Рішення

від 25.10.2023 по справі 916/2882/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2882/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Кафланової А.С.

розглянувши справу № 916/2882/20 в порядку загального позовного провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій ХХІ" /ЄДРПОУ 33890635, адреса - 65026, м. Одеса, вул. Грецька, 24, кв. 5, e-mail: meter2017@ukr.net/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська швейна фабрика" /ЄДРПОУ 05502580, адреса - 65026, м. Одеса, вул. Приморська, 27/

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Одеської міської ради /ЄДРПОУ 26597691, адреса - 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, e-mail: sovet@omr.gov.ua/

про виділ частки нерухомого майна в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою

за участю представників:

від позивача: адвокат Бут І.О. на підставі ордеру ВН № 1016327 від 20.10.2020;

від відповідача: не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі;

від третьої особи: Асташенкова О.І. в порядку самопредставництва органу місцевого самоврядування.

ВСТАНОВИВ:

05.10.2020 товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій ХХІ» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою /вх. № 2985/20/ до товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська швейна фабрика», в якій просило суд:

- виділити в натурі зі спільної часткової власності 1/25 частин нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, та припинити право спільної часткової власності ТОВ «Обрій ХХІ» та ТОВ «Одеська швейна фабрика» на нерухоме майно за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1.

- визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1 ТОВ «Обрій ХХІ» та ТОВ «Одеська швейна фабрика».

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Обрій ХХІ» посилається на те, що між сторонами існують непорозуміння та суперечки з приводу користування, утримання та збереження майна і угоди про спосіб виділення частки позивача із сумісного спільного володіння не досягнуто.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 357, 364 ЦК України та ст. 152 ЗК України.

Разом із позовною заявою позивач надав до суду клопотання про призначення експертизи /вх. № 26446/20 від 05.01.2020 року/ у справі № 916/2882/20, в якому просив призначити комплексну будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

1) Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва виділити ТОВ «Обрій ХХІ» в натурі належні йому 1/25 частин нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: м. Одеса, вулиця Краснова, будинок 11/1 і складаються з літери «Б» - нежитлова будівля загальною площею 48,7 кв. м; літери «В» - нежитлова будівля загальною площею 9,0 кв. м; літери «Д» - склад загальною площею 336,9 кв. м; літери «Е» - склад загальною площею 133,0 кв. м; літери «Ж» - склад загальною площею 446,0 кв.м. з урахуванням можливого відхилення від розміру ідеальної частки, належної йому?

2) Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів встановити порядок користування земельною ділянкою за адресою м. Одеса, вулиця Краснова, будинок 11/1 відповідно до часток співвласників та які можливі варіанти визначення порядку користування ТОВ «Обрій ХХІ» та ТДВ «Одеська швейна фабрика»?

Проведення судової експертизи просив доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. В обґрунтування клопотання позивач вказує на те, що сторони не володіють спеціальними знаннями, достатніми для встановлення технічної можливості виділу частки нерухомого майна в натурі та встановлення порядку користування земельною ділянкою, достатньою для обслуговування нерухомого майна. Отже, на думку позивача, для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Ухвалою суду від 12.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2882/20; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04.11.2020 о 10:00; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Одеську міську раду.

04.11.2020 на адресу суду надійшла заява третьої особи Одеської міської ради про зупинення провадження у справі /вх. № 29497/20/, в якому міська рада просить зупинити провадження у справі № 916/2882/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/2464/19. Заява мотивована тим, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа № 916/2464/19 про скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання привести земельну ділянку до попереднього стану. Одеська міська рада зазначає про неможливість розгляду даної справи по суті за наявності спору державну реєстрацію права власності ТОВ "Обрій ХХІ" на об`єкт нерухомого майна, який вирішується в рамках справи № 916/2464/19.

Ухвалою суду від 04.11.2020, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2020, задоволено заяву представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Одеської міської ради про зупинення провадження у справі № 916/2882/20; зупинено провадження у справі № 916/2882/20 до набрання законної сили рішенням у справі № 916/2464/19.

16.03.2021 на адресу суду надійшла заява позивача про поновлення провадження у справі № 916/2882/20, оскільки 22.01.2021 у справі № 916/2464/19 ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради. Рішення не оскаржувалося та набрало законної сили 23.02.2021.

Ухвалою суду від 16.03.2021 провадження по справі № 916/2882/20 поновлено з 08 квітня 2021, підготовче засідання призначено на 08.04.2021 о 12:30 год.

У підготовчому засіданні 08.04.2021 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 28.04.2021 о 12:00 год.

Ухвалою суду від 28.04.2021 призначено у справі № 916/2882/20 комплексну будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; зупинено провадження по справі № 916/2882/20. На вирішення судової будівельно-технічної експертизи поставлено питання:

- Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва виділити ТОВ «Обрій XXI» в натурі належні йому 1/25 частин нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: м. Одеса, вулиця Краснова, будинок 11/1 і складаються з літери «Б» - нежитлова будівля загальною площею 48,7 кв. м; літери «В» - нежитлова будівля загальною площею 9,0 кв. м; літери «Д» - склад загальною площею 336,9 кв. м; літери «Е» - склад загальною площею 133,0 кв. м; літери «Ж» - склад загальною площею 446,0 кв.м. з урахуванням можливого відхилення від розміру ідеальної частки, належної йому?

На вирішення судової земельно-технічної експертизи поставити питання:

- Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів встановити порядок користування земельною ділянкою за адресою м. Одеса, вулиця Краснова, будинок 11/1 відповідно до часток співвласників та які можливі варіанти визначення порядку користування ТОВ «Обрій ХХІ» та ТДВ «Одеська швейна фабрика»?

Провадження по справі № 916/2882/20 - зупинити.

09.06.2021 на адресу суду надійшло клопотання судових експертів про надання додаткових матеріалів /вх. № 15616/21/, в якому експерти просять надати: правовстановлюючі документи та документацію із землеустрою на земельну ділянку, розташована по вул. Краснова, 11/1 в м. Одесі, у повному обсязі з каталогами координат в державній системі координат; вказати частки, відповідно до яких необхідно розробляти варіанти порядку користування (розподілу) земельною ділянкою по вул. Краснова, 11/1 в м. Одесі. Також експертами надано рахунок № 21-2838/2839 (54) від 04.06.2021 року на оплату вартості проведення експертизи у розмірі 16 474,56 грн. Разом із клопотанням експерта до суду повернуті матеріали справи № 916/2882/20.

Ухвалою суду від 14.06.2021 провадження у справі № 916/2882/20 поновлено з 08.07.2021; підготовче засідання призначено на 08.07.2021 о 12:00 год.

08.07.2021 на адресу суду надійшла заява позивача /вх. № 18325/21/ з додатковими матеріалами справи, наданими на виконання клопотання експерта. Також надано докази оплати рахунку за проведення експертизи.

Ухвалою суду від 08.07.2021 направлено матеріали справи № 916/2882/20 до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 28.04.2021 року про призначення судової комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, оригінал якої міститься в матеріалах справи; провадження у справі №916/2882/20 зупинено до виконання експертизи.

13.12.2021 на адресу суду надійшов лист Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вх. № 33633/21) з проханням узгодити строк виконання експертизи у строк понад 90 к.д. Також надано клопотання про надання доступу до об`єкта дослідження 05.01.2022 орієнтовно о 14:30 год.

21.12.2021 на адресу суду надійшло повідомлення позивача /вх. № 34547/21/, в якому товариство не заперечує проти проведення експертизи у строк понад 90 днів. Також повідомляє, що безперешкодний доступ до об`єкта буде надано 15.01.2022 о 14:30 год.

Листом від 22.12.2021 суд повідомив експертну установу про надання згоди на виконання експертизи у строк понад 90 к.д.

18.01.2022 на адресу суду надійшов лист /вх. № 1370/22/, в якому позивач повідомив, що 05.01.2022 було забезпечено доступ експерта до об`єкту дослідження, проте судовий експерт у визначений час не з`явився.

21.01.2022 на адресу суду надійшов лист Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вх. № 1750/22) з клопотанням про надання доступу до об`єкта дослідження 25.02.2022 орієнтовно о 14:30 год.

30.06.2022 на адресу суду надійшов лист Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вх. № 11990/22) з клопотанням про надання доступу до об`єкта дослідження 22.07.2022 орієнтовно о 14:30 год.

13.09.2022 на адресу суду надійшов лист з експертної установи /вх. № 19364/22/ разом із клопотанням експерта № 21-2838 від 01.09.2022 про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи, в якому експерт просить надати:

- Матеріали первинного відведення земельної ділянки по вул. Краснова, 11/1 в м. Одесі (геодезичні дані (каталоги координат), графічні матеріали і т.і.);

- Розгорнуті оціночні акти з вказанням інвентаризаційної вартості кожної будівлі та споруди, які фактично розташовані на земельній ділянці по вул. Краснова, 11/1 в м. Одесі, складені сертифікованою установою або фахівцем;

- Вказати частки, відповідно до яких необхідно визначити порядок користування земельною ділянкою між співвласниками ТОВ «ОБРІЙ ХХІ» та ТДВ «Одеська швейна фабрика».

Разом із клопотанням експерта до суду повернуті матеріали справи № 916/2882/20.

Ухвалою суду від 15.09.2022 провадження у справі № 916/2882/20 поновлено з 06.10.2022; підготовче засідання призначено на 06.10.2022 о 11:30 год.

05.10.2022 на адресу суду надійшло клопотання позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій ХХІ" про витребування доказів /вх. № 21710/22/ у справі № 916/2882/20, в якому позивач просить витребувати від Одеської обласної ради належним чином посвідчені:

- матеріали первинного відведення земельної ділянки по вул. Краснова, 11/1 в м. Одесі (геодезичні дані (каталоги координат), графічні матеріали і т.і.);

- копію незалежної оцінки об`єкта приватизації, затвердженої наказом управління Обласної ради з питань використання майна та приватизації від 07.12.2004 № 103.

Також на виконання клопотання експерта відповідач вказує, що частки, відповідно до яких необхідно визначити порядок користування земельною ділянкою між співвласниками ТОВ «Обрій ХХІ» та ТДВ «Одеська швейна фабрика», визначені довідкою № 1-12/16 від 01.12.2016, а саме частка ТОВ «Обрій ХХІ» в об`єкті нерухомого майна становить 22/50.

Ухвалою суду від 06.10.2022 витребувано від Одеської обласної ради належним чином посвідчені:

- матеріали первинного відведення земельної ділянки по вул. Краснова, 11/1 в м. Одесі (геодезичні дані (каталоги координат), графічні матеріали і т.і.);

- копію незалежної оцінки об`єкта приватизації, затвердженої наказом управління Обласної ради з питань використання майна та приватизації від 07.12.2004 року № 103.

Провадження у справі №916/2882/20 зупинено до виконання експертизи. Постановлено після отримання витребуваних документів направити матеріали справи № 916/2882/20 до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 28.04.2021 року про призначення судової комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, оригінал якої міститься в матеріалах справи; роз`яснено судовому експерту, що частки, відповідно до яких необхідно визначити порядок користування земельною ділянкою між співвласниками ТОВ «Обрій ХХІ» та ТДВ «Одеська швейна фабрика», визначені довідкою № 1-12/16 від 01.12.2016 року, а саме частка ТОВ «Обрій ХХІ» в об`єкті нерухомого майна становить 22/50.

24.10.2022 на адресу суду надійшла відповідь Одеської обласної ради /вх. № 23506/22/ на виконання вимог ухвали про витребування доказів від 06.10.2022. Одеська обласна рада повідомляє, що в установі відсутня запитувана інформація. Повідомлено, що з урахуванням спливу терміну зберігання копія незалежної оцінки об`єкта приватизації передано до Державного архіву Одеської області.

Ухвалою суду від 01.11.2022 провадження у справі № 916/2882/20 поновлено з 07.11.2022; підготовче засідання призначено на 07.11.2022 о 12:45 год.

04.11.2022 на адресу суду надійшло клопотання позивача про витребування доказів /вх. № 24883/22/, в якому позивач просить витребувати з Державного архіву Одеської області матеріали первинного відведення земельної ділянки по вул. Краснова, 11/1 в м. Одесі /геодезичні дані (каталоги координат), графічні матеріали і т.і./, копію незалежної оцінки об`єкта приватизації, затвердженої наказом управління Обласної ради з питань використання майна та приватизації від 07.12.2004 № 103.

Ухвалою суду від 07.11.2022 витребувано з Державного архіву Одеської області належним чином посвідчені:

- матеріали первинного відведення земельної ділянки по вул. Краснова, 11/1 в м. Одесі /геодезичні дані (каталоги координат), графічні матеріали тощо/;

- копію незалежної оцінки об`єкта приватизації, затвердженої наказом управління Обласної ради з питань використання майна та приватизації від 07.12.2004 року № 103.

Провадження у справі №916/2882/20 зупинено до виконання експертизи. Постановлено після отримання витребуваних документів направити матеріали справи № 916/2882/20 до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 28.04.2021 року про призначення судової комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, оригінал якої міститься в матеріалах справи; роз`яснено судовому експерту, що частки, відповідно до яких необхідно визначити порядок користування земельною ділянкою між співвласниками ТОВ «Обрій ХХІ» та ТДВ «Одеська швейна фабрика», визначені довідкою № 1-12/16 від 01.12.2016, а саме частка ТОВ «Обрій ХХІ» в об`єкті нерухомого майна становить 22/50.

27.01.2023 на адресу суду надійшло клопотання позивача про приєднання документів до матеріалів справи /вх. № 2686/23/, отриманих від Державного архіву Одеської області на виконання ухвали суду про витребування доказів від 07.11.2022.

У зв`язку із надходженням на адресу суду витребуваних документів 10.02.2023 матеріали справи № 916/2882/20 направлено до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 28.04.2021 про призначення судової комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.

15.03.2023 на адресу суду за вх. № 8155/23 надійшло повідомлення № 21-2838/2839 про неможливість надання висновку на підставі п.п. 2.1; 2.2; 4.10 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. У повідомленні зазначено, що 22.07.2022 було проведено обстеження 1/25 частини нежитлових будівель та споруд ТОВ «Обрій ХХІ», які розташовані по вул. Краснова, 11/1 у м. Одесі. За результатами проведеного обстеження експертами було встановлено, що ТОВ «Обрій ХХІ» суттєво збільшило належну їй частку за рахунок будівництва нових нежитлових будівель та споруд. Це збільшення було виконано за рахунок значної частки земельної ділянки, яка знаходиться у загальному користуванні співвласників ТОВ «Обрій ХХІ» (1/25 частка) та ТДВ «Одеська швейна фабрика» (24/25 частка). Експертами було виявлено, що наданих документів недостатньо для проведення повного та всебічного дослідження питань, у зв`язку із чим експертом було заявлено клопотання про надання додаткових матеріалів. Експертом зазначено, що для проведення експертизи не надано:

- матеріали первинного відведення земельної ділянки по вул. Краснова, 11/1 в м. Одесі (геодезичні дані (каталоги координат), графічні матеріали і т.і.);

- розгорнуті оціночні акти з вказанням інвентаризаційної вартості кожної будівлі та споруди, які фактично розташовані на земельній ділянці по вул. Краснова, 11/1 в м. Одесі, складені сертифікованою установою або фахівцем.

Експерт зазначає, що також не вказано частки, відповідно до яких необхідно зазначити порядок користування земельною ділянкою між співвласниками, що виключає можливість проведення повного, всебічного дослідження по питаннях, зазначених в ухвалі суді від 28.04.2021.

Ухвалою суду від 22.03.2023 провадження по справі № 916/2882/20 поновлено з 26.04.2023; підготовче засідання призначено на 26.04.2023 о 10:00 год.

26.04.2023 на адресу суду надійшло клопотання позивача про призначення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи /вх. № 13657/23/, на вирішення якої позивач просить поставити питання:

- Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва виділити ТОВ «Обрій XXI» в натурі належні йому 1/25 частин нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: м. Одеса, вулиця Краснова, будинок 11/1 і складаються з літери «Б» - нежитлова будівля загальною площею 48,7 кв. м; літери «В» - нежитлова будівля загальною площею 9,0 кв. м; літери «Д» - склад загальною площею 336,9 кв. м; літери «Е» - склад загальною площею 133,0 кв. м; літери «Ж» - склад загальною площею 446,0 кв.м. з урахуванням можливого відхилення від розміру ідеальної частки, належної йому?

- Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів встановити порядок користування земельною ділянкою за адресою м. Одеса, вулиця Краснова, будинок 11/1 відповідно до часток співвласників та які можливі варіанти визначення порядку користування ТОВ «Обрій ХХІ» та ТДВ «Одеська швейна фабрика»?

Проведення експертизи позивач просить доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Мінітерства юстиції України.

В обґрунтування клопотання позивач посилається на те, що вирішення вказаних обставин входить до предмету доказування у даній справі, оскільки існує дійна потреба у володінні спеціальними знаннями і у даному випадку висновок судового експерта не може бути замінений іншими належними засобами доказування.

У підготовчому засіданні 26.04.2023 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 24.05.2023 о 12:30 год.

18.05.2023 на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача /вх. № 16562/23/, в яких позивач вказує, що ТОВ «Обрій ХХІ» було позбавлено права власності щодо нерухомого майна, визнаного судом у справі № 916/2464/19 самочинно збудованим. Позивач зауважує, що товариство на підставі свідоцтва про право власності серії САА № 444527 від 25.11.2005 набуло на праві спільної часткової власності 1/25 частки нежитлових будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1 (літ. «Б», літ. «В» загальною площею 57,7 кв.м.; літ. «Г», відображених у технічному паспорті 23.02.2005), 1/25 огорожі № 2, 1/25 мостіння1.

Право власності позивача на 1/25 частки нежитлових будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1 (літ. «Б», літ. «В» загальною площею 57,7 кв.м. - не припинялося. Факт правомірності такого володіння в іншій господарській справі не оспорювався.

Позивач вказує, що дані обставини не перешкоджають вирішенню судом питання про виділення в натурі товариству зі спільної часткової власності 1/25 частин нежитлових приміщень. У зв`язку із чим позивач вважає, що не спростовується доцільність проведення судової експертизи.

22.05.2023 на адресу суду надійшло клопотання позивача про повернення сплачених коштів /вх. № 16737/23/, в якому позивач просить вирішити питання про повернення Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України суми сплачених коштів за проведення судової експертизи у розмірі 15 856,76 грн.

Ухвалою суду від 24.05.2023 зобов`язано Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій ХХІ" грошові кошти у розмірі 15 856,76 грн, сплачені за проведення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою суду від 28.04.2021.

У підготовчому засіданні 24.05.2023 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14.06.2023 об 11:00год.

У підготовчому засіданні 14.06.2023 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 28.06.2023 о 15:00 год. Судом залишено на розгляді клопотання позивача про призначення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи /вх. № 13657/23 від 26.04.2023/. Суд зобов`язав Одеську міську раду надати письмові пояснення на заявлене клопотання.

28.06.2023 на адресу суду надійшли заперечення Одеської міської ради на клопотання про призначення експертизи /вх. № 21457/23/, в яких міська рада вважає, що заявлене позивачем клопотання є незаконним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своїх заперечень міська рада вказує, що відповідно до рішення Господарського суду від 30.09.2021, залишеного без змін постановою Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 916/1477/21, та витягу з Державного реєстру речових прав від 19.04.2023 речове право позивача крім інших нежитлових будівель було припинено саме на нежитлові будівлі літ. «Б», літ. «В», які є предметом позову у даній справі.

Міська рада зауважує, що доказом того факту, що речове право позивача припинено, зокрема, саме на нежитлові будівлі літ. «Б», літ. «В», є посилання у розділі Витягу «Інформація про речове право» на підставу виникнення цього права - свідоцтво про право власності від 25.11.2005 серії САА № 444527, видане ВК ОМР.

Таким чином, на думку третьої особи, у позивача на даний час відсутнє право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, в цілому, а також на нежитлові будівлі літ. «Б», літ. «В». А відтак, міська рада вважає, що у позивача відсутні порушені права та законні інтереси щодо майна, яке є предметом спору у даній справі.

У підготовчому засіданні 28.06.2023 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 07.09.2023 о 09:45 год. Також судом постановлено проводити розгляд справи протягом розумних строків.

У підготовчому засіданні 07.09.2023 судом оголошено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про призначення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи /вх. № 13657/23 від 26.04.2023/. Також судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/2882/20 до судового розгляду по суті; судове засідання по суті призначено на 04.10.2023 о 14:45 год.

У судовому засіданні 04.10.2023 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 25.10.2023 о 15:00 год.

19.10.2023 на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів /вх. № 37316/23/, а саме: рішення від 30.09.2021 та ухвали від 03.10.2023 у справі № 916/1477/21.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач до судового засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвала Господарського суду Одеської області від 12.10.2020 року у справі № 916/2882/20 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 27, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка".

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

18.11.2020 року за вх. № 50542/20 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, з відміткою листоноші «за закінченням терміну зберігання».

Також суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.

Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, № 910/1730/22 від 19.12.2022 року).

Суд зазначає, що основним способом, за допомогою якого суди здійснюють повідомлення учасників справи, є надіслання повісток. Це означає, що якщо в матеріалах справи є корінець повідомлення, в якому зазначено, що лист вручено безпосередньо учаснику справи, наявний підпис працівника пошти, то особа може вважатися належним чином повідомленою. Разом з тим, є випадки, коли судові повістки не вручаються. У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень Господарського процесуального кодексу, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Вказане узгоджується з позицією Касаційного цивільного суду Верховного Суду яка викладена у справі №752/24739/19 від 18.01.2023 року.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.10.2020 року було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач, обізнаний про розгляд справи № 916/2882/20, міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 10.12.2004 між Управлінням обласної ради з питань використання майна та приватизації (продавець) та ЗАТ "Одеська швейна фабрика" (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу, за умовами якого Покупець придбав у власність 24/25 частин нежитлових будівель по Краснова, 11/1 в м. Одесі та в цілому складається з трьох кам`яних нежилих будівель загальною А, Б, В площею 1 289,2 м2, Г-сарай, №1-3 - огорожа, І - мостіння, ІІ - резервуар, розташованих на земельній ділянці розміром 3 412,0 м2. По заяві власника були відчужені: нежила будівля літери "А", загальною площею 1 231,5 м2; 24/25 огорожі №2; 24/25 мостіння - "І", надалі - Об`єкт (п. 1.1. Договору).

10.12.2004 договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрченко І.П. та зареєстрований в реєстрі за № Д-484.

25.11.2005 Виконкомом ОМР було видане Свідоцтво про право власності на 1/25 частину нежитлових будівель серії САА № 444527 ТОВ "Обрій ХХІ" в якому зазначено що ТОВ є власником 1/25 частини об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, яке складається з будівель літ "Б", літ "В", загальною площею 57,7 м2, літ. "Г", відображених у технічному паспорті від 23.02.2005.

30.11.2005 КП "ОМБТІ та РОН" за № 9119557 був оформлений Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно відповідно до якого за ТОВ "Обрій ХХІ" зареєстровано право спільної часткової власності із часткою 1/25 на нежилі будівлі.

Таким чином сторони є співвласниками об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1.

У ході розгляду справи Одеська міська рада вказувала, що позивачем було здійснено самочинне будівництво на земельній ділянці загальною площею 2 205,1 м2 по вул. Краснова, 11/1 в м. Одесі, та самочинно збільшено загальну площу належних йому нежитлових будівель на 915,9 м2.

Так, судом встановлено, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/1477/21 за позовом Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій XXI", в якій просила суд скасувати рішення державного реєстратора Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області Попика Владислава Миколайовича від 10.11.2016 (індексний номер 32322553) про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Обрій ХХІ" (з відкриттям розділу) на 1/25 об`єкта нерухомого майна за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса, загальною площею 2205,1 м2, припинити право власності ТОВ "Обрій ХХІ" на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, загальною площею 2205,1м2, та зобов`язати ТОВ "Обрій XXI" привести до попереднього стану земельну ділянку за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса, шляхом знесення складових частин нежитлових будівель: літ. "Д", літ. "Е", літ. "Ж", площею 915,9 м2, за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.09.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2022, позов задоволено.

Даним рішенням скасовано рішення державного реєстратора Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області Попика Владислава Миколайовича від 10.11.2016 (індексний номер 32322553) про державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій ХХІ" (з відкриттям розділу) на 1/25 об`єкта нерухомого майна за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса, загальною площею 2205,1 м2 та припинено право власності ТОВ "Обрій ХХІ" на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, загальною площею 2205,1м2, відомості щодо якого були внесені до розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1081976351101.

Окрім того, зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю "ОБРІЙ ХХІ" привести до попереднього стану земельну ділянку за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса, шляхом знесення складових частин нежитлових будівель: літ. "Д", літ. "Е", літ. "Ж", площею 915,9 м2, за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса.

Згідно з ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується про розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної процесуальної норми, неодмінною умовою її застосування є участь тих самих осіб або особи, щодо якої встановлено ці обставини, як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні обставини, що мають значення для справи, що розглядається.

Вищевказані обставини встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, у справі де брали участь ті ж самі особи, що і у даній справі, а тому вони не повинні доводитися знову у даній справі.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення одним з основоположних аспектів верховенства права принципу юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

В силу статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Враховуючи, що під час розгляду справи № 916/1477/21 приймали участь ті самі особи, які приймають участь під час розгляду даної позовної заяви, обставини встановлені рішеннями суду у зазначеній справі мають преюдиційне значення.

Таким чином, не підлягають доказуванню обставини щодо того, що ТОВ "Обрій XXI" здійснено самочинне будівництво на земельній ділянці загальною площею 2 205,1 м2 по вул. Краснова, 11/1 в м. Одесі, та самочинно збільшено загальну площу належних йому нежитлових будівель на 915,9 м2.

При цьому, суд враховує, що у рішеннях по справі № 916/1477/21 встановлено, що ТОВ "Обрій XXI" не позбавлений права власності на належне йому майно, яким він володів до проведення його самочинної реконструкції, і він має можливість здійснити реєстрацію такого права.

Разом із тим, 19.04.2023 державним реєстратором Єременком Іваном Миколайовичем було прийнято рішення, яким припинено речове право на об`єкт нерухомого майна №1081976351101, а саме частку у розмірі 1/25, що належала ТОВ "Обрій XXI", за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, загальною площею 2205,1 кв.м., який складається в цілому з нежитлових будівель: літ. "А", літ. "Б", літ. "В", літ. "Д", літ. "Е", літ. "Ж", І - мостіння.

Суд зауважує, що у розділі Витягу "Інформація про речове право" є посилання на підставу виникнення речового права на нежитлові будівлі літ. "Б", літ. "В" - свідоцтво про право власності від 25.11.2005 серії САА № 444527, видане ВК ОМР.

При цьому матеріали справи не містять відомостей про реєстрацію за позивачем права власності на належне йому майно, яким він володів до проведення його самочинної реконструкції.

Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є виділ в натурі зі спільної часткової власності 1/25 частин нежитлових приміщень, припинення права спільної часткової власності ТОВ "Обрій ХХІ" та ТОВ "Одеська швейна фабрика" на нерухоме майно, визначення порядку користування земельною ділянкою.

Суд відзначає, що до предмету доказування у даній справі входить, зокрема, визначення того факту, що виділ часток з нерухомого майна, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, та що кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Приймаючи до уваги, що учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд має перевірити при визначенні розміру і вартості частки нерухомого майна - чи не буде виділ завдавати неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Право володіння, користування та розпорядження своїм майном становлять зміст права власності (стаття 317 ЦК України).

Згідно зі статтею 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно з частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Що стосується існуючих у співвласника правомочностей розпорядження спільним майном, то вони передбачені у статтях 364, 367 ЦК України

Так, частинами першою-третьою статті 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Частиною 4 статті 364 Цивільного кодексу України передбачено, що виділ такої частки здійснюється на підставі договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, який укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі недосягнення згоди про спосіб і умови виділу в натурі частки зі спільного майна учасник спільної часткової власності вправі звернутися з відповідним позовом до суду (позиція Верховного Суду України у листі від 01.07.2013 «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ»).

Виходячи із наведеного, позивач мав запропонувати відповідачу виділити частку із майна, що є у спільній частковій власності та надати відповідачу проєкт договору для ознайомлення, запросити його до конкретного нотаріуса у визначений час та лише після його письмової відмови або фактичної неявки до нотаріуса (що мало б бути письмово підтверджено особами, що з`явилися та нотаріусом) заявляти відповідний позов.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною (частина перша статті 183 ЦК України).

Аналіз змісту статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України свідчить, що виділ часток (поділ) нежитлового приміщення, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину нежитлового приміщення із самостійним виходом або у разі, коли є технічна можливість переобладнання приміщення в ізольовані об`єкти, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що "виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція).

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Пунктом 2.43 глави 2 Інструкції передбачено, що питання щодо поділу (виділу частки) об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.

Тобто, оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 Цивільного кодексу України право спільної власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, частка якого виділяється, та власнику (власникам), частки яких залишаються, мають бути виділені окремі приміщення, які повинні бути ізольованими від приміщень іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, підведену систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу (позиція Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №344/8200/14-ц).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі N 501/2148/17 (провадження N 61-22087св19) зроблено висновок, що "відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється. Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій на наведене уваги не звернули, не врахували, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, у зв`язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється".

Згідно з частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У частині першій, четвертій статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частини, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. При переході права власності на будівлю та споруду декількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі або споруди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (провадження № 14-438цс19) зазначено, що "Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц).

Частина друга статті 120 ЗК України закріплює принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За приписом цієї частини визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на відповідні житловий будинок, будівлю чи споруду (див висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16).

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.".

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (п.2.ст. 2 ГПК України).

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів із точки зору їх належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку є усунення протиріч між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають із отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 ГПК України).

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що позивачем у ході розгляду справи було заявлено клопотання про призначення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи. Ухвалою суду від 28.04.2021 призначено у справі № 916/2882/20 комплексну будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу. 15.03.2023 на адресу суду надійшло повідомлення № 21-2838/2839 про неможливість надання висновку на підставі п.п. 2.1; 2.2; 4.10 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Експертами було виявлено, що наданих документів недостатньо для проведення повного та всебічного дослідження питань.

В подальшому на адресу суду надійшло клопотання позивача про призначення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи /вх. № 13657/23 віл 26.04.2023 /, в задоволені якого протокольною ухвалою суду від 07.09.2023 відмолено у задоволенні клопотання позивача про призначення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи /вх. № 13657/23 від 26.04.2023/.

За приписами ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006 р. зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Статтею 99 ГПК України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Тобто, експертиза призначається, за сукупності декількох умов, а саме для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв`язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Означена правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20).

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 922/2716/17 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що суду слід виходити з того, що призначення судової експертизи, як процесуальної дії суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованою. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд зазначає, що необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи. Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

З урахуванням вказаного, господарський суд прийшов до висновку про недоцільність призначення у справі комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, оскільки матеріали справи не містять додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, а саме: матеріали первинного відведення земельної ділянки по вул. Краснова, 11/1 в м. Одесі (геодезичні дані (каталоги координат), графічні матеріали і т.і.); розгорнуті оціночні акти з вказанням інвентаризаційної вартості кожної будівлі та споруди, які фактично розташовані на земельній ділянці по вул. Краснова, 11/1 в м. Одесі, складені сертифікованою установою або фахівцем. У зв`язку із чим, судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі N 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі N 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі N 916/675/15.

При цьому суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про реєстрацію за позивачем права власності на належне йому майно, яким він володів до проведення його самочинної реконструкції. У зв`язку із чим, господарський суд приходить до висновку, що за позивачем на даний час не зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 11/1, яке складається з будівель літ "Б", літ "В", загальною площею 57,7 м2, літ. "Г", і яке належить йому на підставі свідоцтва про право власності від 25.11.2005 серії САА № 444527, видане ВК ОМР.

Господарський суд зазначає, що матеріали справи не містять відомостей, що на теперішній час рішення у справі № 916/1477/21 виконане в частині зобов`язання ТОВ "Обрій ХХІ" привести до попереднього стану земельну ділянку за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса, шляхом знесення складових частин нежитлових будівель: літ. "Д", літ. "Е", літ. "Ж", площею 915,9 м2, за адресою: вул. Краснова, 11/1, м. Одеса. Тобто, на об`єкті нерухомого майна наявна значна кількість самочинно збудованих та недобудованих споруд, що може перешкоджати виділу часток співвласників до моменту оформлення на такі споруди права власності або ж фактичного демонтажу вказаних об`єктів.

При цьому суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження обставин того, що такий виділ у даному випадку є технічно можливим, буде відповідати розміру ідеальних часток співвласників та не буде завдавати неспівмірної шкоди господарському призначенню об`єкту нерухомого майна. Більше того, матеріли справи не містять допустимих доказів того, що після виділу частки позивача, у іншого співвласника (відповідача) будуть частки майна, які у розумінні статті 181 ЦК України стануть окремими об`єктами нерухомого майна.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Господарський суд зазначає, що у даній справі ТОВ "Обрій ХХІ" пред`явило позовні вимоги саме про виділ належної йому частки в праві спільної часткової власності на нерухоме майно за правилами статті 364 ЦК України та визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками відповідно до часток у нерухомому майна. Позовних вимог про поділ нерухомого майна в натурі між сторонами в порядку статті 367 ЦК України ТОВ "Обрій ХХІ" не заявляло.

Окрім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що позивач звертався до відповідача із пропозицією укласти договір про виділ у натурі часток з майна спільної часткової власності та, відповідно, відмови останнього в укладенні такого договору.

Так, позивачем не надано суду оригіналу або копії відповідного письмового звернення до відповідача із проєктом договору про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна.

Враховуючи наведене господарський суд поиходить до висновку, що між сторонами у даній справі станом на дату звернення із позовом не виник спір щодо виділу в натурі частки із спільного майна, відповідно, подання даного позову без проведення процедури виділу згідно із нормою статті 364 Цивільного кодексу України є по суті передчасним.

У зв`язку із чим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ТОВ "Обрій ХХІ" в цій частині.

Суд зазначає, що позовна вимога про визначення порядку користування земельною ділянкою також не підлягає задоволенню як похідна від вирішення позовної вимоги про виділ частки зі спільної часткової власності.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій ХХІ" не підлягають задоволенню, так як необґрунтовані та недоведені.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій ХХІ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська швейна фабрика", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Одеської міської ради, про виділ частки нерухомого майна в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою -відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження аби прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст буде складено 06 листопада 2023 р.

Суддя Н.Д. Петренко