Постанова

від 16.01.2024 по справі 466/6840/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/6840/21 Головуючий у 1 інстанції:Федорова О.Ф.

Провадження № 22-з/811/294/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадженнями без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат за подання відзиву на апеляційну скаргу та участь в судовому засіданні адвокатау цивільній справі за апеляційною скаргою Ліцей №2 Львівської міської ради на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2023 року в складі судді Федорової О.Ф. в справі за позовом ОСОБА_1 до Ліцей №2 Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани,-

встановив:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Ліцею № 2 Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Ліцею №2 Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани - задоволено.

Визнано незаконним і скасовано Наказ Ліцею № 2 Львівської міської ради від 09.06.2021 року № 91 «Про оголошення догани вчителю початкових класів ОСОБА_1 ».

Стягнуто з Ліцею № 2 Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 908 гривень судового збору за подання позовної заяви.

Рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.

13.06.2023 на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява представника позивача адвоката Кравчука П.І. про ухвалення додаткового рішення, зокрема, зазначав, що вартість правової допомоги становить 52 000 гривень, що включає в себе 20 000 фіксованого гонорару, 20 000 гривень гонорару успіху і 12 000 гривень за участь у судових засіданнях, просив постановити додаткове рішення про стягнення витрат на правову допомогу.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2023 року стягнуто з Ліцею № 2 Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 фактично понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 52 000 гривень.

Додаткове рішення суду оскаржив відповідач Ліцей № 2 Львівської міської ради, просив скасувати додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким встановити суму для стягнення у якості витрат на правову допомогу у розмірі 1686,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року апеляційну скаргу Ліцею №2 Львівської міської ради - задоволено частково.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2023 рокузмінено, зменшено суму витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з Ліцею № 2 Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 з 52 000,00 гривень до 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

У решті додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2023 рокузалишено без змін.

14.11.2023 на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про стягнення судових витрат. Покликається на те, що у відзиві на апеляційну скаргу привела розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, а саме: 5000,00 грн. за підготовку відзиву та 3000,00 грн. за участь у судовому засіданні, а у відзиві зазначено, що протягом 5 днів після прийняття апеляційним судом постанови будуть надані докази про розмір витрат. Так, з метою захисту своїх прав ОСОБА_1 уклала із АО «Мицик, Кравчук і Партнери» договір про надання правової (правничої) допомоги від 08.08.2023. Пунктом 3.1. визначено розмір гонорару та вартість безпосередньої участі у судових засіданнях. Згідно із Актом виконаних робіт від 10.11.2023 обсяг і вартість правової допомоги становить 5000,00 грн. Покликаючись на судову практику, неможливість втручання суду у відносини адвоката і клієнта, правомірне очікування стороною, яка виграла справу на відшкодування відповідних витрат, просить стягнути з Ліцею № 2 Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. витрат на правову допомогу.

17.11.2023 апеляційний суд витребував цивільну справу № 466/6840/21.

08.12.2023 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання представника Ліцею № 2 Львівської міської ради Коруда Ю.І. про зменшення витрат на професійну правову допомогу, у якому покликаючись на висновки, викладені у постанові Львівського апеляційного суду від 06 листопада 2023 року у цій справі щодо неможливості встановлення кількості затраченого часу адвоката на здійснення представництва позивачки, а також на співмірність розміру судових витрат із складністю справи, їх розумністю та реальністю, просить стягнути еквівалентну суму у відсотковому відношенні до суми, яка стягнута апеляційним судом, а саме суму меншу на 38,46 % від заявленої, що становить 3077,00 грн.

22.12.2023 цивільна справа № 466/6840/21 надійшла на адресу апеляційного суду.

Заслухавши суддю доповідача, колегія суддів дійшла таких висновків.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із п. п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 3, 4 вказаної статті унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зважаючи на те, що розгляд апеляційної скарги у даній справі проводився без повідомлення учасників справи, розгляд заяви ОСОБА_1 проводиться також у порядку письмового провадженнями без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

З огляду на зазначене попередня вимога згідно договору про надання правової допомоги від 08.08.2023 про необхідність стягнення вартості безпосередньої участі у судових засіданнях дійсно не може бути задоволена, оскільки судові засідання в апеляційній інстанції у цій справі не проводилися.

Поряд з цим, не заслуговує на увагу, у контексті зменшення витрат на правничу допомогу, покликання представника відповідача на висновки апеляційного суду зроблені у постанові від 06.11.2023, оскільки у такій оцінювалися відповідні витрати на предмет їх реальності, співмірності та необхідності з погляду понесення таких у суді першої інстанції при розгляді справи по суті, а предметом оскарження було додаткове рішення, яким власне такі були стягнуті.

Натомість, у межах даного провадження № 22-з/811/294/23 перед колегією суддів постає питання оцінки судових витрат, однак тих, які були понесені позивачкою при розгляді апеляційної скарги Ліцею № 2 Львівської міської ради на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2023 року, тобто в апеляційній інстанції.

Перевіряючи підставність заяви ОСОБА_1 колегія суддів враховує таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

В свою чергу, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України

Відповідно до положень ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що Львівським апеляційним судом 06.11.2023 ухвалено у даній справі остаточне рішення щодо судових витрат, а саме апеляційну скаргу Ліцею №2 Львівської міської ради задоволено частково та зменшено суму витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з Ліцею № 2 Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 з 52 000,00 гривень до 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок, заява ОСОБА_1 про необхідність стягнення судових витрат є підставною, тому апеляційний суд повинен вирішити питання розподілу таких, керуючись загальними правилами розподілу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В силу частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Слідуючи висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених стороною відповідача витрат на правничу допомогу надано: договір від 08.08.2023 про надання правової (правничої) допомоги, рахунок від 10.11.2023 та Акт виконаних робіт від 10.11.2023, з яких слідує, що позивачкою понесені витрати у розмірі 5000,00 грн.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Враховуючи заперечення сторони відповідача щодо визначеної позивачкою суми витрат на правову допомогу, колегія суддів погоджується із тим, що заявлена ОСОБА_1 сума на відшкодування судових витрат на правову допомогу є завищеною.

Так, дійсно слідуючи правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 19.02.2020, справа № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з цим, процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, таким чином фіксованість гонорару у договорі не безумовним обов`язком суду стягнути такий, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, слідуючи якій заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Як зазначено Верховним Судом в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Слідуючи висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зі змісту спірних правовідносин та поданого стороною позивача відзиву на апеляційну скаргу Ліцею №2 Львівської міської ради на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2023 року вбачається, що предметом доказування таких не були спірні правовідносини по суті, а лише спростування та обґрунтування заявленої стороною позивача суми на відшкодування судових витрат у суді першої інстанції, про що вже зазначалося вище.

Іншими словами, подаючи відзив на апеляційну скаргу, за що зараз сторона позивача просить стягнути судові витрати у контексті розгляду справи в апеляційному порядку, сторона позивача вказувала на вже існуючі обставини, які були викладені у заяві про стягнення судових витрат (т. 1 а.с. 221).

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що відзив на апеляційну скаргу в розумінні закону не є обов`язковим процесуальним документом, тобто таким, без якого не може бути здійснено перегляд судового рішення у відповідному порядку.

Відтак, враховуючи категорію справи та обізнаність представника у такій, а також судовій практиці з цього приводу, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності та розумності витрат на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та результатів розгляду такої, на переконання колегії суддів достатньою сумою витрат на правову допомогу, яку необхідно стягнути, буде 3300,00 грн.

При цьому, колегія суддів бере до уваги фактично часткове визнання відповідних вимог стороною відповідача, про що зазначено у клопотанні про зменшення розміру судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу, а саме згоду про стягнення судових витрат у сумі 3077,00 грн.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат за подання відзиву на апеляційну скаргу та участь в судовому засіданні адвоката- задовольнити частково.

Стягнути з Ліцею № 2 Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 3300 (три тисячі триста) гривень 00 копійок судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу.

В іншій частині заяву залишити без задоволення.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного тексту додаткової постанови.

Повний текст додаткової постанови складений 16 січня 2024 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк