Ухвала

від 06.11.2023 по справі 917/1816/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"06" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 917/1816/23

Суддя Христенко О.О. розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали

за позовомЗаступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області, смт. Решетилівка Полтавської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Мартинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, с. Мартинівка Полтавської області

до Приватного підприємства "МазурТехСервіс", м. Миронівка Обухівського

району Київської області

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 230 880,00 грн.

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернувся Заступник керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Мартинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "МазурТехСервіс" про визнання недійсною Додаткової угоди № 1 від 01.08.2022 до Договору № 104 від 25.07.2022 та про стягнення 230880,00 грн зайво сплачених внаслідок укладення вказаної додаткової угоди.

Під час дослідження позовної заяви на предмет відповідності вимогам Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку щодо направлення матеріалів справи № 917/1816/23 за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області про що судом постановлена ухвала від 04.10.2023.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023, матеріали позовної заяви Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області передані для розгляду судді Христенко О.О.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень -це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Дійсно, в матеріалах позовної заяви міститься повідомлення № 56/1-3253ВИХ-23 від 23.05.2023 Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області адресоване Виконавчому комітету Мартинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, в якому прокуратурою запропоновано, в межах наявних повноважень, вжити заходів щодо визнання Додаткової угоди № 1 від 01.08.2022 до Договору про закупівлю (поставку) товарів № 104 від 25.07.2022 недійсною та стягнення надмірно сплачених коштів.

В подальшому, у повідомленні № 56/1-6034ВИХ-23 від 27.09.2023 Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області повідомлено про підготовку позовної заяви про визнання Додаткової угоди № 1 від 01.08.2022 до Договору про закупівлю (поставку) товарів № 104 від 25.07.2022 недійсною та стягнення з ПП «МазурТехСервіс» зайво сплачених коштів в сумі 230 880,00 грн.

Разом з цим, при дослідженні матеріалів позовної заяви, судом встановлено, що докази направлення прокуратурою на адресу виконавчого комітету повідомлень № 56/1-3253ВИХ-23 від 23.05.2023 та № 56/1-6034ВИХ-23 від 27.09.2023, в матеріалах позовної заяви відсутні.

Таким чином, прокурором не доведено бездіяльність компетентного органу (позивача) щодо можливості відреагувати протягом розумного строку на стверджуване порушення інтересів держави та про наявність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.

З чого суд робить висновок про відсутність звернення прокурора до позивача щодо наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі позивача.

Згідно ч. 5 ст. 162 ГПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Частиною 1 ст. 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у у ст. ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, позов необхідно залишити без руху для надання прокурору строку для усунення недоліків позовної заяви.

Керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 232-235 ГПК України, суд -

постановив:

1. Позовну заяву Заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області залишити без руху.

2. Запропонувати Заступнику керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду підтверджень щодо підстав для представництва.

3. Запропонувати Заступнику керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області у строк до п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви.

4. Роз`яснити Заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області, що у разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, вимог цієї ухвали, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з позовною заявою на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Ухвалу підписано -06.11.2023.

Суддя О.О. Христенко