Рішення

від 30.10.2023 по справі 334/2966/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 30.10.2023

Справа № 334/2966/23

Провадження № 2/334/1561/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30жовтня 2023року Ленінський районнийсуд м.Запоріжжя вскладі:головуючого судді Козлової Н.Ю., при секретарі Александрової А.С.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Товариствоз обмеженоювідповідальністю «ІМПЄРІУМ» про звернення стягнення на предмет іпотеки

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЄРІУМ» в якому просив суд, в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Імпєріум» (код в ЄДРПОУ 40485511), за договором позики від 02.08.2018 року в сумі 102488628,29 грн., яка складається: з суми основного боргу в розмірі 1 088 000.00 гри., суми трьох процентів річних 119 560,76 грн., неустойка (пеня) в розмірі 101 825 920,00 грн., інфляційні втрати 543 147,53 грн. - на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 1ПН3222307953) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлове приміщення, офісно-складське приміщення, площею 148,5 кв.м.. яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що належить товариства з обмеженою відповідальністю «Імпєріум» (код в ЄДРПОУ 40485511), на підставі купівлі-продажу, посвідченого Куропятніковою Т.М. приватним ноніусом Запорізького міського нотаріального округу, 30.11.2017 року за № 4267, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 919771123101, шляхом застосування процедури продажу, встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення електронного аукціону, за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. А також стягнути з відповідача судові витрати.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що 02.08.2018 року між ОСОБА_1 , від імені якого діяла ОСОБА_2 на підставі довіреності № 6091 від 02.08.2018 року в якості Позикодавця з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпєріум» в особі Кокошинського Віталія Олександровича в якості Позичальника був укладений договір позики.

Згідно з п. 1 Договору, позикодавець, в особі представника, передав позичальнику, а позичальник отримав від позикодавця, в особі представника, грошові кошти в сумі 1 088 000,00 гривень, що є еквівалентом 40 000,00 доларів США згідно комерційного курсу, встановленому на день підписання цього договору, шо становить 27,2 гривень за 1 долар США та зобов`язується повернути позику до 02 серпня 2019 року, дотримуючись вимог чинного законодавства України.

Сторони встановили, шо розрахунок буде здійснюватися щомісячно починаючи з наступного не пізніше 02 (другого) числа кожного місяця у розмірі не менш ніж 27,200 гривень, що є еквівалентом 1 000 доларів США, згідно комерційного курсу, встановленому на день длисання цього договору. Останній розрахунок здійснюється позичальником не пізніше 1 серпня 2019 року.

Факт одержання грошей підтверджується підписанням цього договору.

Відповідно до п. 4 Договору, при неповерненні суми позики своєчасно (тобто до 02 серпня 2019 року) або порушенні Позичальником термінів сплати щомісячних платежів, позикодавець вправі буде пред`явити цей договір до стягнення в строки і у порядку передбачені чинним законодавством України (у тому числі звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису), та вимагати при ньому повернення йому частини позики, що залишилась несплаченою з урахуванням Індексу інфляції за весь час прострочення а також сплати семи відсотків неустойки від простроченої суми за кожний день прострочим. При цьому у разі звернення стягнення у випадку порушення Позичальником терміну сплати щомісячних платежів, пеня нараховуватиметься з частини позики, ще залишилась несплаченою.

У пункті 8 Договору, Сторони за цим Договором домовились про зміну тривалост позовної давності шляхом її збільшення до 7 (семи) років для захисту Позикодавцем свогс цивільного права або інтересу як за основною вимогою, так і за додатковою вимогою гірс стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач свої обов`язки за договором позики виконав у повному обсязі. Проте, відповідач свого обов`язку за договорами позики не виконав, позику н повернув.

У забезпечення виконання вищевказаного договору позики, 09.08.2018 року між ОСОБА_1 , від імені якого діяла ОСОБА_2 на підставі довіреності № 6091 від 02.08.2018 року в якості Іпотекодержателя з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпєріум» в особі Кокошинського Віталія Олександровича в якості Іпотекодавця був укладений іпотечні договір посвідчений Вовк 1.1, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріально округу Запорізької області, зареєстрований в реєстрі № 6117.

Відповідно до п. 1 Договору, цим договором забезпечується виконані зобов`язання що виникло у Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЄРІУМ» на підставі договору позики, укладеного в простій письмовій форі сторонами, надалі основний договір, укладеного на суму 1 088 000,00 гривень, з обумовленим в основному договорі строком повернення боргу до 02 серпня 2019 року. У пункті 2 договору сторони погодили, що предмет іпотеки складає: нежитлове приміщення, офісно-складське приміщення, площею 148,5 кв.м., яі розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 3 Договору, вказане нежитлове приміщення належит іпокедодавцю - Товариству з обмеженою відповідальністю «ІМПЄРІУМ» на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Куропятніково Т.М. приватним ноніусом Запорізького міського нотаріального округу, 30.11.2017 року, № 4267. Право власності на приміщення зареєстроване у Державному реєстрі речовії прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 919771123101.

Пунктом 20 договору, сторонни домовились про змін тривалості позовної давності шляхом її збільшені» до 7 (семи) років для захист Іпотекодержателем свого цивільного права або інтересу як за основною вимогою так і т додатковою вимогою про стягнення, неустойки (штрафу, пені).

31.03.2023 року, позивачем боржнику направлена письмова вимога про усуненії: порушень. Також, позивач неодноразово вживав заходи досудового врегулювання спор; шляхом усних звернень до відповідач, але з його боку, так виконання умов договору і повному обсязі зроблено не було.

Встановивши обставини того, що позичальник порушив взяті на себе за договором позики зобов`язання, за для задоволення грошових вимог позивача у розмірі неповернутої боржником позики з урахуванням неустойки і фінансових санкцій позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки, у зв`язку з чим, звернувся до суду.

21.04.2023 року ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, встановлено строк відповідачу для надіслання (надання) до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

31.07.2023 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до розгляду.

Інших процесуальних дій не вчинялось.

У судове засідання сторони не з`явилися, представник позивача надав суду письмове клопотання про розгляд справи за його відсутністю, ухвалити рішення та задовольнити позов у повному обсязі на підставі наданих суду письмових пояснень та наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною,Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно дост. 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно дост. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зіст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст.ст.76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У судовому засіданні доведено письмовими доказами, що 02.08.2018 року між ОСОБА_1 , від імені якого діяла ОСОБА_2 на підставі довіреності № 6091 від 02.08.2018 року в якості Позикодавця з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпєріум» в особі Кокошинського Віталія Олександровича в якості Позичальника був укладений договір позики.

Згідно з п. 1 договору, позикодавець, в особі представника, передав позичальнику, а позичальник отримав від позикодавця, в особі оедставника, грошові кошти в сумі 1 088 000,00 (один мільйон вісімдесят вісім тисяч ггивень 00 копійок) гривень, що є еквівалентом 40 000,00 (сорок тисяч доларів СІНА 00 центів) доларів США згідно комерційного курсу, встановленому на день підписання цього договору, шо становить 27,2 гривень за 1 долар США і зобов`язується повернути позику до 02 серпня 2019 року, дотримуючись вимог чинного законодавства України.

Сторони встановили, шо розрахунок буде здійснюватися щомісячно починаючи з наступного не пізніше 02 числа кожного місяця у розмірі не менш ніж 27200 гривень, що є еквівалентом 1 000 доларів США, згідно комерційного курсу, встановленому на день длисання цього договору. Останній розрахунок здійснюється позичальником не пізніше 1 серпня 2019 року. Факт одержання грошей підтверджується підписанням цього договору.

Відповідно до п. 4 Договору, при неповерненні суми позики своєчасно (тобто до 02 геглня 2019 року) або порушенні позичальником термінів сплати щомісячних платежів позикодавець вправі буде пред`явити цей договір до стягнення в строки і у порядку передбачених чинним законодавством України (у тому числі звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису), та вимагати при ньому повернення йому частини позики, що залишилась несплаченою з урахуванням Індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати семи відсотків неустойки від простроченої суми за кожний день прострочим. При цьому у разі звернення стягнення у випадку порушення Позичальником терміну сплати щомісячних платежів, пеня нараховуватиметься з частини позики, ще залишилась несплаченою.

У пункті 8 Договору, Сторони за цим Договором домовились про зміну тривалост позовної давності шляхом її збільшення до 7 (семи) років для захисту Позикодавцем свого цивільного права або інтересу як за основною вимогою, так і за додатковою вимогою гірс стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язаній або одностороння зміна його умов не допускаться, якщо інше не встановлено договороіе або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умої договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутност таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, ще звичайно ставляться.

Статтею 629 цього Кодексу передбачено, що договір є обов`язковим для виконанні сторонами.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справ №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК Україні закріплює презумпцію правомірності гіравочину. Ця презумпція означає, що вчиненні правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиня цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підстав рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірносі договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодні здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягают виконанню.

Частиною першою статті 1049 ЦК України перебачено, що позичальни зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позик частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частин позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, щ залишилася (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Позивач свої обов`язки за договором позики виконав у повному обсязі.

Проте, відповідач свого обов`язку за договорами позики не виконав, позику не повернув.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є йог невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язань (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушень зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржнь повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина пери статті 549 Цивільного кодексу України). Штрафом є неустойка, що обчислюється відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаною грошової зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга га третя цієї статті).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 Цивільного кодексу України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Такий правовий висновок викладено у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), 04 липня 2018 року (справа№ 310/1 1534/13-ц, провадження № 14-154цс18).

Сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. З ст. 6 ЦК України) (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 червня 2017 р. у справі № 910/2031/16).

Отже враховуючи те, що порушення боржником зобов`язання є умовою нарахування неустойки, яка є заходом відповідальності за порушення зобов`язання, порушення позичальником умов договору щодо своєчасної сплати суми позики тягне за собою обов`язок позичальника сплатити позивачу пеню.

Крім того, у частині першій статті 1050 ЦК України, визначено, що позичальник, який своєчасно не повернув суму позики, зобов`язаний сплати грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У розумінні статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума невиконаного зобов`язання перед позивачем відповідно до умов Договору позики складає: Період заборгованості: з 03.08.2019 року по 31.03.2023 року - 1337 днів. Сума основної заборгованості - 1 088 000,00 грн. Пеня (п. 4 Договору позики) - 1 088 000.00 * 7% * 1337 днів = 101825920,00грн.3 відсотка річних (ст. 625 ЦК України) 1 088 000,00 х 0,008219 % (3 % : 365 днів) х 1337 днів = 119 560,76 грн. Інфляційні втрати: Індекс інфляції - (99,70 : 100) х (100,70 : 100) х (100,70 : 100) х (100.10 : 100) х (99.80 : 100) х (100.20 : 100) х (99,70 : 100) х (100.80 : 100) х (100,80 : 100) х (100.30 : 100) х (100,20: 100) х (99,40: 100) х (99,80: 100) х (100,50 : 100) х (101,00 : 100) х (101,30 : 100) х (100.90 : 100) х (101.30 : 100) х (101.00 : 100) х (101,70 : 100) х (100,70 : 100) х (101,30 : 100) х (100,20 : 100) х (100.10 : 100) х (99,80 : 100) х (101,20 : 100) х (100,90 : 100) х (100,80 : 100) х (100,60 : 100) х (101,30 : 100) х (101,60 : 100) х (104,50 : 100) х (103,10 : 100) х (102,70 : 100) х (103,10 : 100) х (100,70 : 100) х (101,10 : 100) х (101,90 : 100) х (102,50 : 100) х (100,70 : 100) х (100,70 : 100) х (100,80 : 100) х (100,70 : 100) = 1.49921648. Інфляційне збільшення: 1 088 000,00 х 1.49921648 - 1 088 000,00 = 543 147,53 грн. Разом: 102 488 628,29 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання вищевказаного договору позики, 09.08.2018 року між ОСОБА_1 , від імені якого діяла ОСОБА_2 на підставі довіреності № 6091 від 02.08.2018 року в якості Іпотекодержателя з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпєріум» в особі Кокошинського Віталія Олександровича в якості Іпотекодавця був укладений іпотечні договір посвідчений Вовк 1.1, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріально округу Запорізької області, зареєстрований в реєстрі № 6117.

Відповідно до п. 1 Договору, цим договором забезпечується виконані зобов`язання що виникло у Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЄРІУІ9 (надалі Позичальник) на підставі договору позики, укладеного в простій письмовій форі сторонами, надалі Основний договір, укладеного на суму 1 088 000,00 (один мільйс вісімдесят вісім тисяч гривень 00 копійок) гривень, з обумовленим в Основному догово Строком повернення боргу до 02 серпня 2019 року.

У пункті 2 Договору сторони погодили, що Предмет іпотеки складає: нежитлове приміщення, офісно-складське приміщення, площею 148,5 кв.м., яі розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. З Договору, вказане нежитлове приміщення належит іпотекодавцю - Товариству з обмеженою відповідальністю «ІМПЄРІУМ» на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Куропятніково Т.М. приватним ноніусом Запорізького міського нотаріального округу, 30.11.2017 року № 4267. Право власності на приміщення зареєстроване у Державному реєстрі речовії прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 919771123101.

Пунктом 20 Договору, Сторони за цим Договором домовились про змін тривалості позовної давності шляхом її збільшені» до 7 (семи) років для захист Іпотекодержателем свого цивільного права або інтересу як за основною вимогою так і т додатковою вимогою про стягнення, неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконанії зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користувані Іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право, в разі невиконання боржнико забезпеченого іпотекою зобов`язання, одержати задоволення своїх вимог за рахуно предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотек іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на ча виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Положеннями частини шостої статті 3, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» закріплено право іпотекодержателя в разі невиконання або неналежної виконання боржником основного зобов`язання на задоволення своїх вимог за основниг зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду (ч. 4 ст. 33 цього Закону).

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ у постанові від 30.03.2012 р. № 5 роз`яснив (п. 9) право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягненні на предмет іпотеки/застави, одночасне заявления відповідних вимог у разі, якщс позичальник є відмінною від особи Іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявления вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягненні заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належн.лотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК. статті 3 і 4 ЦПК).

Згідно з положенням статті 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя, спосіб реалізації предмета іпотеки та початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Встановивши обставини того, що позичальник порушив взяті на себе за договором позики зобов`язання, за для задоволення грошових вимог позивача у розмірі неповернутої боржником позики з урахуванням неустойки і фінансових санкцій позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача відповідає вимогам закону та ґрунтується на отриманих у справі доказах.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

За викладеного, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожен отриманий у справі доказ зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ґрунтується на отриманих у справі доказах та вимогах закону, тобто є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

При цьому суд враховує практику Європейського суд з прав людини, який вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають відшкодуванню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору. Отже, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 19, 76, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, 525, 526610611625 629 1049 1050 ЦК України; ст. 1, 7, 33 Закону України «Про іпотеку», суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПЄРІУМ» про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Імпєріум» (код в ЄДРПОУ 40485511), за договором позики від 02.08.2018 року в сумі 102488628,29 грн., яка складається: з суми основного боргу в розмірі 1 088 000.00 гри., суми трьох процентів річних 119 560,76 грн., неустойка (пеня) в розмірі 101 825 920,00 грн., інфляційні втрати 543 147,53 грн. - на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 1ПН3222307953) звернути стягнення на предмет іпотеки. а саме: нежитлове приміщення, офісно-складське приміщення, площею 148,5 кв.м.. яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що належить товариства з обмеженою відповідальністю «Імпєріум» (код в ЄДРПОУ 40485511), на підставі купівлі-продажу, посвідченого Куропятніковою Т.М. приватним ноніусом Запорізького міського нотаріального округу, 30.11.2017 року за № 4267, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 919771123101, шляхом застосування процедури продажу, встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення електронного аукціону, за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Імпєріум» (код в ЄДРПОУ 40485511) на користь ОСОБА_1 69061, ( АДРЕСА_3 ) 13 420 гривень судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.Ю.Козлова