Рішення

від 06.11.2023 по справі 360/1008/23

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 листопада 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/1008/23

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі відповідач), в якому позивач після уточнення позовних вимог просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.08.2023 №092950013757 про відмову позивачу у призначенні пенсії;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з дати виникнення права, тобто з 16.06.2023, зарахувавши до пільгового стажу з повним робочим днем на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України наступних періодів: з 01.09.1988 по 25.06.1992 навчання в Стаханівському гірничому технікумі за спеціальністю «Підземна розробка вугільних родовищ»; з 23.09.1992 15.10.1996 гірничий майстер підземний з повним робочим днем під землею у ДВАТ «Шахта ім.Менжинського»; з 16.10.1996 по 28.10.1996 учень гірника підземного з повним робочим днем під землею у ДВАТ «Шахта ім.Менжинського»; з 29.10.1996 по 16.11.2000 гірник підземний з повним робочим днем під землею у ДВАТ «Шахта ім.Менжинського»; з 04.09.2012 по 28.04.2013 гірник підземний з повним робочим днем під землею у ВП шахта «Первомайська» ДП «Первомайськвугілля», з 29.04.2013 по 01.11.2014 гірник з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем під землею у ВП шахта «Первомайська» ДП «Первомайськвугілля».

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

07.08.2023 позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, так як на момент звернення досяг 50 років та набув страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на підземних роботах з повним робочим днем під землею за Списком №1, а тому у відповідності до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування набув право на пенсію за віком на пільгових умовах.

В порядку екстериторіальності заява позивача була розглянута ГУ ПФУ в Житомирській області та за результатами розгляду цей пенсійний орган прийняв рішення від 16.08.2023 №092950013757, яким відмовив у призначенні пенсії.

В тексті оскаржуваного рішення відповідач зазначив, що пільговий стаж за Списком №1 складає 3 роки, а загальний страховий стаж 31 рік 6 місяців 23 днів.

Позивач зазначив, що трудовою книжкою та дипломом позивача підтверджується стаж роботи, однак жоден з цих періодів не було враховано до пільгового підземного стажу, що загалом склало 14 років 1 місяць 17 днів.

Не зарахування відповідачем оскаржуваних періодів роботи до пільгового підземного стажу призвело до неправильного розрахунку як пільгового, так і загального страхового стажу, та прийняття оскаржуваного рішення.

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.08.2023 №092950013757 про відмову позивачу у пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне.

ОСОБА_1 07.08.2023 звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.

Після реєстрації заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 16.08.2023 № 092950013757 про відмову у призначенні пенсії.

Відповідач зазначив, що пільговий стаж позивача за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування становить 03 роки, а саме: з 01.01.1999 по 31.12.1999; з 01.03.2000 по 12.11.2000; з 01.04.2002 по 01.04.2002; з 04.09.2012 по 29.06.2013; з 01.07.2013 по 30.08.2013; з 01.09.2013 по 30.06.2014.

До пільгового стажу не зараховано періоди трудової діяльності відповідно до записів трудової книжки: з 23.09.1992 15.10.1996 гірничий майстер підземний з повним робочим днем під землею у ДВАТ «Шахта ім.Менжинського»; з 16.10.1996 по 28.10.1996 учень гірника підземного з повним робочим днем під землею у ДВАТ «Шахта ім.Менжинського»; з 29.10.1996 по 31.12.1998, з 01.01.2000 по 28.02.2000, з 13.11.2000 по 16.11.2000 гірник підземний з повним робочим днем під землею у ДВАТ «Шахта ім.Менжинського»; з 30.06.2013 по 30.06.2013, з 31.08.2013 по 31.08.2013, з 01.07.2014 по 01.11.2014 гірник з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем під землею у ВП шахта «Первомайська» ДП «Первомайськвугілля», також даний період не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутня інформація в індивідуальних відомостях про застраховану особу про суму заробітку для нарахування пенсії та позначка про сплату страхових внесків; та з 01.09.1988 по 25.06.1992 навчання в Стаханівському гірничому технікумі за спеціальністю «Підземна розробка вугільних родовищ».

Відповідач вказав, що документального підтвердження повної зайнятості за відповідними професіями позивачем не надано, відсутня уточнююча довідка з підприємства про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пільгової пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній по Списку №1 відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 637 від 12.08.1993, відсутня атестація робочих місць за умовами праці.

Таким чином, як зазначає відповідач, підтверджений належними документами, страховий стаж з врахуванням пільгового обчислення за Списком №1 становить 31 рік 06 місяців 23 дні, пільговий стаж за Списком №1 підтверджений в порядку визначеному законодавством становить 03 роки, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області 16.08.2023 винесено рішення про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Враховуючи вищевикладене відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 05.04.2022 №2616-5000687281.

07.08.2023 через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг позивач звернувся з заявою до органу Пенсійного фонду, в якій просив призначити пенсію.

Заява була розглянута за принципом екстериторіальності відповідачем та рішенням від 16 серпня 2023 року №092950013757 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 31 рік 06 місяців 23 дня (з урахуванням пільгового обчислення). До страхового стажу зараховані всі періоди трудової діяльності. Пільгові довідки ОСОБА_1 не надані. Пільговий стаж становить 03 роки 00 місяців 00 днів. ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату 16.06.2036 або після набуття необхідно пільгового стажу.

З форми РС-право вбачається, що страховий стаж становить 31 рік 06 місяців 23 дні (з врахуванням пільгового обчислення). До пільгового стажу за Списком №1 зараховано періоди: з 01.01.1999 по 31.12.1999; з 01.03.2000 по 12.11.2000; з 01.04.2002 по 01.04.2002; з 04.09.2012 по 29.06.2013; з 01.07.2013 по 30.08.2013; з 01.09.2013 по 30.06.2014.

В матеріалах справи наявні: диплом серії НОМЕР_2 від 25.06.1992, трудова книжка серії НОМЕР_3 від 28.09.1992 та індивідуальні відомості про застраховану особу.

Дослідженням трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 28.09.1992 судом встановлено, що, зокрема:

-з 01.09.1988 по 25.06.1992 навчання в Стаханівському гірничому технікумі за спеціальністю «Підземна розробка вугільних родовищ»;

-з 23.09.1992 15.10.1996 гірничий майстер підземний з повним робочим днем під землею у ДВАТ «Шахта ім.Менжинського»;

-з 16.10.1996 по 28.10.1996 учень гірника підземного з повним робочим днем під землею у ДВАТ «Шахта ім.Менжинського»;

-з 29.10.1996 по 16.11.2000 гірник підземний з повним робочим днем під землею у ДВАТ «Шахта ім.Менжинського»;

-з 04.09.2012 по 28.04.2013 гірник підземний з повним робочим днем під землею у ВП шахта «Первомайська» ДП «Первомайськвугілля»;

-з 29.04.2013 по 01.11.2014 гірник з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем під землею у ВП шахта «Первомайська» ДП «Первомайськвугілля».

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Абзацами 9, 10 частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно з частинами першою, другою статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 22-1) в редакції, що діяла на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

За приписами пункту 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Частина перша статті 114 Закону № 1058-IV визначає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Отже, стаття 114 Закону №1058-IV передбачає право громадян на пенсію за віком на пільгових умовах. При цьому частина друга статті 114 Закону №1058-IV визначає умови для набуття такої пенсії працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць за умови досягнення певного пенсійного віку.

Позивач станом на день звернення з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах досяг 50 років.

Професії позивача, за якими він працював у спірні періоди, віднесені до професій на підземних роботах, що дають йому право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.

Відповідач, розглянувши заяву позивача та перевіривши подані ним документи, відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з відсутністю права, оскільки пільговий стаж позивача за Списком №1 складає лише 03 років 00 місяців 00 днів.

Між тим, з такими висновками відповідача суд погодитись не може.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Таким чином, страховий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, а страховий стаж, набутий після 01 січня 2004 року, підтверджується довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд зазначає, що записи в трудовій книжці чітко містять відомості щодо характеру роботи позивача у спірні періоди. Також, в трудовій книжці є посилання на відповідні накази, записи завірені підписом повноважної особи та печаткою, які оформлені належним чином.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі Порядок № 383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункти 4, 4.1 Порядку № 383).

Пунктом 4.2 Порядку № 383 встановлено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.3 Порядку № 383).

Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Порядку № 383 якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41. Відповідно до зазначених нормативних актів документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

При цьому Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а зазначила, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту б статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Підсумовуючи вище викладене, суд дійшов висновку про те, що періоди роботи: з 23.09.1992 по 15.10.1996 гірничим майстром підземний з повним робочим днем під землею у ДВАТ «Шахта ім.Менжинського»; з 16.10.1996 по 28.10.1996 учнем гірника підземного з повним робочим днем під землею у ДВАТ «Шахта ім.Менжинського»; з 29.10.1996 по 31.12.1998, з 01.01.2000 по 28.02.2000, з 13.11.2000 по 16.11.2000 гірником підземним з повним робочим днем під землею у ДВАТ «Шахта ім.Менжинського», - мають бути зараховані до пільгового стажу позивача за Списком №1, оскільки повністю підтверджуються записами трудової книжки позивача.

Що стосується періодів роботи позивача з 30.06.2013 по 30.06.2013, з 31.08.2013 по 31.08.2013, з 01.07.2014 по 01.11.2014 гірником з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем під землею у ВП шахта «Первомайська» ДП «Первомайськвугілля», то суд зазначає наступне.

Зі змісту частини другої статті 24 Закону № 1058-ІV слідує, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, а після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01 січня 2004 року) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

В Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового страхування наявні відомості про роботу позивача на ВП шахта «Первомайська» ДП «Первомайськвугілля» (код ЄДРПОУ 26403391) в період з вересня 2012 року по серпень 2014 року, яка облікована як спецстаж за кодом ЗПЗ013А1.

Згідно Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (Додаток 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного соціального внеску органам Пенсійного фонду України) за кодом ЗПЗ013А1 звітують щодо працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

При цьому у червні 2013 року ВП шахта «Первомайська» ДП «Первомайськвугілля» прозвітувала за роботу позивача по спецстажу за 29 днів; у серпні 2013 року - за 30 днів.

Відповідач при розрахунку пільгового стажу позивача зарахував саме 29 днів за червень 2013 року та 30 днів за серпень 2013 року.

Отже, судом не встановлено порушень в діях відповідача при незарахуванні до пільгового стажу позивача періодів з 30.06.2013 по 30.06.2013 та з 31.08.2013 по 31.08.2013. Як наслідок, ці періоди не підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача.

Що стосується періоду з 01.07.2014 по 01.11.2014, то відповідач не зарахував цей період роботи позивача як до страхового, так і до пільгового стажу у зв`язку із відсутністю відомостей про сплату страхових внесків за цей період в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

При цьому ВП шахта «Первомайська» ДП «Первомайськвугілля» прозвітувала за роботу позивача по спецстажу у липні 2014 року за 31 день та у серпні 2014 року за 21 день; відомості щодо сплати страхових внесків за період з 01.07.2014 по 01.11.2014 дійсно відсутні.

Натомість з положень статті 20 Закону № 1058-ІV судом встановлено, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.

Оскільки обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, яке здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи, а невиконання цього обов`язку страхувальником позбавляє працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, суд вважає це неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

У свою чергу відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не може бути підставою для позбавлення працівника права на призначення чи перерахунок пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії працівникові періоду його роботи.

Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 04 серпня 2018 року в справі № 482/434/17, від 01 листопада 2018 року в справі № 199/1852/15, від 17 липня 2019 в справі № 144/669/17.

Враховуючи нормативне врегулювання спірних правовідносин, керуючись вказаним правовим висновком Верховного Суду, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 01.07.2014 по 01.11.2014 має бути зарахований як до страхового стажу позивача, так і до пільгового стажу за Списком № 1.

З вище наведених мотивів суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача щодо правомірності його дій в цій частині спірних правовідносин.

Щодо зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоду навчання, а саме 01.09.1988 по 25.06.1992 в Стаханівському гірничому технікумі за спеціальністю «Підземна розробка вугільних родовищ», суд вказує наступне.

Згідно зі статтею 38 Закону України Про професійну-технічну освіту 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР (далі - № 103/98-ВР) час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що позивач проходив навчання до набрання чинності Законом № 103/98-ВР, тому статус навчального закладу слід визначати з огляду на законодавство, що діяло на той час.

Так, на момент навчання позивача правовідносини у сфері освіти регулювалися: Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки від 28.06.1974 № 2778-VIII «Про народну освіту» (далі - Закон № 2778-VIII) (на момент вступу), з 05.06.1991 Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки Про освіту від 23.05.1991 № 1060-XII (далі - Закон №1060-XII) (на момент завершення навчання).

Згідно із частиною першою статті 42 Закону № 2778-VIII професійно-технічні навчальні заклади є основною школою професійно-технічної освіти молоді і формування гідного поповнення робітничого класу.

За приписами статті 44 Закону № 2778-VIII головним завданням професійно-технічних навчальних закладів є, зокрема, підготовка для народного господарства всебічно розвинених, технічно освічених і культурних молодих кваліфікованих робітників, які володіють професійною майстерністю, відповідають вимогам сучасного виробництва, науково-технічного прогресу і перспективам їх розвитку; здійснення в середніх професійно-технічних училищах професійної і загальної середньої освіти молоді.

Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону № 2778-VIII особам, які закінчили професійно-технічні навчальні заклади, присвоюється відповідна кваліфікація (розряд, клас, категорія) з професії і видається атестат встановленого зразка, а тим, хто добився особливих успіхів у навчанні при зразковій поведінці, - атестат з відзнакою. Особам, які закінчили середні професійно-технічні училища, видається диплом про присвоєння кваліфікації з професії і здобуття середньої освіти, а тим, хто особливо відзначився, - диплом з відзнакою.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 2778-VIII середня спеціальна освіта здійснюється в технікумах, училищах та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до середніх спеціальних навчальних закладів.

Головними завданнями середніх спеціальних навчальних закладів, зокрема є: підготовка кваліфікованих спеціалістів із середньою спеціальною і загальною середньою освітою, які володіють необхідними теоретичними знаннями і практичними навичками за спеціальністю, виховані на ідеях марксизму-ленінізму, мають навички організації масово-політичної і виховної роботи; постійне вдосконалення якості підготовки спеціалістів з урахуванням вимог сучасного виробництва, науки, техніки, культури і перспектив їх розвитку (стаття 51 Закону № 2778-VIII).

Відповідно до статті 54 Закону № 2778-VIII особам, які закінчили середні спеціальні навчальні заклади, присвоюється кваліфікація відповідно до здобутої спеціальності, видається диплом і нагрудний знак встановленого зразка. Особам, які закінчили середні спеціальні навчальні заклади і добилися великих успіхів у навчанні та виявили себе в громадській роботі, видається диплом з відзнакою.

Стаття 32 Закону №1060-XII передбачає, що професійними навчально-виховними закладами є:

професійно-технічне училище;

професійні училища різних рівнів.

Професійні навчально-виховні заклади можуть мати денні, вечірні відділення, входити до різних типів комплексів, об`єднань (професійно-технічне училище-радгосп, професійно-технічне училище-завод тощо).

Професійні навчально-виховні заклади здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації громадян за державним замовленням, а також за договорами з підприємствами, установами, організаціями, окремими громадянами.

Професійні навчально-виховні заклади можуть мати одне або декілька базових підприємств (об`єднань, організацій), для яких вони готують робітничі кадри і відносини з якими регулюються на основі договорів.

Учні державних професійних навчально-виховних закладів з терміном навчання десять і більше місяців перебувають на повному утриманні держави.

Випускникам професійно-технічного училища та інших професійних училищ різних рівнів присвоюється робітнича професія певної кваліфікації відповідно до набутої освіти, кваліфікаційних умінь і навичок.

Громадяни можуть також одержати робітничу професію, підвищити кваліфікацію, пройти перепідготовку на навчально-курсових комбінатах, курсах професійного навчання робітників на виробництві.

Відповідно до статті 34 Закону №1060-XII в Українській РСР вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Вищі навчальні заклади можуть створювати різні типи навчальних комплексів, об`єднань.

За наведених вище правових норм суд дійшов висновку, що на час навчання позивача технікум не був закладом професійної (професійно-технічної) освіти, а був середнім спеціальним навчальним закладом (на момент вступу) та вищим навчальним закладом (на момент закінчення), навчання в якому не зараховувалося при призначенні пенсій на пільгових умовах.

За такого нормативного врегулювання спірних правовідносин, яке було чинним на час навчання позивача у технікумі, суд дійшов висновку, що оскільки позивач у спірний період часу навчався у середньому спеціальному навчальному закладі / вищому навчальному закладі, а можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів (стаття 38 Закону № 103/98-ВР), то відповідачем правомірно не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком № 1 час його навчання з 01.09.1988 по 25.06.1992 в Стаханівському гірничому технікумі за спеціальністю «Підземна розробка вугільних родовищ».

Відповідно суд вважає позовні вимоги в цій частині необґрунтованими та відмовляє в їх задоволенні.

Що стосується твердження позивача про те, що його пільговий стаж у 3 роки, який відповідач зарахував до пільгового стажу за Списком №1, також не можна розцінювати як правомірні дії відповідача, бо весь пільговий стаж позивача це стаж з повним робочим днем під землею, який відноситься не тільки до Списку 1, але до пільгового підземного стажу, то вони є неприйнятними з огляду на те, що позивач звернувся за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону 1058, у такому разі стаж розраховується саме пільговий за Списком №1. Список №1 передбачає, що працівник, зайнятий повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Відповідач зарахував періоди роботи позивача з 01.01.1999 по 31.12.1999; з 01.03.2000 по 12.11.2000; з 01.04.2002 по 01.04.2002; з 04.09.2012 по 29.06.2013; з 01.07.2013 по 30.08.2013; з 01.09.2013 по 30.06.2014 саме до пільгового стажу за Списком №1, тобто це і є пільговий стаж з повним робочим днем під землею.

Отже, суд не вбачає в таких діях відповідача порушень прав позивача.

Оскільки відповідач вже зарахував позивачу до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 01.01.1999 по 31.12.1999; з 01.03.2000 по 12.11.2000; з 01.04.2002 по 01.04.2002; з 04.09.2012 по 29.06.2013; з 01.07.2013 по 30.08.2013; з 01.09.2013 по 30.06.2014, а суд дійшов висновку про необхідність зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 також періоди його роботи з 23.09.1992 по 15.10.1996, з 16.10.1996 по 28.10.1996, з 29.10.1996 по 31.12.1998, з 01.01.2000 по 28.02.2000, з 13.11.2000 по 16.11.2000, з 01.07.2014 по 01.11.2014, тому у сукупності пільговий стаж позивача за Списком №1 буде складати 10 років 3 місяці 20 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону 1058.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.08.2023 №092950013757 про відмову у призначенні пенсії критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті частини другої статті 2 КАС України, а отже, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 № 21-87а13.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки відповідач допустив порушення прав позивача при розгляді його заяви, проте саме Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсію, тому суд дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту, який в повній мірі відновить порушені права позивача, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії із зарахуванням вказаних вище періодів до пільгового стажу за Списком №1.

Отже, позов слід задовольнити частково з виходом за межі позовних вимог з обранням належного способу захисту.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "РуїзТорія проти Іспанії" (RuizToriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 858,88 грн, що підтверджується квитанцією від 07.09.2023 №5095-6370-9564-2080.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, тому суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, місцезнаходження: 10003, Житомирська область, м.Житомир, вул.Ольжича, буд.7) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.08.2023 №092950013757 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 23.09.1992 по 15.10.1996, з 16.10.1996 по 28.10.1996, з 29.10.1996 по 31.12.1998, з 01.01.2000 по 28.02.2000, з 13.11.2000 по 16.11.2000, з 01.07.2014 по 01.11.2014, а також до страхового стажу період роботи з 01.07.2014 по 01.11.2014.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 серпня 2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 88 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова