Рішення

від 06.11.2023 по справі 300/5432/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2023 р. справа № 300/5432/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Перегінської селищної ради про визнання протиправним і скасування рішення за №596-34/2023 від 01.06.2023 та зобов`язання повторно розглянути звернення щодо затвердження технічної документації із землеустрою, встановлення меж земельних ділянок в натурі і передачі у власність земельної ділянки загальною площею 0,0826 га, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Перегінської селищної ради (надалі по тексту також відповідач, селищна рада) про визнання протиправним і скасування рішення за №596-34/2023 від 01.06.2023 (надалі по тексту також - оскаржуване рішення) та зобов`язання повторно розглянути звернення щодо затвердження технічної документації із землеустрою, встановлення меж земельних ділянок в натурі і передачі у власність земельної ділянки загальною площею 0,0826 га.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Перегінська селищна рада, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 у справі №300/2180/22 повторно розглянула заяву ОСОБА_1 від 20.01.2022 щодо затвердження технічної документації із землеустрою, встановлення меж земельних ділянок в натурі та передачі земельної ділянки у власність. За результатом розгляду такої заяви, Перегінською селищною радою восьмого демократичного скликання (тридцять четверта (позачергова) сесія) прийнято рішення №596-34/2023 від 01.06.2023, яким відмовлено в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) земельної ділянки площею 0,0826 га, кадастровий номер 2624886701:01:006:0189 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 на підставі пункту "а" частини 4 статті 83, частини 8 статті 186 Земельного кодексу України в зв`язку із тим, що при розробленні технічної документації із землеустрою в межі земельної ділянки включені землі загального користування, орієнтованою площею 0,0157 га, а саме: проїзд до земель сільськогосподарського призначення та заїзд до земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Як стверджує позивач, вказані в оскаржуваному рішенні обставини не відповідають фактичним, так як земельна ділянка площею 0,0157 га ніколи не належала та не належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що вбачається із наявної технічної документації, а також план-схеми, на якій відображено площу земельної ділянки 0,1621 га, яка приватизована ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та яка не перетинається і не накладається на земельну ділянку площею 0,0157 га, а тому технічна документація позивача відповідає всім вимогам законодавства.

Також, згідно Схеми розташування земельної ділянки, земельна ділянка з кадастровим номером 2624886701:01:006:0189 площею 0,0826 громадянина, облікована за ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( АДРЕСА_2 ), є не приватизованою, та не має жодних межових накладань із земельною ділянкою ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з кадастровим номером 2624886701:01:006:0260, площею 0,1612 га в АДРЕСА_3 , яка є приватизованою останніми під час воєнного стану в Україні в липні 2022 року. Отже, як свідчить вказана схема розташування земельної ділянки, будь-яких підстав для відмови затвердження проектної документації немає.

На переконання позивача в даному випадку, підставою для відмови у затвердженні технічної документації може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, рішення відповідача ґрунтується на припущеннях та нібито на технічній документації і документах, які вказують, що земельна ділянка площею 0,0157 га входить до приватизованих земель ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На думку позивача, дані факти є надуманими, а рішення носить характер систематичних зловживань відповідача та підлягає скасуванню. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 18.08.2023 (а.с.68-69 том І), Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 28.08.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними матеріалами (а.с.75-76 том І).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 07.09.2023 за №371/02-25, який зареєстрований в суді 11.09.2023 із відповідними доказами (а.с.88-94, 95-210 том І).

Відповідач не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини.

А саме, приймаючи оскаржуване рішення, селищна рада виходила з того, що відповідно до пункту "а" частини 4 статті 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо). Згідно частини 8 статті 186 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Таким чином, враховуючи вказані норми закону, прийняте на їх підставі рішення Перегінської селищної ради від 01.06.2023 за №594-34/2023 "Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 20.01.2022 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передача у власність" є законним, а твердження позивача про те, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 0,0826 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 відповідає всім вимогам закону, є надуманим та не підтвердженим жодними доказами. Навпаки, дана технічна документація виготовлена з грубим порушенням вимог частини 8 статті 186 Земельного кодексу України, яка забороняє передавати у приватну власність землі комунальної власності загального користування населених пунктів. Тому затвердження технічної документації ОСОБА_1 та передача йому у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 можливі лише після внесення в технічну документацію відповідних змін, а саме виключення з меж земельної ділянки, яку позивач має намір отримати у власність, земель загального користування: проїзду до земель сільськогосподарського призначення та заїзду до земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що генеральний план с. Ясень розроблений у 1981 році (більше 40 років тому). Передбачена в ньому проектна дорога, яка мала проходити через присадибні земельні ділянки фактично не була облаштована. На даний час, присадибні ділянки, де згідно генплану вказана проектна дорога, забудовані із встановленням капітальних огорож та нової забудови. Існуюча дорога до земель сільськогосподарського призначення та заїзд до господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також передбачені генпланом та на даний час облаштування цієї дороги та заїзду в іншому місці неможливе.

З урахуванням вказаних обставин, відповідач вважає рішення від 01.06.2023 за №594-34/2023, правомірним, обґрунтованим, прийнятим на підставі закону, а позов таким що не підлягає до задоволення.

Ухвалою суду від 18.09.2023 відмовлено Перегінській селищній раді в задоволенні клопотання від 07.09.2023 за №372/02-25 про розгляд адміністративної справи №300/5432/23 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.212-213 том І).

На виконання вимог ухвали суду від 28.08.2023, позивач надав суду витребувані докази щодо обставин справи, реєстрацію яких в канцелярії суду здійснено 21.09.2023 (а.с.222-246 том І).

Відповідач також надіслав поштовим зв`язком додаткові докази на підтвердження обставин справи, які надійшли на адресу суду 25.09.2023 і 23.10.2023 (а.с.247-253 том І, а.с.14-25 том ІІ).

Ухвалою суду від 20.10.2023 клопотання представника ОСОБА_4 від 09.10.2023 про витребування доказів залишено без задоволення (а.с.1-2, 11 том ІІ).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позов, додаткові пояснення сторін, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Перегінської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області сьомого демократичного скликання (15 сесія) від 29.10.2017, надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0826 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 (а.с.14 том І).

В свою чергу, ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0826 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 із наступним присвоєнням кадастрового номера земельної ділянки 2624886701:01:006:0189 (а.с.10-42 том І).

ОСОБА_1 звернувся (повторно) до Перегінської селищної ради із заявою від 20.01.2022 щодо затвердження технічної документації із землеустрою, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, площею 0,0826 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 , в тому числі земельну ділянку, площею 0,0157 га, яка використовується як проїзд до домогосподарства та як розворотний майданчик.

На вказане звернення від 20.01.2022 позивач відповіді Перегінської селищної ради не отримав, у зв`язку з чим 31.05.2022 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позов до Перегінської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності щодо вирішення питання про передачу земельної ділянки у власність та зобов`язання про затвердження технічної документації із землеустрою, встановлення меж земельних ділянок в натурі та передачі земельної ділянки у власність.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 у справі №300/2180/22 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Перегінської селищної ради щодо розгляду заяви від 20.01.2022. Зобов`язано Перегінську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2022 щодо затвердження технічної документації із землеустрою, встановлення меж земельних ділянок в натурі та передачі земельної ділянки у власність (а.с.58-60 том І).

Рішення надрало законної сили 08.12.2022.

На виконання коментованого рішення суду від 07.11.2022 у справі №300/2180/22 Перегінська селищна рада повторно розглянула заяву ОСОБА_1 від 20.01.2022 щодо затвердження технічної документації із землеустрою, встановлення меж земельних ділянок в натурі та передачі земельної ділянки у власність.

За результатом розгляду такої заяви, Перегінською селищною радою восьмого демократичного скликання (тридцять четверта (позачергова) сесія) прийнято рішення №596-34/2023 від 01.06.2023, яким відмовлено в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) земельної ділянки площею 0,0826га, кадастровий номер 2624886701:01:006:0189 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 на підставі пункту "а" частини 4 статті 83, частини 8 статті 186 Земельного кодексу України в зв`язку із тим, що при розробленні технічної документації із землеустрою в межі земельної ділянки включені землі загального користування, орієнтованою площею 0,0157 га, а саме: проїзд до земель сільськогосподарського призначення та заїзд до земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.95 том І).

ОСОБА_1 , вважаючи протиправним рішення Перегінської селищної ради восьмого демократичного скликання (тридцять четверта (позачергова) сесія) №596-34/2023 від 01.06.2023, звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав на отримання у власність земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Правовідносини у сфері набуття права власності на землю, врегульовані Земельним кодексом України (надалі по тексту також ЗК України).

Відповідно до пунктів "а" і "б" частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад в галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (частина 1 статті 81 ЗК України).

Частинами 1-2 статті 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

В силу вимог частин 1-4 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Як визначалося приписами частини 2 статті 118 ЗК України, в редакції чинній на час прийняття селищною радою рішення від 29.10.2017 про надання позивачу дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення/відновлення меж земельної ділянки в натурі/на місцевості) рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Абзацом 2 частини 1, частиною 2 статті 118 ЗК України, в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення, визначено, що до клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абзацу 1 частини 7 статті 118).

Частинами 9-11 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Як свідчить зміст частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою визначено положеннями статті 186 Земельного кодексу України.

Згідно вимог пункту 5 частини 5 статті 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів.

Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування (стаття 1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 за №858-IV).

Абзацом 1 статті 25 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 за №858-IV (надалі по тексту також Закон №858-IV), в редакції чинній на момент виготовлення позивачем технічної документації, врегульовано, що документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Абзац другий зазначеної статті Закону визначає види документації із землеустрою, серед яких: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок (пункт "ґ") і технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (пункт "і").

Тобто проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок і технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є різними видами документації з землеустрою.

Відповідно до статті 29 Закону №858-IV документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.

Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Погодження і затвердження документації із землеустрою відповідно до статті 30 Закону України "Про землеустрій" проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про землеустрій" визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Згідно частини 10 статті 55 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані);

ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

и) кадастровий план земельної ділянки;

і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Отже, для такого виду документації із землеустрою, як технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), передбачена видача уповноваженим органом відповідного "дозволу". Після виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), така документація підлягає затвердженню уповноваженим органом.

Повертаючись до фактичних обставин справи, встановлених вище по тексту судового рішення, рішенням Перегінської сільської ради від 29.10.2017, надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0826 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . В свою чергу, позивач у 2017 році виготовив технічну документацію на вказану земельну ділянку, та в черговий раз, звернувся до відповідача із заявою від 20.01.2022 про її затвердження.

Відповідач, за наслідками розгляду заяви позивача від 20.01.2022, прийняв рішення №596-34/2023 від 01.06.2023, яким відмовив в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) земельної ділянки площею 0,0826га, кадастровий номер 2624886701:01:006:0189 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 на підставі пункту "а" частини 4 статті 83, частини 8 статті 186 Земельного кодексу України в зв`язку із тим, що при розробленні технічної документації із землеустрою в межі земельної ділянки включені землі загального користування, орієнтованою площею 0,0157 га, а саме: проїзд до земель сільськогосподарського призначення та заїзд до земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Досліджуючи правомірність прийняття Перегінською селищною радою оскаржуваного рішення №596-34/2023 від 01.06.2023, в сукупності із аргументами сторін щодо його правомірності/неправомірності із посиланням на подані докази, та зважаючи на норми матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд відзначає наступне.

Зміст рішення Перегінської селищної ради №596-34/2023 від 01.06.2023, яким відмовлено позивачу у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0826 га, кадастровий номер 2624886701:01:006:0189 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , свідчить про чіткі юридичні підстави такої відмови, а саме: пункт "а" частини 4 статті 83 і частини 8 статті 186 Земельного кодексу України.

Додатково відповідач зазначив (виклав короткий зміст мотивів і обґрунтування відмови), що при розробленні технічної документації із землеустрою в межі земельної ділянки включені землі загального користування, орієнтованою площею 0,0157 га, а саме: проїзд до земель сільськогосподарського призначення та заїзд до земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Так, згідно вимог пункту "а" частини 4 статті 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Як уже відзначалось судом вище, в силу вимог частини 8 статті 186 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Суд дослідив подані відповідачем до матеріалів справи, графічні матеріали та викопіювання з містобудівної документації.

Так, позивач разом із адміністративним позовом подав окремі аркуші "Техніча документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянина ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_2 . Серед такої технічної документації міститься аркуш із Графічним матеріалом з назвою "Розміщення земельної ділянки на викопіюванні з генплану с. Ясень за 1981 рік землекористувача ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0826 га по АДРЕСА_2 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд" (а.с.10, зворотній бік а.с.15 том І).

Даний аркуш в нижній його частині містить відомості про умовні позначення у вигляді нанесення лінії як контур "земельна ділянка ОСОБА_1 ". Суду подана позивачем чорно-біла копія такого документа, разом з тим, незважаючи на вказане, в ділянці нанесення такого контуру ділянки судом не встановлено визначення території в межах проїду, який влаштований в межах двох зовнішніх частина території землі (зворотній бік а.с.15 том І).

Разом з тим, селища нарада подала в суд Графічний матеріал розміщення земельної ділянки на викопіюванні з генерального плану забудови території с. Ясень за 1981 рік у масштабі 1:2000, а також умовні позначення до такого Графічного матеріалу (а.с.101, 103 том І; а.с.22 том ІІ)

Такі документи і графічні матеріали земельних ділянок виконані/складені за підписом начальника відділу будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Перегінської селищної ради ОСОБА_5 (надалі по тексту також головний архітектор ОСОБА_5 )

Графічні матеріали містять зображення із контурами земельних ділянок жовтого і зеленого кольору, контри чорних та червоних ліній (а.с.101, 103 том І).

Аркуш із умовними позначеннями до Графічного матеріалу, серед іншого, містить відомості із зображеннями червоних і чорних ліній, контури земельних ділянок/територій жовтого, зеленого і червоного кольорів (а.с.22 том ІІ).

Зокрема, Умовні позначення до Графічного матеріалу містять такі відомості:

- "червона (тонка) лінія" визначені в містобудівній документації відносно пунктів геодезичної мережі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які відмежовують території мікрорайонів, кварталів та території іншого призначення. Проектні червоні лінії створюються для того, щоб документально засвідчити, де саме будуть проходити вулиці та дороги (вказані влаштування проектні дороги згідно генплану на сьогоднішній день);

- "чорна (тонка) лінія" існуючі проїзди, заїзди згідно генплану від 1981 року;

- "жовта (широка) лінія" місце розташування земельної ділянки гр. ОСОБА_2 ;

- "зелена (широка) лінія" місце розташування земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ;

- "червона (широка) лінія" спірна земельна ділянка (а.с.22 том ІІ).

Вказаний Графічні матеріали також доповнюються іншим документом "Графічний матеріал розташування земельних ділянок", на якому позначено:

- єдиний заїзд до домоволодіння гр. ОСОБА_2 ;

- земельну ділянку, яку має намір отримати у приватну власність гр. ОСОБА_1 , площею 0,0826 га;

- спірну земельну ділянку площею 0,0157 га (а.с.20 том ІІ).

Коментовані Графічні матеріли засвідчують що частина "земельної ділянки, яку має намір отримати у приватну власність гр. ОСОБА_1 , площею 0,0826 га" включає в себе частину проїзду, контури якого, на переконання суду, чітко на несені як "червона (тонка) лінія" та "чорна (тонка) лінія" викопіювання із генерального плану села 1981 року.

На інших, поданих відповідачем, Графічних матеріалах відзначено місце розташування земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Так, жовтим кольором (широка лінія) позначено земельну ділянку ОСОБА_2 , зеленим кольором (широка лінія) земельну ділянку ОСОБА_1 , а синім кольором (тонка лінія) землі загального користування (а.с.21 том ІІ).

Вище коментовані Графічні матеріали земельних ділянок також виконані головним архітектором Перегінської селищної ради ОСОБА_5 , про що свідчить особистий підпис ОСОБА_5 та печатка головного архітектора відділу будівництва житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Перегінської селищної ради (а.с.101, 103 том І; а.с.20, 21, 22 том ІІ).

На Викопіюванні з ортофотоплану с. Ясень двома кольорами (червоний і жовтий) позначено земельну ділянку, площею 0,0826 га, яку має намір приватизувати позивач, з них жовтим кольором позначено частину земельної ділянки, площею 0,0157 га, в межі якої включено дорогу на проїзд (а.с.17 том ІІ). Умовні позначення на копії викопіювання за допомогою кулькової ручки та маркерів виконано начальником відділу юридичної та кадрової роботи ОСОБА_6 , про що свідчить особистий підпис останньої (зворотній бік а.с.17 том ІІ) та завірені печаткою спеціаліста землевпорядника ОСОБА_7 (а.с.17 том ІІ).

Також в матеріалах справи містяться графічні матеріали, де відображено розміщення земельної ділянки на викопіюванні з генплану с. Ясень за 1981 рік землекористувача ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0826 га по АДРЕСА_2 , та кадастровий план вказаної земельної ділянки, на якому містять позначення: від А до Б земля Ясенської сільської ради (заїзд) (а.с.180, 208 том І). Такі документи містяться у технічній документації.

Виходячи із вказаних документів та відповідних умовних позначень, складених і завірених відповідними уповноваженими особами селищної ради, суд з`ясував, що до складу земельної ділянки площею 0,0826 га, на яку позивачем розроблена технічна документація, що подавалась до органу місцевого самоврядування для затвердження, входить частина земельної ділянки, що фактично є дорогою (проїздом) до земель сільськогосподарського призначення та заїздом до земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .

Суд не може достовірно констатувати, що така спірна частина земельної ділянки має площу саме 0,0157 га, як це вказано в Умовних позначеннях до графічних матеріалів та у вигляді їх нанесення на самих Графічних матеріалах, втім є очевидним, що частина ділянки площею 0,0826 га таки включає в себе проїзд, визначений на викопіюванні із генерального плану 1981 року.

Отже, така спірна частина земельної ділянки площею є землею загального користування населеного пункту с. Ясень (проїздом), яка в розумінні положень пункту "а" частини 4 статті 83 Земельного кодексу України, не може передаватись у приватну власність.

Позивач жодним чином не заперечує тієї обставини, що частина земельної ділянки площею 0,0157 га включена до земельної ділянки площею 0,0826 га, яку останній має намір приватизувати. Також позивач не заперечує те, що земельна ділянка площею 0,0157 га є землею загального користування (проїздом).

Позивач жодним чином не заперечує відомості внесені відповідачем до поданих матеріалів, зокрема, Графічних матеріалів, Викопіювань із генерального плану села Ясень 1981 року і Викопіювань з ортофотоплану с. Ясень (а.с.101, 103 том І; а.с.16-22 том ІІ). Як свідчать подані відповідачем докази, селищна рада в розгляді справи коментовані документа надсилала позивачу (а.с.252 том І; а.с.23 том ІІ).

Узагальнюючи наведене, суд відзначає, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, поряд з іншим, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Так як до складу земельної ділянки площею 0,0826 га по АДРЕСА_2 входить частина земельної ділянки, яка є землею загального користування (проїздом), що не заперечується позивачем, суд дійшов висновку про неможливість передання останньої у власність позивача.

За таких обставин, суд вважає відмову відповідача у затвердженні технічної документації із землеустрою належно обґрунтованою, а подані докази такими, що засвідчують обставину невідповідності вимогам чинного законодавства технічної документація позивача із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, що частина земельної ділянки є землями загального користування населеного пункту с. Ясень (проїздом), а отже не може бути передана у приватну власність ОСОБА_1 .

Суд, при вирішенні спірних правовідносин вважає недоцільним посилання позивача на рішення інших судів, ухвалених у справах №350/366/17, №876/10651/14, 350/577/21, 350/475/21, оскільки такі рішення (встановлені у них обставини) не стоються предмету розгляду у даній справі.

Крім того, згідно частини 7 статті 78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Некоректними є також посилання позивача в адміністративному позові на статтю 1861 Земельного кодексу України, оскільки така норма втратила свою чинність на підставі Закону №1423-IX від 28.04.2021, тим більше, вказана норма визначала повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Проте спірні правовідносини між позивачем і відповідачем виникли, у зв`язку з відмовою у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що є іншим видом документації з землеустрою.

Окремо суд звертає увагу позивача на те наступні мотиви і аргументи, з яких виходить суд у даній справі.

По перше, рішенням сільської ради від 29.10.2017 хоч і надано позивачу дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0826 га, втім таке рішення не надало і не могло надати в силу вимог закону дозвіл на включення до такої землі загального проїзду, відомості якого як станом на 2017 так 2023 роки містилися і містяться в генеральному платі села.

В контексті вказаного, положеннями Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 за №3038-VI визначено:

- генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (пункту 2 частина 1 статті 1 Закону);

- обмеження у використанні земель (територій), визначені комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, підлягають внесенню до містобудівного кадастру, а також Державного земельного кадастру в порядку, встановленому Законом України "Про Державний земельний кадастр" (частина 5 статті 16 Закону).

- генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (частина 1 статті 17 Закону);

- передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні, поряд з іншим, генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території (Абзац 2 частина 3 статті 24 Закону).

По друге, судом не встановлено з графічних матеріалів технічної документації позивача із землеустрою (0,0826 га) погодження відповідного органу містобудування (архітектури) чи його посадової особи, в тому числі із включенням до земельної ділянки частину проїзду загального користування, нанесеного і визначеного в генеральному плані села 1981 року.

Усі інші аргументи і доводи позивача, визначених у позові та поясненнях, не змінюють висновків, до яких суд дійшов у даній справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні .

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 1 073,60 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція №0.0.3162556005 від 22.08.2023 (а.с.74 том І).

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягає стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень судовий збір.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесені ними судові витрати при розгляду даної справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу таких витрат.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_4 ;

відповідач Перегінська селищна рада (ідентифікаційний код юридичної особи 04355119), вул. Сагайдачного, 26, смт. Перегінське, Калуський район, Івано-Франківська область, 77662.

Суддя Чуприна О.В.