Рішення

від 01.11.2023 по справі 641/4377/20

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/1161/2023 Справа № 641/4377/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді-Богдан М.В.,

за участю секретаря судового засідання- Двірник О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Міжрайонний відділ ДВС по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління (м. Харків) Міністерства юстиції України про визнання спільною сумісною власністю майна подружжя та поділ майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю майна набутого під час шлюбу, поділ спільного сумісного майна, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила: - визнати автомобіль марки Toyota Camry, тип кузова: СЕДАН-В, № кузова: НОМЕР_1 , № двигуна: НОМЕР_2 , рік випуску 2015, державний номерний знак: НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 об`єктом права спільної сумісної власності; - здійснити поділ спільного сумісного майна; - в порядку поділу спільного сумісного майна визнати за нею право власності на автомобіль; - припинити право власності ОСОБА_2 на автомобіль; - стягнути з неї на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію частини вартості автомобіля; - та стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що сторони перебували у шлюбі, який рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13.07.2020 року розірвано. За час перебування у шлюбі сторони за спільні кошти набули рухоме майно, а саме: автомобіль марки Toyota Camry, тип кузова: НОМЕР_5 , № кузова: НОМЕР_1 , № двигуна: НОМЕР_2 , рік випуску 2015, державний номерний знак: НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , який було зареєстровано на ОСОБА_1 . Зазначила, що відповідач не визнає вказаний автомобіль спільною сумісною власністю, та не дає можливості позивачу, як співвласнику, користуватися за призначенням даним транспортним засобом. Згоди про порядок поділу автомобіля між сторонами не досягнуто, тому позивач вимушена звернутися до суду.

ОСОБА_2 15.10.2020року звернувсядо судуіз зустрічноюпозовною заявоюдо ОСОБА_1 ,в якійпросив: - визнати автомобіль марки Toyota Camry, тип кузова: СЕДАН-В, № кузова: НОМЕР_1 , № двигуна: НОМЕР_2 , рік випуску 2015, державний номерний знак: НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 об`єктом права спільної сумісної власності; - в порядку поділу спільного сумісного майна визнати за ним право власності на автомобіль; - припинити право власності ОСОБА_1 на автомобіль; - стягнути з нього на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію частини вартості автомобіля; - та стягнути судові витрати.

В обгрунтування зустрічної позовної заяви зазначено, що 19.11.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, під час якого ОСОБА_2 за власні кошти було придбано автомобіль марки Toyota Camry д.н. НОМЕР_3 , вартість якого, згідно Договору купівлі-продажу №6341/2020/1906601 від 30.01.2020 року, становить 49000,00 грн. З урахуванням побажання відповідача та усвідомлюючи подальше проживання однією родиною, позивач погодився оформити право власності на автомобіль на відповідача. Упродовж всього шлюбу та по цей час тільки позивач користувався автомобілем; незважаючи на наявність водійських прав, відповідач жодного разу не кермувала авто. Крім того, занизька ціна автомобіля при покупці обумовлена його дуже поганим станом, автомобіль постійно потребував ремонту за кошти позивача, був єдиним його заробітком та на даний час є непригодним для самостійного руху, оскільки потребує значного ремонту, знаходиться у розібраному стані по різним СТО.

Разом з тим, ОСОБА_2 згоден, що автомобіль є спільною сумісною власністю сторін, та не зважаючи на погіршений стан майна, згоден виплатити відповідачу половину вартості майна, та припинити право власності на частину майна за відповідачем.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та її представника.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, від представника відповідача адвоката Гірко П.А. надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, вимоги зустрічної позовної заяви підтримали, наполягали на їх задоволенні.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який розірвано рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13.07.2020 року.

Під час перебування у шлюбі відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6341/2020/1906601 від 30.01.2020 року, придбано автомобіль марки Toyota Camry, тип кузова: СЕДАН-В, № кузова: НОМЕР_1 , 2015 року випуску, державний номерний знак: НОМЕР_3 , вартість якого за домовленістю сторін складає 49000,00 грн. (а.с. 22-23).

Згідно даних Єдиного державного реєстру МВС автомобіль марки Toyota Camry, тип кузова: СЕДАН-В, № кузова: НОМЕР_1 , 2015 року випуску, державний номерний знак: НОМЕР_3 , належить ОСОБА_1 (а.с. 21).

Відповідно дост. 3 ЦК Українизагальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п`ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Згідно зі ст. 368 ЦК України правом спільної сумісної власності є право власності двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 2ст. 372 ЦК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Частина перша статті 57 СК України встановлено перелік майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

Верховний Суд зазначив, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на зазначене, презумпція спільності майна, набутого подружжям у шлюбі, не спростована.

Сторони не оспорюють та погоджуються з тим фактом, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, а тому вказаний факт не потребує додаткового встановлення.

Крім того, відповідно до частини 1 ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (стаття 68 СК України).

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята статті 71 СК України).

Таким чином, враховуючи обставини справи, зважаючи на те, що спірним автомобілем ОСОБА_1 не користувалася, та ОСОБА_2 внесена на депозитний рахунок суду сума грошової компенсації вартості частини спірного автомобіля, беручи до уваги інтереси сторін, які не домовилися про порядок поділу спірного майна, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , та визнання права власності на спірний автомобіль за ОСОБА_2 , стягнення на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості частини автомобіля, яка знаходиться на депозитному рахунку суду.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 365 Цивільного кодексу України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім?ї.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великой Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/1754/17 (провадження № 12-180гс18); в якій заначено, що «відсутність конструкції (за наявності одночасно) в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».

Таким чином, внаслідок виділення майна у власність ОСОБА_2 і стягнення на користь ОСОБА_1 грошової компенсації, право спільної сумісної власності на автомобіль припиняється. Тому окрема вимога припинити право спільної сумісної власності є неефективним способом захисту.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Такий висновок повністю узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові у справі № 209/3085/20 від 08.02.2022 року.

Таким чином, на підставі досліджених судом доказів і оцінки наведених сторонами аргументів, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність вимог ОСОБА_2 та їх часткове задоволення, та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст.57, 60, 68,69,70,71 СК України,ст. 3, 183, 364, 368, 370, 372 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 16, 76-77, 81, 82, 83, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Міжрайонний відділ ДВС по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління (м. Харків) Міністерства юстиції України про визнання спільною сумісною власністю майна подружжя та поділ майна подружжя відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю майна набутого під час шлюбу, поділ спільного сумісного майна задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна визнати за ОСОБА_2 право власності на легковий автомобіль марки Toyota Camry, тип кузова: СЕДАН-В, № кузова: НОМЕР_1 , № двигуна: НОМЕР_2 , рік випуску 2015, державний номерний знак: НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 .

Стягнути з депозитного рахунку Державної казначейської служби України (депозитний рахунок НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 суму компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки Toyota Camry, тип кузова: СЕДАН-В, № кузова: НОМЕР_1 , № двигуна: НОМЕР_2 , рік випуску 2015, державний номерний знак: НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп., внесену ОСОБА_2 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області згідно з квитанцією № 0.0.1867351700.1 від 13.10.2020 року.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 травня 2020 року та скасувати арешт з автомобіля марки «Toyota», модель «Camry», 2015 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_7 , д.н.з. НОМЕР_3 , який зареєстрований за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

Автомобіль «Toyota», модель «Camry», 2015 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_7 , д.н.з. НОМЕР_3 , який зареєстрований за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , переданий ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 травня 2020 року на зберігання Комунального підприємства «Харківпарксервіс» (код ЄДРПОУ 37999303), що розташоване за адресою: 61003, м. Харків, пров. Соборний, 1, передати у власність ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: М. В. Богдан