Ухвала

від 06.11.2023 по справі 627/970/23

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/970/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" листопада 2023 р. смт Краснокутськ

Суддя Краснокутського районного суду Харківської області Бугаєнко І.В., розглянувши заяву Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.

Одночасно з пред`явленням позову до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6323583200:02:001:1349 та заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав та Державному земельному кадастрі щодо вказаних земельних ділянок.

В обґрунтування заяви зазначає, що з ухвали Київського районного суду м. Харкова від 28.06.2023 року у справі № 953/4661/23 Головному управлінню стало відомо про наявність порушеного права держави у зв`язку з подвійною приватизацією громадянами земельних ділянок та порушення норм статей 116, 121 Земельного кодексу України.

Так, 11 квітня 2019 року до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшла заява ОСОБА_3 від 10.04.2019, який діяв за довіреністю ННО028209 № 3841 від 21.12.2018 року в інтересах ОСОБА_2 , у якій викладено прохання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га з кадастровим номером 6323583200:02:001:1349, із земель запасу, державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області та надати земельну ділянку у власність. При цьому, заявником вказано, що право на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм, визначених ст. 121 Земельного кодексу України ОСОБА_2 не використав.

Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області після розгляду заяви від 10.04.2019 року прийнято наказ від 17.04.2019 № 3024-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га з кадастровим номером 6323583200:02:001:1349, яка розташована за межами населених пунктів на території Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області та передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_2 . Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6323583200:02:001:1349 за ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області Бондар Марією Василівною 26.04.2019 року, номер відомостей про речове право: 31426438, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1823245063235.

У подальшому, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 6323583200:02:001:1349 була відчужена ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу, серія та номер: 1641, виданий 13.08.2019, на користь ОСОБА_1 .

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6323583200:02:001:1349 за ОСОБА_1 зареєстровано 13.08.2019, приватним нотаріусом Шевцовим Сергієм Олександровичем, номер відомостей про речове право: 32795863.

Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було встановлено, що ОСОБА_2 , попередньо вже реалізував своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 26.11.2018 № 8597-СГ, яким було надано йому у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 6321885500:04:000:0332, площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Тавільжанської сільської ради Дворічанського району Харківської області. Право власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 6321885500:04:000:0332 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано за ОСОБА_2 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Балух Наталією Вікторівною, 07.12.2018 року, номер відомостей про речове право:29350816, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1716526963218, яку ОСОБА_2 відчужив за договором купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер р. № 2287, виданого 19.12.2018 року на користь ОСОБА_5 , номер відомостей про речове право:29548519.

Таким чином, начальник Головного управління вважає, що ОСОБА_2 було двічі отримано земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, що становить порушення статей 116 та 121 Земельной кодексу України.

З метою унеможливлення подальшої протиправної поведінки особи, з урахуванням вже вчинених дій, позивач вважає, що наявні підстави для забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6323583200:02:001:1349 та заборони будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав та Державному земельному кадастрі щодо вказаної земельної ділянки.

Суддя, розглянувши заяву про забезпечення позову з доданими документами, доходить наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно зіст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспектіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд за заявою учасника справи, як це передбачено ч.ч. 1, 2ст.149ЦПК України має право вжити передбаченихст. 150 ЦПК Українизаходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як зазначеноу постановіПленуму ВерховногоСуду України№ 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і за реєстрова на відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Згідно п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1ст.150ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом заборони вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову для нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності має здійснюватись судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести співмірність обраного засобу забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

На підтвердження існування спору та обґрунтованості необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивачем надано відповідні докази.

При цьому суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи, оскільки заходи забезпечення покликані лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, а умовою його застосування є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Таким чином, суддя вважає за доцільне з метою забезпечення позову заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав та Державному земельному кадастрі щодо вказаної земельної ділянки без накладення арешту, що забезпечить виконання рішення суду у майбутньому у разі задоволення позовних вимог, та не перешкоджає внутрішній господарській діяльності інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-154, 260, 353, 354, пп.15.5 п.15 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки- задовольнити частково.

Заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав та Державному земельному кадастрі щодо земельної ділянки кадастровим номером 6323583200:02:001:1349.

В іншій частині заяви про забезпечення позову- відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її постановлення.

Суддя І. В. Бугаєнко