Постанова

від 06.11.2023 по справі 500/2355/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 500/2355/23 пров. № А/857/15259/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК БУД ВИШНІВЕЦЬ" на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 рокуу справі № 500/2355/23 за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК БУД ВИШНІВЕЦЬ»про стягнення адміністративно- господарських санкцій та пені, -

встановив:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального страхування осіб з інвалідністю (надалі Фонд, позивач) звернулося з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК БУД ВИШНІВЕЦЬ» (надалі ТОВ, відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі: 153217,99 грн. та пені у сумі 4412,52 грн, у зв`язку з порушенням вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», які відповідачем не сплачено, станом на момент подання даного позову.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції в розмірі 153217 грн. 99 коп., а також пеню в розмірі 4412 грн. 52 коп..

Суд зазначив, що кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» становить - 2 особи.

Середньооблікова кількість осіб з інвалідністю на підприємстві у 2022 згідно даних Пенсійного фонду України становить 0 осіб.

Даний норматив працевлаштування відповідачем не дотримано.

Таким чином, за 2 робочих місця, незайняті особами з інвалідністю, відповідач до 17.04.2023 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі: 153217,99 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач порушив терміни сплати адміністративно- господарських санкцій на 36 днів, відтак, повинен сплатити пеню у розмірі 4412,52 грн.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що згідно зі статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 № 875-ХІІ (надалі Закон № 875-ХІІ) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (надалі Порядок № 316).

Пунктом 2.1 Порядку № 316 встановлено, що інформація за даною формою подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Вважає, що з аналізу даного пункту вбачається, що звітність за формою № 3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії) тобто, лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. Разом з тим, періодичність подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-ХІІ.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 у справі № П/811/693/17, від 02 травня 2018 у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 у справі № 819/639/17, від 20 травня 2019 у справі № /20/1889/17 та від 03 грудня 2020 у справі № 812/1189/18.

Позивачем не надано будь-яких доказів, що до даного підприємства направлялись особи з інвалідністю або останні самостійно звертались, але їм було відмовлено у такому працевлаштуванні.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «ДБК БУД ВИШНІВЕЦЬ» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, що підтверджується відомостями, які містяться ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом в ЄДРПОУ: 39950322.

Згідно з даними наданими Пенсійним фондом України та сформованими розрахунками сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік у ТОВ складає 41 особа.

Кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» становить - 2 особи.

Середньооблікова кількість осіб з інвалідністю на підприємстві у 2022 згідно даних Пенсійного фонду України становить 0 осіб.

Даний норматив працевлаштування відповідачем не дотримано.

Середня річна заробітна плата штатного працівника складає 76609 грн.

Таким чином, за робоче місце, незайняте особою з інвалідністю, відповідач до 17.04.2023 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі: 153217,99 грн., що підтверджується розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022.

У зв`язку з тим, що відповідач порушив терміни сплати адміністративно- господарських санкцій на 36 днів, він повинен сплатити пеню у розмірі 4412,52 грн., що підтверджується розрахунком на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій у сумі 4412,52 грн.

Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-ХІІвизначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отже, Законом передбачені гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця для такої особи та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.

Статтею 20 Закону № 875-XIIпередбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у аналогічних правовідносинах у постанові від 16 червня 2020 у справі №813/3047/18.

Згідно із пунктом 4 частини третьоїстатті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 № 5067-VI(далі - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання вищевказаної нормиЗакону № 5067-VI,наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - Порядок №316).

Пунктом 2.1 Порядку № 316 встановлено, що інформація за даною формою подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу пункту 2.1 Порядку № 316 вбачається, що звітність за формою №3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто, лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. Разом з тим, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Отже, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першійстатті 18 Закону № 875-XII.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 7 лютого 2018 у справі П/811/693/17, від 2 травня 2018 у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 у справі №819/639/17, від 20 травня 2019 у справі № 820/1889/17 та від 3 грудня 2020 у справі № 812/1189/18.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2021 у справі № 260/557/19.

Згідно листа Тернопільської філії Тернопільського обласного центру зайнятості Збаразьке управління № 14/02-2/103 від 09.05.2023 (а.с. 18) вбачається, що ТОВ «ДБК БУД ВИШНІВЕЦЬ» протягом 2022 звітів за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для осіб з інвалідністю не подавали.

Апеляційний суд вважає, що покликання скаржника на позицію Верховного Суду від 07 лютого 2018 у справі № П/811/693/17, від 02 травня 2018 у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 у справі № 819/639/17, від 20 травня 2019 у справі № /20/1889/17 та від 03 грудня 2020 у справі № 812/1189/18 є безпідставними, оскільки спростовується висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22 та № 640/14143/21 від 04.10.2023.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не вжито передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022, а тому наявні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбаченихстаттею 20 Закону № 875-XII, відносно відповідача.

Оскільки до відповідача підлягають застосуванню адміністративно-господарські санкції, передбаченістаттею 20 Закону № 875-XII, то і підлягає стягнення з останнього пеня за порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій, застосованої згідно Порядку № 70.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК БУД ВИШНІВЕЦЬ» залишити без задоволення, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 липня 2023 рокуу справі № 500/2355/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар