Рішення

від 06.11.2023 по справі 910/11164/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2023Справа №910/11164/23

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаконт"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 681 292,30 грн,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діаконт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 681 292,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Діаконт" стверджує, що на виконання своїх зобов`язань за Договором на постачання товару №53-123-01-21-06808 від 15.03.2021 поставило Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" згідно видаткової накладної №27 від 29.06.2021 товар вартістю 481 260,00 грн, в той час відповідачем не було оплачено поставлений товар, у зв`язку з чим у останнього виник борг у вказаній сумі.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором на постачання товару №53-123-01-21-06808 від 15.03.2021, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діаконт" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 3% річних у розмірі 26 739,60 грн та інфляційних втрат у розмірі 173 292,70 грн, нарахованих за період з 03.09.2021 по 10.07.2023.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Діаконт" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести судові витрати, пов`язані із розглядом справи, на оплату судового збору у розмірі 10 219,38 грн та на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 відкрито провадження у справі №910/11164/23; визнано її малозначною та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

09.08.2023 засобами електронного зв`язку від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що втрата Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, покладення на відповідача в умовах воєнного положення додаткового фінансового тягаря у вигляді спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які перешкодили відповідачу своєчасно виконати свої зобов`язання. Відповідач стверджує, що стягнення з нього відсотків річних, може підірвати можливості виконання стратегічним підприємством своїх пріоритетних для безпеки держави завдань - підтримання безпечної експлуатації атомних енергоблоків та виконання соціально важливої державної місії, а саме забезпечення доступності електричної енергії для споживачів. На переконання ДП "НАЕК "Енергоатом", наявні об`єктивні обставини, які мають істотне значення та свідчать про наявність обґрунтованих підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" суми 3% річних.

17.08.2023 засобами електронного зв`язку від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами до 1 000,00 грн, яке обґрунтоване тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Діаконт" не надано належних доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, а саме доказів на підтвердження виконаних послуг, платіжних документів про оплату послуг адвоката, отже понесені витрати про надання правничої допомоги документально не підтвердженні і тому це є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. ДП НАЕК "Енергоатом" вважає, що заявлена позивачем сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності; позивачем не доведено надання зазначених послуг у зазначеній сумі та не надано доказів, які б довели, що його витрати є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін; позивачем не надано належних доказів на підтвердження сплати послуг адвоката (платіжних документів про оплату таких послуг), а отже вони не підлягають стягненню з відповідача.

21.08.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаконт" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат згідно ст. 625 Цивільного кодексу України не є неустойкою в розумінні Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, відтак не може бути зменшеною. Крім того, позивач, посилаючись на практику Верховного Суду України, вказує, що порушення відповідачем умов Договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст. 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Також позивач звертає увагу суду, що відповідачем не було дотримано передбаченого спірним договором порядку повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаконт" про настання для нього форс-мажорних обставин.

28.08.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаконт" надійшли заперечення на клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в яких позивач вказує, що договір про надання правової допомоги наявний в матеріалах справи, в той час як Товариство з обмеженою відповідальністю "Діаконт" вправі подати докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу як під час розгляду справи по суті, так і протягом 5 днів після ухвалення рішення, а тому посилання відповідача на відсутність доказів понесення судових витрат є недоречними. Щодо посилання відповідача на неспівмірність понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, то Товариство з обмеженою відповідальністю "Діаконт" вказує, що це є непідтвердженими суб`єктивними міркуваннями Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

01.09.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаконт" надійшла заява про відшкодування витрат на правову допомогу, в якій позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив у встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 строк не скористався, а тому суд приходить до висновку про можливість розглянути справу по суті за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

15.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діаконт" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) було укладено Договір на постачання товару №53-123-01-21-06808 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - код CPV 32320000-2 по ДК 021:2015 - Телевізійне й аудіовізуальне обладнання (Запасні частини до системи телевізійної спеціальної), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації №1 (Додаток до Договору №1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2020 року.

Загальна вартість товару є твердою та складає 481 260,00 грн з ПДВ (п. 2.1 Договору).

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації №1 (Додаток до Договору №1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Згідно п. 3.1 Договору постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 10.08.2021, на умовах DDP, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП "Складське господарство", відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2010.

У пункті 3.2 Договору сторонами погоджено, що з товаром постачальник надає покупцю:

- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно УКТ ЗЕД по-позиційно;

- електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про довірчі послуги" у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;

- документ, що підтверджує якість товару.

Датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (п. 3.3 Договору).

Відповідно п. 13.1 Договору останній вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2022 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання. Продовження строку дії договору можливе до його закінчення шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Закінчення терміну дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього договору та виконання діючих зобов`язань за договором (п. 13.2 Договору).

Як вбачається із складеної сторонами Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору), сторонами було погоджено постачання кабелю стикувального КС-100М у кількості 1 шт. та кілець ущільнювальних 040-043-19-2 у кількості 19 шт.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаконт" про невиконання Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" своїх зобов`язань з оплати поставленого за Договором товару, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача боргу у розмірі 454 459,20 грн, а також 3% річних та інфляційних втрат.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за Договором з постачання товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Діаконт" було долучено до позовної заяви видаткову накладну №27 від 29.06.2021 на суму 281 260,00 грн та товарно-транспортну накладну №Р27 від 29.06.20021

Видаткова накладна №27 від 29.06.2021 містить відомості про постачальника (Товариство з обмеженою відповідальністю "Діаконт"), покупця (ВП "Южно-Українська АЕС ДП "НАЕК "Енергоатом") та одержувача (Южноукраїнське відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом"), містить посилання на реквізити Договору, в ній зазначено номенклатуру, кількість та вартість товару, що постачається.

При цьому, дана накладна підписана представниками сторін та скріплена печаткою позивача. Зокрема, у видатковій накладній №27 від 29.06.2021 від імені відповідача міститься підпис комірника Андрусенко Є.М.

Відповідач у своєму відзиві жодним чином не заперечує факт постачання товару за Договором.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що підписаною представниками та скріпленою печаткою позивача видатковою накладною №27 від 29.06.2021 підтверджується постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Діаконт" Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" товару вартістю 481 260,00 грн.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації №1 (Додаток до Договору №1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

У пункті 3.2 Договору сторонами погоджено, що з товаром постачальник надає покупцю:

- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно УКТ ЗЕД по-позиційно;

- електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про довірчі послуги" у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;

- документ, що підтверджує якість товару.

Датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (п. 3.3 Договору).

За приписами ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Статтею 213 Цивільного кодексу України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Приймаючи до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, суд приходить до висновку, що з аналізу умов пунктів 2.2, 3.2, 6.1 Договору вбачається, що відповідач має здійснити розрахунок за поставлений товар протягом 45 календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та надання передбаченого п. 3.2 Договору документів, зокрема, електронної податкової накладної.

Використання сторонами у пункті 2.2 Договору сполучника "та" свідчить, що саме з дати настання всіх передбачених даним пунктом умов починає свій перебіг строк на оплату товару.

Згідно податкової накладної №4 від 29.06.2021 та квитанції про реєстрацію даної податкової накладної в ЄРПН від 14.07.2021, Товариством з обмеженою відповідальністю "Діаконт" своєчасно зареєстровано податкове зобов`язання по поставці товару Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за видатковою накладною №27 від 29.06.2021 вартістю 481 260,00 грн (ПДВ - 80 210,00 грн).

Відповідач у своєму відзиві жодним чином не заперечує факт надання позивачем передбачених п. 3.2 Договору документів.

Частиною 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, враховуючи, що товар підлягав оплаті протягом 45 робочих днів з дати підписання видаткової накладної №4 від 29.06.2021 та реєстрації податкової накладної на відповідну партію товару (яка була зареєстрована 14.07.2021), то поставлений за спірною видатковою накладною товар підлягав оплаті до 16.09.2021 включно.

Суд не погоджується із твердженнями позивача про те, що відповідач мав оплатити товар протягом 45 робочих днів з дати поставки товару - з 30.06.2021 (дата прийняття відповідачем товару у відповідності до п. 6.1 Договору), оскільки сторонами чітко у п. 2.2 Договору передбачено, що за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання та виконання постачальником умов п. 3.2 цього договору, яким у свою чергу передбачається надання постачальником зареєстрованої електронної податкової накладної.

Таким чином, виходячи із принципу свободи договору згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони спору у пунктах 2.2, 3.2 Договору пов`язали початок перебігу строку виконання відповідачем (покупцем) зобов`язання з оплати товару з днем отримання покупцем документів на товар, зокрема зареєстрованої податкової накладної.

Зважаючи, що податкова накладна №4 від 29.06.2021 була зареєстрована 14.07.2021, що підтверджується відповідною квитанцією про реєстрацію даної податкової накладної в ЄРПН, то відповідно постачальник не міг до 14.07.2021 виконати свій обов`язок, передбачений п. 3.2 Договору, в частині надання покупцю зареєстрованої в ЄРПН електронної податкової накладної.

Отже, враховуючи, що відповідачем не заперечувався факт передання разом із товаром інших передбачених п. 3.2 Договору документів пізніше ніж була зареєстрована в ЄРПН податкова накладна №4 від 29.06.2021, то відповідно з дати реєстрації цієї податкової накладної починає свій перебіг строк на оплату товару.

Подібних висновків дійшла Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суд у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовувались такі твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаконт", що Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" не оплачено поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Діаконт" за видатковою накладною №27 від 29.06.2021 товар.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів сплати Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" Товариству з обмеженою відповідальністю "Діаконт" коштів у розмірі 481 260,00 грн станом на дату розгляду даної справи відповідачем суду не надано.

З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати поставленого позивачем згідно Договору товару та станом на дату розгляду даної справи у Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" наявний перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Діаконт" борг у розмірі 481 260,00 грн.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати поставленого позивачем згідно Договору товару, у зв`язку з чим вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаконт" про стягнення боргу у розмірі 481 260,00 грн підлягає задоволенню.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діаконт" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 3% річних у розмірі 26 739,60 грн та інфляційних втрат у розмірі 173 292,70 грн, нарахованих за період з 03.09.2021 по 10.07.2023.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язань, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" вказує, що порушення зобов`язань перед позивачем відбулось не з його вини, а з незалежних від нього обставин. А саме внаслідок втрати Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, покладення на відповідача в умовах воєнного положення додаткового фінансового тягаря у вигляді спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської), що є надзвичайними обставинами, які перешкодили відповідачу своєчасно виконати свої зобов`язання, тому просить суд зменшити нараховані йому 3% річних.

Щодо вказаних доводів, то суд враховує, що строк виконання відповідачем зобов`язань за Договором з оплати товару настав 16.09.2021, тобто більш як за півроку до початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України.

Окрім того, повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, та зумовлені цими діями наслідки, є обставиною, яка за умови доведення неможливості виконання учасником цивільних правовідносин своїх договірних зобов`язань, може бути кваліфікована судом як форс-мажор та бути підставою для звільнення такої особи від відповідальності за порушення такого зобов`язання.

Наприклад, зумовленими військовою агресією обставинами, які унеможливлюють виконання грошових зобов`язань, можуть слугувати непрацюючі банки (в тому числі внаслідок хакерської атаки), встановлення урядом обмежень щодо переказу коштів (їх обсягу) тощо.

Водночас, відповідачем не наведено будь-яких обставин, які б перешкоджали йому оплатити поставлений за Договором товар.

Окрім того, суд звертає увагу позивача, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, а також у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №910/9723/22, від 17.10.2023 у справі №910/19817/21, від 19.10.2023 у справі №910/962/22, тобто є усталеною правовою позицією касаційного суду.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

В свою чергу, заперечуючи проти позову, відповідач просив суд зменшити 3% річних, врахувавши відсутність його вини у несвоєчасному виконанні зобов`язань за договором, скрутне фінансово-економічне становище та стратегічне значення у виробництві електроенергії для потреб населення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, яке пов`язане з наявністю виняткових обставин, вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Відповідних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/471/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині другій статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

При цьому, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/471/18, а саме встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості, в той час як у даній справі №910/11164/23 відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3% та не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних.

Отже, відповідач розуміючи специфіку законодавчого регулювання на ринку електричної енергії та наявні в нього проблеми щодо розрахунків зі своїми контрагентами, не був позбавлений можливості погодити з позивачем у договорі поставки більш тривалі строки оплати за товар.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 910/4094/21.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон", з врахуванням встановленої судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань - з 17.09.2021, та визначеної позивачем дати, до якої підлягає нарахування - до 10.07.2023, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 3% річних у розмірі 26 185,82 грн та інфляційних втрат у розмірі 170 705,23 грн.

В іншій частині заявлені до стягнення 3% річні та інфляційні втрати розраховані невірно, оскільки позивачем невірно визначено дату, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаконт" підлягають частковому задоволенню, а з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" підлягають стягненню борг у розмірі 481 260,00 грн, 3% річних у розмірі 26 185,82 грн та інфляційні втрати у розмірі 170 705,23 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з огляду на часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача у якості судових витрат витрати на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У змісті позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Діаконт" викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 30 000,00 грн.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаконт" в межах справи №910/11164/23 здійснювалось адвокатом Копусь Андрієм Анатолійовичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3585/10 від 21.02.2008) на підставі Договору про надання правової допомоги №ЮФКМ/108/2023 від 13.06.2023 та ордеру серії АІ №1422920 від 10.07.2023.

Згідно Договору про надання правової допомоги №ЮФКМ/108/2023 від 13.06.2023 (надалі - Договір №ЮФКМ/108/2023), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діаконт" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Копусь і Муляр" (адвокатське об`єднання) клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати представництво клієнта в Господарському суді міста Києва у справі з розгляду спору між клієнтом та ДП "НАЕК "Енергоатом" щодо стягнення з останнього суми основного боргу, трьох відсотків річних, інфляційних втрат за порушення строків оплати за договором на постачання товару від 15.03.2021 №53-123-01-21-06808, укладеного між клієнтом та ДП "НАЕК "Енергоатом", з повним обсягом прав та повноважень передбачених відповідно до договору (п. 1.1 Договору №ЮФКМ/108/2023).

Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати представництво клієнта на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги (юридичних послуг) та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (п. 1.2. Договору №ЮФКМ/108/2023).

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 25.08.2023 Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Копусь і Муляр" надано, а клієнтом прийнято надані послуги згідно з Договором №ЮФКМ/108/2023 - представництво клієнта в Господарському суді міста Києва під час розгляду господарського спору з ДП "НАЕК "Енергоатом", а саме:

- консультація клієнта та дослідження документів щодо спору;

- розробка правової позиції та стратегії захисту прав клієнта в сулі першої інстанції;

- підготовка та направлення позовної заяви до Господарського суду м. Києва від 10.07.2023 №1/ЮФКМ/108/2023;

- складання та подання відповіді па відзив від 21.08.2023 №2/ЮКМ/108/2023;

- складання та направлення заперечень на клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу від 24.08.2023 №3/ЮКМ/108/2023.

Вказаний акт підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками.

Загальна вартість юридичних послуг (гонорар) є фіксованою та становить 30 000,00 грн, без ПДВ (п. 4.1 Договору №ЮФКМ/108/2023).

У пункті 4.2 Договору №ЮФКМ/108/2023 передбачено, що оплата юридичних послуг (гонорару) здійснюється клієнтом в наступному порядку:

- авансовий платіж в розмірі 15 000 грн, без ПДВ клієнт сплачує адвокатському об`єднанню протягом 5 робочих днів з дати укладення даного договору;

- оплата в розмірі 15 000 грн без ПДВ клієнт сплачує адвокатському об`єднанню протягом 10 робочих днів з дати прийняття до провадження справи Господарським судом міста Києва.

Разом з виставленим рахунком сторони укладають відповідний акт приймання-передачі наданих послуг. Послуги вважаються прийнятими клієнтом після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (п. 4.7 Договору №ЮФКМ/108/2023).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

У своєму клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" вказувало, що заявлена позивачем сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності; позивачем не доведено надання зазначених послуг у зазначеній сумі та не надано доказів, які б довели, що його витрати є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін; позивачем не надано належних доказів на підтвердження сплати послуг адвоката (платіжних документів про оплату таких послуг), а отже вони не підлягають стягненню з відповідача.

Водночас випискою по банківському рахунку за період з 13.06.2023 по 30.08.2023 підтверджується сплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Діаконт" Адвокатському об`єднанню "Юридична фірма "Копусь і Муляр" коштів у загальному розмірі 30 000,00 грн (двома платежами 20.06.2023 та 31.07.2023 по 15 000,00 грн).

Однак суд погоджується, з доводами відповідача про неспівмірність заявлених позивачем витрат на послуги адвоката із складністю справи обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт з огляду на наступне.

В ухвалі Господарського суду міста Києва від 17.07.2023 судом було надано оцінку складності справи №910/11164/23 з урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування, які вказували на незначну складність даної справи, внаслідок чого було визнано її малозначною та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Варто відзначити, що обсяг доказів, необхідних для вирішення даного спору, також був незначним - складні сторонами Договір та Специфікація, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, податкова накладна та квитанція про реєстрацію податкової накладної, відтак їх вивчення та аналіз, а також формування правової позиції не повинно було зайняти багато часу. Тим більше, враховуючи, що спори про стягнення боргу за поставлений товар є чи не найпростішою категорією справ у господарському судочинстві.

Всі ці документи були підписані представниками відповідача та відповідач у відзиві не заперечував обґрунтованість вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу.

Також з огляду на спірні правовідносини вбачається, що здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних втрат (один період, одна сума) також було нескладним та не потребувало витрати значного часу адвокатом, тим більше досвід роботи якого у сфері надання професійної правничої допомоги складає більше 14 років.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 30 000,00 грн не відповідають критеріям розумності, співмірності, з огляду на нескладність справи, яка, зокрема, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, тобто є незначної складності та суть спору в даній справі зводилась до стягнення боргу, наявність якого не заперечувалась відповідачем, у зв`язку з чим суд, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача відшкодування витрат позивача на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаконт" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діаконт" (08170, Київська обл., Фастівський р-н, село Віта-Поштова, вул. Набережна, буд. 33; ідентифікаційний код 33870520) борг у розмірі 481 260 (чотириста вісімдесят одну тисячу двісті шістдесят) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 26 185 (двадцять шість тисяч сто вісімдесят п`ять) грн 82 коп., інфляційні втрати у розмірі 170 705 (сто сімдесят тисяч сімсот п`ять) грн 54 коп., судовий збір у розмірі 10 172 (десять тисяч сто сімдесят дві) грн 27 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 06.11.2023.

Суддя Р.В. Бойко