Постанова

від 06.11.2023 по справі 466/6840/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/6840/21 Головуючий у 1 інстанції: Федорова О.Ф.

Провадження № 22-ц/811/2121/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадженнями без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Ліцей №2 Львівської міської ради на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2023 року в складі судді Федорової О.Ф. в справі за позовом ОСОБА_1 до Ліцей №2 Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани,-

встановив:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Ліцею №2 Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Ліцею №2 Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани задоволено.

Визнано незаконним і скасовано Наказ Ліцею № 2 Львівської міської ради від 09.06.2021 року № 91 «Про оголошення догани вчителю початкових класів ОСОБА_1 ».

Стягнуто з Ліцею № 2 Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 908 гривень судового збору за подання позовної заяви.

Рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.

13.06.2023 на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява представника позивача адвоката Кравчука П.І.про ухвалення додаткового рішення, яку обґрунтовує тим, що в судовому засіданні в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України до закінчення судових дебатів було зроблено усну заяву про подання впродовж п`яти днів після ухвалення рішення документів про стягнення судових витрат.

Зокрема, з метою захисту своїх прав позивач ОСОБА_1 уклала із АО «Мицик, Кравчук і Партнери» Договір про надання правової (правничої) допомоги від 17.02.2023.

Відповідно до п. 1.2 Договору правовоюдопомогою в розумінні цього Договору є представництво у цивільній справі № 466/6840/21 на стадії розгляду справи судом першої інстанції.

Вартість правової допомоги становить 52 000 гривень, що включає в себе 20 000 фіксованого гонорару, 20 000 гривень гонорару успіху і 12 000 гривень за участь у судових засіданнях.

Просив постановити додаткове рішення про стягнення витрат на правову допомогу.

Оскаржуваним додатковим рішеннямШевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2023 року стягнутоз Ліцею № 2 Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 фактично понесенісудові витрати на правову допомогу в розмірі 52 000 гривень.

Додаткове рішення суду оскаржив відповідач Ліцей № 2 Львівської міської ради, вважає необ`єктивним, необґрунтованим та ухваленим з порушенням матеріального та процесуального права.

Зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, затраченим часом, обсягом наданих послуг та ціною позову.

Вважає, що справа не є складною, про що свідчить не залучення до справи свідків, спеціалістів, психологів, експертів. Протягом розгляду справи відповідач не змінював свою позицію та не подавав нових доказів, що привело б до необхідності повторного вивчення матеріалів справи представником позивача, при цьому, суду було надіслано заяву про розгляд справи без участі відповідача.

Таким чином, при наданні адвокатських послуг представнику позивача достатньо було один раз ознайомитися із матеріалами справи.

Представник позивача брав чотири рази участь у судових засіданнях, а з врахуванням складності справи та великої кількості судової практики, вважає, що представнику не потрібно було затрачати багато часу на підготовку до справи.

Ціна позову відсутня взагалі, крім цього, справа не має великого значення для сторін, оскільки ОСОБА_1 тривалий час не працює в ліцеї.

Також зазначає, що наказ про оголошення догани, який оскаржувався позивачкою, був скасований Ліцеєм № 2 Львівської міської ради у добровільному порядку наказом від 18.10.2022.

Крім цього, вважає, що у позивачки не було крайньої необхідності звертатися за наданням правової допомоги.

Покликається на судову практику.

Зазначає, що ліцей фінансується з міського бюджету на підставі кошторису, що затверджується на початку року і такий не передбачає коштів на компенсацію судових витрат.

Наводячи розрахунок середньоденної заробітної плати з розрахунку середньої зарплати по Україні вважає, що сума витрат на правову допомогу повинна становити 1686,00 грн.

Просить скасувати додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким встановити суму для стягнення у якості витрат на правову допомогу у розмірі 1686,00 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи вбачається, що предметом апеляційного перегляду є судове рішення про стягнення судових витрат, сумарний розмір яких не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц).

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Так, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

В свою чергу, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентуєтьсястаттею 141 ЦПК України

Відповідно до положень ч.ч. 1, 13ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст. 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК Українипередбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповіднодо ч.ч. 1, 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позов ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконним і скасовано наказ про оголошення догани, вимоги представника позивача про стягнення судових витрат за надану правову допомогу у суді першої інстанції, як і відповідні висновки суду першої інстанції, є підставними.

Зокрема, ухвалюючи оскаржуване додаткове рішення суд виходив з того, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу подані у строк визначений ЦПК України.

Таким чином, оцінивши надані докази про витрати на професійну правничу допомогу, заяву про зменшення витрат на професійну допомогу, врахувавши, що позовні вимоги задоволено, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі фактично понесених та підтверджених витрат.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує таке.

Згідно із частиною другоюстатті 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьоїстатті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В силу частин третьої, четвертоїстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятоюстатті 137 ЦПКвстановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною шостоюстатті 137 ЦПКобов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява представника ОСОБА_2 подана відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

В свою чергу, 13.06.2023 на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання Ліцею № 2 Львівської міської ради про зменшення судових витрат на правничу допомогу, зміст якого фактично аналогічний апеляційній скарзі та зводиться до того, що вказана стороною позивача сума витрат на правничу допомогу не відповідає критерію співмірності та розумності, дійсної вартості наданих послуг, просить суд стягнути витрат на правничу допомогу у сумі 1686,00 грн.

Устатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що у позивачки не було крайньої необхідності звертатися за наданням правової допомоги у силу того, що таке право є суб`єктивним правом особи.

Згідно із пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI(далі - Закон№ 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно достатті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Слідуючи висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалівсправи вбачається,що на виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України представник ОСОБА_2 подав заяву, до якої долучив договір пронадання правовоїдопомоги від17.02.2023,рахунок від17.02.2023на суму20000грн.,рахунок від07.06.2023на суму32000грн.,Акт виконанихробіт від07.06.2023року назагальну суму52000грн.(а.с. 224-228).

Зокрема, відповідно до п. 1.2 Договору правовою допомогою в розумінні цього Договору є представництво у цивільній справі № 466/6840/21 на стадії розгляду справи судом першої інстанції.

Вартість правової допомоги становить 52 000 гривень, що включає в себе 20000 фіксованого гонорару, 20000 гривень гонорару успіху і 12 000 гривень за участь у судових засіданнях із розрахунку 3000 грн за кожне засідання (п. 3.1 договору).

При цьому, згідно із Актом виконаних робіт, адвокат в інтересах клієнта надав допомогу у вигляді консультацій та роз`яснень, ознайомлювався із матеріалами справи, здійснив правовий аналіз процесуальних у справі документів, узгоджував правову позицію із клієнтом, моніторив рішення у ЄДРСР та вичав практику ВС, збирав докази, складав процесуальні документи та брав участь у судових засіданнях.

У постанові Великої Палати Верховного Суду, справа № 910/12876/19 касаційний суд зауважив, щорозмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Згідно із ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або ) значенню справи.

Іншими словами, колегія суддів виходить з того, що процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, таким чином фіксованість гонорару у договорі не безумовним обов`язком суду стягнути такий, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, слідуючи якій заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Як зазначено Верховним Судом в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Таким чином, враховуючи усі обставини спірних правовідносин у сукупності, колегія суддів розділяє позицію сторони відповідача щодо незгоди із заявленою стороною позивача сумою витрат на правову допомогу, яку понесено виключно на стадії розгляду справи у суді першої інстанції та вважає таку безпідставно завищеною.

Зокрема, представником диференційовано (розділено) послуги, які надавалися, при цьому, усі послуги (аналіз, консультація, складання процесуальних документів, участь у засіданнях, моніторинг судової практики) охоплюються поняттям представництва та здійснюються будь яким адвокатом у межах наданих йому повноважень та визначених законом прав.

Крім цього, із наданих представником позивача не можливо встановити кількість затраченого часу адвокатом на здійснення представництва позивача, для оцінки такого, у контексті складності правовідносин, оскільки вартість усіх наданих послуг зазначена без співвідношення до часового еквіваленту, тобто без зазначення загальної кількості потрачених годин (часу) та вартості години роботи адвоката.

Поряд з цим, враховуючи характер спірних правовідносин (зважаючи на те, що позовна вимога носить немайновий характер), колегія суддів вважає, що вартість послуг адвоката та необхідність потраченого часу для таких є неспівмірним із складністю таких та обсягом матеріалів справи, відтак визначений адвокатом розмір витрат на правову допомогу є незрозумілим та необгрунтованим.

Іншими словами, категорія справи та обізнаність представника у такій, а також судовій практиці з цього приводу, що презюмується, дає підстави для висновку про те, що визначений адвокатом розмір витрат на правову допомогу у сумі 52 000,00 грн є необгрнутованим хоча б з погляду зазначених вище обставин.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та результатів розгляду такої, достатньою суму витрат на правову допомогу, яку необхідно стягнути буде 20 000,00 грн., що свідчить лише про часткову підставність заяви представника позивача.

В свою чергу, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що справа не має великого значення для сторін, оскільки ОСОБА_1 наполягала на розгляді такої та довела у суді свою правоту, а також те, що оспорюваний наказ був скасований Ліцеєм № 2 Львівської міської ради у добровільному порядку наказом від 18.10.2022, оскільки таке скасування відбулося під час розгляду відповідного спору у суді, а не на досудовому врегулюванні.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованим розрахунок середньоденної заробітної плати, наведений у апеляційній скарзі Ліцею №2 Львівської міської ради, через невідповідність такого Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, тому не може бути застосований у контексті еквіваленту розміру витрат на правову допомогу.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги знайшли свою часткову підставність, тому оскаржуване додаткове рішення необхідно змінити, зменшивши суму витрат на правову допомогу, які підлягають стягнення з Ліцею № 2 Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 з 52000,00 гривень до 20000,00 гривень.

Часткове задоволення апеляційної скарги не є підставою для перерозподілу судових витрат у справі, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Ліцею №2 Львівської міської ради задовольнити частково.

Додаткове рішенняШевченківського районногосуду м.Львова від23червня 2023рокузмінити, зменшити суму витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з Ліцею № 2 Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 з 52000,00 гривень до 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

У решті додаткове рішенняШевченківського районногосуду м.Львова від23червня 2023рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 06 листопада 2023 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк