Постанова

від 02.11.2023 по справі 902/76/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 902/76/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Волагро»</a> - не з`явився,

відповідача - фермерського господарства «Бондарук» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Волагро»</a>

про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу

у справі № 902/76/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Волагро»</a> (далі - позивач, Товариство, ТОВ «Волагро»)

до фермерського господарства «Бондарук» (далі - відповідач, Господарство, ФГ «Бондарук»)

про стягнення 1 790 722,39 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до суду з позовом до ФГ «Бондарук» про стягнення 1 790 722,39 грн. з яких : 1 441 552,8 грн - основного боргу; 162 436,2 грн - пені; 144 155,28 грн - 10% штрафу; 22 741,07 грн - 7% річних; 10 090,87 грн - інфляційних втрат; 9 746,17 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору поставки від 21.11.2021 № ВП-21.11.21-1 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 30.05.2023 у справі № 902/76/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Господарства на користь Товариства 1 441 552,8 грн - основного боргу; 113 705,34 грн - пені; 100 908,7 грн - 10% штрафу; 22 741,07 грн - 7% річних; 10 090,87 грн - інфляційних втрат; 9 746,17 грн - 3% річних та 15 729,86 грн - витрат на сплату судового збору. В решті позову щодо стягнення з відповідача 48 730,86 грн - пені та 43 246,58 грн - штрафу відмовлено. Так, судом першої інстанції розглянуто клопотання Господарства про зменшення розміру пені та штрафу до 5% від заявлених сум, яке частково задоволено (зменшено розмір пені та штрафу на 30%) та з чим погодився суд апеляційної інстанції.

В апеляційному господарському суді рішення суду першої інстанції переглядалося лише в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій, а саме: штрафу та пені та правомірність їх зменшення від заявленої позивачем суми. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх судових інстанцій в частині відмови у зменшенні розміру пені та штрафу до 5% Господарство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням усунення недоліків та поданням уточненої касаційної скарги), в якій просить Суд змінити оскаржувані судові рішення в частині зменшення розміру пені та штрафу до 5%.

За наслідками касаційного оскарження Верховний Суд ухвалою від 12.10.2023 касаційне провадження у справі № 902/76/23, відкрите за касаційною скаргою фермерського господарства «Бондарук» на рішення господарського суду Вінницької області від 30.05.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 закрив, з підстави передбаченої пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу позивачем було наведено орієнтовний розрахунок судових витрат (10 000 грн), які останній поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи № 902/76/23 судом касаційної інстанції, а також зазначено, що докази цих витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення Верховного Суду.

Інтереси ТОВ «Волагро» у суді касаційної інстанції представляла адвокат - Нагорняк І.М., на підставі ордера від 26.09.2023 ВС №1231162.

16.10.2023 (тобто у передбачений чинним процесуальним законодавством строк) від ТОВ «Волагро» надійшла заява (заява подана за допомогою електронної пошти) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу, відповідно до якої Товариство просить Суд стягнути на його користь 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які понесені в суді касаційної інстанції. До заяви Товариство надало: копію договору про надання правової допомоги від 04.01.2021 № 04/01/21, копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги, копію акта наданих послуг від 12.10.2023, копію рахунку № 12-10-23 від 12.10.2023, копію виписки з ЄДР щодо адвокатського об`єднання «Аксело», копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Нагорняк І.М.

Крім того, в матеріалах справи наявний ордер 26.09.2023 ВС №1231162, виданий адвокатським об`єднанням «Аксело» на ім`я адвоката Нагорняк І.М., на підставі якого адвокат - Нагорняк І.М. здійснювала представництво у суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 25.10.2023 призначено до розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу у справі № 902/76/23 у відкритому судовому засіданні на 02.11.2023.

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 24.10.2023 № 29.2-02/3051 проведено повторний автоматичний розподіл справи № 902/76/23 у зв`язку з перебуванням судді Малашенкової Т.М. у відпустці.

Від ФГ «Бондарук» 01.11.2023 надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому останнє просить Суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 0 грн. У поданому клопотанні ФГ «Бондарук» , зокрема вказує, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката є необґрунтованою ні за часом, витраченим адвокатом на супроводження справи, ні за складністю справи, ні за фактичним змістом наданих послуг. Отже Господарство вважає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні на користь якої ухвалено рішення всі витрати на адвоката, якщо встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином Господарство у своєму клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги фактично просить Суд повністю відмовити ТОВ «Волагро» у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, проте Суд критично сприймає обґрунтування вартості витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 0 гривень у цій справі.

02.11.2023 від ТОВ «Волагро» надійшло заперечення на клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому останнє просить Суд відмовити ФГ «Бондарук» у задоволенні зазначеного клопотання та задовольнити в повному обсязі заяву ТОВ «Волагро» про ухвалення додаткового рішення про судові витрати та стягнути з Господарства на користь Товариства 10 000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши заяву ТОВ «Волагро», Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

За змістом пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).

Стаття 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 126 ГПК України).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви»).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Згідно з положеннями частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження понесених ТОВ «Волагро» витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції при перегляді касаційної скарги в матеріалах справи наявні: копія договору про надання правової допомоги від 04.01.2021 № 04/01/21, копія додаткової угоди до договору про надання правової допомоги, копія акта наданих послуг від 12.10.2023 з детальним переліком наданих послуг, копію рахунку № 12-10-23 від 12.10.2023, копію виписки з ЄДР щодо адвокатського об`єднання «Аксело», копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Нагорняк І.М. та ордер від 26.09.2023 ВС №1231162, виданий адвокатським об`єднанням «Аксело» на ім`я адвоката Нагорняк І.М., на підставі якого адвокат - Нагорняк І.М. здійснювала представництво у суді касаційної інстанції.

Так, Верховним Судом встановлено, що відповідно до акта наданих послуг від 12.10.2023, підписаного між адвокатським об`єднанням «Аксело» та ТОВ «Волагро», загальна вартість наданих послуг (правової допомоги) становить 10 000 грн.

При цьому Верховний Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Велика Палата Верховного Суду в наведеній постанові зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Проаналізувавши надані ТОВ «Волагро» в обґрунтування адвокатських витрат документи, а також подане Господарством клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та заперечення Товариства на клопотання Господарства про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та не становить надмірний тягар для відповідача, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про задоволення заяви про розподіл витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції та стягнення з відповідача на користь позивача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись статтями 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Волагро»</a> про розподіл витрат на правничу допомогу у справі № 902/76/23 задовольнити.

2. Стягнути з фермерського господарства «Бондарук» (ЄДРПОУ 37836875) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Волагро»</a> (ЄДРПОУ 38592097) 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

3. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Вінницької області.

Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова