Рішення

від 06.11.2023 по справі 905/550/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.11.2023 Справа №905/550/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРА ПЛЮС»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОМАШНІЙ ХЛІБ»

про стягнення 25107,76грн, а саме, заборгованості за договором купівлі-продажу №25/05/2021 від 25.05.2021 в сумі 21880,00грн, 3%річних в сумі 1193,23грн, пені в сумі 2034,53грн

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

04.05.2023 шляхом направлення органами поштового зв`язку Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОБРА ПЛЮС» (далі - ТОВ «ДОБРА ПЛЮС») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМАШНІЙ ХЛІБ» (далі - ТОВ «ДОМАШНІЙ ХЛІБ») про стягнення 25107,76грн, а саме, заборгованості в сумі 21880,00грн, 3%річних в сумі 1193,23грн, пені в сумі 2034,53грн(у редакції заяви про усунення недоліків позовної заяви).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань в частині оплати за поставлений на підставі договору купівлі-продажу №25/05/2021 від 25.05.2021 товар, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 21880,00грн, що стало підставою для нарахування позивачем 3% річних та пені, які позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку та відшкодувати за його рахунок витрати по оплаті судового збору.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2023 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою від 15.05.2023 Господарський суд Донецької області позовну заяву залишив без руху, встановив ТОВ«ДОБРА ПЛЮС» протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду письмових заяв щодо вірної сукупної ціни заявленого позову, яку він просить стягнути з відповідача; щодо місця знаходження оригіналів документів, копії яких позивач надав суду на підтвердження позовних вимог.

Ухвалою суду від 30.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/550/23, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до частин 5 та 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно п.17 гл.1 розд. ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 п.37 гл.2 розд. ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Норми права наведені у редакції, що діяла на момент направлення судом ухвали про відкриття провадження у справі сторонам.

З огляду на розпорядження №1-р від 30.01.2023 «Про відправку вихідної кореспонденції» рекомендовано суддям та працівникам апарату суду здійснювати відправлення через поштового оператора «Укрпошта» за потребою після вичерпання використання альтернативних способів повідомлення сторін та учасників процесу (електронна пошта, телефонограма, факсограма, підсистема «Електронний суд», розміщення відповідних повідомлень на офіційній сторінці суду на веб-порталі «Судова влада України» тощо) та можливістю фактичної доставки поштового відправлення за місцем призначення.

Позивач повідомлений про факт відкриття провадження у справі шляхом направлення копії ухвали суду від 30.05.2023 на офіційну електронну адресу: plusdobra@gmail.com, яка наведена у тексті позовної заяви як засіб зв`язку з останнім. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, що міститься в матеріалах справи, ухвала вручена 31.05.2023.

Відповідач повідомлений про факт відкриття провадження у справі шляхом направлення копії ухвали суду від 30.05.2023 на офіційну юридичну адресу: вул. Лізи Чайкіної, б. 56, Дружківка, Донецька область, 84207. Згідно з рекомендованим повідомленням, що міститься в матеріалах справи, ухвала вручена відповідачу 13.06.2023. Також останньому ухвала від 30.05.2023 направлялась на електронну адресу domashniy.hlib@ukr.net, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, що міститься в матеріалах справи, ухвала вручена 31.05.2023.

За змістом ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін до суду не надходило.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об?єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України N 451/2023 від 26.07.2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України N 3275-IX від 27.07.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 строком на 90 діб.

Розпорядженням суду № 6-р від 25.05.2023 продовжено особливий режим роботи Господарського суду Донецької області в умовах воєнного стану з урахуванням Рішення зборів суддів від 13.06.2022р. №1, а саме: суддям та працівникам апарату суду виконання посадових обов`язків в змішаному режимі (дистанційно в доступному для них місці в межах Україні або в приміщенні суду (за необхідністю та в умовах безпеки), яке дає можливість упродовж робочого часу забезпечувати отримання, оброблення, реєстрацію, відправлення вхідної та вихідної кореспонденції та відправлення правосуддя; зазначено, що приймаючи до уваги наявність загрози життю, здоров`ю учасників судового провадження при перебуванні у приміщенні Господарського суду Донецької області в місті Харкові, учасникам судових засідань рекомендується утриматись від відвідування приміщення суду, свої процесуальні права та обов`язки реалізовувати з використанням альтернативних способів подачі документів та участі в судових засіданнях.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція учасників процесу

ТОВ «ДОБРА ПЛЮС» в обґрунтування заявлених вимог зазначило, що на виконання умов договору купівлі-продажу №25.05.2021 від 25.05.2021 поставив товар на загальну суму 65 880,00грн, що підтверджується видатковими накладними №82 від 11.06.2021 на суму 32 940,00грн; №89 від 24.06.2021 на суму 32 940,00 та рахунками-фактурами, однак у порушенням строку визначеному у п.3.1 договору відповідачем сплачено борг лише частково. Позивач звертався до відповідача з претензіями, однак відповідь не отримана, заборгованість в сумі 21880,00грн не сплачена, що стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права.

На підтвердження зазначених обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №25.05.2021 від 25 травня 2021; видаткових накладних№82 від 11.06.2021; №89 від 24.06.2021; рахунків-фактур №82 від 11.06.2021; №90 від 24.06.2021; виписок з банківського рахунку від 01.11.2021, 22.12.2021, 10.12.2021; претензії від 22.11.2021, претензії від 02.02.2022, поштових повідомленнь про відправлення претензій; виписки з ЄДРПОУ ТОВ «ДОБРА ПЛЮС».

Заявлені вимоги позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті ст.ст. 526, 530, 546, 549, 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 193, 199 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.ст. 12, 13, 15, 54, 55, 56, 57 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.05.2023 відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов та доказів, на яких ґрунтуються його заперечення протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому цієї ухвали; попереджено відповідача, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ТОВ «ДОМАШНІЙ ХЛІБ» відзив на позовну заяву під час розгляду справи не надало, заяв в порядку статті 119 ГПК України про поновлення чи продовження процесуальних строків, зокрема, строку на подання відзиву на позовну заяву, від останнього не надходило, про факт відповідного судового провадження відповідач повідомлений у спосіб, який передбачений процесуальним законодавством, зокрема, ухвала суду направлялась як на юридичну адресу відповідача, так і на офіційну електронну пошту відповідача, що зазначені у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Виклад обставин справи, встановлених судом

25.05.2021 між ТОВ «ДОБРА ПЛЮС» (Продавець) та ТОВ «ДОМАШНІЙ ХЛІБ» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №25/05/2021, згідно п.п. 1.1.,1.2. якого у відповідності до умов даного договору, Продавець бере на себе обов`язки продавати, а Покупець приймати та сплачувати товари (харчові добавки та спеції до харчової промисловості), далі поіменовані «Товар», у кількості, асортименті та цінам, вказаним в видаткових накладних або товаро-транспортних накладних, які є невід`ємними частинами договору. Загальна вартість договору складається з сумарної вартості всіх поставок, вказаних у відповідних видаткових накладних.

Договір набуває чинності з дати укладання та діє до 31.12.2021. Договір автоматично пролонгується на наступний календарний рік. Кількість пролонгацій не обмежена. (п.п.7.1-7.2. договору). У випадку, якщо на момент закінчення строку дії договору у Покупця залишаються невиконаними зобов`язання, що вказані у цьому договорі, чинність договору лише у відношенні таких зобов`язань, що забезпечують їх виконання та відшкодування збитків автоматично продовжуються для їх виконання.(п.7.5 договору).

У розділі 2 договору сторони передбачили асортимент, кількість та ціну товару.

Так, за п.2.1 останнього асортимент, кількість та ціна товару визначаються за взаємним погодженням сторін та вказуються в накладних (видаткових, товаро-транспортних, або інших), оформлених на передачу продавцем товару покупцю. Накладні окрім функцій накладних, виконують роль специфікацій до договору. Прийняття товару Покупцем підтверджує згоду сторін з указаним у накладних асортиментом, кількістю та ціною, проданого йому продавцем товару (п.2.2 договору).

За умовами п. 2.3 ціни на товар встановлюються згідно прайс-листа Продавця. В разі зміни цін, продавець за 14 календарних днів попереджає Покупця шляхом надання прайс-листа з новими цінами.

Передача товару здійснюється на підставі наданої Покупцем заявки, в якій він указує Продавцю асортимент та кількість товару в партії, яку він бажає одержати, та день на який надається заявка (п.4.2 договору).

Як передбачено сторонами у п. 2.4 договору, право власності на товар та всі ризики по товару, в тому числі ризики загибелі, втрати, розкрадання, пошкодження, зіпсування та інші, переходять до Покупця в момент передачі йому товару та підписання відповідної накладної, яка підтверджує передачу Продавцем товару Покупцю.

За положеннями п. 4.5 договору приймання товару по кількості та якості відбувається на складі Продавця або на складі Покупця при доставці його транспортом Продавця відповідно Інструкцій про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення по кількості та якості, затверджених Постановою Держарбітража при PM СРСР № П-6 та П-7 1965,1966 рр., з послідуючими змінами та доповненнями, а також по кількості - згідно транспортних документів на передачу товару, по якості - згідно документам про якість.

Якість товару, як визначено у п.4.6 договору, повинна відповідати стандартам та технічним умовам. До товару Продавець зобов`язується надавати копію документу, що посвідчує його якість (якісне посвідчення або сертифікат відповідності, у разі, якщо його необхідність передбачена чинним законодавством України. Після прийняття товару претензії щодо якості та кількості товару не приймаються (п.4.7 договору).

Згідно з положеннями розділу 3 договору, товар, що постачається Покупцю на умовах даного договору, підлягає оплаті на наступних умовах та у наступні строки: перша відправка по передоплаті, а надалі з відстроченням платежу не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару від Продавця (п.3.1). Усі розрахунки між сторонами по даному договору проводяться виключно в національній валюті України - гривні (п.3.2). Оплата товару здійснюється Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п.3.3.).

Як вбачається з п.5.2. договору купівлі-продажу, за кожен день просрочки оплати товару, згідно п.3.1. договору, Покупець окрім відшкодування збитків, зобов`язується сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період просрочки, розрахованої за кожен день просрочення платежу та нарахованої на суму заборгованості.

Позивачем передано відповідачу товар на підставі видаткової накладної №82 від 11.06.2021 на суму 32940,00грн, видаткової накладної №89 від 24.06.2021 - на суму 32940,00грн. Сукупна вартість поставленого товару складає 65880,00грн.

У тексті видаткових накладних вказано, що передача товару здійснювалась на підставі вказаного договору та наданих Покупцем заявок щодо асортименту та кількості товару, що передбачені умовами п.п.4.2 договору, №82 та №90 відповідно.

Позивачем виставлені рахунки №82 від 11.06.2021, №89 від 24.06.2021 на відповідні суми. Рахунки містять посилання на вказаний договір.

Як вбачається з даних виписки з рахунку позивача у АТ «Кредобанк» ТОВ «ДОМАШНІЙ ХЛІБ» сплатило 01.11.2021 - 10000,00грн, 10.12.2021 - 5000,00грн, 22.12.2021 - 3000,00грн. В графі «призначення платежу» відповідачем зазначено: « 43/за засіб від плісняви згідно договору №25.05.2021 від 25.05.2021».

Позивач у тексті позовної заяви наводить таблицю, в якій зазначає, що сума, яку оплатив відповідач була зарахована наступним чином: 6940,00грн як залишок заборгованості за накладною №82 від 11.06.2021, решту коштів у рахунок погашення заборгованості за накладною №89 від 24.06.2021 послідовно.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати отриманого товару, позивач звернувся до нього з претензіями №2/18 від 22.11.2021, №2/02 від 02.02.2022, докази направлення яких містяться у матеріалах справи. Вказані претензії залишені відповідачем без відповіді.

Докази оплати суми 21880,00грн відповідачем суду не надані.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу, нарахованих пені та 3% річних у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань з оплати товару.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, дослідивши надані в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, зважаючи на таке.

За змістом частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 ГК України, яка кореспондується з положеннями статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Дослідивши зміст договору, суд вважає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Договір укладений у письмовій формі, підписаний представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств, не є розірваним, на час розгляду справи у судовому порядку недійсним не визнавався.

Зі змісту правочину вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо предмету договору, об`ємів поставки товару, а також ціною та строками виконання зобов`язань.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом(ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (стаття 662 ЦК України).

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

На підставі представлених первісних документів, які складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та засвідчують встановлений факт здійснення господарських операції та договірних відносин - видаткових накладних, судом встановлено, що на виконання умов договору поставки - купівлі-продажу №25/05/2021 від 25.05.2021 ТОВ «ДОМАШНІЙ ХЛІБ» отримало від ТОВ «ДОБРА ПЛЮС» товар на загальну суму 65 880,00грн.

Зокрема, видаткові накладні містять підпис особи, яка приняла товар від імені Покупця, що скріплений відтиском печатки підприємства. Дата отримання не зазначена, що свідчить про те, що вона співпадає з датою видаткової накладної. Іншого не доведено.

Таким чином, позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за договором виконав, матеріали справи не містять доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень на момент його фактичної передачі.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За пунктом 3.1 договору Покупець взяв на себе наступні зобов`язання з оплати товару - перша відправка по передоплаті, а надалі з відстроченням платежу не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару від Продавця.

За текстом позовної заяви не зазначено, що поставка товару була першою, тому суд виходить з того, що за вказаними видатковими накладними оплата повинна бути здійснена не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару від Продавця.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Таким чином, з огляду на дати отримання товару Покупцем від Продавця, які зазначені у видаткових накладних, судом встановлені наступні строки оплати:

- за накладною №82 від 11.06.2021 - до 25.05.2021 включно;

- за накладною №89 від 24.06.2021 - до 08.07.2021 включно.

Суд дійшов висновку, що строк виконання зобов`язання з оплати отриманого товару настав.

Відповідач здійснив оплату у сукупній сумі 18000,00грн, яка зарахована позивачем як залишок заборгованості за накладною №82 від 11.06.2021 та частково за накладною №89 від 24.06.2021. Позивач самостійно визначив порядок зарахування, оскільки в графі «призначення платежу» відповідач не зазначав конкретні накладні, за якими сплачує заборгованість, вказуючи виключно посилання та товар та договір, на підставі якого здійснює оплату. Заперечень стосовно порядку зарахування відповідачем не висловлено.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належних доказів оплати вартості поставленого товару в сумі 21 880,00грн відповідач суду не надав.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 21 880,00грн за видатковою накладною №89 від 24.06.2021.

За таких обставин, виходячи з того, що позовні вимоги доведені позивачем та обґрунтовані матеріалами справи, враховуючи, що відповідач заперечень проти позову не надав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 21880,00грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також внаслідок порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 2 034,53грн за період з 09.07.2021 по 02.02.2022.

Приписами частини першої статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як визначено нормою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231 ГК України).

Статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі змісту пункту п.5.2. договору вбачається, що сторонами узгоджено - за кожен день просрочки оплати товару, згідно п.3.1. договору, Покупець окрім відшкодування збитків, зобов`язується сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період просрочки, розрахованої за кожен день просрочення платежу та нарахованої на суму заборгованості.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

02.04.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)», ухвалений Верховною Радою України 30.03.2020.

Зазначеним Законом розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України доповнено п.7 такого змісту: « 7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Закон набрав чинності з 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. N 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. N 1236» продовжено на всій території України дію карантину пов`язаного з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до 30.06.2023.

Таким чином, на період дії карантину шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій, який встановлено ч.6 ст.232 ГК України, продовжено до закінчення такого періоду, відповідно позивач мав право на нарахування пені за визначений ним період.

Факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання встановлений судом, відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов`язання передбачена договором, період визначено вірно, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.

З огляду на вимоги ст. 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд вказує, що позивач припустився при здійсненні розрахунку арифметичної помилки.

Здійснивши за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА: ЗАКОН розрахунок пені на заборгованість в розмірі 21 880,00 грн за період з 09.07.2021 по 02.02.2022, суд встановив, що сума пені, яка належить до стягнення складає 2 132,25грн.

Суд вказує, що у відповідності до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню, за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Таким чином, строк позовної давності за вимогами про стягнення пені перебіг відповідно починаю чи з 09.07.2022 по 02.02.2023, фактично позивач звернувся до суду 04.05.2023, тобто поза межами вказаного строку.

Одночасно позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.(ч.3,ч.4 ст. 267 ЦК України).

Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Отже, без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Оскільки відповідач не звертався до суду з заявою про застосування строку позовної давності у спірних правовідносинах, підстави для відмови у позові внаслідок пропуску такого строку у суду відсутні.

Враховуючи, що згідно ст. 237 ГПК України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі в сумі 2 034,53грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1193,23грн.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі порушення боржником виконання грошового зобов`язання у нього в силу закону за вимогою кредитора виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Враховуючи положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з розрахунку, який наведений к позовній заяві, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сукупній сумі 1 193,23грн, що нараховані наступним чином: на заборгованість в розмірі 32940,00грн за період з 09.07.2021 по 21.11.2021, на заборгованість в сумі 29 880,00грн за період з 02.11.2021 по 10.12.2021; на заборгованість в сумі 24 880,00 грн за період з 10.12.2021 по 22.12.2021; на заборгованість в сумі 21880,00грн за період з 23.12.2021 по 22.02.2023.

Суд дійшов висновку, що у розрахунку у першому періоді здійснено описку - помилково зазначено 21.11.2021, оскільки наступна дата, з якої починається розрахунок - 02.11.2021.

Здійснивши за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН розрахунок 3%річних виходячи з визначених позивачем періодів (з урахування встановленої описки) та сум, суд дійшов висновку, що сума нарахувань складає 1204,32грн.

Керуючись умовами ст. 237 ГПК України суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі в сумі 1193,23грн.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, прийшов до висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір стягується з відповідача на користь позивача в сумі 2684,00грн.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 185, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРА ПЛЮС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМАШНІЙ ХЛІБ» про стягнення 25107,76грн, а саме, заборгованості в сумі 21880,00грн, 3% річних в сумі 1193,23грн, пені в сумі 2034,53грн задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМАШНІЙ ХЛІБ» (адреса місцезнаходження: 84206, Донецька область, місто Дружківка, вулиця Чайкіної Л., буд. 56, ідентифікаційний код 44265689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРА ПЛЮС» (адреса місцезнаходження: 01001, місто Київ, вул. Володимирська, будинок 7, офіс 1, ідентифікаційний код 42608591) заборгованість в сумі 21880,00грн, 3%річних в сумі 1193,23грн, пеню в сумі 2034,53грн, судовий збір у розмірі 2684,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 06.11.2023.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова