Постанова

від 01.11.2023 по справі 902/113/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року Справа № 902/113/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скибинці" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.06.2023 у справі № 902/113/23 (суддя Яремчук Ю.О.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скибинці"

про стягнення 1 111 145, 70 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скибинці"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас"

про розірвання договору поставки

за участю представників сторін:

позивача (за первісним позовом) - Колісник Б.О.;

відповідача (за первісним позовом) - Миколюк М.Д.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (далі - позивач (за первісним позовом), ТОВ "Агрозахист Донбас") звернулося до Господарського суду Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скибинці" (далі - відповідач (за первісним позовом), ТОВ "Скибинці") про стягнення 1 111 145, 70 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Скибинці" зобов`язань за договором поставки від 02.10.2020 № 2021-01 в частині оплати отриманого товару.

ТОВ "Скибинці" звернулося до Господарського суду Вінницької області із зустрічним позовом до ТОВ "Агрозахист Донбас" про розірвання договору поставки від 02.10.2020 № 2021-01.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, ТОВ "Скибинці" вказує, що ТОВ "Агрозахист Донбас" поставило товар, строк придатності якого закінчився до укладення договору поставки та передачі покупцеві, або за місяць після передачі, і який постачальник не мав права продавати, чим допустив істотне порушення п. 5.1. договору поставки.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.06.2023 первісний позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Скибинці" на користь ТОВ "Агрозахист Донбас" 474 498, 88 грн боргу, 23 989, 35 грн пені, 34 503, 93 грн 48 % річних, 54 215, 08 грн штрафу, 73 105,01 грн інфляційних втрат, 16 667,19 грн витрат зі сплати судового збору та 50 000 грн відшкодування витрат на правову допомогу; в решті первісного позову відмовлено. В задоволені зустрічного позову відмовлено.

Суд першої інстанції, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову. При цьому, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, місцевий господарський суд дійшов висновку зменшити розмір заявлених до стягнення пені, штрафу та відсотків річних.

Також суд першої інстанції, посилаючись на ст. ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України та норми Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", із урахуванням характеру спору, складності справи, обсягу наданих позивачу по справі адвокатом послуг, а також розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Щодо зустрічного позову, то суд першої інстанції, посилаючись на ст. 651 ЦК України, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору поставки та задоволення зустрічного позову.

До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "Скибинці" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.06.2023 у даній справі, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задоволити.

Доводи апеляційної скарги зводяться на наступних аргументів:

- в порушення умов договору постачальник поставив товар, строк придатності якого закінчився або закінчується до поставки, чим порушив п. 5.1. договору та ст. ст. 677, 679 ЦК України; насіння, яке не перевірялося та не має сертифікату або дія сертифікату закінчилася не відповідає ДСТУ 2240-93; суд першої інстанції цю обставину залишив поза увагою, що призвело до невідповідності висновків оскаржуваного рішення обставинам справи та згідно п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для його скасування;

- в порушення вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України суд першої інстанції, при застосуванні норми права, не взяв до уваги висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18 від 13.02.2020 у справі № 927/293/19, від 01.07.2021 у справі № 916/1068/20, від 12.09.2019 у справі № 910/8922/18, а також не вказав причини їх відхилення;

- суд першої інстанції не врахував, що ПДВ в сумі 40 666, 49 грн, сплачені до бюджету за результатом повернення непридатного товару, це витрати, на які ТОВ "Скибинці" не розраховувало, а змушене було зробити з вини постачальника, оскільки, якби товар був належної якості, він би не повертався, а сума ПДВ була віднесена до податкового кредиту. Таким чином, сума в 40 666, 49 грн сплачена до бюджету є збитком ТОВ "Скибинці";

- оскільки постачальник допустив невиконання (порушення) зустрічного зобов`язання згідно договору поставки, а саме поставив товар строк придатності якого закінчився або закінчується до передачі покупцю, що унеможливило його використання у господарській діяльності та не вжив заходів щодо повернення всього простроченого товару, а прийняв лише його частину, то покупець зупинив виконання свого обов`язку з повного розрахунку за товар до вирішення питання повернення або оцінки всього простроченого товару;

- оскільки постачальник не вчинив дій до повернення простроченого товару і не довів, що товар був не прострочений до його поставки, він не має права на відшкодування штрафних санкцій обрахованих ним у позові;

- суд першої інстанції не надав оцінки істотному порушенню продавцем договору поставки №2021-01 від 02.10.2020, що полягає в умисній поставці товару, строк придатності якого закінчився та позбавив покупця можливості належним чином використати товар у своїй господарській діяльності, оскільки наслідки використання товару та шкода від нього є непередбачувані. Також в оскаржуваному рішенні не вказано мотиви незастосування норм статей 677, 679 ЦК України в сукупності з вимогами п. 5.1. договору та судовою практикою, на які посилалася сторона, і які суд першої інстанції не застосував;

- також апелянт вказує, що судові витрати позивача в суді апеляційної інстанції складають 32628,30 грн, що є співмірним зі складністю справи, ціною позову та часом затраченим на справу. Крім того, у суді першої інстанції ТОВ "Скибинці" заявлялися судові витрати у розмірі 75 557 грн. Отже, судові витрати ТОВ "Скибинці" у судах першої та апеляційної інстанції становлять 108 185,30 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 902/113/23 у складі: головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Філіпова Т.Л.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 22.08.2023 № 01-05/724 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді по справі - Маціщук А.В., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2023 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Філіпова Т.Л.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 23.08.2023 № 01-05/744 у зв`язку із перебуванням у відпустці суддів - членів колегії суддів у справі - Філіпової Т.Л. та Петухова М.Г., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну суддів - членів колегії у судовій справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2023 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Скибиці" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.06.2023 у справі № 902/113/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 27.09.2023 об 16:00 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 відкладено розгляд справи на 01.11.2023 о 16:00 год.

ТОВ "Агрозахист Донбас" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач (за первісним позовом) зазначає наступне:

- товар ТОВ "Скибинці" прийнято без будь-яких зауважень та заперечень, доказів відмови від товару покупцем не надано, акти щодо наявності неякісного товару при прийманні-передачі товару, обов`язковість складення яких передбачена п. 6.5 договору та пунктами 16, 19-20 Інструкції № П-7, відсутні. Тобто покупцем прийнято поставлений йому товар без жодних заперечень;

- термін (строк) придатності товару не є прихованим недоліком в розумінні Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 № П-7, а тому ТОВ "Скибинці" було обізнане про термін (строк) придатності товару під час його прийняття, водночас жодних зауважень чи заперечень не надало як в момент отримання товару, так і в строки, визначені Інструкцією № П-7, та п. п. 8.4-8.5 договору. Представника ТОВ "Агрозахист Донбас" для складання актів про якість отриманої продукції в порядку, визначеному Інструкцією № П-7, ТОВ "Скибинці" не викликало, та відповідно, такі акти не складалися;

- посилання ТОВ "Скибинці" на положення ст. 678 ЦК України безпідставне, оскільки положеннями даної норми не передбачено право покупця на відмову від прийняття товару, який раніше ним був прийнятий;

- умову про обов`язкове застосування приписів Інструкцій № П6 та № 7 щодо порядку приймання товарів та фіксації претензій щодо якості або кількості поставлених товарів сторони передбачили в п. 6.5 договору, а тому безпідставними є посилання скаржника на те, що при прийманні товарів не підлягають застосуванню Інструкції;

- як вбачається з наданих ТОВ "Скибинці" податкових декларацій з ПДВ за жовтень-грудень 2020 року та серпень 2021 року, в рядках 4.1 даних декларацій відсутні будь-які коригування суми податкового кредиту на суму ПДВ придбаних товарів, які, як стверджує покупець, не були ним використані в господарській діяльності у зв`язку з наявними недоліками в частині їх якості. Надана ТОВ "Скибинці" податкова звітність з ПДВ є додатковим і належним доказом на підтвердження факту приймання покупцем товарів та використання їх у власній господарській діяльності і відсутності зауважень щодо якості поставлених товарів. Відсутність факту нарахування покупцем компенсуючих зобов`язань з ПДВ ("умовного продажу"), згідно п. 198.5 ст.198 ПК України, є свідченням використання (споживання) придбаних товарів в господарській діяльності такого покупця;

- розмір витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі № 902/113/23, складає 30 000 грн.

ТОВ "Агрозахист Донбас" надіслало до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить суд стягнути з ТОВ "Скибинці" витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 30 000 грн.

ТОВ "Скибинці" надіслало до суду клопотання, в якому просить суд зменшити розмiр заявлених витрат на правничу допомогy ТОВ "Агрозахист Донбас" до 5 000 грн.

В судовому засіданні представник ТОВ "Скибинці" підтримав доводи апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задоволити; у разі відмови в задоволенні апеляційної скарги зменшити заявленні до стягнення витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до 5000 грн.

Представник ТОВ "Агрозахист Донбас" заперечив доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін; стягнути понесені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 02.10.2020 між ТОВ "Агрозахист Донбас" (постачальник) та ТОВ "Скибинці" (покупець) укладений договір поставки № 2021-01, згідно п. 1.1 якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

У відповідності до п. 2.1 договору, за договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).

Згідно п. 2.2. договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (засоби захисту рослин (ЗЗР), насіння, міндобривата мікродобрива).

Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до договору (п. 3.1 договору).

Перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийманням по кількості та якості. Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання від постачальника. Покупець зобов`язаний перевірити кількість товару, його вагу, цілісність тари, а також відсутність ознак пошкодження або псування товару та у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово про це заявити постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем (п. п. 6.1., 6.2 договору).

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості, вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника (п. 6.3. договору).

Підписання видаткових накладних засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в т.ч. рахунків для оплати, сертифікату, інструкції щодо використання та застосування даного товару (п. 6.4 договору).

Згідно із п. 6.5 договору передбачено, що при наявності підстав акти приймання по кількості та якості або акти про приховані недоліки товару складаються за обов`язкової участі представника постачальника в порядку, визначеному Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання по кількості та якості № П-6 та № П-7.

У разі потреби покупець за свій рахунок може провести дослідження товару у лабораторії, акредитованій УкрЦСМ та/або УкрСепро на проведення таких досліджень. При цьому, відбір проб товару для такого дослідження має бути проведений з використанням зразків товару із непошкодженої та опломбованої тари за обов`язкової участі повноважних представників постачальника та покупця (п. 6.7. договору).

Пунктом 6.8 договору передбачено, що висновки будь-яких установ, що зроблені без дотримання вимог пунктів 6.5 - 6.6 договору, не приймаються постачальником та не можуть бути використані сторонами в якості доказів.

Пунктом 8.4 договору визначено, що вимоги покупця у зв`язку з недоліками якості товару - засобу захисту рослин, повинні бути заявлені ним в 5-денний строк з дня їх встановлення та складення акту про фактичну якість такого товару, але не пізніше 1 (одного) місяця з дати отримання товару. Вимоги розглядаються постачальником і можуть бути визнані обґрунтованими тільки при умові дотримання покупцем вимог пунктів 6.3 - 6.6 договору, а також вимог інструкцій виробника, інших нормативних документів по транспортуванню, зберіганню, визначенню якості та застосуванню такого товару. Претензії щодо неналежної якості товару, які пред`явлені після використання товару, до розгляду не приймаються.

Пунктом 8.5 договору визначено, що вимоги покупця у зв`язку з недоліками якості товару - насіння сільськогосподарських культур приймаються до розгляду тому випадку, коли відбір зразків товару здійснюється безпосередньо при його прийманні покупцем. Обов`язок відбору зразків покладається на покупця. У випадку наявності претензій, щодо якості такого товару, покупець має право в строк до 30 днів з дня отримання товару, направити претензію на адресу постачальнику. Претензія приймається до розгляду при наявності відповідного документа, що засвідчує результати аналізу середнього зразка насіння, відібраного представником Державної насіннєвої інспекції згідно існуючої методики в присутності представника постачальника зі складанням відповідного акту.

Претензії щодо неналежної якості товару, прийнятого відповідно до умов п. 6.3 цього договору, які пред`являються після повного або часткового використання, до розгляду не приймаються (п. 8.6 договору).

02.10.2020 між постачальником та покупцем укладено додаток № 1 до договору, згідно якого ТОВ "Агрозахист Донбас" зобов`язалося поставити товар загальною вартістю 99 495, 88 грн, в т.ч. ПДВ, а ТОВ "Скибинці" зобов`язалося здійснити оплату в наступному порядку: 20 % вартості товарів в розмірі 19 899,18 грн в строк до 06.10.2020; 80 % вартості товарів в розмірі 79 596,70 грн в строк до 15.10.2021.

На виконання додатку № 1 до договору ТОВ "Агрозахист Донбас" поставлено ТОВ "Скибинці" товар загальною вартістю 99 495, 88 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 4217 від 09.10.2020.

27.11.2020 між постачальником та покупцем було укладено додаток № 2 до договору, згідно якого ТОВ "Агрозахист Донбас" зобов`язалося поставити товари загальною вартістю 116 607,44 грн, в т.ч. ПДВ, а ТОВ "Скибинці" зобов`язалося здійснити оплату в наступному порядку: 20 % вартості товарів в розмірі 23 321,49 грн в строк до 30.12.2020; 80 % вартості товарів в розмірі 93 285,95 грн в строк до 15.11.2021.

На виконання додатку № 2 до договору, ТОВ "Агрозахист Донбас" поставлено ТОВ "Скибинці" товар загальною вартістю 116 607, 44 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 4321 від 27.11.2020.

30.11.2020 між постачальником та покупцем було укладено додаток № 3 до договору, згідно якого ТОВ "Агрозахист Донбас" зобов`язалося поставити товар загальною вартістю 110 754,60 грн, в т.ч. ПДВ, а ТОВ "Скибинці" зобов`язалося здійснити оплату 100 % вартості товару в розмірі 110 754,60 грн в строк до 15.11.2021.

На виконання додатку № 3 до договору, ТОВ "Агрозахист Донбас" поставлено ТОВ "Скибинці" товар загальною вартістю 110 754, 60 грн в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 4306 від 30.11.2020.

22.12.2020 між постачальником та покупцем було укладено додаток № 1 до договору, згідно якого ТОВ "Агрозахист Донбас" зобов`язалося поставити товари загальною вартістю 574 499,88 грн, в т.ч. ПДВ, а ТОВ "Скибинці" зобов`язалося здійснити оплату 100 % вартості товарів в розмірі 574 499, 88 грн в строк до 15.11.2021.

На виконання додатку № 1 до договору, ТОВ "Агрозахист Донбас" поставлено ТОВ "Скибинці" товар загальною вартістю 574 499, 88 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 4334 від 22.12.2020.

Водночас матеріалами справи стверджується та не заперечується сторонами, що сторонами було укладено додаток № 1 від 04.08.2021 про повернення ТОВ "Агрозахист Донбас" товар (насіння соняшника) на суму 243 998, 97 грн, в т.ч. ПДВ.

11.08.2021 між постачальником та покупцем було укладено додаток №1 до договору, ТОВ "Агрозахист Донбас" зобов`язалося поставити товари загальною вартістю 243 998,96 грн, в т.ч. ПДВ, а ТОВ "Скибинці" зобов`язалося здійснити оплату 100 % вартості товарів в розмірі 243998,96 грн в строк до 10.10.2022.

На виконання додатку № 1 до договору, ТОВ "Агрозахист Донбас" поставлено ТОВ "Скибинці" товар загальною вартістю 243 998, 96 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 640 від 11.08.2021.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов договору та додатків до нього, ТОВ "Агрозахист Донбас" було поставлено, а ТОВ "Скибинці" без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості, отримано товар на загальну суму 1 145 356,76 грн, в т.ч. ПДВ.

Відповідно до банківських виписок, які наявні в матеріалах справи ТОВ "Скибинці" сплачено за поставлений товар кошти в сумі 670 857, 88 грн, а саме: 05.10.2020 - 20 495, 88 грн, в т.ч. ПДВ; 26.11.2020 - 1,00 грн, в т.ч. ПДВ; 04.08.2021 - 243 998, 96 грн, в т.ч. ПДВ (повернення товарів); 14.12.2021 - 10 754, 60 грн, в т.ч. ПДВ; 14.12.2021 - 79 000 грн, в т.ч. ПДВ; 14.12.2021 - 116 607, 44 грн, в т.ч. ПДВ; 17.01.2022 - 100 000 грн, в т.ч. ПДВ; 17.01.2022 - 100 000 грн, в т.ч. ПДВ. Тобто з урахуванням частини поверненого товару сплачено фактично 426 85,92 грн.

Предметом первісного позову є вимоги ТОВ "Агрозахист Донбас" до ТОВ "Скибинці" про стягнення 474 498, 88 грн основного боргу, 119 946, 76 грн пені, 172 519, 64 грн 48 % річних, 271075,41 грн штрафу та 73 105,01 грн інфляційних втрат у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки від 02.10.2020 № 2021-01 в частині оплати отриманого товару.

В свою чергу, предметом зустрічного позову є вимога ТОВ "Скибинці" до ТОВ "Агрозахист Донбас" про розірвання договору поставки від 02.10.2020 № 2021-01 у зв`язку із допущенням істотного порушення умов договору (п. 5.1. договору).

Щодо вимог первісного позову суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі- продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

За ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Суд апеляційної інстанції вказує, що п. 6.1. договору поставки від 02.10.2020 № 2021-01 передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах визначених у додатках до цього договору.

В силу п. 6.2 договору, перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийманням по кількості та якості. Приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання від постачальника. Покупець зобов`язаний перевірити кількість товару, його вагу, цілісність тари, а також відсутність ознак пошкодження або псування товару та у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово про це заявити постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості.

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості, вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника (п. 6.3 договору).

Підписання видаткових накладних засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в т.ч. рахунків для оплати, сертифікату, інструкції щодо використання та застосування даного товару (п. 6.4 договору).

Як встановлено апеляційним судом, на виконання умов договору поставки від 02.10.2020 №2021-01, ТОВ "Агрозахист Донбас" було поставлено, а ТОВ "Скибинці" отримано товар на загальну суму 1 145 356, 76 грн, в т.ч. ПДВ.

Водночас ТОВ "Скибинці" сплачено за поставлений ТОВ "Агрозахист Донбас" товар, із урахуванням частини поверненого товару, кошти в розмірі 426 857, 92 грн.

Суд вказує, що в даному випадку первинними документами, що підтверджують поставку та прийняття товару за договором від 02.10.2020 № 2021-01 є видаткові накладні № 4217 від 09.10.2020, № 4321 від 27.11.2020, № 4306 від 30.11.2020, № 4334 від 22.12.2020, № 640 від 11.08.2021, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Оцінюючи вищевказані видаткові накладні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про належність таких доказів у підтвердження поставки та прийняття товару за договором з огляду на їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки ними зафіксовано факт постачання товару та прийняття його ТОВ "Скибинці" саме за вказаним договором без будь-яких заперечень чи зауважень, що підтверджується підписом та відтиском печатки товариства на накладних, а також те, що вони містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх здійснення.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про підробку підписів на видаткових накладних чи відсутність у представника ТОВ "Скибинці" повноважень їх підписувати, або ж доказів втрати зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача (за первісним позовом).

З огляду на те, що ТОВ "Агрозахист Донбас" виконало взяті на себе зобов`язання із поставки товару згідно умов договору від 02.10.2020 № 2021-01, а ТОВ "Скибинці" порушило свої зобов`язання в частині оплати поставленого товару, враховуючи те, що строк оплати настав, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог ТОВ "Агрозахист Донбас" в частині стягнення з ТОВ "Скибинці" заборгованості в сумі 474 498, 88 грн.

Щодо посилання ТОВ "Скибинці" на положення ст. 678 ЦК України, то суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

Частиною 1 ст. 689 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі- продажу.

Аналіз вказаних положень Цивільного кодексу України вказує на те, що положеннями ст. 678 ЦК України не передбачено права покупця на відмову від прийняття товару, який раніше ним прийнятий, а тому посилання скаржника на положення даної норми є безпідставним. Вказане підтверджується правовими висновками Верховного Суду у постановах від 16.01.2019 у справі №915/78/18 та від 21.10.2019 у справі № 908/2258/18.

Щодо вимог ТОВ "Агрозахист Донбас" про стягнення з ТОВ "Скибинці" 119 946, 76 грн пені, 172 519, 64 грн 48 % річних, 271 075, 41 грн штрафу та 73 105, 01 грн інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 7 договору передбачено, що за порушення передбачених договором зобов`язань встановлено, що покупець: за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п. 7.1.1. договору).

У разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 договору покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, 48 % річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої заборгованості (п. 7.7 договору).

У разі прострочення покупцем платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, покупець сплачує додаткового штраф у розмірі 30 % від суми несвоєчасно сплаченого товару (п. 7.8 договору).

Пунктом 7.9 договору передбачено, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо їх стягнення, у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3-х років.

Беручи до уваги дані положення законодавства та умови договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Агрозахист Донбас" правомірно та обгрунтовано було заявлено до стягнення із ТОВ "Скибинці" пеню, 48 % річних, штраф та інфляційні втрати.

Одночасно ТОВ "Скибинці" в суді першої інстанції просило зменшити розмір нарахованих до стягнення 48 % річних, інфляційних втрат, штрафу та пені.

Суд вказує, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Суд враховує правову природу штрафу, яка є відмінною від пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Можливість нарахування штрафу залежно від періоду прострочення не передбачено ч. 2 ст. 549 ЦК України.

Штраф є одноразовим платежем, котрий обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

Зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, штрафу які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукуючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Також, у справі № 902/417/20 Велика палата виключила мотиви судів попередніх інстанцій щодо ототожнення понять пені та відсотків річних.

Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що із урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості наявні підстави для зменшення заявлених до стягнення сум пені та штрафу на 80%, а відтак стягненню із ТОВ "Скибинці" на користь ТОВ "Агрозахист Донбас" підлягає пеня в розмірі 23 989, 35 грн та штраф в розмірі 54 215, 08 грн.

При цьому суд вказує, що зменшення даних виплат у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати ТОВ "Агрозахист Донбас" та відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу, а також інтересів обох сторін.

Щодо заявлених до стягнення 48 % річних в розмірі 172 519, 64 грн, то суд вказує, що Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру. Разом з тим, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, що стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання, тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, правомірним є зменшення розміру відсотків річних на 80 %, та стягнення із ТОВ "Скибинці" на користь ТОВ "Агрозахист Донбас" відсотки річних в сумі 34 503, 93 грн.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що встановлений у договорі збільшений розмір відсотків річних є мірою цивільно-правової відповідальності, що є додатковим тягарем для ТОВ "Скибинці"; відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання ТОВ "Скибинці" потягло за собою значні збитки для ТОВ "Агрозахист Донбас"; також законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення процентів річних. При цьому вирішення питання та розмір такого зменшення закон відносить на розсуд суду.

Щодо нарахованих 73 105, 01 грн інфляційних втрат, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність їх нарахування, а тому позов в цій частині задоволив.

Щодо вимог зустрічного позову про розірвання договору від 02.10.2020 № 2021-01.

Суд зазначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 188 ГК України).

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначено через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, і це відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України віднесено, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Підставою для розірвання договору поставки від 02.10.2020 № 2021-01 із доводів ТОВ "Скибинці" є те, що ТОВ "Агрозахист Донбас" поставило товар, строк придатності якого закінчився до укладення договору поставки та передачі покупцеві, або за місяць після передачі, і який постачальник не мав права продавати, чим допустив істотне порушення п. 5.1. договору, а також те, що поставлене насіння не відповідає ДСТУ 2240-93.

Суд зазначає, що п. 6.5 договору сторони передбачили, що при наявності підстав акти приймання по кількості та якості або акти про приховані недоліки товару складаються за обов`язкової участі представника постачальника в порядку, визначеному Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо- технічного призначення і товарів народного споживання по кількості та якості № П-6 та № П-7.

З огляду на викладене, обов`язкове застосування приписів Інструкцій № П-6 та № П-7 щодо порядку приймання товарів та фіксації претензій щодо якості або кількості поставлених товарів, сторони передбачили в п. 6.5 договору поставки від 02.10.2020 № 2021-01, а тому безпідставними є доводи скаржника про неможливість застосовувати до спірних правовідносин положення Інструкцій № П-6 та № П-7.

Колегія суддів зазначає, що п. 6.7 договору сторони передбачили, що у разі потреби покупець за свій рахунок може провести дослідження товару у лабораторії, акредитованій УкрЦСМ та/або УкрСепро на проведення таких досліджень. При цьому, відбір проб товару для такого дослідження має бути проведений з використанням зразків товару із непошкодженої та опломбованої тари за обов`язкової участі повноважних представників постачальника та покупця.

Пунктом 6.8 договору передбачено, що висновки будь-яких установ, що зроблені без дотримання вимог пунктів 6.5 - 6.6 договору, не приймаються постачальником та не можуть бути використані сторонами в якості доказів.

В силу п. 8.4 договору вимоги покупця у зв`язку з недоліками якості товару - засобу захисту рослин, повинні бути заявлені ним в 5-денний строк з дня їх встановлення та складення акту про фактичну якість такого товару, але не пізніше 1 (одного) місяця з дати отримання товару. Вимоги розглядаються постачальником і можуть бути визнані обґрунтованими тільки при умові дотримання покупцем вимог пунктів 6.3-6.6 договору, а також вимог інструкцій виробника, інших нормативних документів по транспортуванню, зберіганню, визначенню якості та застосуванню такого товару. Претензії щодо неналежної якості товару, які пред`явлені після використання товару, до розгляду не приймаються.

Пунктом 8.5 договору визначено, що вимоги покупця у зв`язку з недоліками якості товару - насіння сільськогосподарських культур приймаються до розгляду тому випадку, коли відбір зразків товару здійснюється безпосередньо при його прийманні покупцем. Обов`язок відбору зразків покладається на покупця. У випадку наявності претензій, щодо якості такого товару, покупець має право в строк до 30 днів з дня отримання товару, направити претензію на адресу постачальнику. Претензія приймається до розгляду при наявності відповідного документа, що засвідчує результати аналізу середнього зразка насіння, відібраного представником Державної насіннєвої інспекції згідно існуючої методики в присутності представника постачальника зі складанням відповідного акту.

Претензії щодо неналежної якості товару, прийнятого відповідно до умов п. 6.3 цього договору, які пред`являються після повного або часткового використання, до розгляду не приймаються (п. 8.6 договору).

Також п. 6.3 договору визначено, що товар вважається прийнятим по якості відповідно до сертифікатів якості підприємства-виробника. Тобто покупець, придбуваючи товар, розумів та усвідомлював на момент отримання товарів їх фактичний стан і погоджувався на їх придбання з тими строками придатності, що були наявні на момент передачі їх від постачальника до покупця.

Приймання товару за якістю здійснюється за Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7.

Згідно п. 9 Інструкції П-7 акт про приховані недоліки продукції повинен бути складеним протягом 5 днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, який виявив приховані недоліки, якщо інші терміни не встановлені обов`язковими для сторін правилами.

Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, що не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, використання і зберігання продукції.

Відповідно до п. 26 Інструкції П-7 у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки, іншими обов`язковими правилами або договором для визначення якості продукції передбачений відбір зразків (проб), особи, які беруть участь в прийманні продукції за якістю, зобов`язані відібрати зразки (проби) цієї продукції.

Відібрані зразки (проби) опечатуються або пломбуються етикетками підписаними особами, які беруть участь у відборі.

Відповідно до п. п. 27, 28 Інструкції П-7 про відбір зразків (проб) складається акт, який підписується усіма особами, що приймають в цьому участь.

З відібраних зразків (проб) один залишається у отримувача, інший надсилається виробнику (відправнику) продукції. У всіх випадках, коли це передбачено стандартами, технічними умовами, іншими обов`язковими правилами і договором, відбираються додаткові зразки (проби) для здачі на аналіз або випробування в лабораторії або науково-дослідні інститути.

Про здачу зразків (проб) на аналіз або випробування робляться відповідні позначки в акті відбору зразків (проб). Відібрані зразки (проби) продукції повинні зберігатися одержувачем, виробником (відправником) до вирішення спору про якість продукції, а у випадках передачі матеріалів про випуск недоброякісної продукції в органи прокуратури і суду - до вирішення справи в цих органах.

Згідно п. 20 Інструкції П-7 у разі неявки представника виготовлювача (відправника) за викликом одержувача (покупця) в установлений термін і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.

За відсутності відповідної інспекції за якістю або бюро товарних експертиз за місцем знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або нез`явленні його за викликом одержувача (покупця) перевірка проводиться: а) за участю компетентного представника іншого підприємства (Організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації); або б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником або заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки цього підприємства; або в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо виготовлювач (Відправник) дав згоду на односторонню приймання продукцій.

Відповідно до п. 32 Інструкції П-7 акт, що встановлює неналежну якість чи некомплектність продукції, складений за участю представників, зазначених в п. 20, п. п. а), б) та в) затверджується керівником підприємства - отримувача чи його заступником не пізніше трьох денного строку після складання акту.

Суд зазначає, що товар ТОВ "Скибинці" прийнято без будь-яких зауважень та заперечень, доказів відмови від товару покупцем не надано, акти щодо наявності неякісного товару при прийманні-передачі товару, обов`язковість складення яких передбачена п. 6.5 договору та пунктами 16, 19-20 Інструкції № П-7, відсутні. Тобто покупцем прийнято поставлений йому товар без жодних заперечень.

Колегія суддів звертає увагу на те, що термін (строк) придатності товару не є прихованим недоліком в розумінні Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 № П-7, а тому ТОВ "Скибиниі" було обізнане про термін (строк) придатності товару під час його прийняття, водночас жодних зауважень чи заперечень не надало, як в момент отримання товару, так і в строки, визначені Інструкцією № П-7 та п. п. 8.4 - 8.5 договору.

Представника ТОВ "Агрозахист Донбас" для складання актів про якість отриманої продукції в порядку, визначеному Інструкцією № П-7, ТОВ "Скибинці" не викликало, та відповідно, такі акти не складалися; протилежних доказів матеріали справи не містять.

Також суд зазначає, що поставку товару відображено у податкових накладних, які долучено до матеріалів справи. В даному випадку податкові декларації є допустимим доказом того, що ТОВ "Агрозахист Донбас" поставило, а ТОВ "Скибинці" прийняло товар, оскільки було вчинено юридично значимі дії, а саме: зареєстровано податкові накладні; сформувала податковий кредит за господарською операцією з контрагентом, а право на податковий кредит виникає у платника на підставі реального факту проведення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову про розірвання договору поставки від 02.10.2020 № 2021-01 та безпідставність доводів скаржника в частині поставки неякісного товару за договором.

Посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18 від 13.02.2020 у справі № 927/293/19, від 01.07.2021 у справі №916/1068/20, від 12.09.2019 у справі № 910/8922/18, суд не бере до уваги, оскільки обставини у даних справах відрізняються від обставин у даній справі № 902/113/23.

Також суд першої інстанції, посилаючись на ст. ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України та норми Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", із урахуванням характеру спору, складності справи, обсягу наданих позивачу по справі адвокатом послуг, а також розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, дійшов правильного висновку про стягнення із ТОВ "Скибинці" на користь ТОВ "Агрозахист Донбас" 50 000 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши надані суду першої інстанції представником ТОВ "Агрозахист Донбас" докази в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді, дійшов висновку, що заявником, відповідно до вимог ст. 74 ГПК України, доведено та документально обґрунтовано розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі в сумі 50 000 грн. Даний розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд не вбачає підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, оскільки зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді першої інстанції.

Судом не встановлено обставин того, що заявлена представником ТОВ "Агрозахист Донбас" сума витрат не відповідає критеріям необхідності, обґрунтованості та розумності або ж вказані витрати завищені.

Щодо заяви ТОВ "Агрозахист Донбас" про стягнення із ТОВ "Скибинці" 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, то суд зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з чим, відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 4 частин 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи з аналізу вказаних статей суд дійшов висновку про те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд вказує, що 15.09.2022 між адвокатом Колісником Б.О. та ТОВ "Агрозахист Донбас" був укладений договір про надання правової допомоги №15/09, пунктом 3.1 якого визначено, що клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката, що надаються у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (додатках), які є невід`ємною частиною договору.

Додатковою угодою від 01.09.2023 до договору сторонами визначено, що сума (розмір) витрат клієнта на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №902/113/23 складає 30 000 грн, виходячи із погодженого між клієнтом та адвокатом фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги про стягнення заборгованості з ТОВ "Скибинці" за договором поставки № 2021-01 від 02.10.2020 (п. 1 додаткової угоди).

Згідно п. 2 додаткової угоди в рамках супроводження справи та надання правової допомоги, сторони домовились про наступний (невиключний) перелік послуг (робіт): ознайомлення з наявними документами, консультація клієнта; опрацювання нормативної бази, судової практики; підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу, інших необхідних процесуальних документів; підготовка та подання заяв по суті, клопотань тощо; участь в судових засіданнях в суді апеляційної інстанцій; ознайомлення з матеріалами справи в суді; складання необхідних процесуальних документів для захисту прав та інтересів клієнта; інші послуги (роботи), що необхідні для супроводження справи клієнта.

Згідно п. 3 додаткової угоди сторони погодили, що оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту ухвалення судом апеляційної інстанції рішення за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ "Скибинці".

04.09.2023 між ТОВ "Агрозахист Донбас" та адвокатом Колісником Б.О. підписано акт приймання-передачі наданих послуг у справі № 902/113/23. Загальна вартість послуг, наданих адвокатом у даній справі, становить 30 000 грн, на підтвердження чого надано опис наданих послуг у справі та акт приймання-передачі наданих послуг від 04.09.2023 у справі № 902/113/23.

Згідно акту від 04.09.2023 ТОВ "Агрозахист Донбас" адвокатом Колісником Б.О. було надані наступні послуги:

- ознайомлення з апеляційною скаргою ТОВ "Скибинці"; попередня консультація клієнта з приводу апеляційної скарги; підписання додаткової угоди щодо підготовки відзиву на апеляційну скаргу та представництві клієнта в суді апеляційної інстанції, 3 год.;

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Скибинці", 6 год.;

- підготовка зави щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у справі, направлення даної заяви та відзиву на апеляційну скаргу апелянту та до суду, 2 год.;

- участь в судовому засіданні, 1 год.

Разом з тим, суд зазначає, що така послуга згідно акту від 04.09.2023 як "ознайомлення з апеляційною скаргою ТОВ "Скибинці"; попередня консультація клієнта з приводу апеляційної скарги; підписання додаткової угоди щодо підготовки відзиву на апеляційну скаргу та представництві клієнта в суді апеляційної інстанції, 3 год.", поглинається послугою: "підготовка відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Скибинці", 6 год.", а тому вказані витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн не підлягають відшкодуванню за рахунок ТОВ "Скибинці".

А відтак, із урахуванням характеру спору, складності справи, обсягу наданих ТОВ "Агрозахист Донбас" адвокатом Колісником Б.О. послуг, а також розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що витрати по їх оплаті підлягають відшкодуванню за рахунок ТОВ "Скибинці" в розмірі 25 000 грн.

При цьому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ТОВ "Скибинці" про зменшення розмiру заявлених витрат на правничу допомогy до 5 000 грн, оскільки розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 25 000 грн доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.

Колегією суддів апеляційного господарського суду не встановлено обставин того, що розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 25 000 грн, не відповідає критеріям необхідності, обґрунтованості та розумності або ж вказаний розмір завищений.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин у справі.

Суд зазначає, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 09.06.2023 № 902/113/23 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скибинці" - без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги на рішення суду покладається на апелянта відповідно до норм ст. ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скибинці" на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.06.2023 у справі № 902/113/23 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Скибинці" (с. Скибинці, Погребищенський р-н., Вінницька обл., 22234, ідент. код 34335005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (вул. Машинобудівників, 4В, смт. Чабани, Фастівський р-н., Київська обл., 08162, ідент. код 30048570) 25 000 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. Доручити видачу судового наказу Господарському суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складено 06 листопада 2023

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.