив відповідача-2 (вх.№17826/23).

20.09.2023р. на електронну адресу суд від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№22762/23).

18.10.2023р. на адресу суду від представника відповідача-1 надійшла заява про визнання позову (вх.№25262/23).

18.10.2023р. на адресу суду від представника відповідача-2-3-4 надійшла заява про визнання позову (вх.№25257/23).

Позиція позивача:

Позивач з підстав неналежного виконання відповідачем-1 кредитних зобов`язань, що виникли на підставі Генерального договору Кредитної лінії №168/В/2018 від 30.08.2018р. та Додаткового договору від 05.11.2019р. №276/В/2018-2 (Генеральний договір), Додаткового договору від 06.10.2021р. №168/В/2018-9 (Додатковий договір), Додаткового договору від 31.08.2022р. №168/В/2018-9 (Додатковий договір), договорів поруки №168/В/2018/S-1 від 30.08.2018р. та №168/В/2018/S-3 від 31.10.2018р., враховуючи забезпечення вимог позивача, як кредитора, за такими договорами іпотекою, на підставі укладеного 31.10.2018р. між позивачем та відповідачем-4 Договору іпотеки (реєстр. №3640), просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у сумах 7 322 171,77 грн. з яких: 6 660 074,67 грн. - сума заборгованості за кредитом, 662 097,10 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Також, позивач просить в рахунок погашення вищевказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить відповідачу-4. При цьому, способом реалізації предмета іпотеки встановити шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні звичайних цін на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У відповіді на відзив позивач звертає увагу суду, що представник відповідача-2 використовує неактуальні положення цивільного законодавства, а саме, ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції Закону №1414-УІІІ від 14.06.2016р., в той час, як на момент укладення, як Основного зобов`язання так і Договору поруки, діяла норма (ч.4 ст.559 ЦК України) Закону №2478-УІІІ від 03.07.2018р., що була викладена в новій редакції і відповідно до перехідних положень ця норма застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію.

Важливим, також, позивач вважає те, що відповідно до умов Додаткового договору до Додаткового договору №168/В/2018-9 від 06.10.2021року про надання кредиту до Генерального договору від 31.08.2022 року, Банк надав відтермінування сплати відсотків за користування кредитом та/або відтермінування отриманого позичальником кредиту на термін з 30.06.2022р. по 31.08.2022р. Дане відтермінування, як вказує позивач, не призвело до збільшення обсягу відповідальності Поручителя чи Позичальника, а навпаки покращило їхні права шляхом надання додаткового часу на погашення кредитної заборгованості.

Позиція відповідача-1:

У відзиві зазначено, що позивач допустив помилку у розрахунках суми заборгованості, а надати власний розрахунок відповідач-1 не має об`єктивної можливості. На стадії підготовчого провадження позов визнав.

Позиція відповідача-2:

У відзиві заначено, що порука, яка виникла на підставі Договору поруки припинилася на підставі ч.1 ст.559 ЦК України та ч.4 ст.599 ЦК України. На стадії підготовчого провадження позов визнав.

Позиція відповідача-3:

У відзиві заначено, що порука, яка виникла на підставі Договору поруки припинилася на підставі ч.1 ст.559 ЦК України та ч.4 ст.599 ЦК України. На стадії підготовчого провадження позов визнав.

Позиція відповідача-4:

Відзиву на позов не надано. На стадії підготовчого провадження позов визнав.

Приписами ч.3 ст.185 ГПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

В силу ч.4 ст.191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За результатами дослідження наданих сторонами доказів та матеріалів справи, пояснень представників сторін, суд встановив наступне:

30.08.2018р. між ПАТ АКБ «Львів», правонаступником всіх прав обов`язків якого є АТ АКБ «Львів», що підтверджується витягом із Статуту (надалі - Банк) та Фізичною особою підприємцем Пеляк-Мартин Наталією Романівною (надалі - Позичальник) укладено Генеральний договір №168/В/2018 (надалі - Генеральний договір), відповідно до умов якого Банк зобов`язався здійснити кредитування Позичальника з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 10 000 000,00 грн., строком дії включно до 29.08.2028 року.

Відповідно до п.2.2. Генерального договору, Позичальнику надаються кредити, які оформляються Додатковим договором.

06.10.2021р. між Банком та Позичальникомбуло укладено Додатковий договір №168/В/2018-9 про надання кредиту до Генерального договору №168/В/2018 від 30.08.2018р. (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до умов Кредитного договору, Банк зобов`язався видати Позичальнику кредит на суму 6 975 000,00 грн. для рефінансування заборгованості за Додатковим договором №168/В/2018-7 від 01.10.2020р. з процентною ставкою 16% річних з кінцевою датою повернення - 05.10.2026 р. ( п.п. 2.1.1 - 2.1.6).

Прийняті на себе зобов`язання по Кредитному договору Банк виконав, перерахувавши на поточний рахунок Позичальника кошти в розмірі 3 120 000,00 грн. та 3 855 000,00 грн., що підтверджують меморіальні ордери №202380 від 06.10.2021р. та №202532 від 06.10.2021р. відповідно.

Відповідно до пункту 2.1.6 Кредитного договору, повернення кредиту здійснюється згідно Графіку погашення кредиту, оформленого Додатком №1, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.4.1, п.4.2 Кредитного договору, Позичальник зобов`язаний повернути Банку Кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим Договором та/або додатками до нього. Повернення Кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу Банку.

Згідно п.3.2 Кредитного договору, проценти за користування Кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по Кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3 Кредитного договору, з моменту видачі кредиту, до терміну, вказаному в п. 2.1.4 цього ж договору.

31.08.2022р. між Банком та Позичальником було укладено Додатковий договір до Додаткового договору №168/В/2018-9 від 06.10.2021р. (надалі - Додатковий договір), відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику відтермінування сплати відсотків за користування кредитом та/або відтермінування повернення отриманого позичальником Кредиту, на термін з 30.06.2022р. по 31.08.2022р.

Згідно із ч.2 Додаткового договору, Позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти відповідно до Графіку повернення кредиту за Кредитним договором, який викладено в новій редакції і що складає невід`ємну частину цього договору.

Станом на 26.04.2023р. заборгованість по нарахованих і несплачених процентах становить 662 097,10 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках.

Згідно п.2.7 Кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником зобов`язань, передбачених цим Договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов`язань за цим Додатковим договором, а також, у випадку несвоєчасної сплати процентів та/або повернення Кредиту або його частини.

Враховуючи кредитну заборгованість, у позасудовому порядку, Банком до Позичальника 03.02.2023 року було надіслано лист - вимогу за вих.№780/0-05, однак дана вимога залишились без відповідного реагування зі сторони Позичальника.

З метою забезпечення виконання вимог Позикодавця, які випливають з умов Генерального договору та додаткових договорів до Генерального договору було укладено договори поруки між Банком та:

- ОСОБА_1 (надалі- Поручитель-1), зокрема, Договір поруки №168/В/2018/S-1 від 30.08.2018 року,

- ОСОБА_2 (надалі- Поручитель-2), зокрема, Договір поруки №168/B/2018/S-3 від 31.10.2018 року.

Відповідно до п.1.2 Договорів поруки, Поручителі зобов`язалися відповідати перед Позивачем за належне, своєчасне та повне виконання Позичальником усіх зобов`язань за Генеральним договором та додатковими договорами до нього, в тому числі зобов`язань, які можуть виникнути у майбутньому, в зв`язку зі зміною умов Генерального договору, включаючи випадки збільшення кредитних зобов`язань Позичальника, пов`язані зі збільшенням ліміту кредитування, збільшенням розміру відсотків за користування кредитними коштами, збільшення терміну кредитування та інше.

Згідно п.2.2 Договорів поруки - Поручитель та Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором. Кредитор має право вимагати виконання зобов`язань за Генеральним договором від Позичальника та Поручителя, як разом, так і від кожного з них окремо.

У випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань перед Кредитором по Кредитному договору, Кредитор має право пред`явити вимогу до Поручителя про погашення Поручителем заборгованості в об`ємі боргових зобов`язань Позичальника перед Кредитором, що обумовлені Генеральним договором (п.2.5 Договорів поруки).

Згідно з п.4.3 Генерального договору, повернення кредитів, сплата процентів та інших платежів може здійснюватися третіми особами, в тому числі, але не виключно, Поручителями.

Згідно із п.2.6 Договорів поруки, Поручитель зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання по цьому договору, не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання повідомлення від кредитора про невиконання Позичальником зобов`язання (його частини) і необхідності їх виконання Поручителем.

Пунктами 2.8 Договорів поруки встановлено, що «Повідомлення, що направляється Кредитором Поручителю, виконується у письмовій формі і вважається таким, що отримано Поручителем, якщо воно надіслано рекомендованим чи цінним листом на адресу Поручителя, зазначену в цьому договорі чи надано йому особисто».

На виконання п.2.6 Договорів поруки, Поручителю -1 було надіслано лист-вимогу за вих. №782/0-05 від 03.02.2023 року та Поручителю - 2 було надіслано лист-вимогу за вих.№783/0-05 відповідно, однак вони залишились без відповідного реагування зі сторони Поручителів.

Виходячи із п.1.2, п.2.2 Договорів поруки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виступають солідарними боржниками по спірному зобов`язанню.

Разом з тим, 31.10.2018 року, для забезпечення своєчасного повернення кредиту, процентів за користування ним, оплати штрафних санкцій у передбачених законом та кредитним договором випадках, відшкодування інших витрат та збитків за Генеральним договором, між ПАТ АКБ «Львів» та ОСОБА_3 (надалі - Іпотекодавець) укладено Договір іпотеки, за реєстровим №3640.

Згідно п.1.3 Договору іпотеки, Іпотекодавцем в іпотеку Банку передано: житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно-1680216246236, загальною площею 425,8 кв.м., житловою площею 162,6 кв.м., що складається із семи кімнат; до житлового будинку відносяться металеві в цегляних стовпах ворота з хвірткою позн. №1 та цегляна суцільна огорожа позн. №2, та земельну ділянку, площею 0,0860 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 4623686600:01:002:1540.

Відповідно до п.5.2 Договору іпотеки - Іпотекодержатель (Позивач) набуває права звернення стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання Основного зобов 'язання, якщо у момент настання строку виконання Позичальником хоча б однієї з умов Основного зобов`язання (Кредитного договору) вона не буде виконана, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Основним зобов`язанням строк суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Основним зобов`язанням строки сум процентів, та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Основним зобов`язанням строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Таким чином, Іпотекодавець несе обов`язок, щодо погашення суми заборгованості за кредитним договором, в межах вартості Предмету іпотеки.

Пункт 5.4 Договору Іпотеки передбачає одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки - звернення стягнення за рішенням суду.

Відповідно до п.5.1 Договору іпотеки, у разі порушення Позичальником зобов`язань за Основним зобов`язанням та/або Іпотекодавцем умов цього договору, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення.

На виконання вищевказаного положення, з метою мирного врегулювання спору, Банком було надіслано Іпотекодавцю повідомлення про порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору за вих. №1702/0-05 від 02.03.2023р., однак, дана вимога залишилася без відповідного реагування зі сторони Іпотекодавця.

Разом з тим, 17.10.2023р. між позивачем та всіма відповідачами укладено договір про порядок виконання кредитних зобов`язань, якими сторони врегулювали погашення протермінованої заборгованості, визнаної відповідачами та встановленої рішенням суду, за Додатковим договором №168/В/2018-9 про надання кредиту до Генерального договору №168/В/2018 від 30.08.2018р. в розмірі 7 322 171,77 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 6 660 074,67 грн.; заборгованість по процентах - 662 097,10 грн., та щодо 219 665,20 грн. понесених Банком судових витрат на основі взаємних поступок.

Відтак, під час розгляду справи позовні вимоги відповідачі визнали в повному обсязі, подано відповідні заяви.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, 30.08.2018р. між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційним банком «Львів» (Банк), правонаступником якого є позивач, та відповідачем-1 (Позичальник) укладено Кредитний договір. При цьому, 06.10.2021р. та 31.08.2022р., між Банком та Позичальником укладено Додаткові договори, які є невід`ємною частиною Кредитного договору.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів розірвання Кредитного договору, отже, на підставі такого у позивача та відповідача-1 виникли відповідні права та обов`язки.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч.2 ст. 553 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Тому, виходячи із п.1, п. 2, п. 3 кожного із вищевказаних Договорів поруки та ст. 554 ЦК України, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виступають солідарними боржниками по даному зобов`язанню.

Проте, як слідує із матеріалів справи, зобов`язання Позичальником не виконувались, щомісячні платежі не сплачувались, що є порушенням ст. 526 ЦК України, в якій зазначено про те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, та ст. 1054 ЦК України, в якій передбачено, що Позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного Кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку з тим, що Позичальник систематично не виконує взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором у визначені Кредитним договором та Додатковими угодами терміни, Позивач, керуючись положеннями ст.1050 Цивільного кодексу України та умовами Кредитного договору, набув право вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших платежів за Кредитним договором та Додатковими угодами.

Матеріалами справи підтверджується, що вимогу до Поручителів про виконання ними зобов`язання, Банк пред`явив в межах строку, передбаченого Договором поруки та у відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках, які були додані до позовної заяви.

Крім того, як визнається самим відповідачем-2 та відповідачем-3 у відзиві і не заперечується Банком, перший прострочений непогашений платіж виник у вересні 2022 року.

Відповідач-1 жодних своїх розрахунків суду не надав, надалі, в процесі розгляду справи, не заперечував проти правильності нарахування коштів Банком.

Матеріалами справи стверджується факт неналежного виконання Відповідачами зобов`язань по Кредитному договору та Додаткових угодах, що є підставою для стягнення заборгованості по кредиту з Відповідачів (в тому числі на дострокове стягнення).

Щодо звернення стягнення на Предмет іпотеки, суд зазначає наступне:

Згідно з ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч.2 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання (ч.2 ст.7 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п.3.1.4 Договору іпотеки, Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Іпотекодавцем та/або Позичальником зобов`язань за цим та/або Кредитним договором, достроково звернути стягнення на Предмет іпотеки в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації Предмета іпотеки суми, переважно перед іншими кредиторами, задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією Предмета іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 5.1. Договору іпотеки передбачено, що у разі порушення Позичальником зобов`язань за Основним зобов`язанням та/або Іпотекодавцем умов цього договору, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання Основного зобов`язання, якщо у момент настання строку виконання Іпотекодавцем хоча б однієї з умов Основного зобов`язання, вона не буде виконана, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Основним зобов`язанням строк суми кредиту, та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Основним зобов`язанням строки сум процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Основним зобов`язанням строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій) (п.5.2. Договору іпотеки).

З урахуванням того, що Позичальник та Іпотекодавець систематично не виконують взяті на себе договірні зобов`язання, Позивач набув права вимагати погашення кредитної заборгованості від Іпотекодавця.

Беручи до уваги викладене вище, позивач набув право звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах).

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку»).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст.193 ГК України.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про звернення стягнення в рахунок погашення вищевказаної заборгованості на Предмет іпотеки, що належить відповідачу, є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. При цьому, наявні підстави визначити способом реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні звичайних цін на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст.13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачами не спростовано доводів позовної заяви, хоч їм було створено усі можливості для надання заперечень, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за Кредитним договором та звернення стягнення на Предмет іпотеки в рахунок погашення такої заборгованості є ефективним способом захисту і призводить до реального відновлення порушеного права позивача.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

В підтвердження сплати судового збору за подання позовної заяви до господарського суду позивачем надано платіжну інструкцію №1077303 від 27.04.2023р. на суму 109 832,60 грн. та платіжну інструкцію №981948 від 23.05.2023р. на суму 109 832,56 грн.

Згідно ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на приписи ч. 1 ст.130 ГПК України та ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір», 50% судового збору підлягає поверненню позивачу, розмір якого складає 109 832,58 грн. Відтак, позивач вправі звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Проте, оскільки спір виник з вини відповідачів, судові витрати по розгляду справи, а саме, 109 832,58 грн. судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, необхідно покласти на відповідачів в рівних частинах пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме по 27 458,145 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Пеляк-Мартин Наталії Романівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ,) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ,) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (ідентифікаційний код 09801546, юридична адреса: 79008, м.Львів, вул.Сербська,1) заборгованість за Додатковим договором №168/В/2018-9 про надання кредиту до Генерального договору №168/В/2018 від 30.08.2018р. в розмірі 7 322 171,77 грн. (з яких: заборгованість по кредиту - 6 660 074,67 грн.; заборгованість по процентах - 662 097,10 грн.).

3.Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Пеляк-Мартин Наталії Романівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ,) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційнийбанк «Львів» (ідентифікаційний код - 09801546, юридична адреса: 79008, м.Львів, вул.Сербська,1) заборгованість за Додатковим договором №168/В/2018-9 про надання кредиту до Генерального договору №168/В/2018 від 30.08.2018р. в розмірі 7 322 171,77 грн. (з яких: заборгованість по кредиту - 6 660 074,67 грн.; заборгованість по процентах - 662 097,10 грн.).

4.В рахунок погашення заборгованості за Додатковим договором №168/В/2018-9 про надання кредиту до Генерального договору №168/В/2018 від 30.08.2018р. в розмірі 7 322 171,77 грн. (з яких: заборгованість по кредиту - 6 660 074,67грн.; заборгованість по процентах - 662 097,10 грн.) звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код - НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 ), а саме:

-житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно- 1680216246236, загальною площею 425,8кв.м., житловою площею 162,6кв.м., що складається із семи кімнат; до житлового будинку відносяться металеві в цегляних стовпах ворота з хвірткою позн. №1 та цегляна суцільна огорожа позн. №2, та

-земельну ділянку, площею 0,0860 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 4623686600:01:002:1540.

5.Встановити спосіб реалізації нерухомого майна - предмета іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні звичайних цін на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

6.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пеляк-Мартин Наталії Романівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ,) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційнийбанк «Львів» (ідентифікаційний код - 09801546, юридична адреса: 79008, м.Львів, вул.Сербська,1) 27 458,145 грн. судового збору.

7.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ,) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (ідентифікаційний код - 09801546, юридична адреса: 79008, м.Львів, вул.Сербська,1) 27 458,145 грн. судового збору.

8.Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (ідентифікаційний код - 09801546, юридична адреса: 79008, м.Львів, вул.Сербська,1) 27 458,145 грн. судового збору.

9.Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код - НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (ідентифікаційний код - 09801546, юридична адреса: 79008, м.Львів, вул.Сербська,1) 27 458,145 грн. судового збору.

10.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 06.11.2023р.

Суддя Король М.Р.