Постанова

від 06.11.2023 по справі 910/4132/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2023 р. Справа№ 910/4132/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

без повідомлення учасників справи

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпрокат-Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023

у справі №910/4132/23 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпрокат-Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авер стоун»

про стягнення 83420,00 грн,

в с т а н о в и в:

В березні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Будпрокат-Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Авер стоун» про стягнення 83420,00 грн, в тому числі 19620,00 грн. вартості неповернутого обладнання та 64960,00 грн. неустойки.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що 01.07.2021 між ним як орендодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю «Авер стоун» як орендарем був укладений договір оренди №А00097991 (далі - Договір). На виконання цього Договору позивач передав відповідачеві обладнання по акту від 26.01.2021. Відповідач не повернув обладнання вартістю 19620,00 грн, у зв`язку з чим, відповідно до умов Договору, повинен сплатити вартість неповернутого обладнання та 64960,00 грн неустойки за користування обладнанням після закінчення терміну оренди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі №910/4132/23 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпрокат-Україна» подало через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023, в якій просило скасувати зазначене рішення Господарського суду міста Києва та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути 19620,00 грн. вартості неповернутого обладнання та 64960,00 грн. неустойки та судовий збір.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/4132/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4132/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпрокат-Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі № 910/4132/23.

14.08.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

У зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відрядженні, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.08.2023 у справі №910/4132/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 прийнято справу №910/4132/23 за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпрокат-Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпрокат-Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі № 910/4132/23. Справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 15 листопада 2023 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №910/4132/23 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

В матеріалах справи наявна копія письмового договору оренди №А00097991 від 30.10.2020, яка долучена позивачем до позову, з якої вбачається, що цей договір складено між позивачем, як Орендодавцем, та відповідачем, як Орендарем.

Згідно з умовами п. п.1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування будівельне та інше обладнання (далі - обладнання), яке є об`єктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим Договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору. Орендар зобов`язується повернути обладнання на визначених цим договором умовах.

Найменування обладнання, що передається в оренду, його комплектація, заставна вартість, ціна оренди, мінімальний строк оренди вказуються у відповідному Додатку та Акті передачі обладнання у тимчасове користування до цього Договору, яке є невід частиною Договору (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору орендна плата за користування обладнанням розраховується на підставі розцінок орендодавця з розрахунку за одну добу і вказується у відповідному Додатку до цього Договору, який є невід`ємною частиною даного договору. Орендна плата розраховується орендодавцем і підлягає оплаті орендарем з дати підписання сторонами акту прийому-передачі обладнання в оренду та до дати підписання сторонами акту повернення обладнання з тимчасового користування (оренди).

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що вартість оренди, зазначена у відповідному Додатку, дійсна й не підлягає зміні орендодавцем за умови 100% передоплати орендарем вартості оренди за весь період, зазначений сторонами в Акті передачі обладнання в тимчасове користування.

Відповідно до п. 3.1. Договору орендар проводить передоплату за оренду обладнання у розмірі 100% на підставі відповідного Додатку до Договору або paхунку виставленого орендодавцем не пізніше дати передачі обладнання в оренду.

Сторони погодили, що рахунки на оплату, які сформовані орендодавцем та направлені або можуть бути направлені з його електронної пошти info@budprokat.com орендарю, є належною підставою для проведення орендарем оплати за цим Договором (п.3.1.3 Договору).

Згідно п. 3.2. Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються орендарем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

Відповідно до п.3.5 договору сторони щомісячно у строк до 7 календарного дня місяця наступного за звітним, підписують Акти виконаних робіт.

Згідно з п.3.5.1. акти виконаних робіт направляються через програмний комплекс M.E.Doc або поштовим відправленням у разі відсутності разі відсутності у Орендаря можливості отримувати акти виконаних робіт через програмне забезпечення. Орендар зобов`язаний підписати наданий акт та передати підписаний примірник акту Орендодавцю протягом 5-ти днів з моменту його отримання або надати вмотивовану відмову від підписання акту.

Початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, зазначена у відповідному Додатку та Акті передачі до цього Договору, за який нараховується орендна плата і відраховується з дати передачі обладнання за Актом передачі (п. 4.1. Договору).

У пункті 4.3. Договору сторони погодили, що термін оренди обладнання розраховується як різниця між датою приймання обладнання з оренди й датою передачі обладнання в оренду, за умови 100% повернення обладнання в технічно справному і не забрудненому стані. У випадку часткового повернення обладнання орендодавець нараховує орендну плату згідно своїх розцінок за неповернуте обладнання або його частину

Згідно п. 4.4. Договору при намірі орендаря продовжити термін оренди останній зобов`язаний провести 100% передоплату за користування обладнанням понад раніше обумовленого сторонами терміну оренди. Якщо до моменту закінчення обумовленого сторонами терміну оренди орендар не здійснив оплату наступної оренди, обладнання повинно бути повернуте орендарем протягом двох днів з моменту закінчення терміну оренди. У випадку не повернення обладнання у зв`язку із закінчення терміну оренди в дводенний строк, орендодавець має право: самостійно забрати обладнання за адресою його розташування, при цьому орендар зобов`язаний відшкодувати вартість проїзду транспорту в обидві сторони, розбирання (демонтаж) обладнання, і т.п. на підставі наданого рахунку орендодавця; або відмовитись від прийняття обладнання, про що зобов`язаний письмово сповістити орендаря. Орендар у такому випадку зобов`язаний відшкодувати орендодавцеві вартість обладнання протягом 7 днів з моменту закінчення терміну оренди та/або отримання письмового повідомлення про відмову від прийняття обладнання.

Відповідно до п. 5.1. Договору орендодавець передає орендарю обладнання згідно відповідного Додатку, на своєму складі в технічно справному робочому стані. Факт передачі кожної одиниці обладнання засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін акту передачі, який засвідчує дату передачі конкретної одиниці обладнання орендарю та інші умови.

Згідно з п.5.6. договору повернення обладнання здійснюється у зв`язку із закінченням терміну оренди або за письмовою вимогою Орендодавця у випадках передбачених даним Договором. Повернення обладнання засвідчується сторонами шляхом підписання Акту повернення обладнання з тимчасового користування.

У випадку коли обладнання яке повертається орендарем орендодавцю прибуло на склад орендодавця без супроводу уповноваженої на підписання відповідних документів особи згідно з п.5.2. цього договору, таке обладнання затримується орендодавцем на його складі до прибуття уповноваженої особи орендаря. В такому випадку представник орендодавця в присутності особи, що здійснила доставку обладнання, забезпечує розміщення обладнання на складі та одноособово фіксує технічний стан обладнання за участю двох своїх працівників та за необхідності із здійсненням фотозйомки та/або відеозйомки (п.5.6.3. договору).

Орендар повинен повернути Обладнання в день і час закінчення строку оренди, зазначеного у відповідному Додатку до цього Договору та/або в Акті передачі, або зазначений у вимозі Орендодавця про повернення Обладнання строк, у визначених Договором випадках (п.5.7 Договору).

Відповідно до п.5.9 договору усі виявлені несправності, некомплектність, підвищене забруднення та інші недоліки обладнання фіксуються в Акті повернення й підписуються уповноваженими представниками Сторін, при цьому Орендар має право викласти свої коментарі, претензії в зазначеному Акті. Наявність записаних і зазначених вище недоліків служить підставою для пред`явлення претензій до Орендаря для відшкодування витрат по їх усуненню. У випадку відмови представника Орендаря підписати акт повернення або не прибуття Орендаря для складання Акту, Орендодавець має підписати акт самостійно, зробивши позначку про відмову орендаря від підпису, такий акт буде мати обов`язкову силу для обох сторін.

Згідно з п. 7.2. договору за прострочення повернення майна по закінченню терміну оренди, зазначеного в акті передачі обладнання в тимчасове користування або Додатку до договору, Орендар сплачує неустойку (пеню) в розмірі подвійної орендної плати за користування обладнанням після закінчення терміну оренди за кожен день прострочення без обмеження терміну нарахування такої неустойки.

Відповідно до п.9.1, 9.2 договору при невиконанні або неналежному виконанні однієї зі сторін своїх зобов`язань за цим договором, інша сторона може пред`явити їй рекламації (претензії), які повинні бути розглянуті винною стороною в строк не більше десяти календарних днів з моменту отримання. Всі вимоги мають бути направлені цінним листом з описом вкладення та копії надсиланні електронним листом на адресу електронної пошти. У випадку отримання листа (поштового відправлення) - днем отримання вважається день отримання листа в поштовому відділенні, у випадку не отримання цінного листа на пошті - днем отримання вважається дата надсилання листа на електронну пошту.

У пункті 10.7 Договору сторони погодили, що у разі здійснення орендарем часткової оплати, а також вчинення інших дій, які свідчать про схвалення факту отримання обладнання в тимчасове користування/отримання послуг оренди обладнання, як то підписання акту передачі обладнання в тимчасове користування, направлення письмового звернення, листа, телеграми, зокрема на електронну адресу орендодавця, тощо, орендар в подальшому не може посилатись на неотримання послуг/обладнання з мотивів відсутності належних повноважень представника на отримання такого обладнання і орендар зобов`язується сплатити орендну плату за користування таким обладнанням на умовах даного Договору. Орендодавець має право пред`явити вимогу здійснити повну оплату орендної плати за весь строк оренди.

Документи, які відправлені електронною поштою, в тому числі рахунки на оплату, сформовані орендодавцем та направлені з його електронної пошти info@budprokat.com орендарю, мають для сторін цього Договору повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані в судові інстанції та інші державні органи в якості належних доказів і не можуть заперечуватись сторонами за цим Договором.

В матеріалах справи міститься додаток №1 від 26.01.2021 до договору оренди обладнання №А00097991 від 30.10.2020, відповідно до якого відповідачеві передане обладнання «Вишка Варіант 1,2 х 2,0 (5+1), вис. 7,5; 2 шт» загальною вартістю 27411,09 грн. та з вартістю оренди 220,00 грн за добу. В акті зазначено, що початок оренди обладнання 26.01.2021 з мінімальним строком оренди 10 дів.

Також позивачем надано разом з позовною заявою акт часткового повернення обладнання з тимчасового користування від 01.07.2021 за договором оренди №А00097991 від 30.10.2020, в якому зазначено, що орендар частково повернув, а орендодавець прийняв з тимчасового користування обладнання у складі згідно з переліком і на дату часткового приймання орендарем не повернуто обладнання у складі 1 комплекту загальною вартістю 19620,00 грн.

В п.3 Акту часткового повернення обладнання з тимчасового користування від 01.07.2021 з посиланням на п. 5.6.3 договору зазначено, що оскільки уповноважена особа орендаря на підписання акту часткового повернення обладнання з тимчасового користування не прибула, то зазначений акт був складений орендодавцем одноособово. Акт підписаний орендодавцем та містить позначку «від підпису відмовились».

Позивачем складено акт надання послуг №4378 від 01.07.2021 та рахунок на оплату №5067 від 01.07.2021, відповідно до яких відповідач має оплатити штрафну санкцію за неповернення обладнання у повному обсязі в сумі 19620,00 грн.

Отже, позивач звернувся з вказаним позовом, обґрунтовуючи тим, що відповідач повернув обладнання частково, а тому має сплатити вартість неповернутого обладнання та неустойку за весь час перебування у відповідача обладнання понад строк оренди.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує, що станом на 01.07.2021 відповідачем не повернуто наступне майно за договором:

- база в зборі 1,2 х 2,0 в кількості 2 шт.,

- діагональ об`ємна 1,2 х 2,0 в кількості 4 шт.,

- промінь в кількості 30 шт.,

- сходи-огорожі 1,2 х 2,0 в кількості 2 шт.,

- гантель огорожі 1,2 х 2,0 в кількості 2 шт.,

- перекладина огорожі 1,2 х 2,0 в кількості 2 шт.,

- рама-настилу (з люком) 1,2 х2,0 в кількості 1 шт.,

- рама-настилу (без люку) 1,2 х 2,0 в кількості 1 шт.,

- сходи секції 1,2 х 2,0 в кількості 6 шт..,

- гантель 1,2 х 2,0 в кількості 6 шт.,

- стабілізатор в кількості 4 шт.

Враховуючи зазначене, позивач, посилаючись на п. 7.2. договору, зазначає про наявність підстав для стягнення з відповідача вартості неповернутого майна, яка становить 19620,00 грн, а також неустойки у розмірі 63800,00 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України).

Частина 3 статті 283 Господарського кодексу України визначає, що об`єктом оренди може бути, зокрема, окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до ч. 4 ст. 285 Господарського кодексу України орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". ... Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

В обґрунтування суми, яку позивач просить стягнути з відповідача як вартість неповернутого обладнання, позивачем було надано Акт часткового повернення обладнання з тимчасового користування від 01.07.2021, акт надання послуг №4378 від 01.07.2021 та рахунок на оплату №5067 від 01.07.2021 на суму 19620,00 грн. При цьому, від імені відповідача підписаний директором та скріплений печаткою відповідача лише акт надання послуг №4378 від 01.07.2021.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо часткового повернення відповідачем позивачу обладнання вишки, що підтверджується актом часткового повернення обладнання з тимчасового користування від 01.07.2021, колегія суддів зазначає, що вказаний акт часткового повернення не є належним доказом на підтвердження обставин повернення відповідачем обладнання.

Судом враховується, що за змістом положень пункту 5.6.3. Договору повернення орендованого обладнання має супроводжуватись проведенням огляду технічного стану обладнання, при цьому у разі відсутності уповноваженої особи відповідача, то за участю двох працівників позивача, результати якого мають бути зафіксовані.

Проте, позивачем не надано документів, які б підтверджували належну фіксацію технічного стану поверненого обладнання відповідачем.

Власноруч зроблений позивачем напис «Від підпису відмовились» в акті часткового повернення обладнання з тимчасового користування за договором оренди №А00097991 від 30.10.2020, складений 01.07.2021, не може бути взятий до уваги, оскільки він зроблений заінтересованою особою та не дає можливості дійти висновку про відмову відповідача від його підпису, оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що відповідач не прибув для підписання акту, або відмовився повернути обладнання, або відмовився підписати вказаний акт.

Крім того, в наданих позивачем акті надання послуг №4378 від 01.07.2021 та рахунку на оплату №5067 від 01.07.2021 зазначено об`єкт узгодження «Штрафна санкція за неповернення обладнання у повному обсязі», що не дає можливості ідентифікувати її як вартість неповерненого саме спірного обладнання відповідно до умов договору.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 63800,00 грн. на підставі п.7.2 договору, судова колегія звертає увагу на п. 9.2 договору, відповідно до умов якого вимоги сторін мають бути направлені цінним листом з описом вкладення та копії надсиланні електронним листом на адресу електронної пошти. Проте, позивачем не надано доказів направлення будь яких листів або претензії на адресу відповідача з вимогою про сплату неустойки на підставі п.7.2. договору в сумі 63800,00 грн.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що гарантійний лист №02/02/2022 від 21.02.2022 свідчить, що між сторонами станом на жовтень 2021 року підписаний акт звірки взаєморозрахунків, та відповідач на дату підписання акту звірки взаєморозрахунків підтвердив наявність заборгованості перед позивачем за спірним договором в сумі 12468,00 грн., яку відповідач зобов`язувався сплатити до 15.04.2022, тоді як відсутні підтвердження наявності заборгованості з оплати штрафної санкції за неповернення обладнання у повному обсязі або вартості неповернутого обладнання.

Таким чином, позивачем не надано доказів наявності заборгованості відповідача перед позивачем на момент звернення з вказаним позовом до суду, а надані позивачем Акт часткового повернення обладнання з тимчасового користування від 01.07.2021, акт надання послуг №4378 від 01.07.2021 та рахунок на оплату №5067 від 01.07.2021 не є безспірним доказом існування розміру боргу.

Інші документи, з яких би чітко вбачалась наявність суми боргу відповідача, чи було її збільшено або зменшено, чи повідомлено відповідачу про наявність заборгованості та вимоги про її оплати позивачем суду не надано.

Щодо інших аргументів позивача колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Таким чином, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпрокат-Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі №910/4132/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 у справі №910/4132/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №910/4132/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік