Постанова

від 25.10.2023 по справі 420/17140/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/17140/21

Головуючий і 1 інстанції: Іванов Е.А.,

рішення суду 1 інстанції прийнято ц

м. Одеса, 10 травня 2023 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Крусяна А.В.,

секретар судового засідання Недашковська Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Селфікс Трейд на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Селфікс Трейд, Товариства з обмеженою відповідальністю Юкрейн Глобал Експортс про визнання недійсним договору поставки від 05.04.2021 року №0504ТЗ,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2021 року Головне управління ДПС в Одеській області (позивач) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфікс Трейд» (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Глобал Експортс» (відповідач-2), про визнання недійсним договору поставки від 05.04.2021 року №0504ТЗ укладеного між ТОВ «Селфікс Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Глобал Експортс».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, податковий орган вказував, що ТОВ «Селфікс Трейд» (постачальник) та ТОВ «Юкрейн Глобал Експортс» (покупець) уклали договір поставки будівельних матеріалі, арматури №0504ТЗ від 05.04.2021 року без мети здійснення господарської діяльності, а тільки отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту та введення в обіг товару невідомого походження. Складеними на виконання вказаного договору первинними документами, наявними у відповідачів підтверджується фактична безтоварність господарської операції із постачання будівельних матеріалів, договір поставки від 05.04.21р. №0504ТЗ в розумінні ч.3 ст.215 ЦК України є недійсним, є неоплаченим, ТОВ «Профлайнет» як заінтересована особа прямо заперечує факт зберігання (знаходження) будівельних матеріалів на належній їй території, які відповідач -1 начебто реалізував відповідачу-2. Як стверджує позивач, правочин, укладений між відповідачами є таким, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідач ТОВ «Селфікс Трейд» проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні мотивуючи тим, що позивач не зазначив підставу для визнання договору поставки недійсним, визначену у ст.203 ЦК України, кримінальне провадження відкрито щодо інших осіб та обставин та не стосується справи, що розглядається. А протоколи огляду складського приміщення датуються раніше ніж вчинена господарська операція. Наявність зареєстрованого складу не виключає наявність у позивача інших складських приміщень для зберігання товару. Та підтвердженням використання складу є оплата за його оренду. Вважає, що договір поставки відповідає актам цивільного законодавства, складений з дотриманням істотних умов для даного виду правочину, правочин вчинений з дотриманням форми передбаченої для цього виду правочину, а у відповідачів настання правових наслідків відображено у податковій звітності.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року позов Головного управління ДПС в Одеській області задоволено. Визнано недійсним договір поставки від 05.04.2021 року №0504ТЗ укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфікс Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Глобал Експортс».

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем-1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфікс Трейд» на зазначене судове рішення подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на процесуальні порушення суду першої інстанції, які виразились у неповідомленні належним чином відповідача-1 про розгляд справи. також, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові по справі №240/8412/18 апелянт вказує, що недійсність договору як приватно-правова категорія повинна не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним. На думку скаржника, позивачем не надано у підтвердження своєї позиції доказів, які б свідчили про недійсність договору, укладеного відповідачами, відтак суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позов.

14.08.2023р. від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вказуючи про хибність та неґрунтовності доводів апелянта, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін мотивуючи зокрема тим, що апеляційна скарга не містить спростувань висновків суду першої інстанції про задоволення позову податкового органу.

В судове засідання, призначене на 25.10.2023р. о 12:30 год. прибув представник позивача.

Представник відповідача (апелянта) ТОВ «Селфікс Трейд» а також представник відповідача ТОВ «Юкрейн Глобал Експортс» не з`явились у судове засідання. Відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.

При цьому, 24.10.2023 від апелянта за підписом директора ТОВ «Селфікс Трейд» до апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності Товариства.

За вказаного, апеляційний розгляд справи здійснено без участі

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог, вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Селфікс трейд» зареєстровано як юридичну особу 28.05.2020 року, про що державним реєстратором вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 28.05.2020 року. №155610020000074261.

ТОВ «Юкрейн Глобал експортс» зареєстровано як юридичну особу 10.07.2020 року про що державним реєстратором вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 10.07.2020 року №15561020000074650.

05.04.2021 року ТОВ «Селфікс трейд» (постачальник) уклав з ТОВ «Юкрейн Глобал експортс» (покупець) договір поставки №0504ТЗ (надалі оскаржуваний договір) за умовами якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором та у відповідності з замовленням покупця поставити товар згідно накладних, а покупець зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними у накладних.

На виконання умов вказаного договору сторонами були складені та підписані первинні документи та документи бухгалтерського обліку.

На думку позивача, дослідженням складених відповідачами первинних документів щодо виконання умов Договору поставки №0504ТЗ, підтверджується безтоварність господарської операції із постачання будівельних матеріалів, відтак, вважаючи, що оспорюваний договір укладений між відповідачами в розумінні ст.215 ЦК України є недійсним, позивач звернувся до суду з цим позовом, в порядку ст. 20 ПК України.

Задовольняючи позовні вимоги податкового органу, проаналізувавши ст.ст. 203, 228 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний договір, податкові накладні та документи бухгалтерського обліку складені відповідачами без мети здійснення господарської діяльності, а тільки отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту та введення в обіг товару невідомого походження та є підставою для визнання договору недійсним.

Суд першої інстанції також вказав, що правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства передбачені частиною 3 статті 228, та передбачають: у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу вимог пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

За буквальним змістом цієї норми право контролюючого органу подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб про визнання правочинів недійсними пов`язане із застосуванням встановлених законом наслідків недійсності правочину, визначення позовних вимог, необхідних і достатніх для виконання функцій, покладених на контролюючий орган, є правом цього органу. Обрання способу захисту інтересів держави у сфері оподаткування в межах виконання встановлених законом завдань та функцій є дискреційними повноваженнями контролюючого органу. В усіх випадках, однак, звернення контролюючого органу до суду з позовною заявою про визнання правочину недійсним повинно відповідати його завданням (постанова Верховного Суду від 14.02.2020 у справі №640/18643/18, з).

У розумінні ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Водночас стаття 215 ЦК України визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Колегія суддів також враховує, що приписи цивільного законодавства передбачають презумпцію правомірності правочину.

Так, ч.1 ст.204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також, апеляційний суд звертає увагу, що за приписами ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Так, відповідно до частин 1, 2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі - Постанова Пленуму), перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України (254к/96-ВР); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як визначено ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Обов`язок довести перед судом, що правочин вчинено з такою метою, в силу норми частини першої статті 77 КАС України лежить на позивачеві.

З урахуванням викладеного, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги та висновку суду першої інстанції щодо наявності у даному випадку підстав для задоволення позову податкового органу та визнання недійсним договору №0504ТЗ укладеного 05.04.2021р. між відповідачами колегія суддів звертає увагу на таке.

Як було вже зазначено вище, предметом оскаржуваного договору було поставка Товару (будівельні матеріали, арматура) згідно Замовлень покупця згідно накладних за цінами, визначеними у накладних.

У пунктах 2.2, 3.1, 3.2, 4.2, 6.2 сторони Договору №0504ТЗ погодили наступні умови:

- постачальник зобов`язаний поставити товар по накладним згідно узгоджених Замовлень;

- товар поставляється у відповідності з замовленнями покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений у Замовлені;

- замовлення можуть надаватися постачальникові письмово, по факсу, електронній пошті, або в іншій формі прийнятній для Сторін. В будь якому випадку прийняття замовлення постачальником повинно бути підтверджено (погоджено) в погодженій сторонами формі;

- приймання передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі постачальника в порядку передбаченому чинним законодавством України;

- оплата за товар здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок на протязі 30 днів з дня поставки товарів.

До Договору №0504ТЗ додавався додаток №1 специфікація №1 у якій визначений товар, обсяг, ціна : круг 6.5, 2,010т, ціна 19125грн.; круг 8, 2,035 т., ціна 19125грн.,; круг 10, 2,090т., ціна 19125грн.; арматура 10мм міра, 1,995т., ціна 17916,67грн.; арматура 12 міра, 2,001 т., ціна 17791,67грн.; арматура 14 міра, 2,2т., ціна 17666,67грн.,; арматура 16 міра, 2,0т., ціна 17666,67грн.,; арматура 18 міра, 2,019т., ціна 17666,67грн.; арматура 22 міра, 1,995т, ціна 17666,67грн.; арматура 8 міра, 1,05т., ціна 17666,67грн. На загальну суму 422808,96грн. з ПДВ(а.с.т.1 а.с.149).

На вказаний товар, в квітні 2021 року були складені видаткові накладні (т.2а.с.89-96), та згідно актів прийому-передачі відповідач-2 нібито передав товар на зберігання відповідачу-1.

Надалі в червні 2021року за договором поставки №0504ТЗ відповідачем-1 на відповідача-2 були складені видаткові накладні (т.1 а.с.169-170, т.4 а.с.150-154, т.2. а.с.97-101), та товар відповідачем-2 переданий на зберігання відповідачу-1 за актами прийому-передачі.

На підтвердження перевезення від продавців фізичних осіб-підприємців до відповідача-1 придбаного у них товару, який в наступному був реалізований відповідачу-2 до матеріалів справи надано Договір №01Т/П від 02.04.2021 року на транспортне обслуговування, укладений між відповідачем-1 (замовник) та ТОВ «Тіано груп» (перевізник) за умовами якого: замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень автомобільним транспортом.

Відповідно до п.п.2.1.1, 2.2.1, 2.2.4, 3.1, 4.1, 8.2 зазначеного Договору №01Т/П, замовник зобов`язувався надавати вантажівки для перевезень на підставі узгодженого « Замовлення на перевезення», що є частиною цього Договору в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення(т.1 а.с.150).

У випадку досягнення згоди сторін щодо умов конкретного перевезення вантажів перевізник зобов`язується направляти замовнику підтверджене штампом перевізника «Замовлення на перевезення» з вказівкою водія та державного номера автомобіля.

Перевізник зобов`язувався подати автомобілі під завантаження за адресою та в термін вказані в узгодженому «Замовлені на перевезення».

Ціни на послуги узгоджуються сторонами в Замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках фактурах перевізника. Розрахунки за договором здійснюються протягом 5-ти банківських днів після отримання рахунку-фактури перевізника ТТН з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної якщо в «Замовленнях на перевезення» не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення. За фактом виконання перевезення Сторони складають та підписують акт виконаних робіт.

Крім того, як свідчать матеріали справи та вірно було встановлено судом першої інстанції, 28.08.2020 року між ТОВ «Профлайнтех» (орендодавцем) та відповідачем- 1 (суборендарем) укладений договір суборенди оренди приміщення (т.1 а.с.153), за умовами якого орендодавець передає, а суборендар приймає у строкове платне користування на умовах суборенди нежитлове приміщення загальною площею 600кв.м. розташоване за адресою: Од.обл. Овідіопольський р-н.. смт.Великодолинське вул.Ентузіастів 10-в. Режим роботи об`єкта з 06.00 до 21.00 кожен день, без вихідних.

Згідно з пунктами 3.1, 4.1, 8.6 зазначеного Договору, термін оренди починається з моменту прийняття об`єкта оренди за актом приймання-передачі та закінчується 31.12.2020 року. Якщо за місяць до закінчення строку дії даного договору сторони не заявлять письмового наміру про його припинення договір автоматично продовжується до кінця наступного календарного року, але не більше строку дії основного договору оренди. Приймання-передача об`єкта оренди здійснюється сторонами із складанням акту приймання-передачі який є невід`ємною частиною цього Договору. Об`єкт оренди вважається фактично переданий Орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

Також, 05.04.2021 року відповідач-1 уклав договір відповідального зберігання №05/04-1 з відповідачем-2 (поклажедавець) за умовами якого поклажодавець передає зберігачу на відповідальне зберігання з 05.04.2021 року до 05.04.2022року майно в складському приміщенні за адресою: Од.обл. Овідіопольський р-н., смт.Великодолинське вул.Ентузіастів б.10-В. Поклажедавець передає зберігачеві майно згідно акту прийому-передачі. Плата за відповідальне зберігання не стягується.

01.06.2021 року відповідачем -1 укладений з відповідачем-2 (поклажедавцем) договір відповідального зберігання №01/11 аналогічного змісту з договором №05/04-1 від 05.04.2021р.

Згідно акту прийому передачі від 12.04.2021 року, відповідач -2 передав, а відповідач-1 прийняв на зберігання в складському приміщенні за адресою: Од.обл. Овідіопольський р-н., смт.Великодолинське вул.Ентузіастів б.10-В на зберігання майно придбаного у останнього за оскаржуваним Договором поставки: круг 8 - 3,500 тонн., круг 10 -4,530тон, арматура 12 міра -3,900тон, арматура 15 міра -3,200тон, арматура 22 міра -4,100тон. (т.1 а.с.160).

В свою чергу, згідно акту прийому-передачі від 18.06.2021 року відповідач-2 передав, а відповідач-1 прийняв на зберігання в складському приміщенні за адресою: Од.обл. Овідіопольський р-н., смт.Великодолинське вул.Ентузіастів б.10-В на зберігання майно: стрейч палетний 17мкм/300м -232000шт., плівка полімерна 500мм*1500м*23мкм-215800шт., мішок контейнер (біг-бег) м`який -218000шт.(т.1 а.с.161).

Згідно акту прийому-передачі від 29.06.2021 року відповідач-2 передав, а відповідач-1 прийняв на зберігання в складському приміщенні за адресою: Од.обл. Овідіопольський р-н., смт.Великодолинське вул.Ентузіастів б.10-В на зберігання майно: полімер IPR-052 (20кг) -9726шт. каністр, целюлозне волокно -14900кг., латекс бутанол NS 198 -15500кг., адгезій на добавка STARDOPE 130P -9600каністр(т.1 а.с.162).

Згідно акту прийому-передачі від 29.06.2021 року відповідач-2 передав, а відповідач-1 прийняв на зберігання в складському приміщенні за адресою: Од.обл. Овідіопольський р-н., смт.Великодолинське вул.Ентузіастів б.10-В на зберігання майно: полімер полімер IPR-052 (20кг) -9726 шт. каністр, целюлозне волокно -14900кг., латекс бутанол NS 198 -15500кг., адгезій на добавка STARDOPE 130P -9600каністр(т.1 а.с.163).

Згідно акту прийому-передачі від 21.06.2021 року відповідач-2 передав, а відповідач-1 прийняв на зберігання в складському приміщенні за адресою: Од.обл. Овідіопольський р-н., смт.Великодолинське вул.Ентузіастів б.10-В на зберігання майно: круг 6.5 360,86тонн; круг 8 -386,80 тонн; круг 10 -304,38тонн; арматура 10 міра- 315,95тонн; арматура 12 міра -316,00 тонн; арматура 14 міра-343,05тонн; арматура 16 міра -285,65тонн; арматура 18 міра -333,90тонн; арматура 11 міра -382,79тонн; арматура 8 міра -453,50тонн. Всього 3500 тонн.(т.1 а.с.165).

На підтвердження придбання товарів поставлених відповідачем -1 відповідачу-2 наданий суду договір поставки №035/5 від 01.06.2021 року укладений між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та відповідачем-1 (покупець) за умовами якого постачальник зобов`язалась поставити товар (плівка пакувальна, пакувальні матеріали, будівельні матеріали та ін.) згідно видаткових накладних. Постачальник зобов`язаний поставити товар по накладним згідно узгоджених Замовлень. Товар поставляється у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк зазначений в Замовлені. Замовлення можуть надаватися постачальником письмово, по факсу, електронній пошті або іншій формі прийнятній стороні. В будь якому випадку прийнятті замовлення постачальником повинно бути підтверджено (погоджено) в погодженій сторонами формі. Оплата за товар здійснюється на протязі 30 днів з дня поставки ( п.п. 2.2, п.3.1, 3.2, 6.2 договору №035/5).

Втім, як свідчать встановлені обставини справи та не спростовано апелянтом, розрахунки між сторонами не проводились, що суперечить п. 6.2 цього Договору.

02.04.2021р. відповідачем -1 (покупець) укладено ФОП ОСОБА_2 (постачальник) Договір поставки №034/3 від 02.04.2021 року, за яким продавець зобов`язався поставити товар (будівельні матеріали) згідно видаткових накладних. Постачальник зобов`язаний поставити товар по накладним згідно узгоджених Замовлень. Товар поставляється у відповідності з замовленнями покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений у Замовлені. Замовлення можуть надаватися постачальникові письмово, по факсу, електронній пошті, або в іншій формі прийнятній для Сторін. В будь якому випадку прийняття замовлення постачальником повинно бути підтверджено (погоджено) в погодженій сторонами формі. Приймання передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі постачальника в порядку передбаченому чинним законодавством України. Оплата за товар здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок на протязі 30 днів з дня поставки товарів (п.п. 2.2, 3.1, 3.2, 4.2, 6.2 Договору №034/3) (т.2 а.с.86).

За вказаним договором відповідач-1 перерахував кошти в сумі 43726,65грн. (16.04.2021р.)

Також, 02.04.2021р. відповідач-1 (покупець) укладав договір №02-06 з ФОП ОСОБА_3 (постачальник), за яким продавець зобов`язався поставити товар (будівельні матеріали) згідно видаткових накладних.(т.4 а.с.149).

Згідно з п.2.2, 3.1, 3.2, 4.2, 6.2 Договору №02-06 Постачальник зобов`язувався поставити товар по накладним згідно узгоджених Замовлень. Товар поставляється у відповідності з замовленнями покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений у Замовлені. Замовлення можуть надаватися постачальникові письмово, по факсу, електронній пошті, або в іншій формі прийнятній для Сторін. В будь якому випадку прийняття замовлення постачальником повинно бути підтверджено (погоджено) в погодженій сторонами формі. Приймання передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі постачальника в порядку передбаченому чинним законодавством України. Оплата за товар здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок на протязі 30 днів з дня поставки товарів.

Втім, і за вказаним вище договором зі своїм постачальником, відповідач-1 не довів проведення розрахунків.

Після складання видаткових накладних на товар поставлений по оскаржуваному договору Відповідач-1 направив до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні виписані на відповідача-2: №1 від 05.04.2021 року на суму 422808,96грн., в тому числі ПДВ 70468,16грн.(т.5 а.с.82), №2 від 12.04.2021 року на суму 123 540,92грн. в т.ч. ПДВ 20,590,15грн., №3 від 12.04.2021р. на суму 101584,55грн. в т.ч. ПДВ 16930,76грн., №4 від 12.04.2021 р. на суму 78122,18грн. в т.ч. ПДВ 13020,36грн., №5 від 12.04.2021року на суму 99885,54грн., в т.ч. ПДВ 16647,59грн., №6 від 12.04.2021 р. на суму 91112,36грн. в т.ч. ПДВ 15185,39грн., №7 від 18.06.2021 р. на суму 32 986 500грн. в т.ч. ПДВ 5 497 750грн., №4 від 18.06.2021р. на суму 32 017 010,00грн., в т.ч. ПДВ 5 336 170грн., №9 від 18.06.2021р. на суму 32 995 296грн., в т.ч. ПДВ 5 499 216грн., №10 від 18.06.2021р. на суму 32 152080грн. в т.ч. ПДВ 5 358 680грн., №11 від 21.06.2021р. на суму 24 395 054,40грн., в т.ч. ПДВ 4 065 842,40грн., №12 від 21.06.2021р. на суму 28 965 772,80грн. в т.ч. ПДВ 4 827 628,80грн., №13 від 21.06.2021р. на суму 25 091 577,49грн., в т.ч. ПДВ 4 181 929,58грн., №14 від 21.06.2021р. на суму 10 558 379грн. в т.ч. ПДВ 1 759 729.83грн., №15 від 29.06.2021р. на суму 30 244 680грн. в т.ч. ПДВ 5 040 780грн., №16 від 29.06.2021р. на суму 22 864 680грн., в т.ч. ПДВ 3 810 780грн., №17 від 29.06.2021р. на суму 31 842 540грн., в т.ч. ПДВ 5 307 090грн., №18 від 29 06.2021р. на суму 30 937 362грн. в т.ч. ПДВ 5 156 227грн., №19 від 29.06.2021р. на суму 30 934 002грн., в т.ч. ПДВ 5 155 667грн. всього на загальну суму ПДВ 60 997 491.00грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що за договором поставки №0504ТЗ відповідач-2 з суми постачання 305 751 665.00грн. перерахував відповідачу -1 лише суму - 92832,76грн. (16.04.2021р.) та - 329975,20грн. (19.04.2021р.) (т.5 а.с.181,190).

Відповідач -1 суми ПДВ 152 842грн. та 60 997 491.00грн. по податковим накладним виписаним на відповідача-2 відобразив в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень та червень 2021 року (т.5 а.с.а.с.195,199).

У підтвердження реальності господарської операції, відповідачем-1 до матеріалів справи були надані наступні документи: додаткові угоди: №05-4 від 18.10.2021 року за умовами якої надана відстрочка сплати відповідачу-2 заборгованості за поставлений відповідачем -1 товар строком до 04.04.2022 р. (т.6 а.с.24), додаткова угода №2-4 від 19.10.2021 року за умовами якої надана відстрочка сплати відповідачем-1 заборгованості за товар поставлений ФОП ОСОБА_2 , додаткова угода №2-6 від 20.10.2021р. за умовами якої надана відстрочка сплати відповідачем-1 заборгованості за товар поставлений ФОП ОСОБА_3 строком до 01.04.2022 року (т.5 а.с.25), додаткова угода №3/5-5 від 22.10.2021р. за умовами якої надана відстрочка сплати відповідачем-1 заборгованості за товар поставлений ФОП ОСОБА_1 строком до 01.06.2022р.(т.6 а.с.27); повідомлення про прийняття в вересні 2020р. на роботу працівників до відповідача з яких вбачається що у нього працювало 2-а менеджера та два комірника(т.6 а.с.30). Також наявності в штаті відповідача-1 станом на початок 4 кварталу 2021 року 3-х працівників: директора, менеджера та комірника (т.6 а.с.46,37), платіжне доручення №35 від 20.04.2021р. на суму 1000грн. оплата за послуги перевезення ТОВ «ТІАНО Груп» (т.6 а.с.58).

Апеляційний суд враховує, що необхідною умовою для підтвердження факту здійснення спірних господарських операцій є перевірка можливості здійснення спірних господарських операцій сторонами правочину.

Однак у спірному випадку, з досліджених первинних документів, складених між відповідачами щодо виконання договірних зобов`язань за оспорюваним Договором фактично слідує, що відповідні операції оформлені лиш документально (формально).

Проаналізувавши наявні у справі документи можна дійти висновку, що відповідачем-1 не надано доказів, що він був спроможним виконати умови оспорюваного договору через непідтвердження наявності у нього відповідного товару станом на час нібито виконання умов оспорюваного договору для досягнення його результатів, про що було відомо відповідачам, що підтверджується їх наступною поведінкою в тому числі щодо не отримання оплати за нібито поставлені товари відповідачем-1 відповідачу-2 протягом усього строку дії такого договору, або розірвання договору через невиконання його умов.

До того ж, як свідчать зібрані у справі докази, на цей час заборгованість відповідача- 2 перед відповідачем-1 яка виникла у 2021 року по оскаржуваному договору у розмірі 366 901 998.21грн. не погашена (т.6 а.с.79).

Аналогічно, заборгованість відповідача-1 перед своїми постачальниками: ФОП ОСОБА_2 у сумі 4 373 976.66грн., та у сумі 85895,36грн.; ФОП ОСОБА_1 у сумі 8 761 083,20грн., (т.6 а.с.108); ФОП ОСОБА_3 у сумі 12 970 400грн., до цього часу не погашена (т.6 а.с.186).

Окремо, апеляційний суд звертає увагу й на ту обставину, що товари нібито поставлені відповідачем-1 відповідачу-2 за оскаржуваним договором до цього часу обліковуються у відповідача -1 на зберіганні, що скаржником між тим жодним чином не спростовано.

Разом з тим, зі змісту наявного у справі листа орендодавця приміщення ТОВ «Профлайнтех» від 30.07.2021 року (т.1 а.с.94) та протоколу огляду від 23.07.2021року. (т.1 а.с.95) вбачається, що нежитлове приміщення розташоване за адресою АДРЕСА_1 куди нібито був доставлений товар від фізичних осіб-підприємців та залишений на зберігання за договорами відповідального зберігання від 05.04.2021 року та 01.06.2021року взагалі не використовувалось відповідачем, та товар на нього не розміщувався.

Окрім того, договір оренди (суборенди) приміщення був припинений 30.06.2021року через закінчення строку дії основного договору оренди.

В свою чергу, матеріали справи не містять акту прийому-передачі вказаного приміщення відповідачу-1 та повернення його орендодавцю по закінченню договору оренди як то передбачено умовами договору.

З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів наявності товару у відповідача-1 на цей час, в тому числі наявності місця його зберігання весь час, та відповідач-1 у звітності поданої до податкового органу про наявність власного або орендованого нерухомого майна крім розташованого за адресою АДРЕСА_1 не вказував, доказів вивезення до іншого приміщення/місця товару до матеріалів справи не надано, так само як й доказів його перевезення до іншого місця зберігання, та оплати за надані послуги по перевезенню в інше місце зберігання та яким чином здійснювалось навантаження/розвантаження товару в т.ч. 3500,00 тонн металопродукції, яка нібито прийнята на зберігання за оскаржуваним договором між відповідачами, суд першої інстанції, на ґрунтовно відхилив за необґрунтованістю аргумент представника відповідача-1, що товар поставлений відповідачем-1 відповідачу-2 та прийнятий відповідачем-1 на зберігання був вивезений до іншого місця зберігання в кінці червня 2021 року, про що він вказав у поясненнях від 10.02.2022р., тоді як останній день завезення товару був 26.06.2021 року.

На спростування вказаного, в апеляційній скарзі ТОВ Сеофікс Трейд не наведено жодного доводу, до скарги не надано жодного доказу.

Що стосується наявності складу, до якого на підтвердження наявності товару реалізованого відповідачу-2, він нібито доставлявся (адреса:Од.обл. Овідіопольський р-н., смт.Великодолинське вул.Ентузіастів б.10-В), суд першої інстанції вірно зауважив, що дане орендоване приміщення не обладнане навантажувальною технікою та матеріали справи не містять доказів наявності у відповідача власних чи орендованих засобів (кран, навантажувач та інш.), якими можливо здійснювати навантаження або розвантаження великої кількості будівельних матеріалів серед яких арматура міра, каністри, плівка та перевозити їх по закритому приміщенню складу.

Загальна вага тільки металевих виробів (катанка, арматура міра, яка має довжину 9 метрів або 12 метрів), та які були нібито розміщені в одноповерховому складі сягає 3 500 000кг, на додаток до цього там же повинно бути одночасно зберігатися також: 229 000шт. стрейч плівки 17мкм/300м., 214 000шт. плівки полімерної 500мм*1500м*23мкм, 223 000шт. мішків-контейнерів (біг-бег) поліпропілен, 9726 шт. 20кг. каністр полімеру, 14900кг. целюлозного волокна, 15500 кг. латексу, адгезійна добавка 9600кг.

В контексті оцінки реальної можливості відповідача-1 виконувати Договірні зобов`язання за оспорюваним Договором з відповідачем-2 колегія суддів також враховує. Що в період коли товар за документами нібито був розвантажений, згідно матеріалів справи, на складі в штаті відповідача крім директора, менеджера та комірника інших працівників не було, доказів залучення інших осіб для виконання робіт по розвантаженню та навантаженню товарів, перевезенню по складу товарів ТОВ Сеофікс-Трейд не надано ані під час розгляду справи суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи.

Про відсутність фактично господарської операції за оспорюваним договором між відповідачами свідчить також і те, що згідно наданих товаро-транспортних накладних на ввезення товару в період з 01.06. по 26.06.2021 року відбулась доставка та розвантаження: 01.06.2021 року -52 вантажівок з плівкою та мішками,

02.06.21р. - 26 вантажівок з плівкою та мешками,

09.06.21р. -39 вантажівок з металопродукцією,

24.06.2021 року- 35 вантажівок з поліпропіленом, полімером, целюлозним волокном, латексом, адгезійна добавка, та все під керуванням 6-ти водіїв.

При цьому, час роботи складу як вірно встановив суд першої інстанції, з 06.00 до 21.00, та за цей час автівки повинні були навантажитися, приїхати від місця найближчого навантаження (6-й км.Овідіопольської дороги) до місця розвантаження, розвантажитись.

В свою чергу, згідно сервісу Google карт, відстань становить 24 хв. в один бік, не враховуючи час на розвантаження, його рахування, перевірки якості, цілосності та розміщення матеріалів в закритому приміщенні, який за своєю площею становить 600 кв.м. що фізично є неможливим, а відтак і наступна нібито передача такого товару відповідачу-2 так само, поза розумним сумнівом, не відбувалась.

Разом з цим, 24.06.2021 року згідно ТТН №СР-0000013 від 24.06.2021 року водій ОСОБА_4 на вантажівки д.н. НОМЕР_1 привіз 0 місць( т.4 а.с.237), ТТН №ГЛ-0000122 від 03.06.2021року водій ОСОБА_5 , на вантажівки д.н. НОМЕР_2 привіз 0 місць та 0 кг. (т.4 а.с.27), ТТН №ГЛ-0000123 від 03.06.2021р. водій ОСОБА_6 на вантажівки д.н. НОМЕР_3 привіз 0 місць та 0 кг. (т.4 а.с.28), ТТН №ГЛ-0000050 від 05.06.2021р. вантажовідправник вказано ФОП ОСОБА_2 , проте в строки «Відпуск дозволив» вказано директор ОСОБА_7 та її підпис, тоді як вона є вантажоодержувачем(т.4 а.с.36), так само міститься в ТТН №ГЛ-0000051 від 05.06.2021р., ТТН №ГЛ-0000038 (т.4 а.с.38,40). В ТТН №ГЛ-0000082 від 07.06.21р., ТТН №ГЛ-00000103 від 07.06.21р. та ТТН №ГЛ-0000130 від 09.06.21р., ТТН №ГЛ-0000096 від 07.06.21р., ТТН №ГЛ-0000135 від 09.06.21р. відсутні жодний підпис про прийняття та здачу вантажу (т.4 а.с.а.с.44, 65, 79,80, 82,92), в ТТН №ГЛ-0000136 від 09.06.21р. у водія ОСОБА_8 який був водієм /експедитором прийняв товар з боку вантажоодержувача водій ОСОБА_4 , який так само в ці дні перевозив товар від постачальників до відповідача-1 та вони обоє є працівниками перевізника ТОВ «Тіано груп» (т.4 а.с.96, т.6 а.с.59), а по ТТН №ГЛ-0000141 від 09.06.21р. водій/експедитор ОСОБА_9 передав товар відповідальній особі одержувача ОСОБА_10 (тобто один водій перевізника ТОВ «Тіано груп» передав іншому водію того ж перевізника доставлений товар)(т.4 а.с.122), в ТТН №ГЛ-0000086 від 07.06.2021р., ТТН №ГЛ-0000085 від 07.06.21р., ТТН № ГЛ-0000085 від 07.06.21р., ТТН №ГЛ-0000087 від 07.06.2021р., ТТН №ГЛ-0000092 від 07.06.21р. та інш. (т.4 а.с. 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 67, 69, 71, 73, 75, 78, 83, 85, 88, 90, 93, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 124, 126, 128, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148) особою яка нібито перевозила вантаж (водій/експедитор) та відповідальною особою, яка його прийняла з боку вантажоодержувача відповідача-1 зазначена одна й та ж особа - водій перевізника ТОВ «Тіано груп».

Також відповідачами не надано суду жодного доказу на підтвердження наявності узгоджених Замовлень відповідно до умов оскарженого договору щодо асортименту, кількості та цінам та строк поставки товару, та підтвердження прийняття Замовлення.

Так само не надано відповідачем-1 жодного документу про які зазначено у Договорі №01Т/П на перевезення вантажу за умовами якого замовник (відповідач-1) зобов`язувався надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого « Замовлення на перевезення», що є частиною цього Договору в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення(т.1 а.с.150).

Також не надано доказів наявності згідно п.2.2.1 Договору №01Т/П направлення замовнику підтверджене штампом перевізника «Замовлення на перевезення» з вказівкою водія та державного номера автомобіля.

Разом з тим згідно наявних в матеріалах справи ТТН у кількості 209шт. на виконання нібито умов договору перевезення №01Т/П укладеного з ТОВ «Тіано груп» при відстані поїздки в одну сторону щонайменше 19 км. оплачено до цього часу відповідачем -1 перевізнику -1000грн., та доказів наявності виставлених рахунків від перевізника, або актів- звірки наданих послуг матеріали справи не містять.

Також відповідач -1 не відобразив у рядку 10.4 податкової декларації з ПДВ за період квітень, червень 21року операції із придбанням будівельних матеріалів, які є платниками єдиного податку 3 групи із ставкою 5% (ФОП Сорочинської та ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 ).

У відповідності до вимог ч.5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному ж випадку, проаналізувавши встановлені спірні обставини та наявні у справі документи, суд апеляційної інстанції вважає доведеною позицію позивача, що у даному випадку оспорюваний Договір був укладений фактично з метою здійснення безоплатної поставки товару.

Апелянт цього жодним чином не спростував.

Стосовно додатково наданих до апеляційного суду документів, а саме претензій складених на ім`я ТОВ Юкрейн Глобал Експортс, колегія суддів оцінює такі документи критично, оскільки по-перше їх не було надано до суду першої інстанції для дослідження під час розгляду справи, не доведено неможливості подання таких доказів, зокрема в матеріалах справи відсутні жодні клопотання/заяви від ТОВ Селфікс Трейд адресовані до Одеського окружного адміністративного суду щодо недостатності у відповідача- 1 часу для підготовки до судового засідання та надання додаткових доказів, в тому числі й претензій.

До того ж, вказаними додаткового наданими претензіями, окрім факту їх складання, жодних інших обставин підтвердити неможливо, зокрема не можливо підтвердити чи були такі направлені на адресу ТОВ Юкрейн Глобал Експортс та отримані останнім, не підтверджуються наслідки їх складання, тощо.

Також, ці додатково надані претензії не спростовують встановлених обставин справи та вищенаведені висновки, у сукупності які свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог податкового органу.

З огляду на усе викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний договір, податкові накладні та документи бухгалтерського обліку складені відповідачами без мети здійснення господарської діяльності, а тільки отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту та введення в обіг товару невідомого походження, що у сукупності може свідчити про наявність у сторін оспорюваного договору, а саме відповідачів, мети укладення правочину, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відтак, такий правочин може бути визнаний недійсним.

За вказаного вбачається, що суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, та обґрунтовано задовольнив позов ГУ ДПС в Одеській області.

Доводи апеляційної скарги в частині задоволених по суті позовних вимог не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права.

Також, перевіривши доводи апелянта колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права під час ухвалення судового рішення уданій справі. Як свідчать матеріали справи, судова повістка про виклик у судове засідання, призначене на 10.05.2023р. була отримана ТОВ «Селфікс Трейд» 09.05.2023р., про що свідчить штамп пошти на рекомендованому повідомленні про отримання. Про недостатність часу для підготовки та прибуття у судове засідання представник відповідача-1 до Одеського окружного адміністративного суду не заявляв (том 7 а.с. 19).

До того ж, безпосередньо директору підприємства ТОВ «Селфікс Трейд» судом першої інстанції направлялась повістка про виклик у судове засідання на 10.05.2023р., яку вона отримала 03.05.2023р (том 7 а.с. 20).

Під час ухвалення даного рішення, судовою колегією враховано положення ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України» ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судове рішення відповідає зазначеним вимогам ст. 242 КАС України.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Селфікс Трейд залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі №420/17140/21 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Селфікс Трейд, Товариства з обмеженою відповідальністю Юкрейн Глобал Експортс про визнання недійсним договору поставки від 05.04.2021 року №0504ТЗ залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 06 листопада 2023 року.

Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді О.О. Димерлій А.В. Крусян