Постанова

від 13.09.2023 по справі 359/8336/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 359/8336/17

головуючий у суді І інстанції Журавський В.В.

провадження № 22-ц/824/6752/2023

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.С.,

за участі секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізотех» - адвоката Мельника Миколи Миколайовича на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізотех» про стягнення заборгованості за договорами про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізотех» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської областіз вказаним позовом, у якому просив суд: стягнути з ТОВ «Ізотех» на свою користь заборгованість за договорами № 1 та № 4 про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги у загальному розмірі 6 261 000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 09 квітня 2014 року між ним та ТОВ «Ізотех» було укладено договір займу № 1 про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги. За умовами якого ОСОБА_2 надав ТОВ «Ізотех» поворотну фінансову допомогу у розмірі 820 000 грн, а ТОВ «Ізотех» зобов`язалось повернути вказані грошові кошти за вимогою ОСОБА_2 .

В подальшому, а саме 19 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Ізотех» було укладено договір №4 про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги, згідно з якого ОСОБА_2 надав ТОВ «Ізотех» поворотну фінансову допомогу у розмірі 6 000 000 грн.

Позивач звертався до ТОВ «Ізотех» з письмовими вимогами від 21 квітня 2017 року та від 21 серпня 2017 року, проте ТОВ «Ізотех» здійснив лише часткове погашення заборгованості, зокрема за договором № 1 у розмірі 420 000 грн та за договором № 4 - 139 000 грн.

Таким чином, загальна заборгованість ТОВ «Ізотех» перед позивачем за вказаними договорами становить 6 261 000 грн.

У грудні 2017 року ТОВ «Ізотех» пред`явило зустрічний позов, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило суд визнати недійсними договір займу №1 про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги від 09 квітня 2014 року та договір №4 про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги від 19 серпня 2014 року.

Позов обґрунтовано тим, що договір № 4 про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги від 19 серпня 2014 року підписаний ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , від імені ТОВ «Ізотех», як комерційним директором. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували фактичне отримання грошових коштів ТОВ «Ізотех». Крім цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 21 лютого 1997 року перебувають у шлюбі. Указана обставина свідчить про те, що договір про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги № 4 був укладений внаслідок зловмисної домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 25-46 т. 1).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2017 року, занесеною до протоколу судового засідання, зустрічний позов ТОВ «Ізотех» був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

18 грудня 2017 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Дорошенко А.О. звернувся до суду з клопотання про заміну позивача ОСОБА_2 його правонаступником ОСОБА_1 (а.с. 62-64 т.1), яке обґрунтоване тим, що між останніми укладено договір від 31 жовтня 2017 року про відступлення права вимоги за договором займу №1 про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги від 09 квітня 2014 року (а.с. 65-67 т. 1) та договір від 31 жовтня 2017 року про відступлення права вимоги за договором займу №4 про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги від 19 серпня 2014 року (а.с. 68-70 т. 1).

Отже, 31 жовтня 2017 року за умовами вказаних договорів позивач ОСОБА_2 передав належне йому право вимоги з ТОВ «Ізотех» поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги, що виникло у первісного кредитора за договорами про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги №4 від 19 серпня 2014 року та №1 від 09 квітня 2014 року, а новий кредитор ОСОБА_1 прийняла право вимоги.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2017 року, занесеною до протоколу судового засідання, до участі у розгляді цивільної справи було залучено правонаступника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 (т.1 а.с.71-72).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2023 року позов ОСОБА_1 (правонаступника позивача ОСОБА_2 ) задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Ізотех» на користь ОСОБА_1 борг за договором № 4 про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги від 19 серпня 2014 року у розмірі 5 861 000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Ізотех» на користь ОСОБА_1 борг за договором займу № 1 про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги від 09 квітня 2014 року у розмірі 400 000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Ізотех» на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 8 000 грн.

Зустрічний позов ТОВ «Ізотех» залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що ТОВ «Ізотех» виконало свої зобов`язання за договором №4 про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги, а також за договором займу №1 про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги та повернуло грошові кошти у повному обсязі. Укладення договорів у повній мірі підтверджується фактичним отриманням грошових коштів у позику ТОВ «Ізотех».

Щодо зустрічного позову, то суд першої інстанції встановив, що на виконання вимог частин 1, 6 статті 81 ЦПК України представник відповідача Мельник М.М. не надав будь-якого належного та допустимого доказу, який би підтверджував наявність зловмисної домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час укладення оспорюваного договору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Ізотех» - адвокат Мельник М.М. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2023 року у частині задоволення позову ОСОБА_1 та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що договір позики є реальним правочином і вважається укладеним з моменту передання грошей, тому дата надходження грошей на рахунок відповідача відноситься до предмету доказування.

Судом першої інстанції встановлені обставини надання позивачем ОСОБА_2 грошей відповідачу ТОВ «Ізотех» на підставі письмових доказів, які не відповідають вимогам, встановленим статтями 77-80 ЦПК України, а саме щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, а саме.

Акти звіряння підписані з однієї сторони комерційним директором ТОВ «Ізотех» ОСОБА_1 від імені товариства, а з іншої сторони - її чоловіком позивачем ОСОБА_2 від свого імені, а тому, враховуючи родинні стосунки двох підписантів (Свідоцтво про шлюб на а.с. 28 т.1), Акти звіряння викликають сумнів у їх достовірності, особливо за умов, коли і комерційний директор ТОВ «Ізотех» ОСОБА_1 та її чоловік директор ТОВ «Ізотех» позивач ОСОБА_2 були спочатку усунуті з посад а потім і звільнені.

Згідно з Актом звіряння за договором позики № 1 за даними відповідача ТОВ «Ізотех» значиться кредит 5 861 000 грн, за даними позивача ОСОБА_2 - теж кредит 5 861 000 грн. Іншими словами, виходячи із змісту Акту звіряння позивач ОСОБА_2 мав заборгованість перед відповідачем ТОВ «Ізотех» у сумі 5 861 000 грн і відповідач ТОВ «Ізотех» мав заборгованість перед позивачем ОСОБА_2 у такій же сумі - 5 861 000 грн (а.с. 7,52 т. 1). Тобто, якби борг числився тільки за відповідачем, то за даними ОСОБА_2 в Акті звіряння сума заборгованості була б зазначена у дебеті.

Згідно з Актом звіряння за договором позики №2 за даними відповідача ТОВ «Ізотех» значиться кредит 820 000 грн, за даними позивача ОСОБА_2 - теж кредит 820 000 грн. Тобто, виходячи із змісту Акту звіряння позивач ОСОБА_2 мав заборгованість перед відповідачем ТОВ «Ізотех» у сумі 820 000 грн та відповідач ТОВ «Ізотех» мав заборгованість перед позивачем ОСОБА_2 у такій же сумі - 820 000 грн (а.с. 10, 55 т. 1). Тобто, якби борг числився тільки за відповідачем ТОВ «Ізотех», то за даними позивача ОСОБА_2 в Акті звіряння сума заборгованості була б зазначена у дебеті.

У свою чергу заяви на переказ готівки (а.с 57-58,59,63-109 т. 2) є підтвердженням здійснення банком приймання готівкових коштів від ТОВ «Ізотех», тобто від відповідача і грошових коштів відповідача, а не від позивача ОСОБА_2 , як сторони договорів позики. Ці документи є підтвердженням внесення позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як представниками товариства (директора та комерційного директора товариства), на рахунок ТОВ «Ізотех» готівкової виручки від продажу товарів ТОВ «Ізотех». Тобто, готівкові кошти на момент їх внесення на рахунок товариства вже йому належали, тобто були власністю відповідача ТОВ «Ізотех».

Вказані документи не є доказом надання коштів позивачем ОСОБА_2 , як сторони договорів позики, тобто докази підтверджують інші обставини, ні ж ті на які посилається ОСОБА_1 , а саме факт внесення ТОВ «Ізотех» (через представника - ОСОБА_1 ) готівкових коштів на свій поточний рахунок. Більше того, в основному документи підтверджують внесення готівки не позивачем ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 , хоча позичальником був саме позивач ОСОБА_2 (а.с. 63-109 т. 2).

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази, які б підтверджували факт надання позивачем ОСОБА_2 (як сторони договорів позики) власних грошових коштів відповідачу ТОВ «Ізотех». А отже, договір позики є неукладеним, і з нього не може виникати обов`язок щодо повернення позики.

Щодо платіжного доручення (а.с. 60 т.1), то у томі 2 на аркуші справи 59, на який посилається суд першої інстанції у рішенні, відсутнє будь-яке платіжне доручення. Аркуш справи 59 тому 2 містить заяву на переказ готівки, в якій зазначено як платником, так і отримувачем - відповідача ТОВ «Ізотех». Тобто, товариство (через представника) вносило готівкові кошти на свій поточний рахунок.

Платіжні доручення самі по собі не є доказами, які підтверджують факт отримання коштів відповідачем. Більше того, закон не пов`язує факт отримання грошей отримувачем з наявністю таких платіжних доручень. Закон пов`язує факт отримання коштів з моментом зарахування їх на рахунок отримувача. І дана обставина (факт отримання коштів) встановлюється іншими доказами, а саме виписками з особових рахунків позивача та відповідача. Крім того, платіжне доручення не містить відмітки банку про його проведення.

Також, апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції не взято до уваги лист Державної прикордонної служби України №0.184-13911/0/1518 від 22 березня 2018 року, згідно з яким позивач ОСОБА_2 виїхав з України 26 липня 2013 року і повернувся в Україну тільки 29 липня 2016 року (а.с.49 т. 2). Тобто позивач він не міг ні підписувати договори позики від 09 квітня 2014 року та 19 серпня 2014 року, ні вносити до українського банку готівкові кошти у 2014 та 2015 роках.

Апелянт також звертає увагу на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що ТОВ «Ізотех» частково сплатив заборгованість за договором займу №1, оскільки матеріали справи не містять доказів сплати і представником відповідача факт повернення будь-якої суми грошей не визнавався.

Оскільки рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2023 року оскаржується лише в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Ізотех» про стягнення заборгованості за договорами про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги, тому в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Ізотех» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги, - судом в апеляційному порядку не переглядається.

Представник позивача та позивач за первісним позовом, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили, у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, просили розглядати справу за їх відсутності (а.с. 85 т. 4) та повідомити про результат на електрону адресу (а.с. 92 т. 4).

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі і правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія апеляційного суду визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила таке.

З матеріалів вбачається, що з 21 лютого 1997 року позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі, зареєстрованому виконкомом Мисайлівської сільської ради Богуславського району Київської області (а.с.28 т.1).

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до 12 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_2 виконував обов`язки керівника ТОВ «Ізотех», а ОСОБА_1 виконувала обов`язки комерційного директора ТОВ «Ізотех» (а.с.29-30 т.1).

Позивач ОСОБА_2 виїхав з України 26 липня 2013 року та повернувся в Україну 29 липня 2016 року, що підтверджується листом Державної прикордонної служби України №0.184-13911/0/15-18 від 22 березня 2018 року (а.с.49 т. 2).

В матеріалах справи знаходиться договір займу №1 про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги від 09 квітня 2014 року (надалі по тексту - договір №1 від 09 квітня 2014 року).

За умовами якого, фізична особа позивач ОСОБА_2 зобов`язався надати відповідачу ТОВ «Ізотех», від імені якого діяла комерційний директор ОСОБА_1 , поворотну фінансову допомогу у межах суми 820 000 грн без ПДВ частинами, але не пізніше 3-х місяців з дати підписання договору. При цьому, поворотна фінансова допомога надається ТОВ «Ізотех» на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Відповідно до п. 2.3 договору поворотна фінансова допомога надається з дати підписання шляхом внесення грошових коштів до каси позичальника або до каси банку позичальника або перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника з особового або іншого рахунку позикодавця.

В свою чергу, ТОВ «Ізотех», від імені якого діяла комерційний директор ОСОБА_1 , зобов`язалось повернути фізичній особі позивачу ОСОБА_2 фінансову допомогу за його вимогою, але не пізніше 3-х років з дати надходження грошових коштів на рахунок (а.с.8-9 т.1).

21 квітня 2017 року фізична особа позивач ОСОБА_2 пред`явив ТОВ «Ізотех» вимогу про погашення заборгованості за договором займу №1 про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги у розмірі 820 000 грн протягом місяця (а.с.56 т.1).

В матеріалах справи знаходиться додаткова угода №1 до договору займу №1 про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги від 11 липня 2017 року між фізичною особою позивачем ОСОБА_2 та ТОВ «Ізотех», від імені якого діяла комерційний директор ОСОБА_1 .

Згідно з умов якої, сторони дійшли згоди стосовно того, що поворотна (безвідсоткова) фінансова допомога підлягає поверненню за письмовою вимогою ОСОБА_2 , але у будь-якому разі не пізніше 30 вересня 2017 року. У разі отримання письмової вимоги про повернення фінансової допомоги ТОВ «Ізотех» зобов`язаний повернути суму отриманої поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги у розумний строк, але не пізніше 7 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги (а.с.60-61 т.1).

На підтвердження належного виконання своїх зобов`язань за договором займу №1 від 09 квітня 2014 року та наданя ТОВ «Ізотех» суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 820 000 грн, позивач ОСОБА_2 посилався на копію акту звіряння взаємних розрахунків за період січень 2014 року - грудень 2016 року (а.с.3, 10 т.1).

Крім цього, в матеріалах справи знаходиться договір №4 про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги від 19 серпня 2014 року між фізичною особою позивачем ОСОБА_2 та ТОВ «Ізотех», від імені якого діяла комерційний директор ОСОБА_1 (надалі по тексту - договір №4 від 19 серпня 2014 року).

За умовами якого фізична особа позивач ОСОБА_2 зобов`язався надати ТОВ «Ізотех», від імені якого діяла комерційний директор ОСОБА_1 , поворотну фінансову допомогу у межах суми 6 000 000 грн без ПДВ частинами, але не пізніше 15-ти місяців з дати підписання договору. При цьому, поворотна фінансова допомога надається ТОВ «Ізотех» на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

Відповідно до п. 2.3 договору поворотна фінансова допомога надається з дати підписання шляхом внесення грошових коштів до каси позичальника або до каси банку позичальника або перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника з особового або іншого рахунку позикодавця.

В свою чергу, ТОВ «Ізотех», від імені якого діяла комерційний директор ОСОБА_1 , зобов`язалось повернути фізичній особі позивачу ОСОБА_2 фінансову допомогу за його вимогою, але не пізніше 3-х років з дати надходження грошових коштів на рахунок (а.с.5-6 т.1).

21 серпня 2017 року ОСОБА_2 пред`явив ТОВ «Ізотех» вимогу про погашення заборгованості за договором займу №4 про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги у розмірі 5 861 000 грн протягом місяця (а.с.57 т.1).

Також, в матеріалах справи знаходиться додаткова угода №1 до договору №4 про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги від 21 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Ізотех». Згідно з умов якої, сторони дійшли згоди стосовно того, що поворотна (безвідсоткова) фінансова допомога підлягає поверненню за письмовою вимогою ОСОБА_2 , але у будь-якому разі не пізніше 30 вересня 2017 року. У разі отримання письмової вимоги про повернення фінансової допомоги ТОВ «Ізотех» зобов`язаний повернути суму отриманої поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги у розумний строк, але не пізніше 7 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги (а.с.58-59 т.1).

На підтвердження належного виконання своїх зобов`язань за договором №4 від 19 серпня 2014 року та надання ТОВ «Ізотех» суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 6 000 000 грн, позивач ОСОБА_2 посилався на копію акту звіряння взаємних розрахунків за період січень 2014 року - грудень 2016 року (а.с.3,7 т.1).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року було задоволено клопотання представника позивача Дорошенка А.О. про витребування від ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» відомостей про рух коштів про рахунку ТОВ «Ізотех» (а.с.51-53 т. 3).

На виконання вимог суду першої інстанції, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» було надано: копії заяв на переказ готівки ТОВ «Ізотех»; платіжне доручення №1 від 18 квітня 2014 року (а.с. 56-60 т. 2).

Також, на виконання вимог суду першої інстанції, ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» було надано: копію виписки з рахунку ТОВ «Ізотех» за період з 01 жовтня 2014 року по 31 січня 2016 року; копії заяв на переказ готівки ТОВ «Ізотех»; копії заяв на видачу готівки ТОВ «Ізотех» (а.с. 62-250 т. 2, а.с. 1-30 т. 3).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, вважав, що позичальник позивач ОСОБА_2 належним чином виконав свої зобов`язання за договорами №1 від 09 квітня 2014 року, №4 від 19 серпня 2014 року та перерахував на користь ТОВ «Ізотех» суму поворотної фінансової допомоги.

Суд першої інстанції встановив, що належними доказами надання грошових коштів за вказаними договорами є:

копії платіжних доручень (а.с.59,60 т.2) (договір №1 від 09 квітня 2014 року),

копії платіжних доручень (а.с.63-109,175, т.2 а.с.64,71 т.3) (договір №4 від 19 серпня 2014 року),

акти звіряння взаємних розрахунків за період січень 2014 року - грудень 2016 року за договорами №1 від 09 квітня 2014 року, №4 від 19 серпня 2014 року (а.с. 7,10 т. 1).

Разом з тим, як було зазначено вище, банківськими установами на вимогу суду було надано копії заяв на переказ та видачу готівки ТОВ «Ізотех».

Платіжні доручення, на які суд першої інстанції посилався як на докази передачі фізичною особою позивачем ОСОБА_2 грошових коштів товариству на виконання договорів №1 від 09 квітня 2014 року, №4 від 19 серпня 2014 року, - в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши подані банківськими установами документи, колегія апеляційного суду встановила, що вказані документи мають назву - «заява на переказ готівки» та «заява на видачу готівки», а не «платіжне доручення» як вказав суд першої інстанції.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться у Законі України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Згідно із частиною 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

При цьому, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).

Помилкове ототожнення заяви на переказ/видачу готівки з платіжним дорученням, на думку колегії апеляційного суду, спричинило помилковість висновків суду першої інстанції стосовно того, яку господарську операцію, здійснену ТОВ «Ізотех», зафіксували надані банківськими установами первинні бухгалтерські документи товариства з огляду на таке.

Щодо первинних документів - платіжних доручень, то колегія апеляційного суду враховує таке.

Існує два види грошового обігу: безготівковий та готівковий.

Сутністю безготівкового грошового обігу є списання певної грошової суми з рахунку одного суб`єкта у фінансовій установі і зарахування її на рахунок іншого суб`єкта у цій чи іншій фінансовій установі. За безготівкової форми грошового обігу готівкові кошти як засіб платежу відсутні.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (пункт 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року №2346-III (в редакції станом на здійснення господарської операції).

Разом з тим, як вбачається в матеріалах справи відсутні документи, на які суд першої інстанції посилався як на докази, а саме: платіжні доручення.

Відповідно до пункту 2.3 договору №1 від 09 квітня 2014 року та договору №4 від 19 серпня 2014 року поворотна фінансова допомога надається з дати підписання шляхом внесення грошових коштів до каси позичальника або до каси банку позичальника або перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника з особового або іншого рахунку позикодавця.

Отже, колегія апеляційного суду встановила, що докази виконання пункту 2.3. вказаних вище договорів, а саме: перерахування з рахунку позикодавця позивача ОСОБА_2 грошових коштів на поточний рахунок позичальника ТОВ «Ізотех», - в матеріалах відсутні.

Щодо платіжного доручення №1 від 18 квітня 2014 року на суму 420 000 грн (а.с.60 т.2), то колегія апеляційного суду з огляду на те, що платіжне доручення не містить відмітки банку про його проведення, а в матеріалах справи відсутня та позивачем на підтвердження здійснення цієї господарської операції не надана виписка по особовому рахунку відповідача у ПАТ «ВіЕйБі Банк», не вважає його належним та допустимим доказом.

Щодо первинних документів - заяв на переказ та видачу готівки, то колегія апеляційного суду встановила таке.

Готівковий грошовий обіг - це обіг готівкових коштів (банкнотів, монет), які передаються від одного суб`єкта до іншого за товари, роботи, послуги або в інших випадках, передбачених законодавством.

Банк (філія, відділення) приймає від клієнта готівку для здійснення її переказу через операційну касу і платіжні пристрої (пункт 2.1. Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою НБУ №174 від 01 червня 2011 року в редакції станом на здійснення господарської операції, надалі - Інструкція).

До касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними пунктом 1.1 Інструкції, належать: заява на переказ готівки, прибутково-видатковий касовий ордер, заява на видачу готівки, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, грошовий чек тощо.

Банк здійснює приймання від клієнта готівки національної валюти через операційну касу за такими прибутковими касовими документами:

за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки,

від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки,

а також від юридичних та фізичних осіб - на рахунки банку (філії, відділення), у тому числі на погашення кредиту, інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку, та переказ без відкриття рахунку;

за рахунками на сплату платежів - від фізичних осіб на користь юридичних осіб;

за прибутковим касовим ордером - від працівників та клієнтів банку (філії, відділення) за внутрішньобанківськими операціями (пункт 2.2. Інструкції).

Як встановлено вище, банківські установи на вимогу суду надали копії заяв на переказ та видачу готівки ТОВ «Ізотех» за період з 01 жовтня 2014 року по 31 січня 2016 року.

Дослідивши подані заяви на переказ та видачу готівки, колегія апеляційного суду встановила таке.

Відповідно до частин 1-3 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до 12 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_2 виконував обов`язки керівника ТОВ «Ізотех», а ОСОБА_1 виконувала обов`язки комерційного директора ТОВ «Ізотех» (а.с.29-30 т.1).

Відповідно до пункту 2.3 договору №1 від 09 квітня 2014 року та договору №4 від 19 серпня 2014 року поворотна фінансова допомога надається з дати підписання шляхом внесення грошових коштів до каси позичальника або до каси банку позичальника або перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника з особового або іншого рахунку позикодавця.

Договір №1 від 09 квітня 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ВіЕйБі Банк» на підставі заяви на переказ готівки №218402 від 04 липня 2014 року здійснив приймання від платника ТОВ «Ізотех» через ОСОБА_2 готівки національної валюти у сумі 400 000 грн через операційну касу для зарахування на власні поточні рахунки отримувача ТОВ «Ізотех» зпризначенням «фін допомога згідно з договором №1 від 09 квітня 2014 року» (а.с.59 т. 2).

Отже, в первинних бухгалтерських документах платником грошових коштів за договором №1 від 09 квітня 2014 року вказано - ТОВ «Ізотех», який діяв через свого представника.

Таким чином, колегія апеляційного суду встановила, що докази виконання пункту 2.3. договору №1 від 09 квітня 2014 року, а саме: надання поворотної фінансової допомоги шляхом внесення позивачем ОСОБА_2 грошових коштів до каси позичальника ТОВ «Ізотех» або до каси банку (ПАТ «ВіЕйБі Банк») позичальника ТОВ «Ізотех», - в матеріалах відсутні.

Договір №4 від 19 серпня 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ВіЕйБі Банк» на підставі заяв на переказ готівки №1434143 від 29 серпня 2014 року, №536913 від 11 вересня 2014 року здійснив приймання від платника ТОВ «Ізотех» через ОСОБА_2 готівки національної валюти у сумі 196 500 грн через операційну касу для зарахування на власні поточні рахунки отримувача ТОВ «Ізотех» з призначенням «фін допомога згідно з договором №4 від 19 серпня 2014 року» (а.с.57,58 т. 2 ).

ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» здійснив приймання від платника ТОВ «Ізотех» через ОСОБА_1 готівки національної валюти у сумі 5 803 500 грн через операційну касу для зарахування на власні поточні рахунки отримувача ТОВ «Ізотех» з призначенням «фін допомога згідно з договором №4 від 19 серпня 2014 року» на підставі заяв на переказ готівки:

від 03 жовтня 2014 року - 146 000 грн, від 07 жовтня 2014 року - 145 000 грн, від 09 жовтня 2014 року - 145 000 грн, від 16 жовтня 2014 року - 145 000 грн, від 17 жовтня 2014 року - 100 000 грн, від 21 жовтня 2014 року - 140 000 грн, від 23 жовтня 2014 року - 150 000 грн, від 24 жовтня 2014 року - 70 000 грн, від 29 жовтня 2014 року - 50 000 грн, від 30 жовтня 2014 року - 70 000 грн, від 28 листопада 2014 року - 148 500 грн, від 01 грудня 2014 року - 95 000 грн, від 11 грудня 2014 року - 80 000 грн, від 21 січня 2015 року - 48 000 грн, від 28 січня 2015 року - 78 000 грн, від 26 лютого 2015 року - 650 000 грн, від 10 березня 2015 року - 70 000 грн, від 17 березня 2015 року - 62 000 грн, від 03 квітня 2015 року - 200 000 грн, від 16 квітня 2015 року - 49 000 грн, від 20 квітня 2015 року - 42 000 грн, від 29 квітня 2015 року - 290 000 грн, від 30 квітня 2015 року - 30 000 грн, від 06 травня 2015 року - 40 000 грн, від 07 травня 2015 року - 30 000 грн, від 14 травня 2015 року - 70 000 грн, від 20 травня 2015 року - 80 000 грн, від 26 травня 2015 року - 75 000 грн, від 03 червня 2015 року - 100 000 грн, від 05 червня 2015 року - 50 000 грн, від 08 червня 2015 року - 165 000 грн, від 09 червня 2015 року - 70 000 грн, від 15 червня 2015 року - 40 000 грн, від 17 червня 2015 року - 50 000 грн, від 18 червня 2015 року - 100 000 грн, від 25 червня 2015 року - 155 000 грн, від 01 липня 2015 року - 49 000 грн, від 02 липня 2015 року - 81 000 грн, від 07 липня 2015 року - 49 800 грн, від 08 липня 2015 року - 108 200 грн, від 15 липня 2015 року - 140 000 грн, від 16 липня 2015 року - 149 000 грн, від 22 липня 2015 року - 38 000 грн, від 27 серпня 2015 року - 145 000 грн, від 26 серпня 2015 року - 145 000 грн, від 31 серпня 2015 року - 145 000 грн, від 10 вересня 2015 року - 41 000 грн (а.с.63-109 т.2).

Отже, в первинних бухгалтерських документах платником грошових коштів за договором №4 від 19 серпня 2014 року вказано - ТОВ «Ізотех», який діяв через свого представника.

Таким чином, колегія апеляційного суду встановила, що докази виконання пункту 2.3. договору №4 від 19 серпня 2014 року, а саме: надання поворотної фінансової допомоги шляхом внесення позивачем ОСОБА_2 грошових коштів до каси позичальника ТОВ «Ізотех» або до каси банку (ПАТ «ВіЕйБі Банк», ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») позичальника ТОВ «Ізотех», - в матеріалах відсутні.

Щодо актів звіряння взаєморозрахунків, то колегія апеляційного суду враховує таке.

На підтвердження належного виконання своїх зобов`язань за договором №1 від 09 квітня 2014 року та надання ТОВ «Ізотех» суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 820 000 грн, позивач ОСОБА_2 посилався на Акт звіряння взаємних розрахунків за період січень 2014 року - грудень 2016 року (а.с.3, 10 т.1).

На підтвердження належного виконання своїх зобов`язань за договором №4 від 19 серпня 2014 року та надання ТОВ «Ізотех» суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 6 000 000 грн, позивач ОСОБА_2 посилався на копію акту звіряння взаємних розрахунків за період січень 2014 року - грудень 2016 року (а.с.3,7 т.1).

Дослідивши вказані акти, колегія апеляційного суду враховує, що частиною першою статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об`єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов`язковим згідно з законодавством (частина 2 статті 10 цього Закону).

Поряд з цим вимогами чинного законодавства України, у тому числі Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879, не визначено обов`язку контрагента щодо підписання акта звірки взаємних розрахунків.

З судової практики розгляду справ вбачається, що акт звірки взаємних розрахунків не є зведеним бухгалтерським регістром та первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність зобов`язань сторін, є первинні бухгалтерські документи.

Підсумовуючи, колегія апеляційного суду не вважає вказані Акти належними та допустимими доказами, оскільки такі акти звірки взаємних розрахунків можуть вважатися належними доказами лише у разі підтвердження відтворених у них операцій первинними бухгалтерськими документами та зведеними бухгалтерськими регістрами, а таке підтвердження у цій справі відсутнє.

Не знайшли свого підтвердження матеріалами справи і висновки суду першої інстанції щодо часткової сплати заборгованості за договором №4 від 19 серпня 2014 року у розмірі 139 000 грн та за договором №1 від 09 квітня 2014 року у розмірі 420 000 грн з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» здійснив видачу отримувачу ТОВ «Ізотех» через ОСОБА_7 готівки національної валюти у сумі 139 000 грн через операційну касу з власного поточного рахунку ТОВ «Ізотех» з призначенням «повернення фін допомоги згідно з договором №4 від 19 серпня 2014 року» на підставі заяв на видачу готівки №7042739 від 02 листопада 2015 року, №7042741 від 23 грудня 2015 року (а.с. 111,112 т. 2).

Докази що підтверджують передачу ТОВ «Ізотех» та отримання позивачем ОСОБА_2 вказаних грошових коштів, - в матеріалах справи відсутні.

Також, відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до частини 1,2 статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до пунктів 3,4 частини 3 статті 178 ЦПК України відзив повинен містити у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем; обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, надану позивачем, з якою відповідач погоджується.

З урахуванням наведених вище процесуальних норм, колегія апеляційного суду встановила, що в матеріалах справи відсутні заяви по суті справи, пояснення представника ТОВ «Ізотех» про визнання останнім здійснення часткової сплати заборгованості за договором №1 від 09 квітня 2014 року у розмірі 420 000 грн.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.

За змістом підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, аналогічне правове регулювання. Окрім цього, необхідно врахувати, що у законодавстві не встановлюється будь-яких обмежень щодо кола осіб, які можуть бути сторонами договору позики. Тому позикодавцем та позичальником можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, як резиденти, так і нерезиденти. Чинним цивільним законодавством не передбачені обмеження також й щодо суми позики.

Підсумовуючи вище викладене, колегія апеляційного суду встановила, що оскільки за своєю правовою природою між сторонами у справі були укладені договори позики, а тому під час вирішення спору необхідно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 510 ЦК України визначає, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.

Встановлені вище апеляційним судом обставини свідчать про те, що позичальник позивач ОСОБА_2 свої зобов`язання за договорами №1 від 09 квітня 2014 року, №4 від 19 серпня 2014 року не виконав та не передав позивачальнику ТОВ «Ізотех» суму поворотної фінансової допомоги у визначеному договорами розмірі.

Договори №1 від 09 квітня 2014 року та №4 від 19 серпня 2014 рокуз огляду на їх реальний характер не можуть вважатись укладеними, а тому колегія апеляційного суду дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення суми поворотної фінансової допомоги з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційна скарга представника ТОВ «Ізотех» - адвоката Мельника М.М. підлягає задоволенню, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення позову без задоволення.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статі 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1,13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційна скарга підлягає задоволенню, то наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ізотех» судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 12 000 грн.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізотех» - адвоката Мельника Миколи Миколайовича задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 скасувати з ухваленням нового судового рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізотех» про стягнення заборгованості за договорами про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізотех» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 12 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 06 листопада 2023 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська