Постанова

від 30.10.2023 по справі 200/11750/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року справа №200/11750/19-а

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В., секретар судового засідання Передерій Є.О., за участю представника позивача Олійникова С.І., представника відповідача Моткової Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року (головуючий суддя І інстанції Мозговая Н.А.), складене у повному обсязі 03 грудня 2021 року у м. Слов`янськ Донецької області, у справі № 200/11750/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Святогірська міська рада та Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області в особі Міськрайонного управління Держгеокадастру у Слов`янському районі та м. Слов`янську, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про:

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від:

22.06.2017 року №8757304-1301 (форма «Ф»), яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати фізичних осіб у розмірі 100 972,18 грн.;

22.06.2017 року №8757302-1301 (форма «Ф»), яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати фізичних осіб у розмірі 144 693,14 грн.;

22.06.2017 року №8757301-1301 (форма «Ф»), яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати фізичних осіб у розмірі 153 374,73 грн.;

17.04.2018 року №2624018-4710-0522 (форма «Ф»), яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати фізичних осіб у розмірі 153 374,73 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року позовні вимоги задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 22.06.2017 року №8757304-1301 (форма «Ф»), яким визначено податкове зобов`язання з орендної плати фізичних осіб в розмірі 100 972,18 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 22.06.2017 року №8757302-1301 (форма «Ф»), в частині визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати фізичних осіб в розмірі 108 256,40 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 22.06.2017 року №8757301-1301 (форма «Ф»), в частині визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати фізичних осіб в розмірі 88 757,90 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 17.04.2018 року №2624018-4710-0522 (форма «Ф») в частині визначення суми податкового зобов`язання з орендної плати фізичних осіб в розмірі 88 757,90 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління ДПС у Донецькій області судового збору та витрат на правову допомогу в сумі 46958,7 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070187, місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 19334 (дев`ятнадцять тисяч триста тридцять чотири ) грн. 55 коп.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070187, місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 14630 (чотирнадцять тисяч шістсот тридцять) грн.

В задоволенні іншої частини заяви відмовлено

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд його скасувати та відмовити у задоволені заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що витрати на правничу допомогу є необґрунтованими та недоведеними.

Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засідання заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, фактично понесені стороною, на користь якої ухвалено судове рішення в адміністративній справі, витрати на правову допомогу у такій справі підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на підставі рішення суду.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судами встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу представником позивача надано копії таких документів:

- копію розрахунку суми судових витрат,

- копії договорів про надання правничої допомоги від 30 вересня 2019 року, від 10 січня 2020 р., від 17 грудня 2020 р., від 19 липня 2021 р.

- акти приймання наданих послуг за договором,

- копії квитанцій про сплату гонорару за договором.

Сума до оплати за виконану роботу становить 22100 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Так, з копії акту приймання наданих послуг за договором від 10.01.2020 р. вбачається, що адвокатом Олійником С.І. надавалася правова допомога, а саме підготовка (подання) апеляційної скарги кількість витраченого часу 3 години у сумі 1800 грн., участь у судових засіданнях - кількість витраченого часу 2 години у сумі 1200 грн.

Разом з тим, у судові засідання, що відбувались 11.08.2020р. та 17.11.2020 р. у Першому апеляційному адміністративному суду представник позивача не прибув, що підтверджується протоколами судового засідання від 11.08.2020р. та 17.11.2020 р. (т.2 а.с. 13, 110). Таким чином, заява в частині стягнення правничої допомоги у розмірі 1200 грн. не підлягає задоволенню.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009 вказано, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Апеляційний суд зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема ,заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судами визнано протиправними та скасовано рішень відповідача на загальну суму 386744,38 грн., що складає 70 % від суми позову.

Отже, судові витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача в сумі 14630 грн. (70% від 20900 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. 134,139, 252, 283, 310, 315, 316, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року у справі № 200/11750/19-а залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 30 жовтня 2023 року

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 листопада 2023 року

Судді А.В. Гайдар

Е.Г.Казначеєв

І.В.Сіваченко