Рішення

від 31.10.2023 по справі 918/746/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/746/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборна 57" (33028, м. Рівне, вул. Соборна,57, код ЄДРПОУ 40547195)

до відповідача Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12а, код ЄДРПОУ 34847334)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул.Соборна, 12-А, код ЄДРПОУ 26259563).

про стягнення в сумі 34 680 грн. 38 коп..

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Іващенко І.І.;

від відповідача: Мозоль Н.Р.;

від третьої особи: Костючок С.Ю..

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборна 57" звернулось в Господарський суд Рівненської області з позовом до Рівненської міської ради в якому просить стягнути з останньої 34 680 грн. 38 коп..

Даний позов обґрунтовує наступним. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12.10.2021 року по справі №569/17077/16-ц, яке залишено без змін Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 липня 2022 року та Постановою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року, скасовано право власності територіальної громади м. Рівного на приміщення загальною площею 30,80 кв.м. та 26,80 кв.м., розташовані за адресою м. Рівне, вул. Соборна, 57, та визнано недійсним договір оренди на нежитлове приміщення площею 30,80 кв.м., що орендувалось ФОП Богінською С.С..

Позивач зазначає, що рішенням Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 09 грудня 2014 року № 179 до комунальної власності віднесено приміщення площею 30,80 кв.м., що знаходиться у будинку за адресою: вул. Соборна. 57 в м. Рівному.

08 вересня 2015 року рішенням №131 до рішення від 09 грудня 2014 року №179 внесено зміни та доповнення, зокрема пункт 632 додатка до рішення викладено в новій редакції, а саме: «пункт 632. вул. Соборна, 57, площа 26,80 кв.м., утримувач - ЖКП «Західне».

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборна 57» було зареєстровано 07 червня 2016 року. Лише після створення ОСББ «Соборна 57» Рівненська міська рада 10 листопада 2016 року зареєструвала за територіальною громадою м. Рівного в особі Рівненської міської ради право комунальної власності на приміщення площею 26,80 кв.м., що розташоване за адресою; м. Рівне, вул. Соборна, 57.

Позивач зазначає, що судами по справі №569/17077/16-ц було встановлено, що реєстрація права комунальної власності територіальною громадою м. Рівне в особі Рівненської міської ради на приміщення площею 26, 80 кв.м. за відсутності підстав для набуття права власності на спірне майно, є підставою для часткового визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 09 грудня 2014 року №179, а також скасування державної реєстрації права комунальної власності.

08 серпня 2012 року, між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та фізичною особою підприємцем Богінською С.С. був укладений договір оренди №67-6 вищезазначених нежитлових приміщень (зі змінами внесеними додатковим договором від 31 серпня 2015 року).

Таким чином, зазначає Позивач, державна реєстрація права комунальної власності на приміщення підвалу загальною площею 26.80 кв.м. відбулася 10 листопада 2016 року на підставі рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 08 вересня 2015 року №131, а договір оренди нежитлового приміщення був укладений 08 серпня 2012 року №67-6 (зі змінами внесеними додатковим договором від 31 серпня 2015 року).

Позивач вважає, що, на момент укладення договору оренди права комунальної власності на спірні приміщення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано не було, а тому у Виконавчого комітету Рівненської міської ради не було права розпоряджатись зазначеним приміщенням.

Позивач зазначає, що відповідно до розрахунку нарахування та оплати з орендної плати по договору оренди №2181, що наданий Управління комунальною власністю Виконавчого комітету Рівненської міської ради у відповідь на адвокатський запит від 20.01.2023 року, сума орендної плати, яку Рівненська міська рада отримала чи могла отримати в період 01.07.2018 - 01.07.2022 роки, становить 34 680,38 грн.

Позивач вважає, що між Управлінням комунальною власністю Виконачого комітету Рівненської міської ради та ФОП Богінською С.С без належним правових підстав 08 серпня 2012 року був укладений договір оренди №67-6, який позбавив ОСББ «Соборна 57» можливості отримувати дохід від приміщення загальною 26,8 кв.м.

Позивач вважає, що Рівненська міська рада зобов`язана відшкодувати для ОСББ «Соборна 57» грошову суму, що становить 34 680,38 грн., оскільки дані кошти є доходами від майна, яке відповідач набув без належних правових підстав, та одночасно упущеною вигодою.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.07.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

01.08.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Відповідача надійшла заява, відповідно до якої останній просить розглядати справу у порядку загального позовного провадження. Дану заяву мотивує тим, що на переконання Відповідача розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження унеможливить встановлення всіх обставин даної справи та зібрання необхідних доказів.

Ухвалою суду від 02.08.2023 року Заяву Рівненської міської ради про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Призначено підготовче засідання.

17.08.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує посилаючись при цьому на те, що Рівненська міська рада після прийняття рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 09.12.2014 № 179 (зі змінами від 08.09.2015 рішення виконкому № 131), яким було затверджено перелік об`єктів нерухомого майна, та перебування вказаного майна, в тому числі і нежитлових приміщень по вулиці Соборній, 57, площею 26, 80 м.кв. та 30.8 м.кв., в комунальній власності територіальної громади м. Рівне в особі Рівненської міської ради, стала повноправним власником вищезазначених об`єктів нерухомого майна. Зазначає, що відповідно до Положення про Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, до компетенції Управління належить регулювання питань щодо розпорядження комунальним майном.Відповідно до Положення про Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 04.10.2002 № 108 та розпорядження міського голови від 30.10.2006 №157-ос Управління уклало договір оренди № 67-6 від 08.08.2012 вищезазначеного об`єкта нерухомого майна з Фізичною особою-підприємцем Богінською Світланою Сидорівною.

Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що Управління комунальною власністю, як орендодавець, передало в платне користування комунальне майно, а саме, нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 57, та враховуючи той факт, що вказаний об`єкт нерухомого майна перебував в комунальній власності Рівненської міської територіальної громади на підставі рішення виконавчого комітету, яке до 18.10.2022 було чинним та не скасованим, як і відповідний договір оренди, тому і Рівненська міська рада та відповідно Управління комунальною власністю діяло в межах чинного законодавства, як власник цього майна, яке було передано в оренду та отримувало кошти за таке користування.

Крім того зазначає, що в даному випадку необхідно застосувати загальні строки позовної давності, щодо стягнення коштів, оскільки позивач звернувся до суду у липні 2023, у випадку задоволення позовних вимог та доведення факту порушення його прав, він має право на отримання коштів лише в межах строку загальної позовної давності в три роки. А тому, вважає, що вирахування суми оплачених, а не нарахованих коштів, за вищезазначеним договором оренди, необхідно починати з липня місяця 2020 року, та зважати, що відповідна сума складає 15 766 грн. 97 коп..

23.08.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримує повністю. Крім того позивач зазначає, що лише після набрання рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по справі №569/17077/16-ц 21.07.2022 р. законної сили позивач дізнався про те, що майно перебувало в комунальній власності Рівненської міської ради безпідставно і після цього моменту в позивача з`явилася можливість подати позов про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, а до 21.07.2022 не було належним чином визначено відсутність правової підстави для віднесення приміщення площею 26,8 кв.м. до комунальної власності.

Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради надало суду пояснення в яких проти вимог позивача заперечує, зазначає, що за результатами розгляду Рівненським міським судом судової справи № 569/17077/16-ц, встановлено, що приміщення загальною площею 26,80 кв.м, які розташовані в підвалі будинку № 57 на вулиці Соборна в місті Рівне, є допоміжним приміщеннями житлового будинку, які забезпечують експлуатацію та обслуговування будинку, а також соціально-побутове обслуговування, потреби власників квартир та членів їх сімей. Вважає, що оскільки такі допоміжні приміщення не являються самостійними об`єктами цивільно-правових відносин, у співвласників житлового будинку не було і не має правових підстав передавати допоміжні приміщення в оренду чи в інше платне користування з метою одержання доходів.

Разом з тим Управління зазначає, що позивач не являється власником приміщень загальною площею 26,8 кв.м, розташованих в підвалі житлового будинку № 57 по вулиці Соборній, м. Рівне, і не мав і не має законних підстав здавати такі приміщення в оренду, що жодного документу про те, що такі приміщення належать на праві власності позивачу, останній не надав і не надав доказів, що він уповноважений від імені співвласників житлового будинку розпоряджатися їхнім майном. Зазначає, що право розпоряджатися майном належить якраз власнику майна. В свою чергу, відповідно до частини 4 ст.4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Таким чином, з огляду на наведене вбачає, що ОСББ Соборна 57 є неналежним позивачем в даній справі.

Ухвалою суду від 09.10.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час розгляду по суті представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів наведених у позовній заяві, натомість представники відповідача та третьої особи проти позовних вимог заперечили з мотивів наведених у відзиві та поясненнях по справі.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. При цьому суд керувався наступним.

Рішенням Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 09 грудня 2014 року № 179 до комунальної власності віднесено приміщення площею 30,80 кв.м., що знаходиться у будинку за адресою вул. Соборна. 57 в м. Рівному. 08 вересня 2015 року рішенням №131 до рішення від 09 грудня 2014 року №179 внесено зміни та доповнення, зокрема пункт 632 додатка до рішення викладено в новій редакції, а саме: «пункт 632. вул. Соборна, 57, площа 26,80 кв.м., утримувач - ЖКП «Західне».

08 серпня 2012 року між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, як Орендодавцем та Фізичною особою підприємцем Богінською Світланою Сидорівною, як Орендарем був укладений Договір оренди №67-б нерухомого майна (нежитлового приміщення), що належить територіальній громаді м. Рівного (зі змінами внесеними додатковим договором від 31 серпня 2015 року) за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 26.в кв.м., розміщене у будівлі за адресою м. Рівне, вул. Соборна. 57.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12.10.2021 року по справі №569/17077/16-ц визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 09.12.2014 року № 179 «Про затвердження переліку нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Рівного в особі Рівненської міської ради» в частині включення до переліку об`єктів, які належать, до комунальної власності територіальної громади міста Рівного приміщення загальною площею 30,80 кв.м. (пункт 632 Додатку до рішення), що розташоване за адресою: м.Рівне, вул.Соборна, 57 та рішення від 08.09.2015 року № 131 «Про внесення змін та доповнень у перелік нерухомого майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Рівного в особі Рівненської міської ради» в частині внесення змін до пункту 632 Додатку до рішення від 09.12.2014 року № 179 в частині викладення його в новій редакції, а саме: «п.632. вул.Соборна, 57, площа 26,80 кв.м»; скасовано державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Рівного в особі Рівненської міської ради на приміщення підвалу загальною площею 26.80 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Соборна, 57, проведену 10.11.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності: 17473221, внесеного на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32400706 від 17.11.2016) на підставі рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 131 від 08.09.2015 року; визнано недійсним Договір оренди нерухомого майна (нежитлового приміщення) від 08.08.2012 року № 67-б (з додатковим договором від 31.08.2015 року).

В подальшому, Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 липня 2022 року підтверджено, що спірні приміщення є допоміжними, а відтак Рівненська міська рада всупереч процедури приватизації протиправно набула в комунальну власність спірні підсобні приміщення, тобто «підвал», який є спільними для користування усіма власниками багатоквартирного житлового будинку, призначений для забезпечення потреб усіх власників квартир та нежитлових приміщень, що розташовані у житловому будинку.

Верховний Суд постановою від 18 жовтня 2022 року касаційну скаргу Виконавчого комітету Рівненської міської ради залишив без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 жовтня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 липня 2022 року залишено без змін. ВС КЦС у постанові від 18 жовтня 2022 року справа №569/17077/16-ц, підсумував, що співвласники багатоквартирного будинку мають право користування допоміжними приміщеннями, отримувати доступ до технічної документації, інформації про технічний стан, умови утримання та експлуатації, витрати на утримання, надходження від використання таких приміщень.

Також, судами по справі №569/17077/16-ц було встановлено, що реєстрація права комунальної власності територіальною громадою м. Рівне в особі Рівненської міської ради на приміщення площею 26, 80 кв.м. за відсутності підстав для набуття права власності на спірне майно, є підставою для часткового визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 09 грудня 2014 року №179, а також скасування державної реєстрації права комунальної власності.

Судом встановлено, що 07 червня 2016 року в будинку 57 по вул. Соборна в м. Рівне було зареєстроване Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборна 57"» (код ЄДРПОУ 40547195) (далі по тексту ОСББ "Соборна 57").

Стверджуючи, що вищевказані дії Рівненської міської ради та Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради позбавили ОСББ «Соборна 57» можливості отримувати дохід від приміщення в будинку 57 по вул. Соборна, 57 в м. Рівне, загальною 26,8 кв. м., ОСББ «Соборна 57» просить суд стягнути з Рівненської міської ради 34 680 грн. 38 коп., зазначаючи, що дані кошти є доходами від майна, яке відповідач набув без належних правових підстав та одночасно упущеною вигодою та які остання отримала чи могла отримати в період з 01.07.2018 по 01.07.2022 роки.

Як на правову підставу позову позивач посилається на статті 22, 390 та главу 83 Цивільного кодексу України.

Надавши правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, з`ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, дослідивши подані сторонами докази суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог позивача з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Цивільний кодекс України та Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі по тексту Закон про ОСББ).

Відповідно до статті 2 вказаний Закон регулює: порядок створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань, асоціацій; відносини суб`єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об`єднанні; відносини між об`єднаннями та асоціаціями; відносини між об`єднаннями, асоціаціями і органами державної влади та органами місцевого самоврядування; відносини між об`єднаннями і господарюючими суб`єктами.

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна;

представник співвласника - фізична або юридична особа, яка на підставі договору або закону має право представляти інтереси співвласника;

співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (ст.1 Закону).

Відповідно до статті 4 Закону об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об`єднання не несе відповідальності за зобов`язаннями співвласників. Майно об`єднання утворюється з: майна, переданого йому співвласниками у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Майно, придбане об`єднанням за рахунок внесків та платежів співвласників, є їхньою спільною власністю.

За приписами статті 10 Закону питання про використання спільного майна відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників.

Статтею 26 Закону врегульовано, що об`єкти, що належать до спільного майна багатоквартирного будинку, можуть за рішенням загальних зборів об`єднання передаватися в користування, у тому числі на умовах оренди, фізичним та юридичним особам за умови, що не будуть погіршені умови експлуатації багатоквартирного будинку.

Крім того відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку регулюються Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (далі по тексту Закон).

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до статті 4 Закону власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов`язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.

За приписами статті 5 Закону спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 10 Закону встановлено, що до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 вказаного Закону, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 вказаного Закону наведено у рішенні Конституційного Суду від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 №N14-рп/2011.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 визначено: "1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.".

Аналогічні приписи містить частина 2 статті 382 ЦК України, згідно з якою власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, у тому числі і власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

З аналізу вищевказаних норм Закону вбачається, що саме власники квартир у багатоквартирному будинку є співвласниками нежитлових (допоміжних) приміщень у цьому будинку, а не об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Крім того, слід зазначити, що право спільної сумісної власності на приміщення загального користування (у тому числі допоміжні) власників квартир у будинку по АДРЕСА_1 підтверджено Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12.10.2021 року по справі №569/17077/16-ц і, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, не потребують повторного доказування.

За приписами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.Відповідно до статей 317, 319 цього ж Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 335 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Відповідно ж до статті 358 Кодексу право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до норм статті 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За приписами статті 390 ЦК України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним. Власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався чи міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.

З огляду на вищенаведені норми Закону суд констатує, що саме власники квартир у багатоквартирному будинку є співвласниками нежитлових приміщень у цьому будинку, а не об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, і, відповідно, саме вказані співвласники мають право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним та/або, у відповідності до закону, передати це право іншим особам у порядку, передбаченому вищенаведеними нормативними актами.

В той же час суд зазначає, що об`єднання, створене співвласниками багатоквартирного будинку, має право користуватися та розпоряджатися майном, що належить до спільного майна багатоквартирного будинку лише за рішенням загальних зборів об`єднання.

Однак в даному випадку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Соборна 57" не надало суду належних доказів того, що співвласники багатоквартирного будинку (в т.ч. нежитлових приміщень) приймали рішення про надання об`єднанню такого права.

В даному випадку до позовних вимог Об`єднання суд не застосовує позовну давність, про яку заявлено відповідачем, так як позов не підлягає задоволенню з мотивів його безпідставності та необґрунтованості.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, та те, що Позивач не довів належними та допустимими доказами того, що він має право вимагати від особи (відповідача), яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна - нежитлового приміщення загальною площею 26,80 кв.м. за адресою м. Рівне, вул. Соборна, 57, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову.

2. Судовий збір у справі покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 06.11.2023 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.