Постанова

від 02.11.2023 по справі 924/33/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 924/33/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон-Центр» - Кравченко В.П., адвокат (ордер від 02.11.2023),

відповідача - Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Онищенко І.І., в порядку самопредставництва,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - публічного акціонерного товариства «Управління будівництва Хмельницької АЕС» - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» - Куц І.О., в порядку самопредставництва (дов. від 30.12.2022),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон-Центр»

на рішення господарського суду Хмельницької області від 22.05.2023 (суддя Вибодовський О.Д.)

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 (головуючий суддя: Юрчук М.І., судді: Саврій В.А., Крейбух О.Г.)

у справі № 924/33/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон-Центр» (далі - ТОВ «Юніон-Центр»)

до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - публічне акціонерне товариство «Управління будівництва Хмельницької АЕС» (далі - ПАТ «Управління будівництва Хмельницької АЕС»),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - акціонерне товариство «Хмельницькобленерго» (далі - АТ «Хмельницькобленерго»),

про визнання недійсним рішення.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Юніон-Центр» звернулося до суду з позовом до Відділення про визнання недійсним рішення від 03.11.2022 № 72-02/2363, яке оформлене листом-повідомленням «Про результати розгляду заяви» щодо відсутності порушення з боку АТ «Хмельницькобленерго» законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Рішення АМК).

Згідно з ухвалою господарського суду Хмельницької області від 14.02.2023 залучено до участі у справі № 924/33/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ПАТ «Управління будівництва Хмельницької АЕС», а також АТ «Хмельницькобленерго» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.05.2023 зі справи № 924/33/23, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2023, у позові відмовлено, з посиланням, зокрема, на те, що Відділення діяло у межах своїх повноважень, у порядок та у спосіб, які встановлені законом, а висновки, викладені в оскаржуваному Рішенні АМК, відповідають фактичним обставинам справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «Юніон-Центр», з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на:

- пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 906/1360/21, від 11.01.2022 у справі № 913/567/19 (913/72/21) щодо застосування пунктів 1.2.15, 2.1.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ);

- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права (пункт 11.3.14 глави 11.3 розділу XI «Доступ до системи розподілу та послуги з розподілу електричної енергії» Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 310) у подібних правовідносинах;

- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, зазначаючи про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили порушення з боку АТ «Хмельницькобленерго» норм права, які містяться в главі 11.3 розділу XI Кодексу систем розподілу, що доводять наявність ознак зловживання монопольним становищем.

Доводи інших учасників справи

Відділення у відзиві на касаційну скаргу просило Суд касаційне провадження у справі закрити, а у випадку її розгляду - у задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, з посиланням, зокрема, на те, що суди повно та всебічно з`ясували обставини справи, надали оцінку всім доказам та аргументам, на які посилалися учасники справи.

ПАТ «Управління будівництва Хмельницької АЕС» у відзиві на касаційну скаргу зазначило, зокрема, про те, що погоджується з доводами касаційної скарги та просить її задовольнити.

АТ «Хмельницькобленерго» у відзиві на касаційну скаргу просило Суд закрити касаційне провадження у справі, а у випадку її розгляду - у задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, з посиланням, зокрема, на їх законність та обґрунтованість.

Згідно з ухвалою Суду від 11.10.2023 задоволено клопотання Відділення про участь у судовому засіданні зі справи в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якого доручено Хмельницькому апеляційному суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2023 для розгляду справи № 924/33/23 визначено колегію суддів у складі: Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням АМК, яке оформлене листом-повідомленням від 03.11.2022 вих. № 72-02/2363 «Про результати розгляду заяви», відмовлено ТОВ «Юніон-Центр» у визнанні фактів порушення АТ «Хмельницькобленерго» законодавства про захист економічної конкуренції, що викладені у заяві позивача до Відділення від 17.08.2022 за вих. № 01/17.08, згідно з якою (заявою), за твердженням позивача, АТ «Хмельницькобленерго», зловживаючи власним монопольним становищем на ринку, створює перешкоди ТОВ «Юніон-Центр» та фактично відмовляє останньому в укладенні договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Судами встановлено, що ТОВ «Юніон-Центр» згідно з договором купівлі - продажу обладнання від 14.05.2021 № 09-ВМ/21-КП придбало у ПАТ «Управління будівництва Хмельницької АЕС» обладнання - систему розподільчих електричних мереж 10 кВ, придатного для використання за адресою: Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Промислова, б/н. Одночасно з продажем вказаного обладнання продавець передав покупцю 20 МВТ дозволеної до використання приєднаної потужності, яка належить продавцю згідно з договором про приєднання, який укладений між ним та оператором систем розподілу АТ «Хмельницькобленерго».

ТОВ «Юніон-Центр» звернулося до оператора систем розподілу АТ «Хмельницькобленерго» із заявою про укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з метою реалізації можливості здійснення продажу електричної енергії.

Листом від 05.08.2022 вих. № 2022-0513-2810 АТ «Хмельницькобленерго» на звернення ТОВ «Юніон-Центр» від 07.07.2022 № 01/07.07 (яким обґрунтовувалась незаконність заперечень оператора систем розподілу АТ «Хмельницькобленерго» щодо неможливості укладення договору про надання послуг із розподілу електричної енергії) повідомило про відмову в укладенні такого правочину, посилаючись на надання вичерпної відповіді із порушеного питання у листі від 21.04.2022 вих. № 2022-0513-1506, який отриманий представником ТОВ «Юніон-Центр» 30.06.2022.

У листі від 29.09.2021 вих. № 2021-0513-4413 АТ «Хмельницькобленерго» з посиланням на пункт 4.1.24 Кодексу систем розподілу зазначало, зокрема, про те, що за ініціативою замовника відбулися зміни комплексу умов та вимог до інженерного забезпечення об`єкта замовника, а саме, змінився рівень напруги у точці приєднання та замовленої потужності (якщо зміна потужності призводить до зміни точки забезпечення потужності), у зв`язку із чим є необхідність укладення нового договору на приєднання об`єкта замовника.

ТОВ «Юніон-Центр» не володіє об`єктом, оскільки за договором купівлі - продажу обладнання від 14.05.2021 № 09-ВМ/21-КП придбало у ПАТ «Управління будівництва Хмельницької АЕС» не об`єкт у розумінні ПРРЕЕ, а обладнання - систему розподільчих електричний мереж 10 кВ та 20 МВТ дозволеної до використання приєднаної потужності.

Обладнання приєднане до мереж попереднім власником - ПАТ «Управління будівництва Хмельницької АЕС», встановлений рівень приєднаної потужності відповідно до укладеного договору від 01.12.2011 № 3435 між АТ «Хмельницькобленерго» та ПАТ «Управління будівництва Хмельницької АЕС».

У листі від 29.09.2021 АТ «Хмельницькобленерго» зазначало, що ТОВ «Юніон-Центр» всупереч пункту 2.1.8 ПРРЕЕ не надало правовстановлюючі документи, якими визначено право власності чи користування на об`єкти, які приєднані до цих мереж.

На підставі звернень позивача від 06.10.2021 № 01 та від 02.11.2021 № 01/10 щодо безпідставного ухилення оператора системи розподілу - АТ «Хмельницькобленерго» від укладення з ТОВ «Юніон-Центр» договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за об`єктом - системою розподільчих мереж 10 кВ, що розташований за адресою: вул. Промислова, б/н, м. Нетішин, Хмельницька область, - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було проведено позапланову виїзну перевірку дотримання АТ «Хмельницькобленерго» вимог законодавства, що регулює функціонування ринку електричної енергії та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1470, за результатами якої (перевірки) не виявлено порушень законодавства з боку АТ «Хмельницькобленерго», про що складено акт позапланової виїзної перевірки від 21.01.2022 № 36.

Також 17.08.2021 проведено засідання комісії інформаційно-консультаційного центру по роботі зі споживачами електричної енергії за участю голови комісії - Ірхіна С.І., членів комісії - Монастирського А.Ф., Поліщука І.О. та директора ТОВ «Юніон-Центр» Ситника О.А., згідно з протоколом засідання встановлено невідповідність та недостатність наданих документів для оформлення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії між АТ «Хмельницькобленерго» та ТОВ «Юніон-Центр».

ТОВ «Юніон-Центр», з посиланням на незаконність та необґрунтованість Рішення АМК, яке оформлене листом-повідомленням від 03.11.2022 вих. № 72-02/2363, звернулося до суду з позовом до Відділення про визнання недійсним вказаного рішення.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивачу неодноразово повідомлялося, зокрема, АТ «Хмельницькобленерго» (листи від 29.09.2021 № 2021-0513-4413, 21.04.2022 № 2022-0513-1506, 05.08.2022 № 2022-0513-2810, протокол засідання комісії від 17.08.2021 № 89) та сектором НКРЕКП (лист від 01.12.2021 № 13948/20.4/7-21, посвідчення на проведення позапланової виїзної перевірки від 26.12.2021 № 881, акт від 21.01.2022 № 36) про перелік документів, який необхідно подати для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, а саме, копію документа, яким визначено право власності чи користування на електроустановку, зареєстроване в установленому законодавством порядку. При цьому такий документ має бути дійсним, достовірним та відповідати вимогам законодавства.

Позивачем разом із заявами подано копії документів, які не відповідають зазначеним вище вимогам законодавства, а саме: копію договору купівлі-продажу мереж від 14.05.2021 № 09-ВМ/21-КП; однолінійну схему мереж; копію документів на право власності на об`єкт - виробничу базу за адресою: м. Нетішин, вул. Енергетиків, будинок 6/5, власником якого є фізична особа Ситник Олександр Анатолійович.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним рішення відповідача, яке оформлене листом-повідомленням від 03.11.2022 вих. № 72-02/2363 «Про результати розгляду заяви» позивача у справі.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач у доводах касаційної скарги посилається, зокрема, на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 906/1360/21, від 11.01.2022 у справі № 913/567/19 (913/72/21) щодо застосування пунктів 1.2.15, 2.1.8 ПРРЕЕ.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття «подібні правовідносини», а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

У справі № 906/1360/21 про визнання укладеним договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, на яку (справу) посилається скаржник, Верховний Суд у постанові від 15.06.2023, зокрема, залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій, виходив з того, що пункт 2.1.8 ПРРЕЕ містить виключний перелік документів, які має надати заявник оператору системи у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки. При цьому підпункт 3 пункту 2.1.8 цих Правил містить загальне поняття «Об`єкт (приміщення)» та не містить окремих вимог до документів, які необхідно подати у випадку, коли відповідне питання стосується стаціонарної тимчасової споруди (підпункт 3 пункту 2.1.8 ПРРЕЕ не містить окремо поняття «рухоме майно - тимчасова споруда» та окремі вимоги до документів у зазначеному аспекті, а оперує поняттям «Об`єкт (приміщення)» та містить виключний загальний перелік документів, які має надати заявник оператору системи у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки).

У справі ж № 924/33/23, судові рішення в якій є предметом касаційного перегляду, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Юніон-Центр» згідно з договором купівлі - продажу обладнання від 14.05.2021 № 09-ВМ/21-КП придбало у ПАТ «Управління будівництва Хмельницької АЕС» обладнання - систему розподільчих електричний мереж 10 кВ, придатного для використання за адресою: Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Промислова, б/н. Одночасно з продажем вказаного обладнання продавець передав покупцю 20 МВТ дозволеної до використання приєднаної потужності.

Таким чином, скаржник залишає поза увагою те, що у справі № 906/1360/21 вирішувалося питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання укладеним у судовому порядку договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії і відповідне питання стосувалося стаціонарної тимчасової споруди (кіоска), як «Об`єкта (приміщення)», водночас у справі № 924/33/23 спірне питання стосується «Обладнання» - системи розподільчих електричний мереж з переданою до використання приєднаною потужністю. При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач не надав копію документа, яким визначено право власності чи користування на електроустановку, зареєстроване в установленому законодавством порядку.

Отже, правовідносини у справі № 906/1360/21 та у справі № 924/33/23 не є подібними, зокрема, за змістовим критерієм.

У справі № 913/567/19 (913/72/21), на яку посилається скаржник, розглядався спір про визнання укладеним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії. У постанові від 11.01.2022 зі справи № 913/567/19 (913/72/21) Верховний Суд зазначив, зокрема, таке.

Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ передбачено що укладення, внесення змін, продовження дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами (тобто і договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії), здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Спеціальним нормативним актом, що конкретизує правила укладення договорів про надання послуг з розподілу електричної енергії, а саме Кодексом систем розподілу, передбачено, що у разі зміни замовника (сторони договору) до договору про приєднання вносяться лише ті зміни, що стосуються зміни замовника (сторони договору), за умови, що він підтвердив незмінність технічних параметрів та вимог до категорії з надійності електропостачання об`єкта забудови, визначених у договорі про приєднання (з усіма додатками, включаючи технічні умови) (пункт 4.1.24 Кодексу систем розподілу).

У випадку зміни (за ініціативою замовника) комплексу умов та вимог до інженерного забезпечення об`єкта замовника, визначених у договорі про приєднання, а саме типу електроустановки (споживання/генерація), функціонального призначення об`єкта, точки (точок) приєднання, рівня напруги в точці приєднання, у встановленому законодавством порядку відбувається розірвання існуючого договору про приєднання та після звернення замовника із заявою про приєднання у порядку, встановленому главою 4.4 цього Кодексу, укладається новий договір про приєднання за цим об`єктом (абзац другий пункту 4.1.24 Кодексу систем розподілу).

Відповідно до положень пункту 4.1.26 цього Кодексу у разі розірвання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії ОСР здійснює технічні заходи щодо відключення та фактичного від`єднання електроустановок (об`єкта в цілому) від електричних мереж. Резервування потужності (величина потужність об`єкта зберігається) за таким об`єктом зберігається упродовж 180 календарних днів (від дати розірвання договору).

У разі звернення власника або іншого замовника (нового власника електроустановки (об`єкта)) після розірвання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії із попереднім власником та здійснення ОСР технічних заходів щодо відключення та фактичного від`єднання електроустановок (об`єкта) від електричних мереж після 180 календарних днів від дати розірвання відповідного договору ОСР надає послугу з приєднання в порядку, визначеному цим розділом.

За змістом наведених норм, якими визначений порядок врегулювання правовідносин з надання послуг з розподілу електричної енергії при переході права власності на електрифіковану споруду (її частину):

- при переході права власності (користування) на об`єкт (електрифіковану споруду, її частину) до нового власника (користувача) переходять права та обов`язки за договорами, що були вже укладені відповідно до ПРРЕЕ;

- при цьому до договору про приєднання вносяться лише ті зміни, що стосуються зміни замовника (сторони договору), за умови, що він підтвердив незмінність технічних параметрів та вимог до категорії з надійності електропостачання об`єкта забудови, визначених у договорі про приєднання (з усіма додатками, включаючи технічні умови).

Верховний Суд виснував, що у випадку, якщо відбулась зміна власника об`єкту (електрифікованої споруди, її частини), що є споживачем - стороною договору з надання послуг з розподілу електричної енергії, то на підставі заяви споживача - нового власника, до нього переходять права та обов`язки за договорами, що були вже укладені відповідно до ПРРЕЕ, тобто і права, і обов`язки за договором, укладеним з попереднім власником (якщо мало місце укладення цього договору); а до відповідного договору про приєднання вносяться відповідні зміни (що стосуються зміни замовника (сторони договору), за умови, що він підтвердив незмінність технічних параметрів та вимог до категорії з надійності електропостачання об`єкта забудови, визначених у договорі про приєднання (з усіма додатками, включаючи технічні умови).

Якщо ж новий власник, повідомивши про зміну власника (об`єкту (електрифікованої споруди, її частини), між тим не повідомив про наявність наведених змін (у тому числі, за власною ініціативою), всі умови відповідного договору (з надання послуг з розподілу електричної енергії), у тому числі і така істотна умова як величини приєднаної та дозволеної потужності об`єкта споживача електричної енергії, зберігаються в тій редакції, що існували для попереднього власника.

У разі ж існування відповідних змін та/або їх ініціювання споживачем (замовником послуг за договором з надання послуг з розподілу електричної енергії), враховуючи, що бездоговірне надання/отримання послуг з розподілу електричної енергії не допускається (стаття 4 Закону України «Про ринок електричної енергії»), узгодження відповідних змін та їх внесення до умов договору здійснюється за правилами частини другої статті 634 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених нормами пунктів 4.1.24, 4.1.26 Кодексу систем розподілу.

У справі № 913/567/19 (913/72/21) Суд встановив існування між сторонами з червня 2020 року договірних правовідносин щодо надання послуг про розподіл електричної енергії стосовно придбаних відповідачем у цій справі електропідстанцій на тих умовах (зокрема, щодо величини приєднаної та дозволеної потужності об`єкта споживача електричної енергії), що існували для третьої особи.

У справі ж № 924/33/23 судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з листом від 29.09.2021 вих. № 2021-0513-4413 АТ «Хмельницькобленерго» з посиланням на пункт 4.1.24 Кодексу систем розподілу зазначало, зокрема, про те, що за ініціативою замовника відбулися зміни комплексу умов та вимог до інженерного забезпечення об`єкта замовника, а саме, змінився рівень напруги у точці приєднання та замовленої потужності (якщо зміна потужності призводить до зміни точки забезпечення потужності), у зв`язку із чим є необхідність укладення нового договору на приєднання об`єкта замовника.

Проаналізувавши наведені скаржником постанови Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права (зокрема, пунктів 1.2.15, 2.1.8 ПРРЕЕ) у контексті спірних правовідносинах, ураховуючи критерії подібності, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про неподібність вказаних справ зі справою, що переглядається, з огляду на суттєву відмінність змісту правових відносин, фактичних обставин справи та доказової бази, характеру спірних правовідносин, а тому застосування норм права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи. Відмінність судових рішень полягає не у різному застосуванні наведених норм права, а у різних встановлених судами фактичних обставинах справ, в залежності від яких і прийнято судове рішення.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість викладеної у відзивах на касаційну скаргу позиції Відділення та АТ «Хмельницькобленерго» у відповідній частині та наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 924/33/23 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ «Юніон-Центр» також посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права (пункт 11.3.14 глави 11.3 розділу XI «Доступ до системи розподілу та послуги з розподілу електричної енергії» Кодексу систем розподілу) у подібних правовідносинах.

За доводами скаржника, Відділення мало перевірити чи дотримана АТ «Хмельницькобленерго» процедура розгляду заяви - приєднання ТОВ «Юніон-Центр» та чи існують підстави для відмови в укладенні договору з позивачем, які чітко передбачені Кодексом систем розподілу.

Так, відповідно до пунктів 11.3.13 та 11.3.14 глави 11.3 розділу XI «Доступ до системи розподілу та послуги з розподілу електричної енергії» Кодексу систем розподілу, на який посилається у касаційній скарзі ТОВ «Юніон-Центр» унормовано, що оператор системи розподілу не має права відмовити заявнику (користувачу), електроустановки якого приєднані до його системи розподілу, в укладенні договору про надання послуг з розподілу електричної енергії за умови дотримання заявником (користувачем) усіх вимог щодо укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, передбачених цим Кодексом та чинним законодавством.

Підставами для відмови в доступі до системи розподілу є:

1) електроустановки заявника не приєднані до системи розподілу;

2) електроустановки заявника приєднані з порушенням вимог розділу IV цього Кодексу;

3) обсяг замовленої послуги (потужність, зазначена в заяві на укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії) перевищує потужність, забезпечену виконаним договором про приєднання;

4) недостатня пропускна спроможність системи для забезпечення замовленої потужності;

5) засоби комерційного обліку не відповідають вимогам Кодексу комерційного обліку;

6) електроустановки заявника розташовані з порушенням вимог ПОЕМ.

Водночас відповідно до пункту 4.1.24 вказаного Кодексу у разі зміни замовника (сторони договору) до технічних умов (та всіх непублічних додатків до договору про приєднання) вносяться лише ті зміни, що стосуються зміни замовника, за умови, що він підтвердив ОСР листом-повідомленням незмінність технічних параметрів та вимог до категорії з надійності електропостачання об`єкта забудови, визначених у технічних умовах.

У випадку зміни (за ініціативою замовника) комплексу умов та вимог до інженерного забезпечення об`єкта замовника, визначених у технічних умовах, а саме типу електроустановки (споживання/генерація), точки приєднання, рівня напруги в точці приєднання та замовленої потужності (якщо зміна потужності призводить до зміни точки забезпечення потужності) у встановленому законодавством порядку відбувається розірвання існуючого договору про приєднання у порядку, визначеному пунктом 4.2.6 глави 4.2 цього розділу, та після звернення замовника із заявою про приєднання у порядку, встановленому главою 4.4 цього розділу, укладається новий договір про приєднання за цим об`єктом.

Суд зазначає, що Правила роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.

Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Відповідно до пункту 2.1.8 ПРРЕЕ для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії заявник у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки має надати оператору системи такі документи:

1) заяву про укладення відповідного договору із зазначенням місцезнаходження об`єкта та реквізитів заявника та наявності паспорта точки розподілу/передачі;

2) для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), роздрукований із мережі Інтернет, або копію довідки, або копію виписки з ЄДР;

для фізичних осіб: копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера або реєстраційного номера картки платника податків або копію паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади і мають відмітку у паспорті);

3) копію документа, яким визначено право власності чи користування на об`єкт (приміщення), або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку або її частину (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об`єкта), право на розміщення електроустановок на території здійснення господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії (у разі відсутності об`єкта споживача);

4) копію документа про підтвердження повноважень особи на укладення договору (витяг з установчого документа про повноваження керівника (для юридичних осіб), копію довіреності, виданої в установленому порядку тощо), за необхідності;

5) копію декларації (повідомлення) про початок виконання будівельних робіт або дозволу на виконання будівельних робіт (для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) та постачання електричної енергії на будівельні майданчики, у разі якщо наявність такого дозволу є обов`язковою або зазначені документи вимагаються законодавством у сфері містобудування) та/або у визначених законодавством випадках, копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації або сертифіката (для новозбудованих та реконструйованих електроустановок);

6) довідку про обсяги очікуваного споживання електроенергії окремо за кожною площадкою вимірювання споживача (крім побутових споживачів).

При цьому відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» електроустановка - це комплекс взаємопов`язаних устаткування і споруд, що призначаються для виробництва або перетворення, передачі, розподілу, споживання електричної енергії чи зберігання енергії.

У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу неодноразово повідомлялося, зокрема, АТ «Хмельницькобленерго» (листи від 29.09.2021 № 2021-0513-4413, 21.04.2022 № 2022-0513-1506, 05.08.2022 № 2022-0513-2810, протокол засідання комісії від 17.08.2021 № 89) та сектором НКРЕКП (лист від 01.12.2021 № 13948/20.4/7-21, посвідчення на проведення позапланової виїзної перевірки від 26.12.2021 № 881, акт від 21.01.2022 № 36) про перелік документів, який необхідно подати для укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, а саме, копію документа, яким визначено право власності чи користування на електроустановку, зареєстроване в установленому законодавством порядку. При цьому такий документ має бути дійсним, достовірним та відповідати вимогам законодавства.

Позивачем разом із заявами подано копії документів, які не відповідають зазначеним вище вимогам законодавства, а саме: копію договору купівлі-продажу мереж від 14.05.2021 № 09-ВМ/21-КП; однолінійну схему мереж; копію документів на право власності на об`єкт - виробничу базу за адресою: м. Нетішин, вул. Енергетиків, будинок 6/5, власником якого є фізична особа Ситник Олександр Анатолійович.

Суд акцентує увагу на тому, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», а не «факту», отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи у відповідній частині фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, доводи касаційної скарги з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України є такими, що не знайшли свого підтвердження.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (із посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), Верховний Суд зазначає таке.

Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Відхиляючи доводи позивача щодо неповноти з`ясування судом обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів. Суди першої та апеляційної інстанції є судами встановлення, дослідження та з`ясування питань про факти, і саме вони можуть встановлювати обставини справи, приймати, досліджувати та надавати оцінку доказам. На відміну від судів першої т апеляційної інстанцій, Верховний Суд є судом оцінки права, а не встановлення фактів, тому не має можливості приймати та оцінювати докази, надавати перевагу одних доказів над іншими, або додатково перевіряти докази в силу імперативної заборони передбаченої частиною другою статті 300 ГПК України.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21 тощо.

Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість підстав касаційного оскарження у цій частині.

Верховний Суд неодноразово вказував та наголошував, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, про який зазначає скаржник.

Поряд з цим, якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Отже, наведені скаржником доводи не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Верховний Суд бере до уваги та вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзивах Відділення та АТ «Хмельницькобленерго» на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать мотивам цієї постанови.

Водночас доводи ПАТ «Управління будівництва Хмельницької АЕС», викладені у відзиві на касаційну скаргу, Судом відхиляються.

Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржниками не зазначено й не обґрунтовано.

Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржниками у цій справі аргументовано не доведено.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою у справі з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктами 3, 4 цієї статті, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині без змін, як такі, що ухвалені із додержанням норм права.

Судові витрати

Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстави, передбаченої пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон-Центр» на рішення господарського суду Хмельницької області від 22.05.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 у справі № 924/33/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон-Центр» на рішення господарського суду Хмельницької області від 22.05.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 у справі № 924/33/23 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду Хмельницької області від 22.05.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 у справі № 924/33/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова