Ухвала

від 06.11.2023 по справі 902/240/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 листопада 2023 року

м. Київ

Справа № 902/240/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Національного антикорупційного бюро України

на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 у справі

за позовом Національного антикорупційного бюро України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна судова експертиза і оцінка"

про стягнення штрафу у сумі 14 724,06 грн,

ВСТАНОВИВ:

26.10.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Національного антикорупційного бюро України на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 (повний текст складено 12.10.2023) у справі № 902/240/23, надіслана 24.10.2023 до Верховного Суду засобами поштового зв`язку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Національного антикорупційного бюро України, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 15 цього Кодексу суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення штрафу у сумі 14 724,06 грн, що становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн станом на 2023 рік), тому у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є малозначною.

Національне антикорупційне бюро України у касаційній скарзі просить скасувати додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 у справі № 902/240/23, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна судова експертиза і оцінка" про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Верховний Суд зазначає, що зі змісту статті 244 Господарського процесуального кодексу України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Таким чином, положення пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України поширюються на випадки оскарження додаткового судового рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Наведене узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20.

Звертаючись із касаційною скаргою, Національне антикорупційне бюро України зазначає, що при ухваленні оскаржуваної додаткової постанови суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, що передбачено пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Також скаржник наводить обґрунтування того, в чому, на його думку, полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права під час ухвалення оскарженої додаткової постанови. При цьому у поданій касаційній скарзі не наведено обґрунтування випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за яких судові рішення у малозначних справах можуть бути переглянуті у касаційному порядку.

Оскільки доводи касаційної скарги Національного антикорупційного бюро України не містять належного обґрунтування щодо необхідності відкриття касаційного провадження у малозначній справі, відсутні підстави для висновку про можливість відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з особливого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Однак вказана касаційна скарга Національного антикорупційного бюро України не містить обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд з власної ініціативи таких обставин також не вбачає.

При цьому незгода з рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього судового рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача або відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національного антикорупційного бюро України на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 у справі № 902/240/23, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 2,12, 15, 17, 163, 232, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національного антикорупційного бюро України на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 у справі № 902/240/23.

2. Матеріали касаційної скарги повернути Національному антикорупційному бюро України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді І. С. Берднік

Ю. Я. Чумак