Постанова

від 02.11.2023 по справі 240/2734/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/2734/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

02 листопада 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Декор України" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Декор України" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

у січні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Декор Україна» (ТОВ «Декор Україна») звернулось в суд з адміністративним позовом до Житомирської митниці про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості від 29.12.2022 за №UA101000/2022/000191/2 разом з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA101090/2022/000618, яка прийнята за наслідками рішення про коригування митної вартості.

03 липня 2023 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.12.2022 ТОВ «Декор Україна» подано до Житомирської митниці митну декларацію № 22UA101090018033U6 із заявленою позивачем митною вартістю товару за ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем, згідно графи 44 вказаної декларації, подано митному органу документи, а саме: контракт № D-16.08.2022 від 16.08.2022, специфікація № 1 від 16.08.2022, додаткову угоду № 1 від 27.09.2022 до контракту № D-16.08.2022 від 16.08.2022, комерційний інвойс від 19.10.2022 № CLX2208051004, платіжне доручення від 15.09.2022 та від 28.09.2022, пакувальний лист від 19.10.2022, коносамент № МЕ0822104011 від 21.10.2022, автотранспортну накладну (CMR) № 523016 від 22.12.2022, сертифікат про походження № 22C4401A1094/00152 від 20.10.2022, довідку з транспортно-експедиційних витрат № 26-12/03 від 26.12.2022, експортну вантажну митну декларацію від 20.10.2022, рахунок (фактуру) про транспортування № FA/2022/12/1018 від 22.12.2022.

При здійсненні митного контролю, відповідачем було проведено консультації з декларантом, в ході яких з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості товару, було запропоновано надати інформацію щодо вартості схожих товарів, за результатами яких декларантом подано пояснення та додаткові документи надано не було.

За результатами перевірки митної декларації відповідачем встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товару не підтверджена документально; подані для митного оформлення документи містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни товару, а також відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а тому 29.12.2022 прийнято картку відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA101090/2022/000618 з причин порушення вимог ст.266,289,293 МКУтаст. 57 ПКУі рішення про коригування митної вартості від 29.12.2022 № UA 101000/2022/000191/2, яким здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаній(визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД від 19.07.2021 № UА100230/2021/320731 у зв`язку з неможливістю застосування таких другорядних методів визначення митної вартості, як методів 2а та 2б з причини відсутності цінової інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методів 2в та 2г з причини відсутності основи для віднімання та додавання вартості.

Не погоджуючись з такими рішенням та карткою відмови позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач при прийнятті оскарженого рішення та картки відмови діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України (МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст. 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Із змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при : а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.06.2020 по справі №809/1858/16, від 15.02.2022 по справі №826/12901/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України.

Так, ст. 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно ч. 2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Відповідно до ч. ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Статтею 64 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до ч.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Згідно положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Згідно ч. ч.1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.

Із матеріалів справи встановлено, що підставами для коригування митної вартості товару стало виявлення у поданих документах розбіжностей та неточностей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та щодо відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Так, згідно умов специфікації №1 від 16.08.2022 до Контракту № D-16.08.22 від 16.08.2022 з урахуванням змін, внесених сторонами Додатковою угодою № 1 від 27.09.2022 умови оплати за товари визначені наступним чином: 45% від загальної суми -аванс за проформою; 55% від загальної суми - до відвантаження товару.

До митного оформлення надано платіжне доручення від 15.09.2022 на суму 6800,00 доларів США та платіжне доручення від 28.09.2022 на суму 8311,60 доларів США. При цьому, платіжне доручення від 15.09.2022 містить посилання на оплату товару на підставі інвойсу № CLX2208051004 від 16.08.2022, платіжне доручення від 28.09.2022 - на інвойс № CLX2208051004 від 27.09.2022.

Проте, вказані інвойси не були надані до митного органу, що унеможливило перевірити факт оплати саме за той товар у кількості та за ціною, яка визначена у специфікації №1 від 16.08.2022 з урахуванням змін, внесених до неї Додатковою угодою. Також, зміни до первинної кількості товару внесені Додатковою угодою № 1 від 27.09.2022, а перший платіж за товар відбувся 15.09.2022, тобто раніше, ніж сторони дійшли згоди щодо остаточної кількості товару.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що митному органу надавались проформа-інвойс № CLX2208051004 від 16.08.2022,від 27.09.2022, оскільки вони не є інвойсом, як наданий митному органу інвойс від 19.10.2022 № CLX2208051004.

При цьому, інвойси № CLX2208051004 від 16.08.2022 та від 27.09.2022, що містять інформацію щодо вартості товару, умов поставки, витрат на транспортування, проведення страхування багажу, істотно відрізняється від вартості товару та кількості (інвойс № CLX2208051004 від 16.08.2022 стосується товару на суму 13631,28 доларів), вказаній у цій митній декларації, товаросупровідних документах та товарно-транспортних документах поданих із цією митною декларацією.

Так, первинна кількість товару визначена у Специфікації № 1 від 16.08.2022 на загальну суму 13 631,28 доларів США з умовою передоплати 50% становить 6815,64 доларів, разом з тим, перший платіж здійснений 15.09.2022 на суму 6 800,00 доларів США, що становить 49,88% від загальної суми тобто не відповідає умовам здійснення платежу за вказану партію товару.

Також, зміни до первинної кількості товару внесені Додатковою угодою № 1 27.09.2022, а перший платіж за товар відбувся 15.09.2022 тобто раніше, ніж сторони дійшли згоди щодо остаточної кількості товару.

Крім того, відповідно до п. 8 проформи інвойсу № CLX2206051004 від 16.08.2022 вказано на зобов`язання покупця підписати вказану проформу, в іншому випадку продавець має право в односторонньому порядку анулювати даний документ, проте до митного оформлення проформу інвойс № CLX2208051004 від 16.08.2022 та № CLX22O8G51O04 від 27.09.2022 подано без підпису покупця.

Таким чином, вказані розбіжності створюють обґрунтовані сумніви щодо кількості товару та ціни, яка була фактично сплачена за товар та підлягає сплаті.

Також, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень слугувало те, що наданні позивачем документи, які підтверджують його витрати на транспортування оцінюваних товарів допорту або іншого місця ввезення на митну територію України мають розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за транспортування товару, а також відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Транспортне перевезення товару здійснювалось морським транспортом за маршрутом порт Найджинк ( Китай) - м. Гданск (Польша); автомобільним транспортом за маршрутом м. Гданск (Польша) - м. Люблін (Польша)- м/п Ягодин Волинська область - смт. Баранівка Житомирська область.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Згідно п. 10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затвердженихнаказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Так, згідно п. п. 2.2, 3.1, 3.3.4наданих при митному оформленні товару Договорів №04/2020 від 08.01.2020 між позивачем (Замовник) та ПП "Орел Компані" (Експедітор), №П-19.12 від 19.12.2022 між ПП "Орел Компані" (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник), перевезення вантажу відбувається згідно заявок, які є невід`ємною частиною Договору і повинні бути письмово акцептовані виконавцем. Проте, для митного оформлення такі заявки декларантом не надавались.

При цьому, Договір № 2911/2022PL від 29.11.2022 на надання митно-брокерських та складських послуг, який укладено між ТОВ «Декор Україна» та AGL DIVISION Sp.Z.o.o, не міг бути використаний як документ, що підтверджує факт існування правовідносин між сторонами з приводу перевезення оцінюваної партії товару, оскількийого предметомєпослуги, пов`язані із митним оформленням та термінальною обробкою товарів та транспортних засобів Замовника (п.1.1 Договору); виконавець здійснює всі операції з виконання складських операцій та зберігання вантажів, митного оформлення товарів та транспортних засобів (п.3.1 Договору); послуги з перевезення (транспортування) товару договором не передбачені.

Відповідно до даних коносамента № МЕ0822104011 від 21.10.2022 організацією морського перевезення товару здійснювалася особою - Shenzhen Makeasy inti logistics со., Ltd.

Так, у підтвердження вартості морського перевезення декларантом надано довідку про транспортні витрати № 394973 від 26.12.2022, яка складена ТОВ «Ламан Шипінг». Однак, позивачем до митного оформлення не надано документи, які вказували б на юридичний зв`язок між ТОВ «Ламан Шилінг» та Shenzhen Makeasy inti logistics со., Ltd. з приводу морського переміщення оцінюваного товару, а тому за відсутності таких документів, довідка про транспортні витрати № 394973 від 26.12.2022, видана ТОВ «Ламан Шипінг» не може бути використана як належний та допустимий доказ фактично понесених покупцем витрат на транспортування партії товару.

Відповідно до декларації країни відправленнявідправка товару відбулась 20жовтня 2022 року з порту Яншань, при цьому позивач створюючи заявку на транспортування та експедирування контейнерів № 394973 від 28.10.2022 посилається на договір на ТЕО № 31102022 від 31.10.2022 та вказує порт відвантаження Nanjing. Тобто, заявка створена раніше ніж укладений договір і вказаний невірний порт (на момент відправки товару позивач знав порт відвантаження), що свідчить про невідповідність документів.

Крім того, у автотранспортній накладній (CMR) № 523016 від 22.12.2022 зазначено, що до перевезенняавтомобільним транспортом вантаж від AGL DIVISION Sp.Z.o.o прийнято FOP Metelskyy Igor , що означає, що перевезення товару здійснювала саме дана особа.

Довідка з транспортно-експедиторських витрат № 26-12/03 від 26.12.2022 по перевезенню вантажу за маршрутом Люблин-Ягодин видана ПП «Орел Компані», однак до митного оформлення не надано документи, які вказували б на юридичний зв`язок між AGL DIVISION Sp.Z.o.o , FOP Metelskyy Igor та ПП "Орел Компані" з приводу перевезення оцінюваного товару. За відсутності таких документів, довідка про транспортні витрати № 26-12/03 від 26.12.2022, видана ПП "Орел Компані" не може бути використана як доказ фактично понесених покупцем витрат на транспортування партії товару.

Крім того, у графі 20 митної декларації №22UA101090018033U6 визначено умови поставки "FОВ".

Згідно пп. 2.1 п. 2 умов договору № D-16.08.22 від 16.08.2022 поставка товарів здійснюється на умовах "FОВ" відповідно до правил Інкотермс 2010". Базис "FOB" регулює договірні відносини, за яких продавець не оплачує основне перевезення товару. Термін використовується лише для водного транспорту. За умов поставки FOB відповідальність за вантаж переходить від продавця на покупця після розміщення вантажу на борту судна, основне перевезення (морський фрахт) оплачує покупець.

Так, митна декларації країни відправлення №230820220082695483 від 20.10.2022 містить відомості про місце відправлення/ відвантаження товару (порт Яншань, Китай), яке не збігається з відомостями про місце відправлення/відвантаження товару, що містяться в Специфікації № 1 від 16.08.2022 до договору № D-16.08.22 від 16.08.2022 та у пакувальному листі № CLX2208051004 від 19.10.2022, коносаменті № МЕ0822104011 від 21.10.2022, де вказаний порт NANJING, Китай. Відстань між портами - 352 км, виявлені розбіжності можуть впливати на правильність визначення митної вартості в частині витрат на транспортування товару по митній території Китаю.

Таким чином, із наданих позивачем документів не можливо підтвердити факт понесення витрат на транспортування по маршруту порт Найджинк ( Китай) -Гданськ - Люблін - Баранівка, оскільки надані документи містять розбіжності в датах, портах відвантаження та транспортування.

Враховуючи виявлені розбіжності, суперечності та невідповідності у числових значеннях складових митної вартості в обов`язкових документах, ненадання позивачем додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняття посадовою особою відповідача оскарженого рішення про коригування митної вартості товару є обґрунтованим, відповідає нормам митного законодавства України.

Також, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Крім того, згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуютьсявстановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу судубез змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Декор України" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.