Рішення

від 30.10.2023 по справі 916/2008/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" жовтня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2008/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Арнаутова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: EG EXPORT IMPORT s.r.o. (Skolska 689/20, 11000, Praha 1- Nove Mеsto)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Макінтош Юг" (65111, Одеська обл., м.Одеса, Старокиївської дороги 21км, буд. 38)

про стягнення 10 967,44 Євро

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Лавриненко О.В. ордер від 05.09.2023

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог EG EXPORT IMPORT s.r.o.

12.05.2023 EG EXPORT IMPORT s.r.o. звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Макінтош Юг", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 10 967,44 Євро.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.05.2023 позовну заяву EG EXPORT IMPORT s.r.o. на підставі ч.1 ст.174 ГПК України залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів направлення відповідачу позовної заяви з додатками листом з описом вкладення та з квитанцією про відправлення (з урахуванням викладених судом зауважень); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; обґрунтованого розрахунку стягуваної суми, а також зазначених в акті звірки інвойсів та доказів оплати.

Ухвала від 17.05.2023 була надіслана позивачу на адресу для листування, зазначену у позовній заяві. Відповідне поштове відправлення було повернуто до суду без вручення.

19.06.2023 до суду від представника EG EXPORT IMPORT s.r.o. надійшла виправлена позовна заява (направлена 10.06.2023) з доданими до неї документами, що свідчить про усунення недоліків позовної заяви. Крім того у своїй заяві представник позивача зазначив, що про наявність відповідної ухвали про залишення позовної заяви без руху він дізнався 05.06.2023 є Єдиного державного реєстр судових рішень.

Ухвалою суду від 26.06.2023 за даним позовом відкрито провадження у справі №916/2008/23, справу визнано малозначною та прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

08.09.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній просив суд розглядати справу в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що дана справи носить для нього значний характер, а також про необхідність зібрання додаткових доказів з метою доведення правової позиції.

Ухвалою суду від 25.09.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, задоволено клопотання відповідача в частині призначення справи до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін, постановлено здійснювати розгляд справи № 916/2008/23 за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

18.09.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.114-119).

У судове засідання 30.10.2023 позивач не з`явився, натомість від представника надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними в матеріалах справи документами.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.10.2023 висловив свою правову позицію, зазначив, що від виконання обов`язку з повернення суми авансу не ухиляється, натомість позбавлений можливості повернути суму авансу в іноземній валюті у зв`язку із законодавчими обмеженнями щодо купівлі валюти.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи EG EXPORT IMPORT s.r.o.

На виконання зобов`язань за укладеним між сторонами контрактом поставки товарів №347 від 05.01.2022, позивач здійснив попередню оплату по інвойсах №3567, 3568, 3569 за товар, який не був поставлений.

У гарантійному листі відповідач зазначив, що у зв`язку із військовим станом грошові кошти по інвойсам на загальну суму 13 224,95 Євро будуть перераховані до 31.07.2022.

Станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача становить 10 967,44 Євро.

3.2. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Макінтош Юг"

Відповідач не спростовує факт наявності у нього перед позивачем заборгованості у сумі 10 967,44 Євро.

Водночас позивач не звертався письмово до відповідача із претензією про повернення суми передоплати. Про наявність претензії відповідач дізнався після ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідач не ухиляється від виконання свого обов`язку з повернення суми авансу, однак позбавлений можливості це зробити з огляду на законодавчі обмеження щодо купівлі валюти.

Оскільки відповідач не відмовляється від боргу та не ухиляється від виконання своїх зобов`язань, між сторонами відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі положень ст. 231 ГПК України.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

05.01.2022 між EG EXPORT IMPORT s.r.o. (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Макінтош Юг" (Постачальник) укладено контракт поставки товарів №347 (а.с.8-13), відповідно до п.1.1. якого постачальник приймає на себе зобов`язання поставляти і передавати у власність покупця товар, визначений в інвойсах, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар, в порядку та на умовах, визначених даним контрактом.

Відповідно до п. 2.1. договору поставка за даним контрактом здійснюється на умовах які визначаються в Інвойсі на кожну партію товару окремо.

Згідно п. 2.2. договору термін відвантаження товару Постачальником встановлюється сторонами протягом 14 банківських днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати.

Розрахунок Покупцем за товар здійснюється в Євро, у безготівковому порядку, шляхом перерахування Покупцем грошових кошів на рахунок Постачальника, наступним чином: Покупець сплачує Постачальнику попередню оплату 50 % від суми, зазначеної в Інвойсі на кожну партію товару, протягом 3 днів з моменту прибуття товару на складі Постачальника. Решту від суми, зазначеної в інвойсі, протягом 2 діб з моменту отримання ГТД і складеного коносаменту (п.3.4. договору).

Пунктом 6.2. договору визначено, що якщо сторони не досягли згоди шляхом переговорів та/або шляхом письмового листування, спори за даним Контрактом або у зв`язку із ним, вирішуються у відповідному господарському суді України за місцезнаходженням постачальника, за законодавством України.

Як встановлено судом з пояснень сторін та з матеріалів справи, зокрема з акту звірки та банківських документів, позивач в рахунок оплати інвойсів №3567, 3568, 3569 (а.с.14-16) перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 13 224,95 Євро, а всього за контрактом 54233,97 Євро.

Однак товар за означеними інвойсами відповідачем поставлений не був. Всього за контрактом було поставлено товар на суму 39879,65 Євро. Крім того, Відповідачем була частково повернута сума попередньої оплати у розмірі 3 386,88 Євро.

Як вказує позивач, 25.01.2023 ним на адресу відповідача було направлено претензію щодо повернення суми передоплати у розмірі 10 967,46 Євро (а.с.72-75), яка залишилась без задоволення.

Відповідач, з посиланням на положення постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18, зазначає про відсутність у нього можливості купити валюту для повного розрахунку з позивачем.

5. Позиція суду.

5.1. Щодо підсудності справи та законодавства, що підлягає застосуванню.

Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб`єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і суб`єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно до ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому правовідносини, пов`язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Відповідно до ст. 43 розділу VI "Колізійні норми щодо договірних зобов`язань" Закону "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що якщо сторони не досягли згоди шляхом переговорів та/або шляхом письмового листування, спори за даним Контрактом або у зв`язку із ним, вирішуються у відповідному господарському суді України за місцезнаходженням постачальника, за законодавством України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що спір правомірно передано на розгляд до Господарського суду Одеської області. При цьому, оскільки сторонами погоджено застосування законодавства України при вирішенні спорів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальне та процесуальне право України.

5.2. Щодо суті спору.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як встановлено судом, сторонами по справі повністю визнаються обставини укладання договору, перерахування позивачем на користь відповідача грошових коштів в якості передоплати за товар, невиконання відповідачем обов`язку з поставки товару, часткове повернення суми передоплати у розмірі 3 386,88 Євро та фактично наявність заборгованості у розмірі 10 967,44 Євро.

Водночас, відповідач, посилаючись на законодавчі обмеження, зазначає про неможливість виконання грошового зобов`язання у зв`язку із відсутністю у нього валютної виручки та неможливістю купівлі іноземної валюти в період запровадження воєнного стану.

Надаючи оцінку таким твердженням відповідача, суд вказує наступне.

Відповідно до підпункту 23 пункту 14 ПостановиПравління НБУ від 24.02.2022 №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" (Далі - Постанова №18) уповноваженим установам забороняється здійснювати транскордонний переказ валютних цінностей з України/переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях/іноземній валюті, відкриті в банках-резидентах, уключаючи перекази, що здійснюються за дорученням клієнтів, крім операцій з повернення нерезиденту попередньої оплати (авансового платежу), отриманої(ого) резидентом на його поточний рахунок у банку в Україні після 23 лютого 2022 року за укладеним з нерезидентом договором з купівлі-продажу товару, у зв`язку з невиконанням резидентом зобов`язань за цим договором;

Згідно п. 4 п.12 Постанови №18 уповноваженим установам забороняється здійснювати торгівлю валютними цінностями (уключаючи операції за дорученням клієнтів), крім випадків: купівлі іноземної валюти з метою проведення валютних операцій, визначених у п. 14 цієї постанови (крім випадків, визначених у підпунктах 23, 9, 23, 231, 30, 40, 41,абзаці 4 п. 43, п. 44 п.14 цієї постанови).

Виходячи наведеного, юридична особа-резидент має можливість здійснювати транскордонні перекази валютних цінностей з України з метою проведення операцій з повернення нерезиденту попередньої оплати (авансового платежу), отриманої(ого) резидентом на його поточний рахунок у банку в Україні після 23.02.2022 за укладеним з нерезидентом договором з купівлі-продажу товару, у зв?язку з невиконанням резидентом зобов?язань за таким договором тільки за рахунок власних (не куплених на валютному ринку України) коштів.

Наявність таких законодавчих обмежень в період запровадження воєнного стану в повному обсязі може бути підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання з повернення суми передоплати, водночас такі вимоги позивачем в рамках даного спору не заявлялись

Натомість такі законодавчі обмеження, з урахуванням положень ст.193 ГК України, які цілком кореспондується із положеннями ст. 525, 526 ЦК України, щодо належного виконання зобов`язання, жодним чином не можуть буди підставою як для відмови у позові за наявності встановлення судом факту доведеності та обґрунтованості позовних вимог, так і для закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору.

5.3. Щодо валюти зобов`язання.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

У статті 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України.

Однак заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено в договорі, чинне законодавство не містить.

З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта - єдиний законний платіжний засіб на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14-ц (провадження №14-134цс18), від 27 березня 2019 року в справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18), від 12 грудня 2018 року в справі № 757/6367/13-ц (провадження № 14-422цс18) від 16 січня 2019 року в справах № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

З урахуванням означеного у сукупності, а також погодження сторонами у договорі валюти розрахунку Євро, суд зазначає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129,221,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Макінтош Юг" (65111, Одеська обл., м.Одеса, Старокиївської дороги 21км, буд. 38, код ЄДРПОУ 37281817) на користь EG EXPORT IMPORT s.r.o. (Skolska 689/20, 11000, Praha 1- Nove Mеsto, Czech Republic) суму попередньої оплати у розмірі 10 967 /десять тисяч дев`ятсот шістдесят сім/ Євро 44 цента, судовий збір у сумі 6560 /шість тисяч п`ятсот шістдесят/ грн 72 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06 листопада 2023 р.

Суддя Ю.М. Щавинська