Постанова

від 06.11.2023 по справі 440/10398/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 р. Справа № 440/10398/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2023, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 03.02.23 по справі № 440/10398/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стукалівське"

до Державної служби України з безпеки на транспорті , Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стукалівське" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 22.09.2022 №190470.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в ході перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від 03.08.2022 працівник відповідача зупинив автомобіль MAN номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом WIELTON номерний знак НОМЕР_2 , що належать ТОВ "Стукалівське". Автомобіль здійснював перевезення власного вантажу (пшениці) за власними потребами позивача на складське зберігання. Під час проведення перевірки відповідач вимагав у водія надати документи, у тому числі товарно-транспортну накладну на вантаж. Після надання повного переліку документів, відповідачем складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в результаті чого винесено оскаржувану постанову. Позивач вважає постанову протиправною, посилаючись на безпідставність висновків відповідача про відсутність у водія на момент перевірки товарно-транспортної накладної. Також посилався на порушення процедури здійснення контрольного заходу. Вказував, що у відповідача відсутні підстави для здійснення рейдової перевірки, оскільки Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 13.03.2022 №303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стукалівське" до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 22.09.2022 №190470.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стукалівське" витрати зі сплати судового збору у сумі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня нуль копійок ) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до акту перевірки №251110 від 03.08.2022 під час перевірки даного транспортного засобу виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III, а саме: "перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж".

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, у пункті 11.1 прямо зазначено про те, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Так, апелянт посилався на те, що встановлення події порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт відбувається саме на момент проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі). А копія даної товарно-транспортної накладної надана позивачем лише разом з позовною заявою та не надавалася під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, про проведення якого позивач повідомлений. Припускав відсутність даного документу на момент проведення перевірки, адже у такому випадку остання мала би бути в наявності у водія під час здійснення перевезень.

Надана водієм позивача під час проведення перевірки накладна №44 жодним чином не підтверджує факт перевезення вантажу, з її змісту неможливо встановити шлях переміщення товарно-матеріальних цінностей та їх власника.

Зазначена накладна не відповідає загальним вимогам до первинного документа, визначених частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і не містить інформації про зміст та обсяг господарської операції (не зазначено характер та підстави відпущення вантажу), одиницю виміру господарської операції (в графі "Ціна" та "Сума" відсутні відповідні відомості, міститься інформація виключно про вагу вантажу).

Таким чином, надання позивачем під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) накладної №44 від 03.08.2022 не спростовує факт вчинення останнім порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стаття 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачає альтернативу необхідних водію документів, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавстом документ на вантаж. Отже, до позивача не може бути застосована відповідальність, що передбачена частиною 1 абзацом 3 статті 60 Закону України №2344-III. Крім цього, зазначив, що стаття 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" не вимагає наявності саме ТТН, а встановлює необхідність наявності накладної або іншого документу, який підтверджує право власності на вантаж. Просив залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду без змін.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ "Стукалівське" зареєстровано у якості юридичної особи, номер запису 15621020000000408, код ЄДРПОУ 37171063.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Стукалівське" належить на праві власності автомобіль MAN номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп WIELTON номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.

03 серпня 2022 року посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області проведена рейдова перевірка, зокрема, транспортного засобу марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 .

На підставі наданих документів водієм ОСОБА_1 державним інспектором встановлено, що транспортний засіб є власністю ТОВ "Стукалівське" та використовується ним.

Державним інспектором, крім іншого, встановлено, що у водія відсутня заповнена відповідно до статті 48 Закону №2344-III товарно-транспортна накладна, у зв`язку з чим державним інспектором складено акт додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.08.2022 №251110.

Водій ОСОБА_1 з актом ознайомлюватися відмовився, про що державним інспектором зроблено запис.

06 вересня 2022 року позивачу направлено повідомлення про розгляд справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт 28206/36/24-22 від 06.09.2022 із зазначенням дати та часу 22.09.2022 року з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. і місця розгляду справи.

За результатами розгляду порушень, вказаних в акті №251110 від 03.08.2022, щодо позивача винесено постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу від 22.09.2022 №190470 на суму 17000 грн.

Позивач не погодився із прийнятою постановою, оскаржив її до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав їх обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" від 8 листопада 2006 №1567 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Предметом спору у даній справі є правомірність постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу.

З матеріалів справи встановлено, що в ході проведення перевірки з`ясовано, що ТОВ "Стукалівське" належить на праві власності автомобіль марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп WIELTON, реєстраційний помер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 та серія НОМЕР_4 відповідно та не заперечується позивачем.

З акту перевірки №251110 від 03.08.2022 вбачається, що під час перевезення вантажу - пшениці згідно накладної №44 від 03.08.2022, вантажовідправником значиться ТОВ "Стукалівське", вантажоодержувачем ПАТ "Україна", перевізником ТОВ "Стукалівське", перевіряючими встановлено що на задній вісі напівпричіпа встановлено шини з різним малюнком протектора, які мають глубокі порізи з оголенням корду, чим порушено норми статей 29, 30 Закону України "Про атомобільний транспорт". Також, у водія відсутня товарно-транспортна накладна, чим порушено норми статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Зі змісту позовної заяви встановлено, що на момент проведення перевірки у водія була наявна товарно-транспортна накладна, однак, інспектором не зазначено, які саме недоліки вона мала.

Проте, відповідач, Державна служба України з безпеки на транспорті наполягає на відсутності у водія товарно-транспортної накладної, про що зафіксовано в акті перевірки.

Колегія суддів дослідивши матеріали відеозапису зазначає, що з відеоматеріалу неможливо встановити, чи надавалася товарно-транспортна накладна інспектору під час перевірки.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту врегульовані Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-III.

Відповідно до частини десятої статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює, зокрема перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Положеннями статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Згідно частини першої статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

За частиною другою статті 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, у пункті 11.1, 11.3, 11.5 прямо зазначено про те, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Системно аналізуючи вказані норми права, колегія суддів дійшла висновку, що товарно-транспортна накладна є документом, що підтверджує облік товарно-матеріальних цінностей (вантажів) саме на шляху їх переміщення.

Тоді як, ТОВ "Стукалівське" здійснювало перевезення свого вантажу, а саме пшениці на елеватор на зберігання.

Позивач здійснюючи перевезення вантажу не діяв на комерційній основі, не укладав договору перевезення вантажу, не виступав у вказаних правовідносинах, як автомобільний перевізник.

Між тим, матеріали справи містять копію накладної від 03.08.2022 №44, яка надавалась перевіряючим відділення державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті, із зазначенням даних щодо вантажу та куди він переміщувався позивачем в межах здійснення його господарської діяльності, що спростовує вищезазначене порушення, за яке до позивача безпідставно застосовнао штраф.

Положеннями абзацу третього частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, відповідальність за порушення порядку перевезення вантажів передбачено законодавством лише для осіб, які надають послуги з перевезення вантажів.

Крім того, посилання апелянта на відомості, що містяться в товарно - транспортній накладній є безпідставними, оскільки враховуючи ненадання вказаної товарно-транспортної накладної під час зупинки транспортного засобу та проведення перевірки, остання не може вважатись належним та допустими доказом у справі.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку, що Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті безпідставно та необгрунтовано винесено спірну постанову, а відтак суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для скасування постанови від 22.09.2022 №190470.

Крім того, апелянт посилається на необгрунтованість заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу та залишення поза увагою той факт, що дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, щоб потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання, а тому розмір на оплату понесених витрат на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн є значно завищеним.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом положень частин другої-четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами шостою, сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз викладених норм свідчить, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність), а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем подано до матеріалів справи: договір №9 про надання правової допомоги від 13.10.2022 з додатком 1, акт приймання-передачі наданих послуг від 23.11.2022, опис калькуляція до договору №9 від 13.10.2022 надання послуг та /або виконання робіт, ордер на надання правничої (правової) допомоги, копію платіжного доручення №1400 від 18.11.2022 щодо сплати адвокатських послуг по договору правової допомоги №9 від 13.10.2022 у сумі 5000 грн

Згідно з пунктами 1, 2, 6 розділу 3 договору №9 про надання правової допомоги від 13.10.2022, укладеного ТОВ "Стукалівське" (Клієнт) з Булатецьким А.А. (Адвокат), гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені даним Договором. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами та зазначені в Додатку 1 до цього Договору. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, який є додатком 2 до цього Договору.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскільки витрати позивача на професійну правничу допомогу фактично мали місце, а їх розмір є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи, наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову, а тому вказані витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч. 7ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в разі вирішенні питання про відшкодування позивачам витрат на професійну правничу допомогу адвоката слід враховувати положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якою врегульовано правила розподілу судових витрат, до яких окрім інших віднесено й витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: додаток №4 до договору про надання правової допомоги від 13.10.2022 №9 (тарифи та послуги в суді апеляційної інстанції); акт приймання - передачі наданих послуг від 13.06.2023; опис-калькуляція до договору №9 від 13.10.2022 надання послуг та/або виконання робіт; платіжне доручення від 13.06.2023 №1727; ордеру про надання правничої (правової) допомоги.

Колегія суддів з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України враховує правову позицію постанови Верховного Суду від 17.09.2019 по справі №810/3806/18, де указано, що за положеннями ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З огляду на вищевикладене, дослідивши надані представником позивача документи, колегія суддів враховує ту обставину, що справа є не складною, а спірні правовідносини не є новими у судовій практиці. Отже, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені у відзиві позивача, як витрати на правову допомогу, про що свідчать зміст та його обсяг.

Таким чином, колегія суддів вважає заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому, враховуючи критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, а також значення справи для позивача, дійшла висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 по справі № 440/10398/22 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стукалівське" (код ЄДРПОУ 37171063) 2000 (дві тисячі гривень) грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова