Постанова від 31.10.2023 по справі 916/2235/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2235/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від позивача: О.О. Курлович

від відповідача: Ю.І. Матковський

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів»

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 (суддя С.В. Літвінов, м.Одеса, повний текст складено 22.06.2023)

у справі № 916/2235/22

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів»

про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідача з нежитлових підвальних приміщень загальною площею 108,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 29.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після закінчення договору оренди нежитлового приміщення, Громадська організація «Одеське товариство пенсіонерів» спірне нерухоме майно не повернула та продовжила ним користуватися.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 позов задоволено; усунуто перешкоди у користуванні майном шляхом виселення Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів» з нежитлових підвальних приміщень площею 108,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Базарна 29, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2481,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Судове рішення мотивоване відсутністю правових підстав для користування Громадською організацією «Одеське товариство пенсіонерів» вищенаведеними нежитловими приміщеннями підвалу, які належать територіальній громаді міста Одеси на праві комунальної власності.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Громадська організація «Одеське товариство пенсіонерів» звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначив, що на нежитлові приміщення підвалу загальною площею 108,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса вул. Базарна, 29, відсутня реєстрація права комунальної власності.

За доводами скаржника, наведене є також порушенням прав, законних інтересів та обов`язків Одеської міської ради, яка не залучена до участі у справі.

При цьому посилаючись на те, що договір оренди закінчився, правовідносини між сторонами припинилися, право володіння, розпорядження та власності на орендоване приміщення у позивача відсутнє, скаржник вважає, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради втратив право вимагати повернення майна, яке йому не належить.

Крім того, апелянт стверджує про те, що позивачем безпідставно проігнорована необхідність обов`язкового досудового врегулювання даного спору, а також на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не взяв до уваги, що позивачем навмисно відправлено позовну заяву з додатком з неправильним індексом, що мало наслідком неотримання відповідачем позовної заяви, а відтак, мало місце порушення вимог статей 172, 176 Господарського процесуального кодексу України.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.

У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/2235/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 31.07.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі №916/2235/22 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/2235/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

07.08.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/2235/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 апеляційну скаргу Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі № 916/2235/22 залишено без руху з підстави подання апеляційної скарги після закінчення строків на її подання без клопотання про поновлення строків. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз`яснено скаржнику, якщо скаржником не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку у встановлений в цій ухвалі строк, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

В межах встановленою ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.08.2023 строку від Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів» надійшло клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження (вх.№ 2648/23 від 24.08.2023).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 поновлено Громадській організації «Одеське товариство пенсіонерів» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі №916/2235/22. Відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Встановлено учасникам справи строк до 14.09.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попередити учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду. Зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі №916/2235/22.

08.09.2023 від Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів» надійшла заява №112 від 05.09.2023 (вх.№2290/23/Д1 від 08.09.2023) про відвід колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі суддів: Л.В. Поліщук, К.В. Богатиря, С.В. Таран від розгляду справи №916/2235/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у складі колегії суддів: Л.В. Поліщук, К.В. Богатиря, С.В. Таран визнано необґрунтованим заявлений Громадською організацією «Одеське товариство пенсіонерів» відвід колегії суддів у зазначеному складі від розгляду справи № 916/2235/22. Передано справу №916/2235/22 для автоматизованого розподілу для визначення судді в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у складі судді Я.Ф. Савицького у задоволенні заяви Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів» про відвід колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран від розгляду апеляційної скарги Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі №916/2235/22 відмовлено.

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 18.09.2023 постановлено розглянути апеляційну скаргу Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі № 916/2235/22 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк.

Вказаною ухвалою суду від 18.09.2023 розгляд справи №916/3271/22 призначено на 31.10.2023 о 12:30 год.

17.10.2023 від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшли письмові пояснення від 17.10.2023 №01-13/2328 (вх.№2290/23/Д4 від 17.10.2023).

25.10.2023 від Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів» надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги від 22.10.2023 №122 (вх.№2290/23/Д5 від 25.10.2023).

В судовому засіданні, яке відбулось 31.10.2023, було порушено питання щодо наданих сторонами письмових пояснень.

Встановивши, що письмові пояснення Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів» до апеляційної скарги від 22.10.2023 №122 (вх.№2290/23/Д5 від 25.10.2023) фактично є доповненням до апеляційної скарги, які були надані поза межами строку, встановленого частиною першою статті 266 Господарського процесуального кодексу України для їх подання, суд апеляційної інстанції протокольною ухвалою, постановленою в судовому засіданні 31.10.2023, залишив вказані письмові пояснення без розгляду на підставі статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

Протокольною ухвалою суду, постановленою в судовому засіданні 31.10.2023, письмові пояснення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 17.10.2023 №01-13/2328 (вх.№2290/23/Д4 від 17.10.2023), які за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу, поданим з пропуском строку, встановленого Південно-західним апеляційним господарським судом в ухвалі від 28.08.2023 про відкриття апеляційного провадження у справі №916/2235/22, залишено без розгляду на підставі частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 31.10.2023 представник Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів» апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Згідно із частинами першою, другою статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

На підставі договору №17/7 оренди нежитлового приміщення від 22.03.2002 (надалі договір), укладеного з Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради (орендодавцем), Громадській організації «Одеське товариство пенсіонерів» було передано у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу, площею 139,8 кв.м, що розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Базарна,29.

Згідно із пунктом 1.2. договору, строк його дії складає з 22.03.2002 до 22.03.2005.

Відповідно до пункту 3.4. договору №17/7 від 22.03.2002 орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду приміщення згідно п.1.1 цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

Після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди (пункт 4.7. договору).

Питання, не врегульовані цим договором, вирішуються у відповідності з чинним законодавством (пункт 7.1. договору).

Спори, що виникають між сторонами в ході виконання умов договору оренди, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не буде досягнуто, справа передається на розгляд до арбітражного суду (пункт 7.4. договору).

Дія цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який було укладено (пункт 7.9. договору).

Вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно з підписанням відповідного розпорядження про передачу в оренду нежитлового приміщення, договору оренди та акта приймання-передачі вказаного приміщення (пункт 7.12. договору).

Передача приміщення в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається територіальна громада міста Одеси (пункт 7.13. договору).

25.05.2005 Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентарзиції та реєстрації об`єктів нерухомості» виготовлено технічний паспорт на нежиле приміщення підвалу в житловому будинку №29 по вулиці Базарній у м.Одесі, відповідно до якого площа приміщень підвалу становить 147,5 кв.м.

19.07.2005 Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності на нежилі підвальні приміщення (серія ЯЯЯ № 077672), яким посвідчено, що об`єкт, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 29, в цілому, дійсно належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності. Об`єкт в цілому складається з нежилих приміщень підвалу, загальною площею 147,5 кв.м, відображених у технічному паспорті від 25.05.2005.

20.09.2005 за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на нежилі підвальні приміщення, розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Базарна, 29, що вбачається із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.09.2005 №8392324.

Додатковим договором № 17 від 11.03.2020 внесено зміни до договору оренди №17/7 від 22.03.2002, зокрема, продовжено термін дії цього договору на 1 рік, а саме: з 01.01.2020 до 31.12.2020.

Також, як вбачається із договору №17 від 11.03.2020, площа орендованих приміщень складає 108,2 кв.м.

26.10.2021 між сторонами складено акт прийому-передачі нежитлового підвального приміщення, відповідно до якого, за погодженням обох сторін та на підставі відмовного листа Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів», остання повернула Департаменту комунальної власності Одеської міської ради нежитлове підвальне приміщення загальною площею 108,2 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 29. В акті відображено, що технічний стан приміщень задовільний, претензії у сторін відсутні.

11.08.2022 працівниками Комунальної установи «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» проведено обстеження підвального приміщення загальною площею 108,2 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 29, за результатами якого складено відповідний акт обстеження б/н від 11.08.2022, в якому зафіксовано, що на момент огляду зазначене приміщення, яке перебувало в орендному користуванні відповідача, використовується для надання місць тимчасового проживання.

Посилаючись на те, що Громадська організація «Одеське товариство пенсіонерів» після припинення дії договору та підписання сторонами акту повернення приміщення безпідставно його використовує, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідача з нежитлових підвальних приміщень загальною площею 108,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул.Базарна, 29.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Отже, договір є правовою формою (засобом) узгодження волі двох чи декількох сторін, спрямованої на досягнення певних цивільно-правових результатів: набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Водночас, договір є основною підставою виникнення зобов`язальних правовідносин відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Аналогічні положення містяться у частині першій статті 283 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами частини першої статті 284 Господарського кодексу України унормовано, що істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (частина перша статті 761 Цивільного кодексу України).

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Як вбачається зі змісту статті 1, частини другої статті 9, статті 759, частини третьої статті 760 Цивільного кодексу України і частини другої статті 4, частини шостої статті 283 Господарського кодексу України, Цивільним кодексом України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання і пов`язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені Господарським кодексом України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що орендоване майно відноситься до комунальної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 19.07.2002 серії ЯЯЯ № 077672 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.09.2005 № 8392324, а тому на спірні правовідносини також поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

При цьому обставин щодо недійсності договору оренди, зокрема, з підстав належності об`єкта оренди іншому власнику чи іншим особам, Південно-західним апеляційним господарським судом не встановлено.

Отже, зазначеним вище спростовуються доводи скаржника про те, що спірні нежитлові приміщення не належать до комунальної власності.

Крім того, колегія суддів зауважує на тому, що відповідач, використовуючи об`єкт оренди протягом тривалого часу, не заперечував, що спірні нежитлові приміщення підвалу є майном комунальної власності і Департамент комунальної власності Одеської міської ради здійснює повноваження орендодавця щодо нього.

17.03.2021 рішенням Одеської міської ради № 137-VIII затверджено у новій редакції Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, відповідно до якого Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради (пункт 1.1), який забезпечує реалізацію місцевої політики у сфері управління, ефективного використання та збереження майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси (пункт 2.1); є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший виконавчий орган Одеської міської ради (пункт 2.2). Згідно із підпунктами «в» і «п» пункту 2.4. на Департамент покладено здійснення повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси, а також здійснення претензійно-позовної роботи з питань, пов`язаних з реалізацією повноважень у сфері управління об`єктами комунальної власності.

У даній справі Департамент комунальної власності Одеської міської ради є орендодавцем за договором, а наявність необхідного обсягу цивільної дієздатності якого щодо повноважень орендодавця майна та права за звернення до суду безпосередньо визначено Положенням про цей Департамент.

Наведеним, в свою чергу, також спростовується і довід скаржника про необхідність залучення до участі у справі Одеської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існували зобов`язальні (орендні) правовідносини на підставі договору № 17/7 від 22.03.2002, об`єктом оренди за яким виступали нежитлові підвальні приміщення загальною площею 108,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 29.

У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина друга статті 291 Господарського кодексу України).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, строк дії укладеного між сторонами договору №17/7 від 22.03.2002, з урахуванням додаткового договору №17 від 11.03.2020, сторонами визначено до 31.12.2020.

Водночас, на час укладення договору оренди діяли положення Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон №2269-XII від 10.04.1992).

Втім, 03.10.2019 було прийнято Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ. У розділі «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм).

При цьому пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.

Ураховуючи опублікування тексту Закону України № 157-ІХ в офіційному друкованому виданні «Голос України» 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі «Прикінцеві та перехідні положення»).

При цьому за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина перша статті 5 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Колегія суддів зазначає, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України №2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України № 157-ІХ.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 907/720/20 та від 09.11.2021 у справі №908/2637/20 зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне застосувати дані у висновки при розгляді справи №916/2469/21.

Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону України № 2269-XII, в тому числі й у період після втрати вказаним законом чинності.

Оскільки строк дії договору оренди №17/7 від 22.03.2002 визначено до 31.12.2020, тобто вже після 01.07.2020, до спірних орендних правовідносин сторін у даній справі слід застосовувати положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-IX.

Порядок продовження договору оренди встановлений статтею 18 Закону №157-ІХ від 03.10.2019, частиною першої якої унормовано, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

У частині другій статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019 передбачено, що без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:

укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше;

укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;

укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;

укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Апеляційний господарський суд, проаналізувавши приписи наведеного вище законодавства та фактичні обставини справи, зазначає, що укладений між сторонами договір оренди № 17/7 від 22.03.2002 не підпадає під випадки, визначені частиною другою статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019, а отже, продовження цього договору мало здійснюватися за результатами проведення аукціону, який не проводився.

Відтак, договір припинив дію з 01.01.2021 у зв`язку зі спливом строку, на який він був укладений.

Відповідно до частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону від 03.10.2019 № 157-IX у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди. Згідно із пунктом 4.7 договору оренди, у разі припинення цього договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві орендоване майно в 15-денний термін з дати закінчення строку договору.

За змістом наведених норм припинення договору найму є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

З матеріалів справи вбачається, що нежитлове підвальне приміщення загальною площею 108,2 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 29, було повернуто позивачу 26.10.2021, про що свідчить відповідний акт приймання-передачі б/н від 26.10.2021, який підписаний сторонами без зауважень.

Між тим, в подальшому Громадська організація «Одеське товариство пенсіонерів» знову отримала доступ до вищенаведених нежитлових приміщень підвалу та зайняла останні, що підтверджується актом обстеження б/н від 11.08.2022 та не заперечується відповідачем.

Згідно з приписами статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За умовами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 Цивільного кодексу України унормовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачу в здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (зокрема, шляхом виселення з неправомірно займаних нежитлових приміщень власника). Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Передбачений статтею 391 Цивільного кодексу України спосіб захисту усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником або титульним володільцем майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Отже, для задоволення вимог позивача необхідно встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником або титульним володільцем своїх правомочностей, оскільки речове право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник або титульний володілець здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №910/19865/17.

Таким чином, враховуючи, що договір №17/7 від 22.03.2002 припинив свою дію у зв`язку із закінченням терміну, на який він був укладений, що свідчить про відсутність на теперішній час між сторонами договірних орендних правовідносин, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів пролонгації договірних відносин, що існували між сторонами до 31.12.2020, або доказів укладення нового договору на право користування спірним нерухомим майном, а також з огляду на те, що інших належних та допустимих доказів наявності правових підстав використання спірного майна відповідачем до суду не подано, Господарський суд Одеської області дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача щодо усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідача з нежитлових приміщень підвалу.

В частині доводів апеляційної скарги про недотримання Департаментом комунальної власності Одеської міської ради порядку досудового врегулювання спору, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002 можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору, при цьому обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Отже, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Крім того, стосовно правовідносин, які склалися між сторонами у даній справі та є спірними, чинним законодавством України не встановлений обов`язковий порядок досудового врегулювання спору, і позивач має право на звернення до суду з позовом незалежно від вжиття або невжиття ним заходів досудового врегулювання спору, чим спростовуються твердження апелянта про передчасність судового розгляду цієї справи.

Доводи скаржника стосовно того, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивачем навмисно відправлено позовну заяву з додатком з неправильним індексом, що мало наслідком неотримання відповідачем позовної заяви, а відтак, мало місце порушення вимог статей 172, 176 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів відхиляються, адже такі обставини не призвели до наслідків у вигляді розгляду справи судом першої інстанції за відсутності представника відповідача та не призвели до неправильного вирішення справи, а отже, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України з підстав порушення судом норм процесуального права.

Крім того, представник громадської організації приймав участь у судових засіданнях, висловлював свою позицію у справі, надавав процесуальні документи, та не був позбавлений можливості скористатись передбаченим статтею 42 Господарського процесуального кодексу України правом на ознайомлення з матеріалами справи.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про задоволення позову, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Громадської організації «Одеське товариство пенсіонерів» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі №916/2235/22 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.11.2023.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран