Постанова

від 09.01.2024 по справі 155/845/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 155/845/21 Головуючий у 1 інстанції: Санакоєв Д. Т. Провадження № 22-ц/802/83/24 Доповідач: Шевчук Л. Я.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Шевчук Л. Я.,

суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,

секретар с/з Трикош Н. І.,

з участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, за апеляційною скаргою відповідача Комунального підприємства «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради» на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 30 жовтня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтовані тим, що його батько ОСОБА_2 04 червня 2018 року був госпіталізований у хірургічне відділення Горохівської ЦРЛ з діагнозом облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок, початкова гангрена правої ступні. 05 червня 2018 року лікуючим лікарем ОСОБА_3 разом з іншими медичними працівниками проведено хірургічне втручання. ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько помер у хірургічному відділенні Горохівської ЦРЛ.

Позивач також зазначав, що згідно з протоколом патологоанатомічного дослідження № 62 від 09 червня 2018 року причинами смерті ОСОБА_2 є набряк легенів, повторний інфаркт міокарда нижньої стінки лівого шлуночка. 09 червня 2018 року без згоди родичів лікарем ОСОБА_4 було призначено та у подальшому введено батькові сильнодіючий психотропний лікарський засіб морфіній.

Головою комісії по розбору летальних випадків Горохівської ЦРЛ ОСОБА_8 17 серпня 2019 року було складено рецензію на медичну карту стаціонарного хворого № 488 ОСОБА_2 , який помер у хірургічному відділенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якої згідно із пунктом б) частини II рецензії, лікуючим лікарем не дотримано оформлення інформаційної згоди пацієнта ОСОБА_2 на оперативне втручання, що мало місце 05 червня 2018 року. Частиною VI рецензії визначено, що 08 червня 2018 року (переддень смерті батька) лікуючим лікарем не призначено і не проведено повторно ЕКГ, хоча у разі проведення ЕКГ можна було достеменно діагностувати повторний інфаркт міокарда. У пункті 3 частини IX рецензії вказано, що не усі медичні препарати вводилися пацієнту. Частина X рецензії передбачає, що лікарем не оформлено абсолютні показники до оперативного втручання. Частина XII рецензії передбачає, що проведення консультацій лікарів інших спеціальностей не призначалися лікуючим лікарем. Частина XV рецензії передбачає, що у виписці ВОКЛ пацієнт наполягав на операції по місцю проживання, хоча це є не правда, оскільки з виписки Волинської обласної клінічної лікарні від 04 червня 2018 року вбачається, що пацієнт ОСОБА_2 від ампутації відмовився та наполягав на виписці та продовженню лікування по місцю проживання. Частина XIX рецензії передбачає, що при житті не діагностовано повторний інфаркт міокарду.

Позивач вважає, що медичні працівники Горохівської ЦРЛ, зокрема лікуючий лікар-хірург ОСОБА_3 , лікар-анестезіолог ОСОБА_5 , завідувач відділення анестезіології ОСОБА_4 та інший медичний персонал за період перебування його батька ОСОБА_2 в хірургічному відділенні Горохівської ЦРЛ неналежно виконували свої функціональні обов`язки під час лікування, не вжили усіх заходів, спрямованих на недопущення смерті його батька, чим нанесли йому моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, нервових зривах, порушенні стійких соціальних зв`язків, депресії тощо.

Посилаючись на зазначені обставини та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з Комунального підприємства «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради» в його користь 260 000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої медичними працівниками Комунального підприємства «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради».

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 30 жовтня 2023 року у цій справі позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалено стягнути з КП «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради» в користь ОСОБА_1 50 000 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої медичними працівниками.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач КП «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з?ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача КП «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради» в судове засідання не з`явився, хоча відповідач у встановленому законом порядку був повідомлений про час та місце судового засідання, а тому апеляційний суд розглянув справу у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу відповідача КП «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради» слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу внаслідок смерті його батька під час лікування у Горохівській багатопрофільній лікарні було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, нервових зривах, порушенні стійких соціальних зв`язків, депресії, оскільки недоліки надання медичної допомоги лікарями районної лікарні призвели до настання смерті пацієнта.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За матеріалами справи судом встановлено, що правонаступником Комунального некомерційного підприємства «Горохівська центральна районна лікарня Горохівської районної ради Волинської області» є Комунальне підприємство «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради» (а. с. 161-163).

Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8, 9).

Згідно з довідкою Горохівської міської ради Горохівського району Волинської області від 03 березня 2020 року за вихідним № 61 ОСОБА_2 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою були зареєстровані дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та сини ОСОБА_2 - ОСОБА_7 і ОСОБА_1 (а. с. 10).

Згідно з випискою (епікризу) № 8429 з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 1950 року народження останній перебував на лікуванні у Волинській обласній клінічній лікарні з 25 травня 2018 року до 04 червня 2018 року. Періодично знаходився на стаціонарному лікуванні, після останнього разу почувався добре. Після відчуття погіршення загального стану звернувся у ЦРЛ звідки був направлений у ВОКЛ для до обстеження та лікування. Госпіталізований. Також у виписці зазначено, що від ампутації відмовляється, наполягає на виписці та продовженню лікування по місцю проживання (а. с. 14).

З протоколу патологоанатомічного дослідження № 62 від 09 червня 2018 року встановлено, що ОСОБА_2 був доставлений у лікарню 04 червня 2018 року, провів 5 ліжко-днів у хірургічному відділенні Горохівської ЦРЛ, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заключний клінічний діагноз: основне захворювання - облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок; ускладнення - гангрена правої гомілки; супутні захворювання - СН - ІІ ст. Патологоанатомічний діагноз: основне захворювання - повторний інфаркт міокарду нижньої стінки лівого шлуночка; ускладнення - ХІХС; супутні захворювання - набряк легень. Загальний атеросклероз. Облітерація судин нижніх кінцівок. Гангрена правої гомілки. Стан після ампутації 05 червня 2018 року. Причина смерті - набряк легень, повторний інфаркт міокарду нижньої стінки лівого шлуночка, ХІХС (а. с. 11).

17 серпня 2019 року головою комісії з розбору летальних випадків складено рецензію на медичну карту стаціонарного хворого № 488 померлого в хірургічному відділенні Горохівської ЦРЛ ОСОБА_2 , у якій зазначено, що при лікуванні не було дотримано оформлення інформаційної згоди ф003-6/о на оперативне втручання; недостатньо описані супутні захворювання; 08 червня 2018 року не призначено і не проведено повторно ЕКГ; лікарем не оформлено абсолютні покази до оперативного втручання; проведення консультацій лікарів інших спеціальностей не призначалися лікуючим лікарем; прижиттєво не діагностований повторний інфаркт міокарду.

Також у рецензії зазначено про те, що у виписці ВОКЛ вказано, що хворий наполягав на операції за місцем проживання.

У «висновку і пропозиції рецензента» для лікарів зазначено: 1) обґрунтовувати абсолютні показники до операції, вказувати вкрай високий стан ризику, з яким ознайомлювати пацієнта і родичів (бажано під підпис); 2) коректно оформляти ІЗ на оперативне втручання; 3) при важкій супутній патології призначати консультацію терапевта.

Також зазначено, що «смерть умовно попереджувана» за таких умов: дотримання хворим рекомендацій з моменту виявлення захворювання (>10років), згода хворого на оперативне втручання в умовах ВОКЛ (а. с. 12, 13).

Комісією Волинської обласної клінічної лікарні у складі лікарів з групи експертів за відповідними напрямками управління охорони здоров`я обласної державної адміністрації було проведено службову перевірку якості надання медичної допомоги ОСОБА_2 медичним персоналом Горохівської ЦРЛ, проаналізовано медичні документи та складено довідку клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги ОСОБА_2 . Згідно з висновками комісії надання медичної допомоги ОСОБА_2 проводилось згідно з протоколами та стандартами надання медичної допомоги, в достатньому обсязі та відповідно до встановленого діагнозу. Оперативне лікування проведено по життєвих показах на фоні високого операційного ризику. Розвиток повторного інфаркту міокарда не пов`язаний з наданням медичної допомоги, так як існував ряд факторів ризику виникнення цієї патології на фоні існуючих протипоказань до попереджувального призначення антитромбоцитарних засобів. Виявлено ряд недоліків по веденню пацієнта ОСОБА_2 в Горохівській ЦРЛ, а саме недостовірні показники рівня сечовини та креатиніну крові, відсутність реєстрації ЕКГ в динаміці, не проведена корекція призначень на фоні погіршення стану пацієнта ввечері 08 червня 2018 року, але на наслідки захворювання це не вплинуло (а. с. 25).

Також судом встановлено, що судово-медичною експертною комісією ДСУ «Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» проведено комісійну судово-медичну експертизу за фактом смерті ОСОБА_2 1950 року народження та складено висновок експерта № 93/21, яким встановлено, що згідно з медичною карткою стаціонарного хворого № 2301/477/217 Горохівської ЦРЛ хворий ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні з 04 червня 2018 року по 09 червня 2018 року у хірургічному відділенні, за результатами огляду хворому 04 червня 2018 року був встановлений діагноз - облітеруючий атеросклероз, гангрена правої стопи, призначено обстеження (аналіз крові, аналіз сечі, ЕКГ). За результатами дослідження крові від 05 червня 2018 року у хворого ОСОБА_2 мала місце анемія важкого ступеня (гемоглобін 62 г/л, еритроцити 1,89 х 1012/л). Дослідження показників згортання крові (коагулограма) ОСОБА_2 не призначалося.

За даними електрокардіографії, виконаної о 12 годині 11 хвилин 05 червня 2018 року, у хворого мали місце зміни (патологічний зубець Q), що могли свідчити про перенесений у минулому інфаркт міокарда. З огляду на це хворий потребував консультації кардіолога, однак записи щодо призначення консультації та обстеження хворого кардіологом у медичній карті відсутні, що є недоліком надання медичної допомоги.

Враховуючи дані ангіографії судин нижніх кінцівок від 25 травня 2018 року (згідно з медичною картою стаціонарного хворого № 8429 Волинської обласної клінічної лікарні), у ОСОБА_2 мав місце облітеруючий атеросклероз судин правої нижньої кінцівки зі стенотичним ураженням правих здухвинних артерій з розвитком гангрени правої стопи, що було підставою для ампутації нижньої кінцівки на рівні стегна. Отже, рівень ампутації правої нижньої кінцівки був вибраний правильно.

Відповідно до записів у карті спостережень (дата з виправленням 06 чи 05 червня 2018 року) та листка лікарських призначень з відомостями про лікування у післяопераційному періоді з 06 червня 2018 року по 08 червня 2018 року ОСОБА_2 призначалась антибіотикотерапія, медикаментозна терапія, направлена на покращення кровообігу (коронарного, мозкового), дезінтоксикаційна, серцево-судинна, в тому числі й антигіпертензивна, протибольова, противиразкова. В той же час лікування наявної анемії важкого ступеня (за результатами лабораторних досліджень крові від 06 червня 2018 року та 08 червня 2018 року рівень гемоглобіну був низьким в межах 55-72г/л, еритроцити 1,86-2,29x1012/л) в післяопераційному періоді не проводилось, що є недоліком надання медичної допомоги.

Не проводилось лікування анемії і після переведення хворого 06 червня 2018 року з відділення анестезіології до хірургічного відділення, що є недоліками надання медичної допомоги. Крім того за даними біохімічного дослідження крові від 06 червня 2018 року був підвищеним рівень трансаміназ (зокрема АсАТ 0,88 ммоль/л), що може спостерігатися при інфаркті міокарда та давало підстави призначити повторне дослідження рівня трансаміназ, консультацію кардіолога та повторне проведення ЕКГ, що не було зроблено та є недоліками надання медичної допомоги. У період з 06 червня 2018 року по 08 червня 2018 року відмічено стан середньої важкості, скарги хворого на біль у правій нозі, порушень і скарг з боку внутрішніх органів при оглядах не зазначено.

Як вбачається із записів у медичній карті, під час спільного огляду терапевтом та анестезіологом 08 червня 2018 року о 18 годині 40 хвилин хворий скаржився на задишку в спокої, займав вимушене положення сидячи, в нижніх відділах легень при аускультації були виявлені хрипи.

Виникнення зазначених клінічних проявів у хворого з наявністю хронічних серцево-судинних захворювань, патологічних змін на ЕКГ від 05 червня 2018 року та підвищеного рівня трансаміназ крові від 06 червня 2018 року були підставою для підозри розвитку у ОСОБА_2 гострого інфаркту міокарда, призначення консультації кардіолога, виконання повторної ЕКГ, визначення рівня трансаміназ, що зроблено не було та є недоліками надання медичної допомоги.

Оскільки стан хворого не покращувався, його було переведено до відділення анестезіології. При огляді хворого анестезіологом о 03 годині 50 хвилин 09 червня 2018 року відмічено важкий стан та введено знеболюючий препарат (морфін), а як вбачається із наступного запису, о 05 годині цього ж дня до хворого викликана чергова медична сестра, виявлено відсутність серцебиття і дихання та констатовано настання смерті.

Експертами при цьому зауважено, що хворі у важкому стані потребують постійного спостереження, а у разі зупинки серцевої діяльності та дихання лікарем-анестезіологом проводиться серцево-легенева реанімація. Незабезпечення у відділенні анестезіології постійного спостереження за перебігом стану хворого та не проведення серцево-легеневої реанімації лікарем-анестезіологом за наявності показів є недоліками надання медичної допомоги.

Разом з тим експертизою встановлено, що за даними Протоколу патологоанатомічного дослідження № 62 від 09 червня 2018 року у хворого ОСОБА_2 мав місце повторний інфаркт міокарда, що і стало причиною смерті. Таким чином, розвиток повторного інфаркту міокарда у ОСОБА_2 пов`язаний з вираженими атеросклеротичними змінами коронарних судин та тромбозом.

Також експертизою підтверджено, що хворий звернувся за медичною допомогою несвоєчасно, з наявною гангреною правої стопи, інтоксикації, ознак порушення функції нирок та потребував оперативного втручання за життєвими показами. Крім того у ОСОБА_2 мала місце ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія напруги, функціональний клас 2, післяінфарктний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба 2 ст. гіпертензивне серце, серцева недостатнісь 2А ст., важка анемія, які обтяжували перебіг основного захворювання.

Експертами зроблено остаточний висновок, що настання смерті ОСОБА_2 обумовлене комплексом факторів:

- важкими захворюваннями серцево-судинної системи у вигляді облітеруючого атеросклерозу обох нижніх кінцівок, хронічної артеріальної недостатності обох нижніх кінцівок, ішемічної хвороби серця, стабільної стенокардії напруги, післяінфарктного кардіосклерозу, гіпертонічної хвороби, гіпертензивного серця, серцевої недостатності, які за звичайним своїм перебігом можуть ускладнюватися тромбозами судин з розвитком інфаркту, інсульту тощо;

- несвоєчасним зверненням за медичною допомогою з приводу облітеруючого атеросклерозу обох нижніх кінцівок, хронічної артеріальної недостатності справа та зліва з наявністю гангрени правої стопи, інтоксикації, ознак порушення функції нирок, виразок шлунку, анемії;

- недоліками надання медичної допомоги (а. с. 149-153).

Згідно зі статтями 3, 49 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 284 ЦК України фізична особа має право на надання їй медичної допомоги. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини 1 статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон) кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу із забезпеченням належного рівня захисту персональних даних, включаючи вільний вибір закладу охорони здоров`я, вибір лікаря та/або фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та/або реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та/або фахівця з реабілітації, можливість отримання такої допомоги на всій території України; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Як передбачено частинами 1, 5, 6 статті 8 Закону, держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини 2 статті 11 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини 1, пунктів 1, 2 частини 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкоди, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).

Зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин.

Складовими для настання відповідальності за завдання відшкодування шкоди є наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача; вина. Перераховані підстави для деліктних зобов`язань є обов`язковими. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14 (провадження № 61-21956св19) зроблено висновок, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу.

У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії (бездіяльність), які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

Відповідно до частини 2 статті 34 Закону обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

У справі № 216/3521/16-ц від 01 вересня 2020 року Велика Палата Верховного Суду постановила, що виходячи з положень статей 16, 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи.

Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненого непрофесійними діями лікарів, відповідача у справі, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності захворювання і причинного зв`язку між смертю і захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент на час розгляду справи у суді.

Згідно з частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за завдання шкоди смертю необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц (провадження № 61-47866св18).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачу ОСОБА_1 внаслідок смерті його батька ОСОБА_2 під час лікування у Горохівській центральній клінічній лікарні було завдано моральну (немайнову) шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, нервових зривах, порушенні стійких соціальних зв`язків, депресії.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача в його користь моральної шкоди у розмірі 50 000 грн з врахуванням того, що недоліки надання медичної допомоги не є єдиним та основним фактором, що спричинив смерть пацієнта, займає не рівноцінну двом іншим факторам частину, не є основним, а лише доповнюючим фактором, тобто супутнім або додатковим. При цьому місцевий суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Натомість сторона відповідача не спростувала висновків суду першої інстанції і не надала суду доказів того, що медичними працівниками КП «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради» в повному обсязі та своєчасно надано медичну допомогу пацієнту ОСОБА_2 , хоча відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача Комунального підприємства «Горохівська багатопрофільна лікарня Горохівської міської ради» залишити без задоволення.

Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 30 жовтня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді