Постанова

від 17.10.2023 по справі 344/13892/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/13892/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 жовтня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Кондора Р.Ю. і Мацунича М.В., з участю секретаря Савинець В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Івано-Франківського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» на ухвалу Рахівського районного суду від 07 липня 2023 року (у складі судді Марусяк М.О.) за заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Івано-Франківського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» про видачу дубліката виконавчого листа, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Івано-Франківського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» (надалі Банк) звернувся до суду із цією заявою у червні 2023 р.

Просив видати дублікати виконавчих листів за № 344/13892/19, виданих 25.02.2020 р. Рахівським районним судом Закарпатської області стосовно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 в користь Банку заборгованість за договором про споживчий кредит № 90-0143 від 28.09.2018 р. у розмірі 55185,67 грн. і судового збору в сумі 1921,00 грн.

На обґрунтування вимог заяви вказав, що рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 24.01.2020 р. позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за договором про споживчий кредит № 90-0143 від 28.09.2018 р. у сумі 55185,67 грн. і 1921 грн. витрат по сплаті судового збору.

На виконання указаного рішення суду видано виконавчі листи.

25.03.2020 р. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень № 61626825, № 61626692 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості в розмірі 55185,67 грн. і судового збору в сумі 1921 грн.

15.10.2021 р. указані виконавчі провадження завершено на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

12.06.2023 р. Банком отримано лист про те, що Рахівським ВДВС у Рахівському районі Закарпатської області виконавчі листи по справі № 344/13892/19 були надіслані на адресу стягувачу поштовим листом, можливо втрачено при пересилці.

Однак, стягувач не отримав виконавчі листи і на сьогоднішній день рішення суду не виконане.

Відтак, можна зробити висновок, що оригінали виконавчих листів втрачено при пересилці.

Ухвалою Рахівського районного суду від 07 липня 2023 р. у задоволенні заяви Банку про видачу дубліката виконавчого листа відмовлено.

Банк просить скасувати цю ухвалу та прийняти постанову про задоволення заяви про видачу дублікатів виконавчих листів. Доводить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

-суд дійшов помилкового висновку про те, що Банк звернувся із заявою про видачу дублікату виконавчого листа після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки виконавчі листи пред`явлені до виконання 11.03.2020 р. і повернуті 15.10.2021 р. Отже, строк їх пред`явлення перервано 15.10.2021 р., тому останнім днем їх пред`явлення буде 15.10.2024 р.;

-суд першої інстанції не надав належної оцінки відповіді від 02.06.2023 р. і листам від 03.05.2022 р., із яких випливає, що виконавчі листи по справі № 344/13892/19 відправлено органами державної виконавчої служби стягувачу, однак такі не надійшли до останнього на не отримані ним. Саме вказаний факт свідчить про втрату виконавчих листів по справі № 344/13892/19, виданих 25.02.2020 р.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду на надходило.

Банк у судове засідання, яке відбулося 17 жовтня 2023 р. з`явився, боржник ОСОБА_1 , не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомляла, хоча була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відтак, розгляд справи здійснювався за її відсутності.

Апеляційну скаргу належить задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а вимоги, викладені Банком у заяві, задовольнити, з таких мотивів.

Суд виходив із того, що Банк звернувся із заявою про видачу дублікату виконавчого листа після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заявником не ставиться питання про поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання, отже й правових підстав для видачі дублікатів виконавчих листів у суду немає.

Колегія суддів не може погодитися із таким висновком.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція).

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 17.4 розділу VІІІ Перехідні положення ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV, яка діяла на час видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 24 вказаного Закону передбачає, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання.

Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 4447 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України).

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

Проте, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Відмовляючи у задоволенні заяви Банку, суд першої інстанції виходив із того, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання встановлено до 25 лютого 2023 року, тобто строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив, а Банк у своїй заяві про видачу дубліката виконавчого листа не просить суд поновити такий.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції із огляду на таке.

Як убачається із матеріалів справи, 11 березня 2020 р. Банк звернувся до Рахівського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із заявою про примусове виконання рішення суду (а.с.77,78).

25.03.2020 р. постановою заступника начальника відділу Рахівського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було відкрито виконавче провадження (а.с.79,80).

15.10.2021 р. заступником начальника відділу Рахівського відділу ДВС у Рахівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.86)

Із огляду на це, строк потрібно відраховувати саме з дати винесення постанови про повернення виконавчого документа.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 199/13511/13 (провадження № 61-19069св20).

05 жовтня 2016 року набув чинності новий Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, відповідно до статті 12 якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно з частини п`ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент повернення виконавчого документа) у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент повернення виконавчого документа) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Виходячи з цього, висновки суду першої інстанції про те, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання встановлено до 25.02.2023 року, тобто строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив, є помилковими та прийняті з порушенням норм матеріального права, оскільки строк потрібно відраховувати саме з дати винесення постанови про повернення виконавчого документа, а саме лз 15.10.2021 р., відтак останнім днем для пред`явлення виконавчого документу до стягнення є 15.10.2024 р., а Банк звернувся із заявою про видачу дубліката виконавчого листа засобами поштового зв`язку 20.06.2023 р. (а.с.90), тобто в межах трьохрічного строку для звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа.

При ухваленні оскаржуваного судового рішення про видачу дубліката виконавчого листа фактів пропуску стягувачем строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання встановлено не було. Відтак, відсутні підстави вважати, що заявником пропущено строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання та, відповідно, подання заяви про видачу дублікату виконавчого листа.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази повернення (вручення) органом державної виконавчої служби стягувачу виконавчого документа (виконавчого листа № 344/13892/19). Також відсутні документи, що підтверджують надіслання органом виконавчої служби постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві.

Разом із тим, за правилами частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Із огляду на це, належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 2515/739/2012 (провадження № 61-2884св18), від 22 січня 2020 року у справі № 2-1693/10 провадження № 61-13783св19, від 28 травня 2020 року у справі № 1003/6035/12 (провадження № 61-40193св19).

Проте, в матеріалах справи відсутнє рекомендоване повідомлення про вручення надісланого стягувачу поштового відправлення, а саме постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві з виконавчим листом № 344/13892/19 від 25.02.2020 р., виданого Рахівським районним судом Закарпатської області.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення Рахівського районного суду від 24 січня 2020 р. про стягнення із ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за договором про споживчий кредит № 90-0143 від 28.09.2018 р., в сумі 55185,67 грн. і 1921 грн. витрат по сплаті судового збору, не виконано (доказів протилежного матеріали справи не містять), а виданий судом на підставі цього рішення виконавчий лист ні у стягувача, ні в органі виконавчої служби на виконанні не перебуває.

Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2019 р. у справі № 2-6471/06 (провадження № 61-11034св19).

Із огляду на це суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви Банку.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам закону оскаржене рішення суду першої інстанції не відповідає.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги та відповідно до ст. 376 ч.1, п.п.1, 4 ЦПК України ухвалу суду першої інстанції належить скасувати.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1, 4, 381-384 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Івано-Франківського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» задовольнити.

2.Ухвалу Рахівського районного суду від 07 липня 2023 року скасувати.

3.Заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Івано-Франківського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» про видачу дубліката виконавчого листа задовольнити.

3.1.Видати дублікати виконавчих листів за № 344/13892/19 виданих 25.02.2020 року Рахівським районним судом Закарпатської області, відносно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 в користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Івано-Франківського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», вул. Грушевського, 19 ЄДРПОУ 09336500, р/р НОМЕР_2 , МФО336503, заборгованість за договором про споживчий кредит № 90-0143 від 28.09.2018 в розмірі 55185,67 грн. і судового збору в сумі 1921,00 грн.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

5.Повне судове рішення складено 03 листопада 2023 р.

Судді: