Рішення

від 02.11.2023 по справі 509/4367/23

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/4367/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року смт. Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання Степанової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу № 509/4367/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про встановлення факту родинних відносин, факту постійного проживання спадкодавця зі спадкоємцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом

ВСТАНОВИВ:

До Овідіопольського районного суду Одеської області звернувся представник позивача адвокат Орловський О.В. із позовною заявою до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, в якій просив суд встановити факт родинних відносин між рідними сестрами ОСОБА_1 та померлої ОСОБА_2 , факт постійного проживання спадкодавця зі спадкоємцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що в ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою позивачки. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді нерухомого майна: житлового будинку та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1209 га. Позивачка належним чином звернулась до приватного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та проведення державної реєстрації право власності на вказані об`єкти. Проте їй було відмовлено у зв`язку з тим, що при проведенні визначення факту родинних відносин спадкодавця та спадкоємця по реєстру актів цивільного стану було виявлено розбіжності у прізвище спадкодавця, а саме у свідоцтві про народження вказано дівоче прізвище « ОСОБА_3 » ОСОБА_4 , а в свідоцтві про шлюб зазначено прізвище нареченої « ОСОБА_5 . Як наслідок, це перешкоджає позивачу в подальшому оформленні спадкового майна. Інші спадкоємці за законом відсутні.

Крім того, позивачу для реалізації права на оформлення спадщини з померлою сестрою необхідно встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Встановлення даного факту має для позивача юридичне значення, оскільки дозволяє реалізувати право на спадщину. Тому позивач був змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 03.08.2023 відкрито провадження по справі, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 05.09.2023 клопотання представника позивача про заміну сторони відповідача задоволено.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.09.2023 підготовче провадження у справі було закрито і призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, до суду представником позивача подано заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, повністю підтримує позовні вимоги та просить їх задовільнити.

Представник відповідача Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку судових повісток на офіційну електронну пошту селищної ради.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , актовий запис №1106 від 24.12.2022, виданого Чорноморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді нерухомого майна: житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,1209 га., яка закріплена за вказаним житловим будинком.

Позивачка належним чином та у строки передбачені законом звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Коваль Н.В. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлої ОСОБА_2 .

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №72932509 від 22.06.2023 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Коваль Н.В. було заведено спадкову справу №12/2023 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 .

Відповідно до винесених роз`яснень нотаріуса від 07.07.2023 за вих.№161/02-14 при проведенні визначення факту родинних відносин спадкодавця та спадкоємця по реєстру актів цивільного стану було виявлено розбіжн ості у прізвище спадкодавця, а саме у свідоцтві про народження вказано дівоче прізвище « ОСОБА_3 » ОСОБА_4 , а в свідоцтві про шлюб зазначено прізвище нареченої « ОСОБА_5 .

Як вбачається з свідоцтва пронародження померлої ОСОБА_2 серія НОМЕР_2 ,актовий запис№43від 05.03.1957, вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження с. М-Чегодаровка Ширяєвського району Одеської області в родині ОСОБА_3 , де батько ОСОБА_7 та мати ОСОБА_8 , прізвище ОСОБА_4 вказано « ОСОБА_3 ». Після одруження Лідія змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».

В свідоцтвіпро народженняпозивачки ОСОБА_1 , серія НОМЕР_3 , актовий запис №7 від 09.03.1948, зазначено що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження с. М-Чегодаровка Ширяєвського району Одеської області в родині ОСОБА_3 , де батько ОСОБА_7 та мати ОСОБА_8 , прізвище ОСОБА_10 вказано « ОСОБА_3 ». Після одруження позивачка змінила прізвище на « ОСОБА_11 », про що було зроблено відповідний запис у її трудовій книжці, де вказано, що прізвище ОСОБА_3 змінено на ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про одруження серія НОМЕР_4 виданого 05.02.1974 відділом ДРАЦС м. Одеси.

Вивчивши наявні в справі докази та проаналізувавши вищезазначені факти, суд приходить до висновку про наявність родинних відносин між померлою ОСОБА_12 та ОСОБА_13 як між рідними сестрами, а отже факт родинних відносин між позивачем та померлим є підтвердженим.

У зв`язку з тим, що позивачка фактично проживала разом зі своєю сестрою ОСОБА_4 на момент її смерті, але місце реєстрації ОСОБА_1 зазначена інша адреса, то позивачу для реалізації права на оформлення спадщини з померлою сестрою необхідно встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Інші спадкоємці за законом відсутні.

Також, судом встановлено, що позивачка з травня місяця 2016 року стала проживати разом зі своєю рідною сестрою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та її чоловіком ОСОБА_14 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до письмових пояснень свідків, позивачка з травня місяця 2016 року проживала із своєю рідною сестрою ОСОБА_4 та її чоловіком. Подружжя ОСОБА_9 з 2020 року жили окремо один від одного, спільне господарство та побут не вели, сімейні стосунки не підтримували, ОСОБА_14 , чоловік померлої сестри ОСОБА_4 , фактично проживав та був зареєстрований за іншою адресою місце проживання. Позивачка проживаючі зі своєю сестрою дбала та піклувалась про неї, підтримувала її в різних життєвих ситуаціях, лікувала її, вела з нею спільний побут, допомагала вирішували побутові проблеми, разом оплачували комунальні послуги за утримання будинку та здійснювали спільні покупки для належного утримання житлового будинку, робила поточні ремонти житлового будинку. Позивачка на час смерті сестри ОСОБА_2 та на теперішній час проживає у вказаному житловому будинку. Також, ОСОБА_15 за власні кошти здійснила поховання своєї рідної сестри ОСОБА_4 , а в подальшому її чоловіка.

Після смерті ОСОБА_2 її чоловік до нотаріальних органів у встановлені законом строки прийняття спадщини не звертався.

Враховуючи надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що позивачка фактично проживала разом зі своєю сестрою ОСОБА_4 на момент її смерті та час відкриття спадщини. Таким чином, заявлені вимоги позивача про встановлення факту проживання разом за спадкодавцем на час відкриття спадщини є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно зі ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, зокрема, родинних відносин між фізичними особами, а також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як вбачається із правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду від 03.11.2021 року у цивільній справі №691/1237/20 (провадження №61-14225св21), до суду подається позов, а не заява в порядку окремого провадження, виключно через те, що іншою вимогою у справі є спір про право (право на спадщину), а тому всі ці вимоги розглядаються у позовному провадженні, оскільки з положень ст. 315 ЦПК України випливає, що факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо порожує юридичні наслідки.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року №5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Згідно із п. 7 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення та можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб, та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принци права на справедливий суд, який означає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Оскільки, встановлення факту родинних відносин та факту постійного проживання спадкодавця зі спадкоємцем на час відкриття спадщини породжує для позивача юридичні наслідки, а саме можливість реалізувати своє право для отримання спадщини після смерті рідної сестри ОСОБА_2 та встановити даний факт іншим шляхом, аніж звернутися до суду за судовим захистом є неможливим, тому суд прийшов до висновку про законність та обґрунтованість вимог про встановлення факту родинних відносин та про встановлення факту постійного проживання спадкодавця зі спадкоємцем на час відкриття спадщини.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказує на наявність підстав для задоволення вимог позивача про встановлення факту родинних відносин між померлою ОСОБА_16 та позивачем ОСОБА_17 як рідні сестри та про встановлення факту постійного проживання рідних сестер і на час відкриття спадщини, після померлої ОСОБА_4 .

Стосовно визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,1209 га., яка закріплена за вказаним житловим будинком.

Відповідно додовідки виданоїСухолиманською сільськоюрадою Овідіопольськогорайону Одеськоїобласті завих.№893від 07.12.2007,згідно записув погосподарськійкнизі №7особовий рахунок№ НОМЕР_5 вказана земельнаділянка знаходитьсяу фактичномукористуванні з1977року заадресою: АДРЕСА_1 .

Право власностіна вказануземельну ділянкуналежить ОСОБА_2 на підставідержавного актуна правовласності наземельну ділянкусерія ЯЛ№728300. Вказана земельна ділянка має цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівельних споруд (присадибна ділянка). У 2013 році була проведена перереєстрація вказаної земельної ділянки та відповідно до відомостей з державного реєстру речових справ 1907275 від 15.07.2013 зареєстрована на кадастровим номером 5123784200:02:002:0302, площа якої складає 0,1209 га.

Згідно з договору купівлі-продажу, посвідчений виконавчим комітетом Сухолиманської сільської ради депутатів трудящих Овідіопольського району Одеської області 13.07.1977, який був зареєстрований у книзі записів нотаріальних дій за реєстровим №40, вказаний житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 перебував у власності ОСОБА_8 , яка є рідною матір`ю сестер ОСОБА_6 та ОСОБА_18 . Також, на підставі правовстановлюючих документів на ОСОБА_8 та ОСОБА_2 було виготовлено та складений технічний паспорт від 01.11.2007 на вказаний житловий будинок.

Після смерті ОСОБА_8 , у вказаному житловому будинку проживала її донька ОСОБА_6 , а з травня 2016 року стала проживати і позивачка.

Відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно №32470370 ОСОБА_2 зареєструвала права власності на нерухоме майно: житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області №2-1871/10 від 17.09.2010, згідно якого вказаний житловий будинок ОСОБА_2 набула права власності в порядку спадщини за заповітом.

Під час життя ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_14 , про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_6 , актовий запис №33 видане 12.01.1971 виконкомом Київської районної ради депутатів трудящих м. Одеси. Спільних дітей від шлюбу подружжя ОСОБА_9 не мали.

Як вбачається з свідоцтва про смерть серія НОМЕР_7 , актовий запис №4530 від 27.04.2023, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_14 помер. Інших спадкоємців за законом відсутні, заповіт не складався.

Оскільки позивачка постійно проживала зі своєю сестрою ОСОБА_16 і на час її смерті, тому слід вважати, що позивачка фактично набула право на спадкове майно від померлої ОСОБА_2 , як така що проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

За нормами ст.ст. 1216-1218, 1220, 1221, 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3 ст. 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.

Згідно ізст.1262ЦК України,-у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері

Відповідно довимог ч.3ст.1268ЦК України,спадкоємець,який постійнопроживав разоміз спадкодавцемна часвідкриття спадщини,вважається таким,що прийнявспадщину,якщо протягомстроку,встановленого статтею1270цього Кодексу,він незаявив провідмову віднеї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

Згідно із п.23 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Враховуючи вимоги ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом. У відповідності до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Враховуючи наведене, спадкування є передбаченою законом підставою для набуття права власності.

Відповідно до 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

У відповідності до ч.1 ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, крім того, право приватної власності є непорушним.

Згідно із ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Враховуючи наведене, спадкування є передбаченою законом підставою для набуття права власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та Протоколів №2,4,7, та 11 до Конвенції», визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ч.1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право безпосередньо звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як передбачено ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема шляхом визнання права.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 №5 визначено, що відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків встановлених Конституцією та законами. Враховуючи, що згідно зі ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власності і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи що позивач позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті рідної сестри шляхом звернення до нотаріальних органів через відсутність доказів родинних відносин та факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, які доведені під час розгляду справи, суд вважає, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3-7, 10-13, 76-83, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 271-273, 315, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_5 є рідною сестрою ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП: НОМЕР_8 ) право власності на спадкове майно: земельну ділянку площею 0,1209 га, кадастровий номер 5123784200:02:002:0302 цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівельних споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП: НОМЕР_8 ) право власності на спадкове майно: житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Є.М. Панасенко