Ухвала

від 31.10.2023 по справі 2-315/11

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-315/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Соколова О.М.,

при секретарі судових засідань: Матвійчуку В.П.

справа № 2-315/11

за участю:

представника заявника: Постернака М.М.

представника боржника 2: Шипова К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» про заміну сторони (стягувача) та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа на примусове виконання у справі № 2-315/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк»» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (далі, заявник, ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР») звернулася до суду з заявою про заміну сторонни (стягувача) та просила здійснити заміну сторонни (стягувача) у рішенні Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2011 року у справі № 2-315/11 відповідно до якого солідарно стягнуто заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11381981000 від 18 серпня 2008 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) у розмірі 25 607 (двадцять п`ять тисяч шістсот сім) доларів США 97 центів, що станом на 25 липня 2011 року, згідно офіційного курсу НБУ (100 Доларів США - 797 грн. 11 коп.) становило - 204 123 (двісті чотири тисячі сто двадцять три) грн. 68 коп., відшкодування витрат по сплаті судового збору по 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. з кожного, відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 60 (шістдесят) грн. 00 коп. з кожного на користь публічного акціонерного товариства «УкрСибанк» (код ЄДРПОУ 09807760) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (04052, м. Київ, вул. Глибочинська, буд. 40-х, код ЄДРПОУ 34615314).

21 березня 2023 року на адресу суду від представника боржника 2, адвоката Шипова К.Ю. надійшли заперечення на заяву, просив відмовити у задоволенні заяви.

31 травня 2023 року на адресу суду від представника заявника надійшов відзив на заперечення.

09 серпня 2023 року на адресу суду від представника заявника надійшла заява про доповнення заявлених вимог, відповідно до якої заявник просив розглянути питання про поновлення строку предявлення виконавчого листа на примусове виконання разом із питанням про заміну сторонни (стягувача) у справі № 2-315/11.

У судовому засіданні представник заявника вимоги підтримав, просив задовольнити.

У судовому засіданні представник боржника 2 просив відмовити в задоволенні заяви.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, про місце, день і час проведення судового засідання повідомлялись належним чином. Їх неявка не перешкоджає розгляду заяви відповідно до ч.3 ст.442 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Так, в судовому засіданні встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2011 року у справі № 2-315/11 солідарно стягнуто заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11381981000 від 18 серпня 2008 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) у розмірі 25 607 (двадцять п`ять тисяч шістсот сім) доларів США 97 центів, що станом на 25 липня 2011 року, згідно офіційного курсу НБУ (100 Доларів США - 797 грн. 11 коп.) становило - 204 123 (двісті чотири тисячі сто двадцять три) грн. 68 коп., відшкодування витрат по сплаті судового збору по 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. з кожного, відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 60 (шістдесят) грн. 00 коп. з кожного на користь публічного акціонерного товариства «УкрСибанк» (код ЄДРПОУ 09807760).

Між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» 08 грудня 2011 року укладено договір купівлі продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого відбулася заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення ПАТ «УкрСиббанк» на користь ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11381981000 від 18 серпня 2008 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» 11 травня 2019 року відповідно до вимог чинного законодавства України, за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених Протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-03-26-000011-b від 17 квітня 2019 року, був укладений договір №1370/К про відступлення прав вимоги, згідно з яким 11 травня 2019 року відбулася заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення ПАТ «Дельта Банк» на користь ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11381981000 від 18 серпня 2008 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено можливість заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з приписами статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч. 1 статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Поза межами виконавчого провадження заміна кредитора відбувається у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

При цьому,відповідно до ч. 5 статті 442 ЦПК України, положення цієї статті застосовуються та випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 17.2 Перехідних положень ЦПК України, оформлення і видача судових рішень, якими вносяться зміни до виконавчих документів (у тому числі про заміну сторони виконавчого провадження), здійснюється в паперовій формі судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові № 2-н 148/09 від 25.04.2018 року зазначив, що під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Підставами правонаступинцтва с смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу.

Отже, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122ЦС13, постановах ВС від 21 березня 2018 року у справі 6-1355/10, від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14.

Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути про на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до інформації з автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 06 липня 2022 року відкритих виконавчих проваджень на виконання вищезазначеного рішення немає.

Наявність судового рішення про стягнення заборгованості, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін.

Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, прицьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому листі, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18) та від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18).

Станом на день розгляду заяви рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2011 року у справі № 2-315/11 боржниками не виконано, наявну перед Товариством заборгованість не сплачено.

Позбавлення кредитора прав на стягнення заборгованості за кредитом суперечить чинному законодавству, не відповідає покладеному на боржника обов`язку щодо належного виконання рішення суду, створює боржнику умови для невиконання рішення суду та ухилення від виконання своїх зобов`язань.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства, При цьому розуміння змісту норм Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка в силу ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовуються українськими судами як джерело права.

Із положень ст. 6 Конвенції слідує, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (далі Перший протокол) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Право на суд було в ілюзорним якби національна система дозволяла щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном (грошовими коштами які було надано в кредит на умовах платності та строковості), як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Протоколу. Відповідно необґрунтована затримка у виконанні обов`язкового до виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. При цьому новий кредитор до здійснення заміни сторони (стягувача) у справі не має процесуальної можливості вчиняти відповідні дій для забезпечення реального виконання судового рішення.

Таким чином, у даній справі відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, зокрема ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» є новим кредитором у фінансових правовідносинах з боржником, а отже - новим стягувачем.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Вищезазначене підтверджено правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року (справа № 6-122цс13).

Крім того в Ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року, 30 вересня 2015 року та інших, зроблені наступні висновки щодо заміни сторони у виконавчому провадженні: «...Разом із тим суди, вирішуючи питання про заміну сторони виконавчого провадження, неправильно витлумачили вищезазначені положення закону та дійшли помилкового висновку про те, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником має відбуватися лише у відкритому виконавчому провадженні, та залишили поза увагою те, що процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з вибуттям правопопередника після постановлення щодо нього судового рішення і заміни його правонаступником, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, в тому числі й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.».

Крім того заява містить вимоги поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчих листів у справі № 2-315/11 до виконання.

Згідно зі ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

В п.41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 р. «Пономарьов проти України» суд зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреціних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти підстави для поновлення строків.

Отже, звертаючись до суду із заявою про поновлення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання, заявник зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилався як на обґрунтування своїх вимог.

Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Разом з тим, звернувшись до суду із заявою про поновлення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання, заявник не довів ті обставини, на які він посилався як на обґрунтування своїх вимог.

З огляду на зазначене, суд оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, що заява підлягає частковому задовленню.

Керуючись ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 76-80, 442, п.17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» про заміну сторони (стягувача) та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа на примусове виконання у справі № 2-315/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк»» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Замінити сторону (стягувача) у рішенні Печерського районного суду м. Києва від 25 липня 2011 року у справі № 2-315/11 відповідно до якого солідарно стягнуто заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11381981000 від 18 серпня 2008 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) у розмірі 25 607 (двадцять п`ять тисяч шістсот сім) доларів США 97 центів, що станом на 25 липня 2011 року, згідно офіційного курсу НБУ (100 Доларів США - 797 грн. 11 коп.) становило - 204 123 (двісті чотири тисячі сто двадцять три) грн. 68 коп., відшкодування витрат по сплаті судового збору по 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. з кожного, відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 60 (шістдесят) грн. 00 коп. з кожного на користь публічного акціонерного товариства «УкрСибанк» (код ЄДРПОУ 09807760) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (04052, м. Київ, вул. Глибочинська, буд. 40-х, код ЄДРПОУ 34615314).

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Соколов