Постанова

від 06.11.2023 по справі 216/2120/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7544/23 Справа № 216/2120/23 Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р.О. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторінв приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий РігДніпропетровської області цивільну справу № 216/2120/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2023 року,

встановив:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Центрально-Міського районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2023 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав передано за підсудністю на розгляд Ленінського районного суду міста Кіровограда.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неврахування того, що подавати позов за місцем реєстрації відповідача у неї не було підстав, оскільки він декілька років не проживає за місцем реєстрації, що підтверджується договором найму жилого приміщення від 01 жовтня 2022 року та листом Державної виконавчої служби м. Кропивницького, які підтверджують, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 та працює у стоматологічній клініці за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, зазначає, що вона керувалася ч. 1 ст. 28 ЦПК України, відповідно якої позови пов`язані із захистом прав неповнолітніх осіб подаються за вибором позивача.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст.7, ч. 2 ст.369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 9 ч. 1ст. 353 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Передаючи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав за підсудністюдо Ленінського районного суду міста Кіровограда, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності з вимогами ч.1ст. 27 ЦПК Українипозови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно матеріалів справи, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим, спір підлягає розгляду за територіальною підсудністю Ленінським районним судом міста Кіровограда.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

У пунктах 1, 2 та 36 Постанови №3 Пленуму «Про деякі питання визначення юрисдикції та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, щоКонституцією Українизакріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), астаттею 18 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів»(даліЗакон № 2453-VI) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням нормКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(РИМ, 4.XI.1950, даліКонвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно достатті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону №2453-VI).

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

За загальним правилом, якщо інше не встановленоЦПК України, у відповідності до частини 1статті 27 ЦПК Українипозови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

У постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 200/11563/18 викладено правову позицію про те, що справи про позбавлення батьківських прав є справами позовного провадження, тому ця категорія справ підлягає розгляду за загальними правилами підсудності (відповідно до статті 27ЦПК України) за місцем проживання відповідача або одного з них, якщо позов подається до обох батьків (частина 15статті 28 ЦПК України).

Судом встановлено, що, згідно записам, які містяться у паспорті відповідача, він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с. 19)

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про передачу справи за підсудністю за зареєстрованим місцем проживання відповідача та визначив підсудність справи відповідно положень частини 1 статті 27 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що позов подано правомірно за фактичним місцем проживання відповідача, спростовуються вищевикладеним.

Посилання позивачки на те, що договором оренди квартири підтверджується фактичне місце проживання відповідача, не має у даному випадку правого значення, оскільки для визначення підсудності справи має значення саме зареєстроване, а не фактичне місце проживання.

Також, безпідставне посилання позивачки в апеляційній скарзі на ту обставину, що при подачі позовної заяви до Центрально-Міського районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області вона керувалася ч. 1 ст. 28 ЦПК України де зазначено, що позови пов`язані із захистом прав неповнолітніх осіб подаються за вибором позивача, оскільки вказане у ч. 1 ст. 28 ЦПК України не міститься. Крім того, позов про позбавлення батьківських прав відповідача не пов`язаний із захистом прав неповнолітніх осіб, а стосується лише прав та обов`язків відповідача як батька дитини.

Отже, з огляду на те, що предметом даного спору є позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підсудність цієї справи визначається за загальними правилами підсудності, а саме позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом, у даному випадку до Ленінського районного суду міста Кіровограда.

Пунктом 1 ч. 1 ст.31ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Таким чином, згідно наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів не вбачає порушень норм діючого процесуального законодавства України при передачі справи за підсудністю до Ленінського районного суду міста Кіровограда.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування в межах доводів викладених у апеляційній скарзі немає.

Керуючись ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривогу Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 06 листопада 2023 року.

Головуючий О.І. Корчиста