Постанова

від 07.02.2024 по справі 910/11164/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2024 р. Справа№ 910/11164/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання Михайленко С.О.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаконт»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023

(повний текст рішення складено 06.11.2023)

у справі № 910/11164/23 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаконт»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 681 292,30 грн

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діаконт» (далі - позивач, ТОВ «Діаконт») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - відповідач, ДП «НАЕК «Енергоатом») про стягнення 681 292,30 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання зобов`язань за Договором на постачання товару №53-123-01-21-06808 від 15.03.2021 ТОВ «Діаконт» поставило ДП «НАЕК «Енергоатом» товар вартістю 481 260,00 грн. Однак, відповідач не виконав свій обов`язок зі сплати поставленого товару, у зв`язку з чим у останнього виник борг у вказаній сумі.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором на постачання товару №53-123-01-21-06808 від 15.03.2021 позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 26 739,60 грн та інфляційних втрат у розмірі 173 292,70 грн, за період з 03.09.2021 по 10.07.2023.

У відзиві на позовну заяву відповідач висловився проти задоволення позову, вказуючи на втрату ДП «НАЕК «Енергоатом» значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, покладення на відповідача в умовах воєнного положення додаткового фінансового тягаря у вигляді спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які перешкодили відповідачу своєчасно виконати свої зобов`язання. Відповідач стверджував, що стягнення з нього відсотків річних може підірвати можливості виконання стратегічним підприємством своїх пріоритетних для безпеки держави завдань - підтримання безпечної експлуатації атомних енергоблоків та виконання соціально важливої державної місії, а саме: забезпечення доступності електричної енергії для споживачів. На переконання ДП «НАЕК «Енергоатом», наявні об`єктивні обставини, які мають істотне значення та свідчать про наявність обґрунтованих підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» суми 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі № 910/11164/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «Діаконт» борг у розмірі 481 260,00 грн, 3% річних у розмірі 26 185,82 грн, інфляційні втрати у розмірі 170 705,54 грн, судовий збір у розмірі 10 172,27 грн та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язань, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не вірно встановив початок прострочення відповідачем грошового зобов`язання, у зв`язку з чим здійснив нарахування інфляційний втрат та 3% річних в межах того строку,який визнав правильним.

Також приймаючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 30 000,00 грн не відповідають критеріям розумності, співмірності, з огляду на нескладність справи, яка, зокрема, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, тобто є незначної складності та суть спору в даній справі зводилась до стягнення боргу, наявність якого не заперечувалась відповідачем.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ДП «НАЕК «Енергоатом», через систему «Електронний суд», 23.11.2023 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/11164/23 частково та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Діаконт» до ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ПАЕС в частині стягнення 3% річних в розмірі 26 185,82 грн залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за нез`ясування обставин, що мають значення для справи, за неправильного застосування норм матеріального права та неправильного встановлення обставин справи.

Скаржник наголошує на відсутності своєї вини у несвоєчасній оплаті наданих послуг, у зв`язку з виникненням надзвичайних обставин, зокрема, втратою значної частини виробничих потужностей під час широкомасштабної агресії, пріоритетністю забезпечення фінансування апелянтом заходів підтримання безпеки атомних станцій, виконання апелянтом спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу.

Також апелянт зазначає, що стягнення з нього відсотків річних може підірвати можливості виконання стратегічним підприємством своїх пріоритетних для безпеки держави завдань - підтримання безпечної експлуатації атомних енергоблоків та виконання соціально важливої державної місії, а саме забезпечення доступності електричної енергії для споживачів.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2023 матеріали апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі № 910/11164/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11164/23.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діаконт», через систему «Електронний суд», 27.11.2023 також звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині часткової відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Діаконт» та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

ТОВ «Діаконт», не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду в частині часткової відмови в задоволенні позовних вимог в розрізі перерахунку судом 3% річних та інфляційних втрат, а також зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зазначає, що таке рішення порушує норми процесуального права та та свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права.

На переконання ТОВ «Діаконт», Господарський суд міста Києва прийняв рішення без врахування обставин, на які посилається сторона, здійснив неправильне тлумачення норм чинного законодавства, ігноруючи при цьому фактичні обставини справи.

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 28.11.2023 матеріали апеляційної скарги ТОВ «Діаконт» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у судовій справі № 910/11164/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.

07.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/11164/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11164/23 за апеляційними скаргами ДП «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «Діаконт» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023. Розгляд апеляційних скарг ДП «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «Діаконт» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі № 910/11164/23 об`єднано в одне апеляційне провадження. Повідомлено учасників, що розгляд справи № 910/11164/23 відбудеться 07.02.2024.

03.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду, через систему «Електронний суд», від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення та покласти на нього судові витрати позивача на правову допомогу пов`язані з розглядом апеляційної скарги в розмірі 20 000,00 грн.

06.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду, через систему «Електронний суд», від представника позивача надійшла заява про заміну відповідача правонаступником.

У судове засідання 07.02.2024 з`явився представник позивача. Відповідач своїх уповноважених представників для участі у судовому засіданні не направив.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 «Пономарьов проти України», сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Розглянувши у судовому засіданні 07.02.2024 заяву позивача про залучення до участі у справі правонаступника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення з огляду на таке.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1420, на підставі Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом» від 06.02.2023 року №2896-ІХ, утворено Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 24584661).

Датою державної реєстрації Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є 11.01.2024, що вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, правонаступником майна, всіх прав та обов`язків ДП «НАЕК «Енергоатом» (ідентифікаційний код 24584661), а також відповідачем у даній справі є АТ «НАЕК «Енергоатом» (ідентифікаційний код 24584661).

Заслухавши доводи представника позивача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга АТ «НАЕК «Енергоатом» задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу ТОВ «Діаконт» слід задовольнити повністю, з таких підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

15.03.2021 між ТОВ «Діаконт» (постачальник) та ДП «НАЕК «Енергоатом» (покупець) було укладено Договір на постачання товару №53-123-01-21-06808 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати покупцю, а покупець взяв на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - код CPV 32320000-2 по ДК 021:2015 - Телевізійне й аудіовізуальне обладнання (Запасні частини до системи телевізійної спеціальної), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації №1 (Додаток до Договору №1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2020 року.

Відповідно до п. 2.2 Договору оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації №1 (Додаток до Договору №1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

На виконання Договору постачальником поставлено, а покупцем отримано товар на суму 481 260,00 грн за видатковою накладною №27 від 29.06.2021.

Відповідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, враховуючи положення частини 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, відповідач, у відповідності до п. 2.2 договору, мав здійснити оплату отриманого товару у строк до 01.09.2021 (включно), тож, перебіг прострочення цього зобовязання починається з 02.09.2021.

Відтак, відповідач в силу умов договору зобов`язаний був прийняти та сплатити вартість поставленого товару протягом 45 робочих днів з дати отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Висновок місцевого суду, що з дати реєстрації податкової накладної починає свій перебіг строк на оплату товару, не узгоджується з умовами, на які погодилися сторони у п. 3.3 Договору.

Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача, пов`язаних із наявністю обставин, про які вказує апелянт, і які, на його думку, є підставами для звільнення його від цивільно-правової відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, то колегія суддів критично оцінює ці доводи апелянта, адже вони не мають правового опертя. За законом відсутність у боржника необхідних для виконання зобов`язання грошових кошів не вважається випадком, про що свідчить зміст абзацу другого частини 1 статті 617 ЦК.

У будь-якому разі у країні, в якій існують товарно-грошові відносини, і засобом платежу є грошові кошти, їх відсутність у боржника не може бути підставою для звільнення боржника від відповідальності за невиконання ним грошових зобов`язань.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації за рахунок боржника за неналежне виконання ним зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц.

Перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат та процентів річних, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, колегія суддів встановила, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат становить 173 292,70 грн та процентів річних становить 173 292,70 грн.

Відтак, вказані позовні вимоги належать до задоволення повністю.

Крім того, позивачем оскаржується рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 в частині зменшення відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 3 ст. 221 ГПК України встановлено, що у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження понесених ним судових витрат позивач долучив до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги №ЮФКМ/108/2023 від 13.06.2023, ордер серії АІ №1422920 від 10.07.2023, акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 25.08.2023, виписку по рахунку за період з 13.06.2023 по 30.08.2023 підтверджується сплата Товариством з обмеженою відповідальністю «Діаконт» Адвокатському об`єднанню «Юридична фірма «Копусь і Муляр» коштів у загальному розмірі 30 000,00 грн (20.06.2023 у розмірі 15 000,00 грн та 31.07.2023 у розмірі 15 000,00 грн).

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

13.06.2023 між ТОВ «Діаконт» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр» (адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги №ЮФКМ/108/2023, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати представництво клієнта в Господарському суді міста Києва у справі з розгляду спору між клієнтом та ДП «НАЕК «Енергоатом» щодо стягнення з останнього суми основного боргу, трьох відсотків річних, інфляційних втрат за порушення строків оплати за договором на постачання товару від 15.03.2021 №53-123-01-21-06808, укладеного між клієнтом та ДП «НАЕК «Енергоатом», з повним обсягом прав та повноважень передбачених відповідно до договору (п. 1.1 Договору).

Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати представництво клієнта на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги (юридичних послуг) та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (п. 1.2. Договору №ЮФКМ/108/2023).

Загальна вартість юридичних послуг (гонорар) фіксований та становить 30 000,00 грн, без ПДВ (п. 4.1 Договору).

Колегією суддів встановлено, що позивач послуги правової допомоги за підписаним Актом №1 приймання-передачі наданих послуг від 25.08.2023, згідно якого Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр» надано, а клієнтом прийнято надані послуги згідно з Договором №ЮФКМ/108/2023 - представництво клієнта в Господарському суді міста Києва під час розгляду господарського спору з ДП «НАЕК «Енергоатом», з детальним описом наданих послуг на суму 30000,00 грн оплатив у повному обсязі.

Відповідач, заперечуючи проти заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу, у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги вказував, що заявлена позивачем сума послуг на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та розумності; позивачем не доведено надання зазначених послуг у зазначеній сумі та не надано доказів, які б довели, що його витрати є співмірними з виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову або значенням справи для сторін; позивачем не надано належних доказів на підтвердження сплати послуг адвоката (платіжних документів про оплату таких послуг), а отже вони не підлягають стягненню з відповідача.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру плати за правову допомогу можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, в якій міститься висновок про те, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

На переконання колегії суддів, відповідачем не було наведено переконливих аргументів щодо неспівмірністі заявлених позивачем витрат на послуги адвоката із складністю справи обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відтак, місцевий господарський суд, дійшов помилкового висновку про зменшення витрат, понесених позивачем, у зв`язку із розглядом справи №910/11164/23 до 10 000 грн.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права відповідно до пунктів 2, 3, 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

З огляду на встановлені у справі обставини в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Діаконт» підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 553,78 грн процентів річних, 2 587,16 грн інфляційних втрат, 47,11 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення зазначених позовних вимог. У решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Викладені в апеляційні скарзі доводи АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішень не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Замінити Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 24584661) на правонаступника Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код 24584661).

2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/11164/23 залишити без задоволення.

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаконт» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/11164/23 задовольнити.

4. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 у справі №910/11164/23 скасувати в частині відмови у стягненні 553,78 грн процентів річних, 2 587,16 грн інфляційних втрат, 47,11 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаконт» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаконт» (08170, Київська область, Фастівський район, с. Віта Поштова, вул. Набережна, 33; ідентифікаційний код 33870520)

481 260,00 грн (чотириста вісімдесят одну тисячу двісті шістдесят гривень нуль копійок) основного боргу,

26 739,60 грн (двадцять шість тисяч сімсот тридцять дев`ять гривень шістдесят копійок) процентів річних,

173 292,70 грн (сто сімдесят три тисячі двісті дев`яносто дві гривні сімдесят копійок) інфляційних втрат,

10 219,38 грн (десять тисяч двісті дев`ятнадцять гривень тридцять вісім копійок) судового збору за подання позовної заяви,

30 000,00 грн (тридцять тисяч гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу.».

6. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діаконт» (08170, Київська область, Фастівський район, с. Віта Поштова, вул. Набережна, 33; ідентифікаційний код 33870520)

3 220,80 грн. (три тисячі двісті двадцять гривень вісімдесят копійок) судового збору за подачу апеляційної скарги.

7. Доручити місцевому господарському суду видати накази на виконання даної постанови.

8. Матеріали справи № 910/11164/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.04.2024.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко