Рішення

від 30.10.2023 по справі 155/845/21

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №155/845/21

Провадження №2/155/17/23

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.10.2023 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Санакоєва Д.Т.,

при секретарі судових засідань Федонюк О.М.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,

за участю позивча - ОСОБА_1 ,

представника відповідача в режимі відеоконференції - ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

08 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КНП "Горохівська центральна районна лікарня Горохівської районної ради Волинської області" про відшкодування моральної шкоди, завданої медичними працівниками, в якій просить суд стягнути з комунального некомерційного підприємства «Горохівська центральна районна лікарня Горохівської районної ради Волинської області» на його користь 50000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої медичними працівниками КНП «Горохівська ЦРЛ».

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що його батько ОСОБА_3 , був госпіталізований у хірургічне відділення Горохівської ЦРЛ 04 червня 2018 року з діагнозом облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок, початкова гангрена правої ступні. 05 червня 2018 року лікуючим лікарем ОСОБА_4 разом з іншими медичними працівниками проведено хірургічне втручання - батькові ампутовано праве стегно. ІНФОРМАЦІЯ_1 о 05:00 год. ранку його батько помер у хірургічному відділенні Горохівської ЦРЛ. Зазначає, що із протоколу патологоанатомічного дослідження №62 від 09.06.18року, складеного лікарем ОСОБА_5 вбачається, що причинами смерті ОСОБА_3 є набряк легенів, повторний інфаркт міокарда нижньої стінки лівого шлуночка. Вказує, що 09 червня 2018 року о 03:50 год. без згоди родичів, лікарем ОСОБА_6 було призначено та у подальшому введено батькові сильнодіючий психотропний лікарський засіб - Морфіній.

Головою комісії по розбору летальних випадків Горохівської ЦРЛ Сегедою Г.Б. було складено рецензію на медичну карту стаціонарного хворого № 488 ОСОБА_3 , який помер у хірургічному відділенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якої згідно із пунктом б) частини II Рецензії, лікуючим лікарем не дотримано оформлення інформаційної згоди пацієнта ОСОБА_3 на оперативне втручання, що мало місце 05 червня 2018 року. Частиною VI Рецензії визначено, що 08 червня 2018 року (переддень смерті батька) лікуючим лікарем не призначено і не проведено повторно ЕКГ - у разі проведення ЕКГ можна було достеменно діагностувати повторний інфаркт міокарда. У пункті 3 частини IX Рецензії вказано, що не усі медичні препарати вводилися пацієнту. Частина X Рецензії - лікарем не оформлено абсолютні показники до оперативного втручання. Частина XII Рецензії - проведення консультацій лікарів інших спеціальностей не призначалися лікуючим лікарем. Частина XV Рецензії - у виписці ВОКЛ пацієнт наполягав на операції по місцю проживання - це очевидна брехня, оскільки як вбачається з виписки Волинської обласної клінічної лікарні від 04.06.2018 року, пацієнт ОСОБА_3 від ампутації відмовляється та наполягає на виписці та продовженню лікування по місцю проживання. Частина XIX Рецензії - прижиттєво не діагностований повторний інфаркт міокарду. Частина XX Рецензії «Висновок і пропозиції рецензента»: 1) обґрунтовувати абсолютні показники до операції, вказувати вкрай високий ступінь ризику, з яким ознайомлювати пацієнта і родичів (бажано під підпис); 2) коректно оформляти ІЗ на оперативне втручання; 3) при важкій супутній патології призначати консультацію терапевта.

Позивач вважає, що медичні працівники Горохівської ЦРЛ, зокрема лікуючий лікар-хірург Сафонік Анатолій Олексійович, лікар-анестезіолог ОСОБА_7 , завідувач відділення анестезіології ОСОБА_6 та інший медичний персонал за період перебування ОСОБА_3 в хірургічному відділенні Горохівської ЦРЛ неналежно виконували свої функціональні обов`язки під час лікування ОСОБА_3 , не вжили усіх заходів, спрямованих на недопущення смерті його батька, чим нанесли йому моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, нервових зривах, порушенні стійких соціальних зв`язків, депресії тощо. Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 50000,00 грн.

Ухвалою Горохівського районного суду від 10.06.2021 року відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання з викликом сторін у справі.

02 липня 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти позовних вимог, вважає позовну заяву безпідставною, необґрунтованою та такою що задоволенню не підлягає. Посилаючись на висновок клініко-експертної комісії вважає, що медична допомога ОСОБА_3 проводилась згідно протоколів та стандартів надання медичної допомоги, в достатньому обсязі та відповідно до встановленого діагнозу. Вказує, що дії лікарів хірургічного відділення КП «Горохівська БЛ» є правомірними, медична допомога ОСОБА_3 надана якісно, а тому вважає недоведеною наявність протиправного діяння, вчиненого лікарями під час лікування ОСОБА_3 , відповідно позивач не довів наявність їх цивільно-правової відповідальності. Просить суд у задоволені позову відмовити повністю (21-25).

Ухвалою від 06.07.2021 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (а.с.43-44).

Ухвалою від 08.07.2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів шляхом виклику та допиту свідків (а.с.47).

Ухвалою від 27.07.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.54).

Ухвалою від 26.10.2021 року задоволено клопотання позивача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №155/1005/19 (а.с.93).

Ухвалою від 18.07.2023 року задоволено клопотання позивача, відновлено провадження та призначено судове засідання у справі (а.с.106).

02 серпня 2023 року позивач подав до суду обґрунтоване клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження (а.с.112-114).

Ухвалою від 10.08.2023 року задоволено клопотання позивача, судовий розгляд повернуто до стадії підготовчого розгляду (а.с.117).

11 вересня 2023 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій оцінює нанесені йому моральні збитки у 260000 грн. та відповідно просить стягнути із комунального підприємства «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради» (Ідентифікаційний номер 01982896) на його користь 260000 (двісті шістдесят тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди завданої медичними працівниками КП «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради» (а.с.127, 128).

11 вересня 2023 року від позивача на адресу суду найшли заява про уточнення позовних вимог. У заяві позивач вказує, що за період зупинення провадження у даній справі з`явилися нові докази на підтвердження правомірності його вимог, зокрема висновок експерта №93/21 комісійної судово-медичної експертизи Державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України» по факту смерті ОСОБА_3 . Окрім цього позивач посилається на рішення у справі №155/1005/19, вказує на обставини встановлені у даній справі оскільки вони стосуються обставин смерті його батька та фактів надання йому неналежної медичної допомоги (а.с.134-153).

18 вересня 2023 року від представника відповідача на адресу суду надійшли письмові додаткові пояснення на заяви позивача про уточнення та збільшення позовних вимог. Заява обґрунтована посиланням на встановлені апеляційною інстанцією обставини у справі №155/1005/19 (а.с.129-131).

Ухвалою від 18.09.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.155).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, покази свідків, з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні в матеріалах письмові докази в їх сукупності, встановивши на їх підставі фактичні обставини та характер спірних правовідносин між сторонами спору, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що правонаступником Комунального некомерційного підприємства "Горохівська центральна районна лікарня Горохівської районної ради Волинської області" є Комунальне підприємство "Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради".

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с.8).

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12.05.1987 року (а.с.9).

Із довідки Горохівської міської ради Горохівського району Волинської області від 03.03.2020 №61 судом встановлено, що ОСОБА_3 дійсно був зареєстрований і проживав в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . З ОСОБА_3 були зареєстровані і проживали: дружина ОСОБА_8 , сини ОСОБА_1 та ОСОБА_9 (а.с.10).

Із копії протоколу патологоанатомічного дослідження №62 від 09.06.2018 року встановлено, що ОСОБА_3 , був доставлений в лікарню о 16:30 год. 04.06.2018 року, провів 5 ліжко-днів у хірургічному відділенні Горохівської ЦРЛ, помер о 05:00 год. 09.06.2018 року. Заключний клінічний діагноз: основне захворювання - облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок; ускладнення - гангрена правої гомілки; супутні захворювання - СН - ІІ ст. Патологоанатомічний діагноз: основне захворювання - повторний інфаркт міокарду нижньої стінки лівого шлуночка; ускладнення - ХІХС; супутні захворювання - набряк легень. Загальний атеросклероз. Облітеракція судин нижніх кінцівок. Гангрена правої гомілки. Стан після ампутації 05.06.2018. Причина смерті - набряк легень, повторний інфаркт міокарда нижньої стінки лівого шлуночка, ХІХС (а.с.11).

Із копії виписки (епікризу) №8429 з медичної карти стаціонарного хворого встановлено, що ОСОБА_3 , 1950 року народження перебував на лікуванні у Волинській обласній клінічній лікарні з 25.05.2018 року до 04.06.2018 року з діагнозом: облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок ХАН- IV ступеня справа, ІІІ ступеня зліва. Початкова гангрена правої ступні. Виразкова хвороба шлунку. Гострі виразки шлунку в стадії епітелізації. ІХС стабільна стенокардія напруги. ФК-ІІ. Постінфарктний к/склероз. СН ІІа ст. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Гіпертензивне серце, ССР. Ниркова недостатність. Анамнез захворювання ОСОБА_3 : останній вважає себе хворим протягом декількох років коли вперше був поставленний даний вище діагноз. Періодично знаходився на стаціонарному лікуванні, після останнього разу почувався добре. Після відчуття погіршення загального стану звернувся у ЦРЛ звідки був направлений у ВОКЛ для до обстеження та лікування. Госпіталізований. У даній виписці зазначено, що від ампутації відмовляється, наполягає на виписці та продовженню лікування по місцю проживання (а.с.14).

Із копії рецензії на медичну карту стаціонарного хворого №488 померлого в хірургічному відділенні Горохівської ЦРЛ ОСОБА_3 складеної 17.08.2019 року головою комісії по розбору летальних випадків (а.с.12-13) вбачається наступне:

У розд. XX Рецензії «висновок і пропозиції рецензента» зазначено: 1) обґрунтовувати абсолютні показники до операції, вказувати вкрай високий ст. ризику, з яким ознайомлювати пацієнта і родичів (бажано під підпис); 2) коректно оформляти ІЗ на опер. втручання; 3) при важкій супутній патології призначати конс. терапевта.

У п. б розд. II Рецензії "оформлення інформаційної згоди ф003-6/о" - не дотримано оформлення на оперативне втручання.

У розділі V Рецензії "анамнез захворювання" вказано, що недостатньо описані супутні захворювання.

У розд. VI Рецензії "повнота і своєчасність проведеного обстеження" вказано, що проведені клінічні і біохімічні аналізи, ЕКГ. 08.06. не призначено і не проведено повторно ЕКГ повторно.

У розд. X Рецензії вказано, що лікарем не оформлено абсолютні покази до оперативного втручання.

У розд. XII Рецензії вказано, що проведення консультацій лікарів інших спеціальностей не призначалися лікуючим лікарем.

У розд. XIX Рецензії зазначено, що прижиттєво не діагностований повторний інфаркт міокарду.

У розд. XV Рецензії вказано - у виписці ВОКЛ наполягав на операції по місцю проживання.

У розд. ХХІ Рецензії "висновок комісії по розбору летальних випадків" вказано пункт 2 "смерть умовно попереджувана за умов" - дотримання хв. рекомендацій з моменту виявл. захв. (>10р), згода хв. на операт. втручання в умовах ВОКЛ.

Із довідки клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги ОСОБА_3 складеної комісією, яка провела службову перевірку якості надання медичної допомоги ОСОБА_3 медичним персоналом Горохівської ЦРЛ вбачається, що комісія прийшла до наступних висновків: "1.Надання медичної допомоги гр. ОСОБА_3 проводилось згідно протоколів та стандартів надання медичної допомоги, в достатньому обсязі та відповідно до встановленого діагнозу. Оперативне лікування проведено по життєвих показах на фоні високого операційного ризику. 2. Розвиток повторного інфаркту міокарда не пов`язаний з наданням медичної допомоги, так як існував ряд факторів ризику виникнення цієї патології на фоні існуючих протипоказів до попереджувального призначення антитромбоцитарних засобів. 3. Виявлено ряд недоліків по веденню пацієнта ОСОБА_3 в Горохівській ЦРЛ, а саме, недостовірні показники рівня сечовини та креатиніну крові, відсутність реєстрації ЕКГ в динаміці, не проведена корекція призначень на фоні погіршення стану пацієнта ввечері 08.06.18р. але на наслідки захворювання це не вплинуло." (а.с.25).

Відповідно до копії висновку експерта №93/21 комісійної судово-медичної експертизи Державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України» по факту смерті ОСОБА_3 , 1950 року народження встановлено, що комісія експертів прийшла до таких підсумків:

"Згідно медичної карти стаціонарного хворого №2301/477/217 Горохівської ЦРЛ ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні з 04.06.2018р. по 09.06.2018р. у хірургічному відділенні з діагнозом при госпіталізації: «Облітеруючий атеросклероз судин н/кінцівок. Гангрена правої стопи». За результатами огляду хворому 04.06.2018р. був встановлений діагноз: «Облітеруючий атеросклерз. Гангрена правої стопи», призначено обстеження (аналіз крові, аналіз сечі, ЕКГ). За результатами дослідження крові від 05.06.2018р. у ОСОБА_3 мала місце анемія важкого ступеня (гемоглобін 62 г/л, еритроцити 1,89 х 1012/л). Дослідження показників згортання крові (коагулограма) ОСОБА_3 не призначалося.

За даними електрокардіографії виконаної о 12:11год. 05.06.18р., у хворого мали місце зміни (патологічний зубець Q), що могли свідчити про перенесений у минулому інфаркт міокарда. З огляду на це, хворий потребував консультації кардіолога, однак записи щодо призначення консультації та обстеження хворого кардіологом у медичній карті відсутні, що є недоліком надання медичної допомоги.

Враховуючи дані ангіографії судин нижніх кінцівок від 25.05.2018р. (згідно з медичною картою стаціонарного хворого №8429 Волинської обласної клінічної лікарні), у ОСОБА_3 мав місце облітеруючий атеросклероз судин правої нижньої кінцівки зі стенотичним ураженням «правих здухвинних артерій» з розвитком гангрени правої стопи, що було підставою для ампутації нижньої кінцівки на рівні стегна. Отже, рівень ампутації правої нижньої кінцівки був вибраний правильно.

Відповідно до записів у карті спостережень (дата з виправленням 06 чи 05.06.2018р.) та листка лікарських призначень з відомостями про лікування у післяопераційному періоді з 06.06.2018р. по 08.06.2018р., ОСОБА_3 призначалась антибіотикотерапія, медикаментозна терапія, направлена на покращення кровообігу (коронарного, мозкового), дезінтоксикаційна, серцево-судинна, в тому числі й антигіпертензивна, протибольова, противиразкова. В той же час, лікування наявної анемії важкого ступеня (за результатами лабораторних досліджень крові від 06.06.2018 та 08.06.2018р. рівень гемоглобіну був низьким в межах 55-72г/л, еритроцити 1,86-2,29x1012/л), в післяопераційному періоді не проводилось, що є недоліком надання медичної допомоги.

Не проводилось лікування анемії і після переведення хворого 06.06.18р. з відділення анестезіології до хірургічного відділення, що є недоліками надання медичної допомоги. Крім того, за даними біохімічного дослідження крові від 06.06.18р., був підвищеним рівень трансаміназ (зокрема АсАТ 0,88 ммоль/л), що може спостерігатися при інфаркті міокарда та давало підстави призначити повторне дослідження рівня трансаміназ, консультацію кардіолога та повторне проведення ЕКГ, що не було зроблено та є недоліками надання медичної допомоги. У період з 06.06.18р. по 08.06.18р. відмічено стан середньої важкості, скарги хворого на біль в правій нозі, порушень і скарг з боку внутрішніх органів при оглядах не зазначено.

Як вбачається із записів у медичній карті, під час спільного огляду терапевтом та анестезіологом 08.06.18р. о 1840 хворий скаржився на задишку в спокої, займав вимушене положення сидячи, в нижніх відділах легень при аускультації були виявлені хрипи.

Виникнення зазначених клінічних проявів у хворого з наявністю хронічних серцево- судинних захворювань, патологічних змін на ЕКГ від 05.06.18р. та підвищеного рівня трансаміназ крові від 06.06.18р., були підставою для підозри розвитку у ОСОБА_3 гострого інфаркту міокарда, призначення консультації кардіолога, виконання повторної ЕКГ, визначення рівня трансаміназ, що зроблено не було та є недоліками надання медичної допомоги.

В даному випадку, хворому призначено дексаметазон, а також клексан (антикоагулянт) та проведення рентгенографії органів грудної клітки (дані про застосування клексану та виконання рентгенографії в медичній карті відсутні).

Оскільки стан хворого не покращувався, його було переведено до відділення анестезіології. При огляді хворого анестезіологом о 0350 09.06.2018р. відмічено важкий стан та введено знеболюючий препарат (морфін), а як вбачається із наступного запису, о 0500 цього ж дня до хворого викликана чергова медична сестра, виявлено відсутність серцебиття і дихання та констатовано настання смерті.

Експерти зауважили, що хворі у важкому стані потребують постійного спостереження, а у разі зупинки серцевої діяльності та дихання, лікарем-анестезіологом проводиться серцево-легенева реанімація. Незабезпечення у відділенні анестезіології постійного спостереження за перебігом стану хворого та не проведення серцево-легеневої реанімації лікарем-анестезіологом за наявності показів, є недоліками надання медичної допомоги.

Водночас, експертизою встановлено, що за даними «Протоколу патологоанатомічного дослідження» № 62 від 09.06.2018р. у ОСОБА_3 мав місце повторний інфаркт міокарда, що і стало причиною смерті, та розвиток повторного інфаркту міокарду у нього пов`язаний з вираженими атеросклеротичними змінами коронарних судин та тромбозом.

Також експертизою підтверджено, що хворий звернувся за медичною допомогою несвоєчасно, з наявністю гангрени правої стопи, інтоксикації, ознак порушення функції нирок та потребував оперативного втручання за життєвими показами. Крім того, у ОСОБА_3 мала місце ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія напруги, функціональний клас 2, післяінфарктний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба 2 ст. гіпертензивне серце, серцева недостатність 2А ст., важка анемія, які обтяжували перебіг основного захворювання.

Під час лікування у Волинській обласній клінічній лікарні у ОСОБА_3 27.05.2018р. виникло різке зниження рівня артеріального тиску (до 85/50 мм рт ст), зростання частоти серцевих скорочень (до 120 ударів за хвилину), а 29.05.2018р. хворий раптово втратив свідомість, при цьому тиск та пульс визначити було неможливо, хворому проводилась штучна вентиляція легень «...мішком Амбу із непрямим масажем серця...» і до стабілізації стану він знаходився у BAIT. Незважаючи на важкий стан та потребу в оперативному втручанні, від запропонованої операції ампутації правої ноги пацієнт, та його родичі відмовились («...без дозволу покинув стаціонар...»), що обумовило додаткову втрату часу для надання медичної допомоги. Хворий 04.06.2018р. був виписаний з лікарні і того ж дня був госпіталізований до хірургічного відділення Горохівської ЦРЛ, де наступного дня йому була виконана операція ампутації за наявності високого операційного ризику.

Експерти дійшли остаточного висновку, що настання смерті ОСОБА_3 обумовлене комплексом із трьох факторів:

- важкими захворюваннями серцево-судинної системи у вигляді облітеруючого атеросклерозу обох нижніх кінцівок, хронічної артеріальної недостатності обох нижніх кінцівок, ішемічної хвороби серця, стабільної стенокардії напруги, післяінфарктного кардіосклерозу, гіпертонічної хвороби, гіпертензивного серця, серцевої недостатності, які за звичайним своїм перебігом можуть ускладнюватися тромбозами судин з розвитком інфаркту, інсульту тощо;

- несвоєчасним зверненням за медичною допомогою з приводу облітеруючого атеросклерозу обох нижніх кінцівок, хронічної артеріальної недостатності справа та зліва з наявністю гангрени правої стопи, інтоксикації, ознак порушення функції нирок, виразок шлунку, анемії;

- недоліками надання медичної допомоги.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтями 3, 49 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Відповідно до статті 284 ЦК України фізична особа має право на надання їй медичної допомоги. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Основ держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Моральна шкоди, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).

Зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин.

Складовими для настання відповідальності за завдання відшкодування шкоди є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача; вина. Перераховані підстави для деліктних зобов`язань є обов`язковими. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14 (провадження № 61-21956св19) вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу.

У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії (бездіяльність), які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Відповідно до ч. 2 статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

У справі №216/3521/16-ц від 01 вересня 2020 року Велика Палата Верховного Суду постановила, що виходячи з положень ст. ст. 16, 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи.

Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненого непрофесійними діями лікарів, відповідача у справі, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності захворювання і причинного зв`язку між смертю і захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент, на час розгляду справи у суді.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за завдання шкоди смертю необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в подібній справі № 755/2545/15-ц (провадження № 61-47866св18).

Позивач ОСОБА_1 , як свідок суду показав, що 04 червня 2018 року його батька було госпіталізовано до КП «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради» для проведення штатної операції ампутації кінцівки. Лікуючим лікарем був ОСОБА_4 05.06.2018 року було проведено операцію, проте скарги на самопочуття у батька були. З його слів необхідних аналізів не брали, тобто післяопераційні показники не відстежувались. Свідок вказав, що лікуючі лікарі знаючи, що у батька був первинний інфаркт, належної допомоги не надавали. Зазначає, що 08.06.2018 року приблизно о 18 год. 30 хв. до нього зателефонував ОСОБА_4 та повідомив стан здоров`я батька погіршився, проте не зміг чітко пояснити причини чи діагноз такого погіршення. На прохання матері, яка на той час перебувала поруч із батьком, перевести останнього до реанімаційного відділення ніхто цього не зробив, заспокоювали та запевняли, що все буде добре. О 05 год. ранку після ін`єкції морфію завідуючим реанімаційного відділення ОСОБА_6 , батько помер. Оскільки лікар ОСОБА_4 не міг чітко пояснити причину смерті, родичі наполягли на проведені судово-патологічного дослідження, за результатами проведення якого було встановлено причину смерті ОСОБА_3 , а саме повторний інфаркт.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні суду показала, що її чоловік ОСОБА_3 потребував оперативного втручання, а саме ампутації кінцівки. Його було госпіталізовано до Волинської обласної лікарні де він перебував протягом тижня. Проте через скрутне матеріальне становище вирішили забрати його додому та провести операцію в Горохівській ЦРЛ. 05.06.2018 року було проведено ампутацію ноги. Лікуючим лікарем був ОСОБА_4 . Свідок вказує, що протягом післяопераційного періоду була на усіх перев`язках. В п`ятницю 08.06.2018 року, будучи вже переведеним з реанімаційного відділення до хірургічного відділення, до неї зателефонувала медсестра і повідомила, що чоловік просить її прийти оскільки погано почувається. Коли прийшла до лікарні, близько 18 год., то чоловік скаржився що його пече в плечах. Лікарі, робили якісь ін`єкції проте ніхто не казав які саме. Її прохання зробити електрокардіограму, перевести в реанімаційне відділення або вжити інших заходів Лікарями ОСОБА_6 та ОСОБА_4 були проігноровані. Стан чоловіка погіршувався і в ночі на численні звернення до медсестри, остання покликала лікаря ОСОБА_6 , який без відому свідка ввів чоловікові морфій. Після такої ін`єкції через приблизно 40 хв. чоловік помер. Після розтину дізналися, що смерть настала внаслідок інфаркту. Свідок зазначає, що до операції про будь які негативні наслідки лікуючий лікар не повідомляв. Погіршення стану чоловіка ніяк не пояснював.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні дав показання аналогічні показав свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , які узгоджуються між собою та є ідентичними. Вказує, що лікар ОСОБА_4 в особистому спілкуванні сказав, що можливо прийдеться ампутувати й другу ногу. Окремо зазначив, що ніхто із медиків не попереджав родину про можливі негативні наслідки після операції.

Свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 в судовому засіданні суду показали, що виконували свої обов`язки при лікуванні ОСОБА_3 згідно посадових інструкцій, вважають, що вини Горохівської лікарні у смерті ОСОБА_3 немає, пацієнт був важкий.

У своїй первісній позовній заяві позивач посилається на рецензію на медичну карту стаціонарного хворого №488, яка досліджена судом, як на основний доказ своїх позовних вимог, проте не думку суду такі доводи не є обґрунтованими, та не доводять вину працівників лікарні у смерті ОСОБА_3 .

Однак, позивач уточнивши позовні вимоги, долучив до матеріалів справи висновок експерта №93/21 комісійної судово-медичної експертизи із якого судом встановлено, що медичні працівники відповідача не в повній мірі та не вчасно надали медичну допомогу батьку позивача, внаслідок чого той помер.

Водночас, у вищевказаному висновку зазначено, що в даному випадку недопущення недоліків у наданні медичної допомоги, дещо збільшувало шанси на збереження життя, проте з огляду на характер захворювань та важкість стану хворого, не гарантувало його, в тому числі й не гарантувало можливість запобігти «...смертельному результату - смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_3 ...».

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що спричинена позивачу ОСОБА_9 моральна шкода, завдана медичними працівниками КНП "Горохівська ЦРЛ", яка виразилась у душевних стражданнях, нервових зривах, порушенні стійких соціальних зв`язків, депресії, про що стверджує позивач та не спростовано відповідачем, підлягає відшкодуванню Комунальним підприємством "Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради" оскільки завдана її працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків.

Проте, як встановлено судом, недоліки надання медичної допомоги працівниками районної лікарні є лише одним із трьох факторів, які спричинили смерть пацієнта. Даний фактор не є пропорційним та рівноцінним двом іншим факторам і є не основним, а лише побічним, додатковим, супутнім чинником, що значно знижує рівень відповідальності медичних працівників, а тому, на думку суду, позов, з урахуванням уточнених позовних вимог, підлягає до часткового задоволення.

Позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 260000 грн.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи, висновок до якого дійшов ході розгляду справи, а саме те, що недоліки надання медичної допомоги не єдиний та основний фактор що спричинив смерть особи, а має побічний, супутній характер і не є рівнозначним двом іншим чинникам, а тому суд вважає, що розмір відповідальності, що у даному випадку вимірюється розміром моральної шкоди, має бути пропорційним чинникам що спричинили негативні наслідки.

Враховуючи настання тяжких наслідків, глибину моральних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості й беручи до уваги конкретні обставини справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 50 000,00 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 354-355 ЦПК України, ст.23, 1167, 1168, 1172, 1200, 1202 ЦК України, ст.33-39, 43, 80 ЗУ «Основ законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, з урахуванням збільшених позовних вимог - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради» в користь ОСОБА_1 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої медичними працівниками.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питння) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради», ЄДРПОУ 01982896, адреса місцезнаходження: вул. Паркова, 22, м. Горохів, Луцький район, Волинська область.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Д.Т.Санакоєв