Рішення

від 13.09.2023 по справі 911/753/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"13" вересня 2023 р. Справа № 911/753/23

Розглянувши матеріали справи за позовом у справі за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колоринг»

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства «Енергоатом»

про стягнення 3 101 262,32 грн., усунення перешкод в користуванні майном та повернення майна

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від прокуратури: Наумова К.О (посвідчення № 069057 від 01.03.2022 року);

від позивача: Зікрата М.М (паспорт серія НОМЕР_1 );

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю «Колоринг» за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства «Енергоатом» про стягнення 3 101 262,32 грн., усунення перешкод в користуванні майном та повернення майна.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.02.2023 року відкрито провадження у справі № 911/753/23, справу призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.05.2023 року.

У зв`язку з відрядженням судді Карпечкіна Т.П. підготовче засідання 29.05.2023 року не відбулося і ухвалою від 03.07.2023 року було перенесено на 24.07.2023 року.

Відповідач та третя особа в підготовче засідання 24.07.2023 року не з`явилися, вимог ухвали Господарського суду від 01.05.2023 року не виконали.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.07.2023 року підготовче засідання відкладено на 16.08.2023 року.

08.08.2023 року третьою особою через канцелярію Господарського суду Київської області подано заяву.

В підготовчому засіданні 16.08.2023 року прокурор зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві підтримує. Також зазначив і про те, що ним повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Представник позивача в судовому засідання 16.08.2023 року позовні вимоги прокурора підтримав. Також зазначив і про те, що ним повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Відповідач в підготовче засідання 16.08.2023 роу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 01.05.2023 року не виконав, відзив не надав.

Третя особа в підготовче засідання 16.08.2023 року не з`явилась, однак пояснення по суті спору надала 23.05.2023 року.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.09.2023 року.

В судовому засіданні 13.09.2023 року представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача в судове засідання не з`явився, заперечень проти позову не надав, представник третьої особи в судове засідання не з`явився, в ході розгляду справи подав пояснення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 13.09.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Вишгородською окружною прокуратурою Київської області під час опрацювання відомостей, отриманих з метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді, виявлено факти порушення вимог законодавства при користуванні нерухомим майном, що перебуває у державній власності та знаходиться на території м. Славутича Вишгородського району Київської області.

22.10.2004 рокуміж Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (Орендодавець) (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАМ «Україна» (у подальшому найменування змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛАС СМАРТ ІНВЕСТ», на даний час - Товариство з обмеженою відповідальністю «Колоринг») (Орендар) укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, реєстраційний № 100 (№ 21/52-А) (далі - Договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме приміщення № 17, № 18, № 19, № 20 плодоовочевої бази ВРП, площею 1673,4 кв.м, розташоване за адресою: Київська обл., м. Славутич, пр-т Ентузіастів, 7 на першому поверсі будівлі плодоовочевої бази ВРП, що знаходиться на балансі Відособленого підрозділу «Атомремонтсервіс» НАЕК «Енергоатом» (надалі - Балансоутримувач), вартість якого визначена експертним шляхом і становить 411 867 (чотириста одинадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) гривень. Майно передається в оренду з метою використання у виробничих цілях.

Розділом 2 Договору оренди визначено умови передачі орендованого майна Орендарю.

Згідно з п. 2.1, 2.2 вказаного Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна від Балансоутримувача.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до Акту приймання-передачі орендованого приміщення, який є додатком до Договору оренди № 100 від 22.10.2004 року, Балансоутримувач передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування вищевказане державне майно.

Пунктами 3.1-3.3 Договору оренди встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди 3501,30 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 5 банківських днів після пред`явлення рахунку від балансоутримувача на оплату, у співвідношенні: 30% орендної плати балансоутримувачу, 70% орендної плати перераховується до Державного бюджету.

Відповідно до п. 3.4 Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3 Договру співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5 % від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.5 Договору оренди).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п. 5.6 Договору у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов`язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Цей Договір укладено строком на 364 дні, що діє з 22.10.2004 року по 21.10.2005 року включно (п.10.1 Договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 10.6 Договору оренди).

Реалізуючи право на зміну договірних зобов`язань та продовження орендних відносин згідно Договору № 100 між Орендодавцем та Орендарем також було укладено:

-додаткову угоду № 1 від 01.02.2007 року щодо розміру орендної плати;

-додаткову угоду № 2 від 19.02.2007 року, щодо строку дії договору оренди (договір оренди укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 21.10.2007 року до 20.10.2010 року включно);

-додаткову угоду № 3 від 25.10.2010 року, якою пункт 10.1 Договору оренди після слів «року включно» доповнено словами: «Даний договір продовжено терміном на два роки, до 06 листопада 2012 року включно). У свою чергу пункт 10.6 Договору оренди викладено в наступній редакції: «Не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору, Орендар повідомляє Орендодавця про намір продовжити Договір оренди на новий строк. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою до Договору оренди»;

-додаткову угоду № 4 від 02.04.2013 року щодо предмета договору оренди, розміру орендної плати та інших умов. Зазначеною додатковою угодою, серед іншого, розділ 3 Договору доповнено пунктом 3.5 наступного змісту: у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 21 % від суми заборгованості. Згідно пункту 10 цієї Додаткової угоди пункт 10.1 Договору оренди викладено в такій редакції: «Термін дії Договору продовжено на 2 роки та 11 місяців та діє до 06 жовтня 2015 року включно»;

-додаткову угоду № 5 від 17.09.2015 року, відповідно до пункту 1 якої у зв`язку із правонаступництвом ТОВ «ГЛАС СМАРТ ІНВЕСТ» майна, прав та обов`язків за ТОВ «УМТИС» (яке раніше мало найменування TOB «ЗАМ Україна») сторони вирішили внести зміни до Договору оренди № 100 від 22.10.2004 та замінити Орендаря з ТОВ «УМТИС» (яке раніше мало найменування ТОВ «ЗАМ Україна») на ТОВ «ГЛАС СМАРТ ІНВЕСТ».

У 2015 році Орендар звернувся до Орендодавця із заявою щодо продовження терміну дії Договору оренди, який спливав 06 жовтня 2015 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ, який діяв до 01.02.2020 року, після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

Згідно з положеннями ст. 11 вказаного Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди проводиться оцінка об`єкта оренди.

Оскільки термін дії оцінки майна за Договором оренди № 100 на момент його продовження сплив, з метою продовження терміну дії Договору була проведена нова оцінка об`єкту оренди станом на 30.11.2015 року.

У встановленому чинним законодавством порядку були отримані відповідні погодження на продовження терміну дії Договору від органу, уповноваженого управляти об`єктами державної власності, а саме від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

З метою належного оформлення договірних відносин Регіональним відділенням листом від 09.06.2016 року №14-09-2527 було підготовлено, підписано та направлено на адресу Орендаря проект Додаткового договору оренди по Договору.

Водночас, пропозиція Регіонального відділення стосовно повернення підписаного Орендарем проекту Додаткового договору до Договору відповідачем залишена без відповіді, підписаний з боку Орендаря Додатковий договір до Регіонального відділення не повернуто. При цьому, згодом листом від 18.10.2017 року №15 Орендар повідомив про втрату проекту Додаткового договору до Договору та просив повторно надіслати зазначений проект.

Враховуючи зазначені обставини, Регіональне відділення у черговий раз листом від 30.10.2017 року №14-09-5197 направило на адресу Орендаря підписаний проект Додаткового договору № 6 з проханням не затягувати його підписання та пропозицією його підписання та повернення на адресу Регіонального відділення у 10-ти денний термін.

Проте, пропозиція Регіонального відділення стосовно повернення підписаного Орендарем проекту Додаткового договору до Договору відповідачем залишена без відповіді, підписаний з боку Орендаря Додатковий договір до Регіонального відділення не повернуто.

Одночасно, частиною 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ від 10.04.1992 року, який діяв до 01.02.2020 року, передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. Враховуючи зазначене, з метою приведення у відповідність із зазначеною нормою Закону Договору, Регіональним відділенням було видано наказ від 19.08.2017 року №04-6/43 «Про прийняття рішення щодо продовження строку дії договорів оренди державного нерухомого майна», яким підтверджено строк дії Договору до 06.09.2018 року.

З огляду на те, що станом на дату закінчення Договору Орендарем не підписано додатковий договір, Регіональне відділення листом від 13.09.2018 року № 50-08-4540 повідомило Орендаря про припинення терміну дії Договору та необхідність повернення орендарем орендованого майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі.

Натомість, як вбачається з інформації Регіонального відділення, наданої прокуратурі листом № 51-02.02-1263 від 21.06.2022 року, вже після того, як Орендодавцем було підготовлено лист № 50-08-4540 від 13.09.2018 року, від Орендаря надійшла підписана Додаткова угода № 6 від 30.10.2017 року щодо внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 22.10.2004 року № 100.

Відповідно до пункту 6 Додаткової угоди № 6, з урахуванням ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що положення п. 1, 3 цієї Додаткової угоди (щодо предмету оренди та розміру орендної плати) застосовуються до відносин між ними, які виникли до підписання, а саме з 30.11.2015 року, а положення п. 5-з 07.10.2015 року. Тобто Договір приведено у відповідність до норм діючого на той час законодавства у сфері орендних відносин у розрізі орендної плати.

Вказаною Додатковою угодою № 6 пункт 1.1 розділу 1 договору викладено в такій редакції: Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - приміщення № 22-36, 38-42 плодоовочевої бази з компресорною і конденсаторною площею 1651,1 кв.м, яке розміщене за адресою: Київська обл., м. Славутич, пр-т Ентузіастів, 7 та знаходиться на балансі ДП «НАЕК «Енергоатом» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30.11.2015 року і становить за незалежною оцінкою 3 850 400,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди № 6 від 30.10.2017 року викладено в новій редакції пункт 3.1 Розділу 1 Договору оренди, відповідно до якого орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (із змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди листопад 2015 року - 48 130,00 грн.

За змістом п. 5 цієї Додаткової угоди сторони домовились, що термін дії Договору продовжено до 06.09.2018 року включно.

Згідно з пунктом 4 Додаткової угоди № 6 пункт 10.4 Розділу 10 Договору викладено в новій редакції, згідно якої у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти майном.

Враховуючи, що Додатковою угодою № 6 від 30.10.2017 року Договір оренди було приведено у відповідність до норм діючого на той час законодавства у сфері орендних відносин, а також запевнення Орендаря щодо погашення заборгованості з орендної плати, яка виникла після приведення Договору у відповідність до норм діючого на той час законодавства, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області розпочало роботу щодо продовження Договору на наступний термін.

З метою надання висновків щодо можливості продовження терміну дії Договору на наступний термін, на виконання п.10.4 Договору, листом від 02.11.2018 року № 45-08-5585 Регіональне відділення звернулось до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, як органу, уповноваженого управляти вказаними об`єктами державної власності.

Листом від 22.11.2018 року № 02/12-10091 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України повідомило, що для вирішення питання доцільності продовження зазначеного Договору необхідно отримати від балансоутримувача, а саме від ДП «НАЕК «Енергоатом», інформацію щодо виконання Орендарем умов Договору.

У свою чергу на запит прокуратури ВП «Атомремонтсервіс» ДП «НАЕК «Енергоатом» листом від 23.12.2022 року № 11-20/108 надано копію листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 12.03.2019 року № 02/12-2434, адресованого Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області та Державному підприємству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», з якого вбачається, що Міненерговугілля не заперечує щодо продовження дії, зокрема, Договору оренди від 22.10.2004 року № 100, строком на 2 роки 11 місяців за таких умов:

-виключення з договору оренди умов щодо можливості приватизації орендованого майна орендарем та його передачі в суборенду;

-відсутності на момент їх пролонгації заборгованості зі сплати орендної плати, у тому числі до державного бюджету, та за договорами про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

За вказаних обставин, враховуючи положення п. 10.4 Договору оренди в редакції Додаткової угоди № 6 про те, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору, а також лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 12.03.2019 року № 02/12-2434 та подальшу поведінку сторін Договору оренди № 100, є підстави вважати, що термін дії Договору оренди № 100 було продовжено на той самий строк та на тих самих умовах, а саме на 2 роки 11 місяців, тобто до 06.08.2021 року.

Факт того, що Договір оренди був діючим до 06.08.2021 року також випливає з обставин, встановлених рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2019 року у справі № 910/9576/19 та рішенням Господарського суду Київської області від 21.06.2022 року у справі № 910/9178/21 (стягнення заборгованості, що виникла до 01.04.2021 року), постановлених за позовами ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підроздіду «Атомремонтсервіс».

Разом з тим, 01.02.2020 року набрав чинності Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ, яким встановлено обов`язок передачі об`єктів державної та комунальної власності в оренду за результатами проведення аукціону виключно в електронній торговій системі.

За змістом пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

З огляду на те, що Договір оренди № 100 був чинним до 06.08.2021 року, Орендар був зобов`язаний належним чином виконувати свій обов`язок щодо сплати орендної плати, а після закінчення строку, на який було укладено Договір, з урахуванням п. 2.4 Договору оренди, ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України повернути майно балансоутримувачу.

Однак, Орендар - ТОВ «Колоринг» у період дії Договору оренди систематично порушував встановлений Договором обов`язок щодо сплати орендної плати, внаслідок чого у відповідача за Договором оренди № 100 від 22.10.2004 року (зі змінами та доповненнями) утворилася заборгованість з орендної плати до державного бюджету.

Зокрема, як вбачається з розрахунків, наданих Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (правонаступник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області) за відповідачем ктворилась заборгованість з орендної плати в сумі 1 657 365,32 грн. у період із грудня 2017 року по липень 2021 року включно.

На підтвердження факту наданих послуг з оренди державного майна за вказаним договором між балансоутримувачем та орендарем щомісячно підписувалися акти здачі-приймання наданих послуг із зазначенням суми орендної плати балансоутримувачу в розмірі 30 %, до державного бюджету в розмірі 70 % та експлуатаційних витрат, понесених балансоутримувачем.

Отже, за користування державним майном у період із грудня 2017 року по липень 2021 року включно орендарю ТОВ «Колоринг» було нараховано орендну плату в розмірі 70 %, що підлягає сплаті до державного бюджету в сумі 1 657 365,32 грн.

Таким чином, в порушення умов Договору оренди та вимог закону Орендар не сплатив нараховану орендну плату за вищевказаний період, а вимоги (претензії) Регіонального відділення № 50-08-470 від 28.01.2019 року та № 50-02/02-1946 від 30.04.2020 року про погашення заборгованості з орендної плати залишив без відповіді та задоволення.

У зв`язку з чим, в позові заявлено вимогу про стягнення з відповідача вищенаведеної заборгованості в сумі 1 657 365,32 грн. з плати за оренду державного майна, яка підлягала сплаті до державного бюджету.

В ході розгляду спору відповідач в судові засідання не з`являвся, відзиву на позов не пода, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, у якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 2.4 Договору оренди № 100 у разі припинення цього Договору майно повертається Орендарем Балансоутримувачу. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю цим Договором. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору (п. 2.5 Договору оренди № 100).

За змістом п. 5.11 Договору оренди в редакції Додаткової угоди № 4 від 02.04.2013 року якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна протягом одного місяця з дня розірвання або припинення дії даного договору Орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі 300 мінімальних заробітних плат за користування майном за час прострочення.

Однак, станом на момент звернення до суду відповідач продовжує користуватись орендованим майном: приміщенням № 22-36, 38-42 плодоовочевої бази з компресорною і конденсаторною площею 1651,1 кв.м, яке розміщене за адресою: Київська обл., м. Славутич, пр-т Ентузіастів, 7, не зважаючи на відсутність необхідних підстав чинного Договору оренди. В порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, відповідачем не повернуто орендоване майно ні його власнику, ні балансоутримувачу. ТОВ «Колоринг» продовжує його використовувати без відшкодування коштів за його використання за позадоговірними зобов`язаннями.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 року у справі № 910/11131/19 визначено, що «правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм ст. ст, 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, ст. ст. 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обоє 'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв 'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ст. 762 Цивільного кодексу України («Плата за користування майном») і охоронна норма ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України («Обов`язки наймача у разі припинення договору найму») не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення Договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії Договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України), Суд, встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, зазначає про таке.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України.

Отже, яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, що відбулося у спірних правовідносинах (пункт 4.2 цієї постанови, пункт 3.11 Договору), проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України)».

Таким чином, враховуючи закінчення 06.08.2021 року строку дії Договору оренди № 100, враховуючи, що в силу ч. 1 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ, який набрав чинності 01.02.2020 року, продовження договорів оренди здійснюється виключно за результатами проведення аукціону (крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті), визначений у п. 10.4 Договору оренди, в редакції Додаткової угоди № 6, порядок продовження орендних відносин не може бути застосований.

Після закінчення строку дії Договору оренди 06.08.2021 року питання про продовження строку його дії не вирішувалось в установленому чинним законодавством порядку. В силу пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ, який набрав чинності 01.02.2020 року, подальше продовження договору після 06.08.2021 року є неможливим та суперечитиме вимогам цього Закону.

Таким чином, у зв`язку зі зміною порядку продовження договорів оренди та запровадженням конкурсної процедури, визначений пунктом 10.4 Договору оренди, в редакції Додаткової угоди № 6, порядок продовження дії Договору не відповідає Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ, який набрав чинності 01.02.2020 року, тому не може бути підставою автоматичного продовження дії Договору оренди.

Крім того, 05.04.2021 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях на відому позивачу адресу ТОВ «Колоринг» було направлено повідомлення № 50-02.01-1532 про відмову від договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.10.2004 року № 100, чим засвідчено заперечення Орендодавця в подальшому продовженні Договору оренди.

Оскільки відповідач не вчинив дій щодо повернення об`єкту оренди - державного майна площею площею 1651,1 кв.м по проспекту Ентузіастів, 7 в м. Славутичі Київської області Орендодавцю у визначений договором та Законом строк, а продовжив користування орендованим майном, з 07.08.2021 року (наступний день після припинення Договору № 100) користування відповідачем державним майном відбувалося без договірних підстав, що є підставою для застосування до спірних правовідносин норми ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, а саме про сплату неустойки, яка є спеціальною мірою відповідальності недобросовісного наймача і застосовується після припинення договірних відносин з оренди майна.

Таким чином, починаючи з 07.08.2021 року і по день подання позову Орендар не виконав свого обов`язку щодо повернення майна, яке було предметом Договору оренди № 100.

В той же час, у позові враховано, що у період із 24.02.2022 року по квітень 2022 року місто Славутич Вишгородського району Київської області перебувало в оточенні (блокуванні) та на його території велися бойові дії, що підтверджується Переліком населених пунктів територіальних громад Київської області, які перебували в оточенні (блокуванні), затвердженого протоколом оперативної наради стосовно окупованих території Київської обласної військової адміністрації від 02.05.2022 року, тому відповідний період виключено з розрахунку.

Разом з тим, після квітня 2022 року місто Славутич не перебуває в оточенні (блокуванні) та на його території не ведуться бойові дії, усі органи влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації функціонують, що свідчить про відсутність перешкод для виконання ТОВ «Колоринг» свого обов`язку повернути орендоване майно.

Умовами Додаткової угоди № 6 від 30.10.2017 року сторонами погоджено орендну плату за користування майном у розмірі 48 130 грн. на місяць.

Таким чином, з урахуванням інформації Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, з моменту закінчення строку дії Договору оренди, за період з 07.08.2021 року по 23.02.2022 року, а також з 01.05.2022 року по 20.01.2023 року за позадоговірне користування державним майном підлягає нарахуванню та сплаті неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 1 443 900 грн., зокрема за: серпень 2021 року - 96 260 грн.; вересень 2021 року - 96 260 грн.; жовтень 2021 року - 96 260 грн.; листопад 2021 року - 96 260 грн.; грудень 2021 року - 96 260 грн.; січень 2022 року - 96 260 грн.; травень 2022 року - 96 260 грн.; червень 2022 року - 96 260 грн.; липень 2022 року - 96 260 грн.; серпень 2022 року - 96 260 грн.; вересень 2022 року - 96 260 грн.; жовтень 2022 року - 96 260 грн.; листопад 2022 року - 96 260 грн.; грудень 2022 року - 96 260 грн.; січень 2023 року - 96 260 грн.

В ході розгляду спору відповідач в судові засідання не з`являвся, відзиву на позов не подав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

В обгрунтування необхідності подання позову в порядку прокурорсьвого реагування, прокуратура зазначила, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 3, 4 та 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний суб`єкт владних повноважень неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За користування майном, відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У ч.ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України унормовано, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів в розмірі 70% до державного бюджету в сумі 1 657 365,32 грн. та неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 1 443 900 грн. доведені, обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем не повернуто орендоване державне майно після припинення орендних відносин, позовна вимога про усунення перешкод у здійсненні права власності державним майном шляхом зобов`язання повернути на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях області нежитлове приміщення загальною площею 1651,1 кв.м по проспекту Ентузіастів, 7 в м. Славутич Київської області, підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем (прокуратурою) витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

При цьому, позовна вимога про усунення перешкод шляхом зобов`язання повернути державне індивідуальне визначене майно - нежитлове приміщення площею 1651,1 кв. м у даному випадку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення власникові державного майна, яке після припинення договору оренди підлягає негайному поверненню орендодавцеві), об`єктом такої вимоги є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна.

Такі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі № 905/105/20, від 18.01.2021 року у справі № 905/561/20, від 23.05.2018 року у справі № 915/742/17 щодо застосування норм матеріального і процесуального права про судовий збір в частині вимог про зобов`язання повернути майно.

Керуючись ст. ст. 73,74, 79, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колоринг» (03150, м. Київ, вул. Ділова, 56, код 39649809) на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, п-т Голосіївський, 50, код ЄДРПОУ 43173325) 1657 365,32 грн. заборгованості з орендної плати, 1 443 900,00 грн. неустойки та 49 203 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Колоринг» (03150, м. Київ, вул. Ділова, 56, код 39649809) повернути на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, п-т Голосіївський, 50, код ЄДРПОУ 43173325) державне індивідуально визначене майно: приміщення №№ 22-36, 38-42 плодоовочевої бази з компресорною і конденсаторною площею 1651,1 кв.м (інв. № АРС-53- 103004188/3, реєстровий № 24584661.1006.ЖЦНЖШИ006.3), яке розташоване за адресою: Київська область, м. Славутич, п-т Ентузіастів,7.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.11.2023 р.

Суддя Т.П. Карпечкін