Рішення

від 09.03.2023 по справі 757/25754/20-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 249-79-26, факс:249-79-28;

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08

e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

Код ЄДРПОУ: 02896762

Провадження 2/760/1005/23

В справі 757/25754/20-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І . Вступна частина

09 березня 2023 року в м. Києві

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Семененко А.Д.

розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Держтранс» про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ІІ. Описова частина

Позивач ОСОБА_1 в червні 2020 року звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Держтранс» (Відповідач-1) та ОСОБА_2 (Відповідача-2) та просив:

-визнати протиправним і скасувати наказ директора ДП «Держтранс» №24-к від 21.06.2019 про звільнення його з посади провідного юриста з 24.06.2019 на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України;

-поновити ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта;

-стягнути з ДП «Держтранс» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.06.2019 до дня поновлення на роботі.

Ухвалою від 01 липня 2020 року справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

31 травня 2021 року Солом`янським районним судом м. Києва відкрито провадження.

Свої вимоги Позивач мотивує наступними обставинами.

Зазначає, що 22.08.2018 він був призначений на посаду провідного юриста ДП «Держтранс».

Але через деякий час наказом державного секретаря Міністерства оборони України № 15-ДП від 05.04.2019 року на посаду директора підприємства було призначено ОСОБА_2 , першочерговим завданням якого, як вважає Позивач, було негайне звільнення Позивача як усіх інших членів команди попереднього керівника.

Так, новопризначений директор ДП «Держтранс» 16 квітня 2019 року одноособово склав штатний розпис ДП «Держтранс», в якому було передбачено збереження посад тільки тих, хто на той час фактично працював у підприємстві, крім 4-х посад неугодних керівництву ГУР МО працівників, в тому числі і Позивача.

Того же дня, 16.04.2019 новопризначений директор підприємства видав накази №38 «Про внесення змін в організацію виробництва і праці на державному підприємстві «Держтранс» і №39 «Про затвердження штатного розпису», якими було введено в дію цей штатний розклад від 16.04.2019, скорочено посади «заступник директора», яку займав ОСОБА_3 , «провідний юрист», яку займав Позивач, дві посади «менеджер», які займали ОСОБА_4 і ОСОБА_5

22.04.2019 усім чотирьом були вручені письмові повідомлення про скорочення і попереджено про звільнення з 24 червня 2019 року, так як у підприємстві немає можливості вказаних осіб переведення на інші посади.

ОСОБА_1 зазначає, що наказом № 24-к директора ДП «Держтранс» від 21.06.2019 його було звільнено з роботи у державному підприємстві «Держтранс» з посади провідного юриста з 24.06.2019 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає наказ про своє звільнення незаконним з наступних підстав

Зазначає, що в державному підприємстві «Держтранс» насправді ніяких змін в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідаціі, реорганізаціі або перепрофілювання підприємства, не було. Єдиною зміною було призначення директором підприємства ОСОБА_2 , який прийшов з першочерговим завданням негайно убрати з підприємства неугодних працівників, в тому числі і Позивача.

ОСОБА_2 , як стверджує ОСОБА_1 , так поспішав виконати цю вказівку, що навіть видав штатний розпис підприємства від 16.04.2019 з перевищенням своїх службових повноважень і ще за місяць до того, як підписав акт приймання посади директора, тобто, став юридично повноправним директором ДП «Держтранс».

Звертає увагу суду на те, що пунктом 6.1. Статуту підприємства визначено право підприємства за погодженням с Уповноваженим органом управління визначати організаційну структуру, чисельність працівників і штатний розпис підприємства.

Штатний розпис від 16.04.2019, який директор підприємства ОСОБА_2 погодив не з Уповноваженим органом управління, а сам з собою, є таким, що прийнятий з порушенням п.6.1. Статуту підприємства, тобто незаконним. Саме цей штатний розпис було покладено у підґрунтя наказів №№ 38 і 39 від 16.04.2019, якими скорочено посади заступника директора, провідного юриста і двох посад менеджерів, які займали ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .

Позивач також зазначає, що накази №№ 38 і 39 у реєстрі наказів 2019 року не зареєстровані, а номера їм надані «зі стелі». Це також свідчить, наскільки поспіхові були дії ОСОБА_2 .

Про відверту незаконність дій директора ДП ОСОБА_2 , як стверджує Позивач, свідчить також і те, що 19 квітня, через 3 дні після легалізації ним протиправного і надуманого штатного розпису, за яким було скорочено чотирьох неугодних працівників, в тому числі і Позивача, ОСОБА_2 підписано і того ж дня погоджено з директором департаменту логістики Головного управління розвідки інший штатний розпис. Цим затвердженим вже з дотриманням вимог Статуту підприємства штатним розкладом передбачено не 14 працівників, як незаконним штатним розкладом від 16.04.2019, а 25.

Позивач зазначає, що цей штатний розпис був заздалегідь підготовлений для введення в дію відразу після того, як буде звільнено з підприємства неугодних працівників, в тому числі і його.

Наявність двох штатних розкладів, прийнятих протягом 4-х днів, на думку Позивача, свідчить, що один з них - від 16.04.2019 - було спеціально створено для того, щоб тільки позбутись неугодних працівників, створити штучні умови для їх скорочення і не дати нам можливості претендувати на жодну іншу посаду у підприємстві. А другий - створений вже виходячи з реальних потреб і можливостей підприємства. Цей другий штатний розклад мало відрізняється від розробленого і введеного в дію з 01.11.2018 згідно з Статутом підприємства за часів керування підприємством попереднім керівником ОСОБА_3 , змінено тільки найменування окремих посад.

Тому ні про які зміни у виробництві і потребах підприємства у працівниках, як вважає Позивач, мови не може бути. Маніпулювання новопризначеним директором штатним розкладом, до того ж виконане з відвертими порушеннями чинного законодавства, мало метою лише штучне створення умов для скорочення визначених працівників.

Звільнення Позивача, як він вважає, є незаконним і тому, що у підприємстві, спираючись на виробничі та господарські потреби, була і є необхідність у такому фахівці, яким був він. Це підтверджується тим, що він був єдиним юристом на підприємстві, і ще до попередження Позивача про наступне звільнення, новий керівник уклав договірз юридичною компанією «Інвіктус», за яким підприємство сплачувало цій компанії суму, яка в півтора рази більше, ніж посадовий оклад штатного провідного юриста, що, очевидно, не є раціональним рішенням для підприємства.

Крім того, як зазначає Позивач, вже після його звільнення цей приведений ОСОБА_2 юрист став штатним працівником з підвищенням його статусу до заступника директора.

Враховуючи викладене, Позивач вважає, що його звільнення відбулося не у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, як це передбачено ст. 40 КЗпП України, не виробничими потребами, а виключно бажанням новопризначеного директора підприємства ОСОБА_2 позбутись його, як незручного працівника.

З огляду на викладене Позивач просив позов задовольнити, визнати протиправним наказ про своє звільнення та поновити на посаді провідного юриста з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

19 липня 2021 року до суду надійшов відзив Відповідача на позовну заяву, в якій були викладені заперечення проти позову.

В першу чергу зазначив, що відповідно до Наказу Міністерства оборони України Про ліквідацію державного підприємства «ДЕРЖТРАНС» від 01.03.2021 № 52 прийнято рішення про припинення даного підприємства шляхом його ліквідації, призначено голову та членів ліквідаційної комісії, вирішено попередити працівників підприємства про наступне вивільнення, визначено строк для пред`явлення кредиторських вимог - два місяці.

4 березня 2021 року внесено відповідний запис про прийняття рішення про припинення ДП «ДЕРЖТРАНС» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.

Відповідач зазначив, що відповідно до Наказу директора ДП «ДЕРЖТРАНС» ОСОБА_2 від 16.04.2019 №38, виданого в межах його повноважень, вирішено внести зміни в організацію виробництва та праці та провести скорочення штату працівників підприємства шляхом ліквідації з 24.06.2019 відповідних посад.

Так, 16 квітня 2019 року директором ДП «ДЕРЖТРАНС» ОСОБА_2 затверджено штатний розпис, згідно якого штатних одиниць 14, загальний місячний фонд оплати праці 106519,20 грн.

Наказом директора ДП «ДЕРЖТРАНС» ОСОБА_2 від 16.04.2019 №39 вказаний вище штатний розпис вирішено ввести в дію з 25.06.2019.

Дійсно, як зазначає Відповідач, 19 квітня 2019 року директором департаменту логістики в/ч НОМЕР_1 генерал-майором ОСОБА_6 погоджено штатний розпис, згідно з яким штатних одиниць було вже 25, а загальний місячний фонд оплати праці 182865,20 грн. Проте у членів ліквідаційної комісії ДП «ДЕРЖТРАНС» відсутня будь-яка інформація та документи, що підтверджують введення в дію штатного розпису від 19.04.2019, так само, як і відсутня інформація та документи, що можуть підтвердити недійсність штатного розпису від 16.04.2019.

Враховуючи вищевикладене, як зазначає Відповідач, на підприємстві дійсно відбулися зміни в організації виробництва і праці та скорочення чисельності працівників підприємства, оскільки:

1) порівнюючи штатний розпис від 16.10.2018 та від 16.04.2019 відбулися зміни в організації виробництва і праці, шляхом скорочення в тому числі і адміністративних посад на підприємстві;

2) порівнюючи штатний розпис від 16.10.2018 та від 16.04.2019 відбулося зменшення загального місячного фонду оплати праці на 89326,25 грн.

Представник ДП «Держтранс» у відзиві зазначає, що Позивача у письмовій формі було попереджено про скорочення його посади 22 квітня 2019 року та додатково повідомлено про відсутність можливості перевести на іншу роботу (посаду). Листом ДП «ДЕРЖТРАНС» від 22 травня 2019 року № 55 Позивачу було запропоновано вакантну посаду «водій випробувач», від якої він відмовився.

Згідно з Наказом директора ДП «ДЕРЖТРАНС» ОСОБА_2 від 21.06.2019 № 24-к Позивача було звільнено з займаної посади 24.06.2019.

Таким чином, як вважає Відповідач, дії директора ДП «ДЕРЖТРАНС» ОСОБА_2 є цілком послідовними і законними, оскільки починаючи з дати повідомлення про скорочення посади Позивача і на дату звільнення була вакантна лише одна посада, від якої той відмовився.

Крім того, представник Відповідача звернув увагу на те, що Позивач пропустив строки звернення до суду з позовом про визнання свого звільнення протиправним, оскільки подав позов лише 22.06.2020, тобто через рік після свого звільнення. Посилання Позивача на поважність причин пропуску такого строку представник Відповідача просив оцінити критично.

У відповідь на відзив Позивач подав клопотання, яким просив визнати поважними причини пропуску ним строку звернення за захистом своїх трудових прав. Звернув увагу на те, що перший позов про поновлення на роботі він подав вчасно, і лише неузгодженість судової практики щодо необхідності плати судового збору перешкодила відкриттю провадження за тим позовом, який у підсумку був повернутий Позивачу у зв`язку з несплатою судового збору. При цьому, як зазначив Позивач, в подальшому Верховним Судом була сформована правова позиція, яка відповідала і позиції самого ОСОБА_1 під час подання ним першого позову про те, що він був звільнений від сплати судового збору за вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З огляду на таке, він був позбавлений можливості подати новий позов до закінчення перегляду у всіх інстанція ухвали Печерського районного суду м. Києва від 24.09.2019 про повернення його позову у зв`язку з несплатою судового збору.

У судовому засіданні Позивач підтримав заявлений позов.

Представник Відповідача у судове засідання не з`явився, про розгляд справи Відповідач був повідомлений належним чином. Його неявка не перешкоджає розгляду справи.

ІІІ. Мотивувальна частина

Суд, вислухавши пояснення Позивача дослідивши матеріали справи, приходить до висновку відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Встановлено, що починаючи з 22.08.2018 ОСОБА_1 працював в Державному підприємстві «Держтранс» на посаді провідного юриста.

Пунктом 1.1. Статуту ДП «ДЕРЖТРАНС» у редакції від 29.08.2018 передбачено, що ДП «ДЕРЖТРАНС» засноване на державній власності, діє як державне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України. Функціональне управління Підприємства здійснює Головне управління розвідки Міністерства оборони України.

Відповідно до ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно п. 6.1. Статуту підприємство має право визначати за погодженням з Уповноваженим органом управління організаційну структуру, чисельність працівників і штатний розпис підприємства.

Пунктом 7.6. Статуту до повноважень директора в тому числі віднесене право видавати в межах своєї компетенції накази і розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками Підприємства; призначати на посаду та звільняти працівників Підприємства відповідно до законодавства.

Відповідно до Наказу директора ДП «ДЕРЖТРАНС» ОСОБА_2 від 16.04.2019 №38 у зв`язку з наявністю значного обсягу простроченої заборгованості перед органами Державної фіскальної служби України, з метою удосконалення структури управління підприємством, для досягнення більш ефективного та оперативного виконання підприємством своїх ресурсів та завдань, вирішено внести зміни в організацію виробництва та праці та провести скорочення штату працівників підприємства шляхом ліквідації з 24.06.2019 відповідних посад.

16 квітня 2019 року директором ДП «ДЕРЖТРАНС» ОСОБА_2 затверджено штатний розпис, згідно з яким кількість штатних одиниць зменшилась до 14, а загальний місячний фонд оплати праці - до 106519,20 грн.

Наказом директора ДП «ДЕРЖТРАНС» ОСОБА_2 від 16.04.2019 №39 вказаний вище штатний розпис вирішено ввести в дію з 25.06.2019.

Разом з тим, всупереч зазначеним вище положенням Статуту, рішення керівника ДП «Держтранс» ОСОБА_2 про зміну чисельності працівників та штатного розпису підприємства не було погоджене Уповноваженим органом управління. У своєму відзиві Відповідач-1 не спростував вказаного твердження, доказів погодження рішення про скорочення штату працівників суду не надано.

Відтак, суд позбавлений підстав вважати, що таке рішення набрало чинності у встановленому порядку і підлягало відповідному впровадженню.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частиною 1 ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Встановлено, що Позивача у письмовій формі було попереджено про скорочення його посади 22 квітня 2019 року та додатково повідомлено про відсутність можливості перевести на іншу роботу (посаду). Листом ДП «ДЕРЖТРАНС» від 22 травня 2019 року № 55 Позивачу було запропоновано вакантну посаду «водій випробувач», від якої він відмовився.

Згідно з Наказом директора ДП «ДЕРЖТРАНС» ОСОБА_2 від 21.06.2019 № 24-к Позивача було звільнено з займаної посади 24.06.2019.

Суд погоджується з Відповідачем у тому, що в даному випадку, залишаючи поза увагою рішення про скорочення чисельності працівників, сама процедура звільнення працівника не порушена, Позивача завчасно повідомлено про наступне звільнення, йому запропонована наявна вакантна посада, а по закінченню двомісячного строку було прийнято рішення про його звільнення.

В той же час, неможливо оцінювати лише законність процедури звільнення працівника з посади без врахування правових передумов.

Так, беручи до уваги зазначений вище висновок про те, що рішення керівника про скорочення посади Позивача було прийняте з перевищенням своїх повноважень, без відповідного погодження, подальша процедура, спрямована на реалізацію такого рішення, очевидно не може вважатись законною, і вона порушує конституційні права ОСОБА_1 на працю.

За таких обставин наказ керівника ДП «Держтранс» №24-к від 21.06.2019 про звільнення ОСОБА_1 не може вважатись законним.

Разом з тим, згідно зі ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 234 КЗпП України визначено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Як зазначено, вище, оспорюваний Позивачем наказ №24-к про його звільнення був виданий 21 червня 2019 року, а з даним позовом про його скасування Позивач звернувся 22 червня 2020 року, тобто через рік після його видання.

В якості підстав для визнання поважними причин пропуску місячного строку оскарження наказу Позивач наводить той факт, що спершу ним був поданий позов про поновлення на роботі вчасно, проте ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року в справі №757/38269/19-ц позовну заяву було визнано неподаною та повернуто Позивачу з тих підстав, що ним не було сплачено судовий збір. В подальшому вказану ухвалу Позивач оскаржував у апеляційному та касаційному порядках, і остаточна постанова Верховного Суду у справі №757/38269/19-ц про залишення ухвали суду першої інстанції в силі була прийнята 27 травня 2020 року. Лише після вказаного рішення касаційного суду, як зазначає Позивач, він отримав змогу повторно звернутись до суду з таким же позовом.

Разом з тим, суд не може погодитись з такою позицією Позивача.

Згідно зі ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Це свідчить про те, що ухвала від 24 вересня 2019 року про повернення ОСОБА_1 позовної заяви набрала чинності в той же день, і не зважаючи на те, що Позивач її оскаржував, у нього не було перешкод у поданні нового позову після усунення ним недоліків, які стали підставою для її повернення.

Таким чином, судом не встановлено обставин, які об`єктивно перешкоджали Позивачу вчасно звернутися до суду з позовом про поновлення на роботі з урахуванням вимог цивільно-процесуального законодавства. Позивачу ніхто не перешкоджав також і у виконанні вимог ухвали суду про залишення вперше поданого ним позову без руху, так само, як і нічого не перешкоджало йому звернутись до суду з новим позовом, сплативши судовий збір, відразу після постановлення ухвали від 24.09.2019, що на той час могло вплинути на рішення суду про визнання причин пропуску строків поважними.

Звернення ж до суду з даним позовом через рік після видання оскаржуваного наказу, вочевидь, не може бути виправдане тими причинами, про які зазначає Позивач.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском Позивачем строку звернення до суду з відповідним позовом.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 40, 232, 233, 235 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3.Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: 2193721356;

Відповідач: Державне підприємство «Держтранс», адреса: 01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 25,код ЄДРПОУ: 02736337.

Суддя: