Ухвала

від 03.11.2023 по справі 189/3988/23

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 189/3988/23

2-а/189/12/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2023 року смт Покровське

Суддя Покровського районного суду Дніпропетровської області Лукінова К.С., ознайомившись з матеріалами адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Марківського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області про визнання незаконною відмови державного виконавця та зобов`язання зняти арешт та виключення з Єдиного реєстру боржників, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача Марківського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області про визнання незаконною відмови державного виконавця та зобов`язання зняти арешт та виключення з Єдиного реєстру боржників.

Частиною 2статті 171 КАС України, встановлено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Як слідує з частини 5статті 171 КАС України, якщо буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленомуст.29 КАС України.

Відповідно до п.4 ч.1ст.20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Так, позивач звернувся із позовом про оскарження дій державного виконавця, які були вчинені на підставі виконання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Разом ізтим,згідно ч.1п.1ст.20КАС Українимісцевим загальнимсудам якадміністративним судампідсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

За п. 4 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Тобто, у разі оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішення суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, така б справа підлягала розгляду місцевим судом як адміністративним судом. Однак ст. 20 КАС України не передбачає такої можливості під час виконання державним виконавцем постанови про накладення адміністративного стягнення.

Частиною 2 зазначеної статті Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті. Тобто, законодавцем чітко визначено предметну підсудність адміністративних справ місцевим загальним судам.Дослідженням змісту та вимог позовної заяви ОСОБА_1 встановлено, що спір виник між фізичною особою та державним виконавцем щодо визнання бездіяльності останнього незаконною та скасування арешту, накладеного в рамках виконавчого провадження.

Таким чином, в розумінні ч.2ст.20 КАС Українипредметна підсудність даного спору визначає віднесення його до компетенції та підсудності саме окружного адміністративного суду, що виключає можливість його вирішення місцевим загальним судом як адміністративним з визначенням загальної підсудності.

Правила предметної підсудності разом з правилами територіальної та інстанційної підсудності складають алгоритм визначення компетентного суду для розгляду і вирішення окремих категорій адміністративних справ.

Виходячи з визначеногост.8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»права на повноважний суд, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.

Європейський суд з прав людини від 20.07.2006 р. по справі «Сокуренко і Стригун проти України», зазначив, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а в рішенні Комісії Ради Європи від 12.10.1978 р. у справі «Zand v. Austria» визначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів».

При цьому, розгляд судом предметно непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року у справі № 855/364/19.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 5ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до підсудності іншого суду.

В той же час,Кодекс адміністративного судочинства Українине визначає порядок дій суду першої інстанції у разі подання до суду позову, який предметно не підсудний цьому суду, не визначає можливості повернення такого позову заявнику чи направлення його до суду, до предметної підсудності якого віднесено розгляд справи.

Частиною шостоїстатті 7 КАС Українивстановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Оскільки належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил предметної, інстанційної та територіальної підсудності, суд першої інстанції, встановивши, що спір за правилами предметної підсудності встановленої законом належить до юрисдикції іншого суду, доходить висновку про необхідність направлення справи для розгляду до адміністративного суду до предметної юрисдикції якого належить її розгляд.

За даних обставин адміністративна справа підлягає передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, який у свою чергу поширює свою діяльність на Луганську область.

Керуючись ст.ст.20,29,171 КАС УкраїниУкраїни, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Марківського відділу державної виконавчої служби у Старобільському районі Луганської області про визнання незаконною відмови державного виконавця та зобов`язання зняти арешт та виключення з Єдиного реєстру боржників, передати за підсудністю до Луганського окружного адміністративного суду (49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля,4).

Копію ухвали направити позивачеві за адресою, вказаною ним в позовній заяві для відома.

Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя: К.С. Лукінова