Рішення

від 28.08.2023 по справі 761/10617/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/10617/20

Провадження № 2/761/2062/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Мальцева Д.О.,

при секретарі: Панчоха Д.А.,

представник позивача: Халупний А.В.,

представник відповідача: ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСББ «Глорія Парк» до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ТОВ «Київресурсбуд», про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва звернувся представник ОСББ «Глорія Парк» (позивач) з позовом до ОСОБА_1 (відповідач), третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ТОВ «Київресурсбуд», про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить:

1. Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, група приміщень № 21, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1522436180391.

2. Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 та припинити право приватної власності та закрити розділ Державного реєстру прав та реєстраційної справи на нежитлове приміщення, група приміщень № 21, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1522436180391.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Глорія Парк» судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що співвласниками житлових/нежитлових приміщень багатоквартирних будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 було прийнято рішення створити об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

На підставі отриманої технічної документації на багатоквартирний будинок АДРЕСА_4 , правлінням ОСББ «ГЛОРІЯ ПАРК» було проведено огляд даного багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 на його відповідність технічному паспорту та поверховому плану.

Однак, за фактом здійсненого огляду, ОСББ «ГЛОРІЯ ПАРК» було виявлено, що приміщення будинку не відповідають технічній документації, а саме: приміщення загального користування - група приміщень № 21, підсобне приміщення, яке розташоване у напівпідвалі, було привласнено відповідачем, у зв`язку з чим представник позивача звернувся з даним позовом.

13.04.2020 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Кондратенко О.О.

23 квітня 2020 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Кондратенко О.О. по справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами позовного провадження в загальному порядку.

24.06.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.

На підставі розпорядження № 01-08-846 від 30 вересня 2020 року щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 761/10617/20 за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О., протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О., у зв`язку із наданням судді Кондратенко О.О. відпустки по вагітності та пологам.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2020 матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.

01.10.2020 ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. позовну заяву прийнято до свого провадження та залишено без руху, наданий строк позивачу для усунення недоліків.

13.10.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

26.01.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

05 лютого 2021 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. справу призначено до розгляду за правилами позовного провадження в загальному порядку.

21.04.2021 ухвалою суду залучено до участі у справі за позовною заявою ОСББ «Глорія Парк» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ТОВ «Київресурсбуд» (м. Київ, пр.Перемоги, буд.90/1, код ЄДРПОУ 34487783).

21.04.2021 ухвалою суду клопотання представника позивача задоволено частково. Витребувано у ТОВ «Зембудінвестпроект» належним чином завірену копію інвентаризаційної справи № 2016-119/21Н технічної інвентаризації нежитлових приміщень у житловому будинку АДРЕСА_1 . Витребувано у ТОВ «Екомісто» належним чином завірені копії технічного паспорту (поверхового плану з експлікацією кожного поверху) на багатоквартирний будинок за адресою АДРЕСА_4 . У задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.

04.06.2021 на адресу суду від третої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ТОВ «Київресурбуд» надійшли пояснення.

26.11.2021 на виконання вимог ухвали від 21.04.2021 на адресу суду від ТОВ «Зембудінвестпроект» надійшла відповідь.

27.01.2022 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмета позову.

01.06.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на заяву про зміну предмета позову.

02.06.2022 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи Висновку експерта № 863/05/2022 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи.

14.06.2022 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

01.09.2022 ухвалою суду клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено. Витребувано від ТОВ «Науково-проектне архітектурне бюро «Ліценз і АРХ» копію проектної документації на Будівництво житлово-офісного торговельного комплексу з підземним паркінгом на проспекті Перемоги, 90/1 у Шевченківському районі м. Києва ІІІ черга будівництва - секції Д, Е, Ж, И, що розроблена генеральним проектувальником ТОВ «Науково-Проектне Архітектурне Бюро «Ліценз і АРХ». Витребувано у ТОВ «Українська Будівельна експертиза» копію експертного звіту щодо розгляду проектної документації за проектом «Будівництво житлово-офісного торговельного комплексу з підземним паркінгом на АДРЕСА_5 » № 05.12.2013р № 3-116-13-ЕП/КО головний експерт проекту Ю.П.Харчун.

14.02.2023 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення щодо долучення Висновку експерта № 863/05/2022.

07.03.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи Висновку експерта № 02/21-22-23 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи.

21.03.2023 на виконання вимог ухвали від 01.09.2022 на адресу суду від ТОВ «Українська Будівельна експертиза» надійшла відповідь.

07.04.2023 на виконання вимог ухвали від 01.09.2022 на адресу суду від ТОВ «Науково-проектне архітектурне бюро «Ліценз і АРХ» надійшла відповідь.

Ухвалою суду від 22.06.2023 закрито підготовче провадження за позовом ОСББ «Глорія Парк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ТОВ «Київресурбуд» про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову.

Третя особа в судове засідання не з`явився, про дату та час повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, встановив такі обставини справи.

Як вбачається із позовної заяви, співвласниками житлових/нежитлових приміщень багатоквартирних будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 було прийнято рішення створити об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. За результатами проведення загальних зборів у відповідності до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» 28.02.2019 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи (ОСББ «ГЛОРІЯ ПАРК»), та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи - 42852396.

Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об`єднання, у тримісячний строк з дня державної реєстрації об`єднання забезпечує передачу йому примірника технічної та іншої передбаченої законодавством документації на будинок, а також документа, на підставі якого багатоквартирний будинок прийнято в експлуатацію, технічного паспорта і планів інженерних мереж.

ОСББ «ГЛОРІЯ ПАРК» у відповідності з наведеними вище положеннями отримано в електронному форматі технічну документацію на будинок АДРЕСА_4 , а саме:

-Технічний паспорт на багатоквартирний житловий будинок літ. «Ж», призначення - житлово-офісний торговельний комплекс з підземним паркінгом, по АДРЕСА_4 , Замовник: ТОВ «Київресурсбуд», місцезнаходження та код ЄДРПОУ Замовника: 03062, м. Київ, просп. Перемоги, 90/1, ЄДРПОУ 34487783, інвентаризаційна справа 2016-119/Ж, паспорт виготовлено станом на 14.08.2017 року;

-Технічний паспорт на нежитлові приміщення в житловому будинку АДРЕСА_1 , інвентаризаційна справа № 2016-119/21Н, паспорт виготовлено станом на 30.06.2017 року.

На підставі отриманої технічної документації на багатоквартирний будинок АДРЕСА_4 , правлінням ОСББ «ГЛОРІЯ ПАРК» було проведено огляд даного багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 на його відповідність технічному паспорту та поверховому плану.

За результатами огляду, було виявлено, що відповідно до технічної документації на будинок, приміщення:

-група приміщень АДРЕСА_6 - підсобне приміщення площею 4,6 кв.м., розташоване у напіввпідвалі, має статус - допоміжного приміщення і призначене для обслуговування мешканців багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 .

Однак, за фактом здійсненого огляду, ОСББ «ГЛОРІЯ ПАРК» було виявлено, що приміщення будинку не відповідають технічній документації, а саме: зазначене вище приміщення загального користування - група приміщень АДРЕСА_6 , підсобне приміщення, яке розташоване у напівпідвалі, було привласнено відповідачем.

Як вбачається з відзиву, та встановлено судом, на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення, укладеним з ТОВ «Київресурсбуд», ОСОБА_1 придбано майнові права на нежитлове приміщення № 21 загальною площею 4,6 м2, що знаходиться по АДРЕСА_4 . Цей об`єкт не відноситься до житлової нерухомості.

Зазначене підтверджується: договором купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення від 01.06.2017 року за № 21-Ж-оф; актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 02.04.2018 року; довідкою про оплату в повному обсязі загальної вартості майнових прав на нежитлове приміщення від 02.04.2028 року.

30.06.2017 року ОСОБА_1 отримав технічний паспорт на нежитлове приміщення в житловому будинку АДРЕСА_4 , група приміщень №21.

В подальшому, а саме 03.04.2018 року, ОСОБА_1 у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрував право власності на зазначений об`єкт нерухомості, про що свідчить Витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

На момент відчуження спірного нежитлового приміщення ТОВ «Київресурсбуд» був власником майнових прав на це нежитлове приміщення.

На даний час право власності на зазначений об`єкт нерухомості зареєстровано за ОСОБА_1 і він є єдиним власником цього нежитлового приміщення.

Як вбачається із вищезазначеного договору, майнові права на нерухоме майно ОСОБА_1 придбав ще у 2017 році, після отримання ТОВ «Київресурсбуд» сертифікату серії IV № 165163552771, що засвідчує відповідність закінченого будівництва об`єкта (Житлово-офісно-торговельного комплексу з підземним паркінгом) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.

За інформацією, отриманою від ТОВ «Київресурсбуд», у вказаному будинку було продано 192 квартири та 30 нежитлових приміщень, як самостійних об`єктів нерухомості, а не як підсобних приміщень. При цьому, допоміжними приміщеннями, необхідними для обслуговування будинку АДРЕСА_4 та підземного паркінгу були технічні приміщення, зазначені в технічному паспорті IV - 97 м2 для розміщення індивідуального теплового пункту, III - 8,5 м2, 9,8 м2, 11,0 ВПР (електрощитова), II - 18,3 м2 для розміщення вентиляційного обладнання, IV - 72,6 м2 та V - 7,0 м2 для розміщення вентиляційного обладнання підземного паркінгу, X - 16,0 м2 машинні приміщення ліфтів.

Також відповідач зазначає, що в нежитловому приміщені №21 не проходять жодні загально-будинкові комунікації, вказане приміщення не було призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування власників квартир чи нежитлових приміщень, так як виступало самостійним об`єктом цивільно-правових відносин (що підтверджується Висновком експерта № 02/21-22-23 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 17.01.2023), і ТОВ «Київресурсбуд» як єдиний власник майнових прав на той момент мав всі законні підстави відчужувати ці нежитлові приміщення третім особам, в тому числі і ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 24.05.2001 року №127 «Про затвердження Інструкції гро порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна» (зі змінами) визначено, що технічна інвентаризація - комплекс робіт з обмірювання об`єкта нерухомого майна з визначенням його складу, фактичної площі та об`єму, технічного стану та/або з визначенням змін зазначених характеристик за певний період часу (у разі наявності попередньої ; інвентаризаційної справи) із виготовленням необхідних документів матеріалів технічної інвентаризації, технічного паспорта) та обов`язковим внесенням відомостей про об`єкт нерухомого майна до Реєстру об`єктів нерухомого майна (після створення цього Реєстру).

В цьому ж документі міститься поняття технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику.

У житлових будинках можуть бути як допоміжні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, і є самостійним об`єктом цивільно- правових відносин та до житлового фонду не входять, слід враховувати як місце їхнього розташування, так і загальну характеристику сукупності властивостей таких приміщень, зокрема спосіб і порядок їх використання. (справа № 460/2530/13-й, справа № 598/175/15-ц).

Також, відповідач зауважує, що технічний паспорт - як документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна не є документом, на підставі якого набувається право власності на об`єкт, таким документом є договір купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення від 01.06.2017 року за № 21-Ж-оф, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Київресурсбуд» на підставі якого було здійснено реєстрацією права власності на зазначений об`єкт нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також, судом встановлено, що ТОВ «Київресурсбуд» було продано майнові права на нежитлове приміщення проектний номер № НОМЕР_1 у будинку секції Ж III черги будівництва Об`єкту ще на стадії будівництва, а відтак, ОСББ, тобто позивача ще не існувало, а тому його права не могли бути порушені, і співвласників будинку проектний номер АДРЕСА_7 черга будівництва - також, ще не існувало.

Таким чином, відсутність як позивача так і майбутніх співвласників квартир і нежитлових приміщень свідчить про неможливість порушення їх прав чи свобод, які охороняються, в тому числі ЗУ «Про ОСББ».

Всі нежитлові приміщення від №1 до №30, квартири від №1 до №192 III черги будівництва Секції Д,Е,Ж,И по АДРЕСА_5 були побудовані ТОВ «Київресурсбуд» за кошти виручені від господарської діяльності ТОВ «Київресурсбуд».

В будинку, якому присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_4 - є допоміжні, технічні приміщення, необхідні для обслуговування будинку. До таких приміщень нежитлові приміщення з номерами від №1 до №30 не входять.

ТОВ «Київресурсбуд», як замовник будівництва Об`єкту зазначив, що нежитлове приміщення №21 в будинку АДРЕСА_4 не є допоміжним приміщення для будинку і не призначено було для обслуговування мешканців, а було призначено виключно для продажу та отримання господарської вигоди.

Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду констатує, шо у випадку оспорювання самого Факту укладення правочину, такий Факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду акцентувала, що відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц. У пункті 7.43 постанови від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Згідно із частинами 1, 3 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

У постанові Верховного Суду від 22.10.2020 по справі № 752/11904/17, провадження № 61-14959св19 з питання застосування стаття 388 ЦК України висловлена правова позиція відповідно до якої Цивільним кодексом України передбачено як одні зі способів захисту порушених прав віндикація або реституція.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння.

Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Відтак особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу рухомого або нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача {подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Відповідно до ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ст. 30 цього Кодексу вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Стаття 188 Цивільного процесуального кодексу України визначає, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16.01.2020 у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, на теперішній час з цього питання Верховним Судом сформульовано низку висновків.

Так, у постанові Касаційного господарського суду від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19 зазначено, що виконанню підлягають виключно судові рішення:

1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Окремо варто зазначити, що у ст. 26 Закону про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень законодавець також зазначив, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Застосовуючи в практичному аспекті зазначений припис, суди зазначають, що з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (постанова першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.11.2020 р. у справі №154/883/19).

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 39 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04), будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. У рішенні Європейського суд з прав людини від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України» (Заява № 61333/00), Європейський суд повторює, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Крім того, у даному рішенні зазначається, що завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи влади мають у принципі кращі, ніж міжнародний суд, можливості для оцінки того, що відповідає «суспільним інтересам». Отже, створена Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок початкової оцінки як існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і проблеми необхідності заходів з усунення несправедливості (пункт 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07.12.1976 року, серія A, № 24). Це означає, що в цій сфері, як і в інших сферах, на які поширюються гарантії Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, національні органи влади мають певну свободу розсуду.

Викладені обставини свідчать про те, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення № 21 загальною площею 4,6 м2, що знаходиться по АДРЕСА_4 за ОСОБА_1 , витребування цього нежитлового приміщення від ОСОБА_1 та припинення його права власності на вказане нежитлове приміщення буде непропорційним втручанням у його право власності на вказаний об`єкт нерухомості.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Проте, відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 911/3594/17 та від 05.06.2019 року у справі № 392/1829/17, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а вважається лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Досліджуючи обставини існування в особи права власності, суд має передусім встановлювати підстави, на якій особа набула таке право. У постановах Великої палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 680/214/16-ц та від 07.04.2020 року у справі № 916/2791/13 викладена правова позиція про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Суд зауважує, що у володінні позивача спірне майно не перебувало, щоб воно могло з нього вибути по його волі чи поза нею.

При цьому, ТОВ «Київресурсбуд» був власником Об`єкту і мав право на продаж всього збудованого майна.

Крім цього, між відповідачем та ТОВ «Київресурбуд» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення №21, будівництво якого здійснювало ТОВ «Київресурсбуд», яке після введення будинку в експлуатацію передало за Актом приймання-передачі вказане приміщення відповідачу.

Позивачем, також не надано жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього в розумінні ст.ст.77-80 ЦПК України доказу на підтвердження своїх позовних вимог.

Викладені обставини в сукупності, дають підстави суду для висновку про безпідставність позовних вимог та про необхідність відмови у задоволенні позову ОСББ «Глорія Парк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ТОВ «Київресурсбуд» про витребування майна, а саме нежитлове приміщення, група приміщень № 21 що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта 1522436180391 з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Щодо судових витрат.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6, 31, 32, 203, 215, 405, 655, 658, 659, 662 Цивільного кодексу України, ст. 4, 9, 15, 16, 17, 19, 24, 26, 27, 28, 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 328, 334, 386, 392, 509, 626, 627, 629 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСББ «Глорія Парк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ТОВ «Київресурсбуд» про витребування майна, а саме нежитлове приміщення, група приміщень № 21 що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта 1522436180391 з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 07 вересня 2023 року.

Суддя: