Рішення

від 25.10.2023 по справі 916/1764/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" жовтня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/1764/22

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Курко Ю.О.,

розглянувши справу № 916/1764/22

за позовом заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 89)

в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОКУС+» (65065, Одеська обл., м. Одеса, вул. Варненська, 10; код ЄДРПОУ 35767907)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (65011, Одеська обл., м. Одеса, вул. Успенська, 83/85, код ЄДРПОУ 44162529)

про стягнення 1 353 841,38 грн;

представники сторін:

від прокуратури Дичко В.О.,

від позивача Асташенкова О.І.,

від відповідача Балановський О.Л., Масін О.В.,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Ярошенко Г.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 р. заступник керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОКУС+» про стягнення 1 353 841,38 грн безпідставно збережених коштів.

В обґрунтування позову посилається на виявлення порушень земельного законодавства та інтересів територіальної громади міста Одеси у зв`язку з використанням відповідачем земельної ділянки (кадастровий номер 5110137600:50:004:0028) для експлуатації та обслуговування будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 73/2, яка перебуває у власності ТОВ «ФОКУС+», без внесення з липня 2019 р. по січень 2022 р. плати за землю в передбаченому законодавством розмірі, а також без державної реєстрації права власності/користування на земельну ділянку.

Ухвалою від 01.08.2022 позовну заяву (вх. № 1828/22 від 28.07.2022) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №916/1764/22, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.08.2022, запропоновано відповідачу подати відзив.

Разом із позовною заявою прокурором було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт на нежитлові приміщення виробничо-технічного призначення, загальною площею 4393,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 73/2, та які належать ТОВ «ФОКУС+» на підставі свідоцтва про право власності САЕ 799812 від 05.11.2012 (реєстраційний номер об`єкта майна: 38665183).

Ухвалою від 01.08.2022 суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

26.08.2022 до суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до припинення перебуванням адвоката ТОВ «ФОКУС+» у складі ЗСУ, яке судом було залишено без задоволення у зв`язку з відсутністю передбачених процесуальним законом підстав для зупинення провадження, з якими відповідач пов`язує своє клопотання.

Протокольною ухвалою від 31.08.2022 відкладено підготовче судове засідання на 12.10.2022.

11.10.2022 від прокуратури надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з ракетними обстрілами та переведенням працівників обласної прокуратури з 10 по 12 жовтня 2022 р. у дистанційний режим.

12.10.2022р. з 10 год. 05 хв. до 10 год. 42 хв. у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, всі працівники суду та учасники процесу перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі та судове засідання не відбулося.

Ухвалою від 12.10.2022 повідомлено сторін та прокурора про те, що підготовче судове засідання по справі відкладено на 26.10.2022.

25.10.2022 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням адвоката, який представляє інтереси ТОВ «ФОКУС+», у складі ЗСУ.

Протокольною ухвалою від 26.10.2022 відкладено підготовче судове засідання на 14.11.2022.

14.11.2022 до суду надійшли клопотання відповідача про відкладення підготовчого судового засідання у зв`язку з необхідністю організації проведення судової експертизи у справі, а також заява про залишення позову без розгляду, яка мотивована тим, що прокурор при зверненні до господарського суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради не підтвердив причин неможливості здійснення позивачем захисту своїх прав та охоронюваних інтересів в судовому порядку самостійно та не довів, що позивач не може або не бажає самостійно здійснювати такий захист. Заяву про залишення позову без розгляду суд залишив без задоволення через її необґрунтованість.

Протокольною ухвалою від 14.11.2022 відкладено підготовче судове засідання на 28.11.2022.

28.11.2022 до суду надійшло клопотання відповідача про призначення у справі земельно-технічної експертизи з метою вирішення наступних питань:

1) яку фактичну площу земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 73/2 (кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:50:004:0028) використовує Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОКУС+» (код ЄДРПОУ 35767907);

2) чи використовує Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОКУС+» (код ЄДРПОУ 35767907) земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 73/2 (кадастровий номер земельної ділянки 5110137600:50:004:0028) лише у межах належних йому об`єктів нерухомого майна або більшою площею? Якщо більшою, то якою?

У клопотанні відповідач зауважив, що на його переконання, доводи прокурора про те, що ТОВ «Фокус+» протягом спірного періоду користується всією земельною ділянкою площею 1,7563 га, які були взяті за основу при розрахунку розміру безпідставно збережених коштів, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені жодними доказами.

28.11.2022 до суду надійшло клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме: технічного звіту по топографо-геодезичним вишукуванням земельної ділянки, платіжних доручень про сплату земельного податку за 2020 та 2021 роки, витягів з технічної документації про НГО земельної ділянки за 2020 та 2021 роки, податкових декларацій з плати за землю за 2020, 2021 та 2022 роки.

У зв`язку з перебоями електропостачання у м. Одесі, враховуючи відсутність електропостачання у Господарському суді Одеської області, судове засідання, яке було призначено на 28.11.2022, не відбулося.

Ухвалою від 29.11.2022 повідомлено учасників справи про те, що підготовче судове засідання відкладено на 13.12.2022.

30.11.2022 від прокуратури надійшли письмові пояснення щодо заяви відповідача про залишення позову без розгляду.

У зв`язку з перебоями електропостачання у м. Одесі, враховуючи відсутність електропостачання у Господарському суді Одеської області, судове засідання, яке було призначено на 13.12.2022, не відбулося.

Ухвалою від 14.12.2022 повідомлено учасників справи про те, що підготовче судове засідання відкладено на 09.01.2023.

Протокольною ухвалою від 09.01.2023 відкладено підготовче судове засідання на 26.01.2023.

24.01.2023 до суду надійшли письмові заперечення прокурора проти клопотання відповідача про призначення експертизи.

В подальшому судові засідання неодноразово відкладалися у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою від 27.02.2023 задоволено клопотання відповідача про призначення експертизи, призначено у справі № 916/1764/22 земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення експертизи поставлено запропоновані відповідачем у клопотанні питання, зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

11.05.2023 постановою Південнозахідного апеляційного господарського суду скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.02.2023 року про призначення експертизи у справі № 916/1764/22 та направлено справу до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Ухвалою від 31.05.2023 призначено підготовче судове засідання у справі на 21.06.2023.

31.05.2023 від ТОВ «ФОКУС+» до суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі ФОП Кутазової Віри Пантеліївни як власника нерухомого майна по вул. Отамана Головатого, 71 у м. Одесі у якості співвідповідача по справі.

У судовому засіданні, яке відбулось 21.06.2023, прокурор заявив про намір подати до суду клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, а відповідач клопотав про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд протокольною ухвалою відклав підготовче судове засідання на 27.06.2023.

27.06.2023 до суду надійшла заява прокурора про залучення до участі у справі Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Протокольною ухвалою від 27.06.2023 суд, задовольнивши заяву прокурора, залучив до участі у справі Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та запропонував залученій третій особі в порядку статті 168 ГПК України надати пояснення по суті справи.

Цією ж ухвалою суд відклав підготовче судове засідання по справі на 24.07.2023.

24.07.2023 від ТОВ «ФОКУС+» до суду надійшли:

- письмові пояснення по справі щодо форми сплати плати за землю у вигляді орендної плати, розміру плати за фактичне користування земельною ділянкою та співкористувачів, які використовують спірну земельну ділянку;

- клопотання про залучення у справі співвідповідача;

- письмові пояснення по справі;

- інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Судове засідання, яке було призначено на 24.07.2023, не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони м. Одеси повітряної тривоги.

Ухвалою від 25.07.2023 повідомлено учасників справи про те, що підготовче судове засідання відкладено на 09.08.2023.

01.08.2023 від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради в порядку ст. 168 ГПК України до суду надійшли письмові пояснення, в яких Департамент, посилаючись на норми земельного законодавства, просив задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

09.08.2023 від представника відповідача на електронну пошту суду надійшов відеофайл з назвою «Відеофіксація спірної земельної ділянки».

Протокольною ухвалою від 09.08.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення співвідповідача у зв`язку з імперативними приписами ч. 1 ст. 48 ГПК України щодо можливості залучення співвідповідача лише за клопотанням позивача.

09.08.2023 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.08.2023.

В подальшому від відповідача на електронну пошту суду надходили файли, на які не було накладено КЕП.

24.08.2023 від представника відповідача до суду надійшла заява про долучення доказів направлення на адреси інших учасників справи документів, а 25.08.2023 відповідач подав до суду копії повідомлень про вручення поштового відправлення Укрпоштою сторонам справи.

28.08.2023 представник відповідача надіслав на електронну пошту суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

28.08.2023 відповідач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи висновку судового експерта Рапач К.В., яким проведено судову земельно-технічну експертизу. Вказаний висновок судового експерта судом залучено до матеріалів справи (Т. 3, а.с. 11-22).

Протокольною ухвалою від 28.08.2023 розгляд справи відкладено на 11.10.2023.

07.09.2023 від прокуратури до суду надійшли письмові пояснення щодо поданого відповідачем висновку судового експерта, де прокурор зауважує на неналежності, недопустимості та недостовірності вказаного доказу.

11.10.2023, на стадії дослідження доказів, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 25.10.2023.

У судовому засіданні, яке відбулось 25.10.2023, прокурор, позивач та третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні.

25.10.2023, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо підстав для представництва Суворовською окружною прокуратурою міста Одеси інтересів держави в особі Одеської міської ради.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право прокурора звертатися до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України.

Відповідно до положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Поняття «інтереси держави» на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999, згідно якого поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, пунктом 3 вказаного Рішення суд в загальному, не пов`язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Суд у справах за позовом прокурора в інтересах держави повинен вирішити питання чи є позивач (особа, в інтересах якої поданий прокурором позов) тією заінтересованою особою, про яку йдеться в частині 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу по суті. При вирішенні такого питання суд повинен виходити з характеру спірних правовідносин та оцінки конкретних фактичних обставин справи.

Статтями 14 Конституції України та 373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Несплата фактичним землекористувачем орендної плати за використання земель грубо порушує інтереси держави, оскільки спричиняє ненадходження до бюджету визначених земельним та податковим законодавством коштів, а тому має наслідком недофінансування бюджету та неможливість реалізації місцевих програм, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Статтями 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Право власності на землю гарантується. Це право надувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до п. «а» ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Таким чином, територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради є власником земельних ділянок та отримувачем коштів - орендної плати, тобто саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому прокурор обґрунтовано звертається до суду з позовом саме в інтересах вказаної міської ради.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, міською радою протягом тривалого часу не вживалось ефективних заходів для стягнення до бюджету з ТОВ «ФОКУС+» сум недоотриманих коштів.

Обставини невжиття Одеською міською радою відповідних заходів підтверджуються наявним у матеріалах справи листуванням між прокуратурою та міськрадою (Т. 1, а.с. 18-37).

Сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор, вважаючи, що діями (бездіяльністю) відповідача порушуються державні інтереси, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених процесуальним Законом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15).

Отже, суд погоджується з твердженням прокурора, що ним виконано всі можливі та передбачені законодавством дії для спонукання компетентного органу пред`явити відповідний позов, однак Одеська міська рада не виконала належним чином свої повноваження, у зв`язку з чим прокурор був зобов`язаний самостійно реагувати на факти порушення земельного законодавства.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Суворовською окружною прокуратурою м. Одеси листом від 22.07.2022 №53-3773ВИХ-22 повідомлено Одеську міську раду та зазначено, що позовна заява буде скерована до суду для розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фокус+" є власником нежитлових приміщень виробничо-технічного призначення, загальною площею 4393,8 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 73/2.

Належність вказаного нерухового майна відповідачу підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію прав від 18.12.2012 (Т. 2, а.с. 24).

Вказане нерухоме майно розташовано на земельній ділянці площею 1,7563 га за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 73/2, для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень виробничо-технічного призначення, кадастровий номер земельної ділянки - 5110137600:50:004:0028, власником якої є територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради.

Рішенням Одеської міської ради від 10.06.2015 № 6767 VII ТОВ "Фокус+" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 1,7983 га, за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 73/2 для обслуговування нежитлових приміщень виробничо-технічного призначення.

Доказів наявності будь-яких речових прав відповідача на спірну земельну ділянку матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин), якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно з імперативними нормами ст. 125, 126 Земельного кодексу України та ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають, зокрема, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності - право користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Як регламентовано ч. 1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч.2 ст.124 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.128 ЗК України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

З наведеного вбачається обов`язок ТОВ «ФОКУС+» з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю складу за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 73/2 оформити та зареєструвати речове право на земельну ділянку під нежитловими будівлями, які належні йому на праві власності в порядку вимог ст. 123, 128 ЗК України.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

П. 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Таким чином, плата за землю, що є обов`язковим платежем, може виявлятися виключно у формі земельного податку або орендної плати.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п. 14.1.72 ст.14 ПК України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. 14.1.136 ст.14 ПК України).

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Така правова позиція відображена у п. 22 постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 29.05.2020 №922/2843/19.

При цьому, як вказав прокурор, ТОВ "Фокус+" з часу набуття права власності на нежитлові будівлі до теперішнього часу не сплачувало за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Водночас, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 (№ 905/1680/20) зазначено, що земельним законодавством і ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру.

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 16.09.2021, витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим 5110137600:50:004:0028 сформовано у 2021 році, згідно якого, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 73/2, загальною площею 1,7563 га при застосуванні коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки Кф=1,2 (11.02), станом на 01.01.2021 становить 18 974 292,47 грн.

На підставі зазначеної інформації, департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради (надалі - Департамент) здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки по вул. Отамана Головатого, 73/2 у м. Одесі. Так, відповідно до розрахунку Департаменту за період з лютого 2019 року по січень 2022, розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності, що підлягають сплаті становить 1 579 481,63 грн. (місячний розмір оплати - 45128,01 грн.).

Разом з тим, прокурор, посилаючись на ч. 1 ст. 257 ЦК України, введення на території України воєнного стану, отримання відповіді від Департаменту щодо вжитих заходів реагування лише 24.06.2022, а також на Закон України від 02.04.2020 № 540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» вказав, що безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою комунальної власності з лютого по червень 2019 року та за березень 2020 року при підрахунку позовних вимог не враховувалися.

Слід зазначити, що предметом позову є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування земельною ділянкою за звичайних умов (в разі оформлення договірних відносин відповідачем), втім не сплачених відповідачем, що пов`язується із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів).

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 3 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Таким чином, ТОВ «ФОКУС+» зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності зареєстрованого права власності чи права оренди земельної ділянки, тим самим збільшує вартість власного майна, а територіальна громада м. Одеси в особі представницького органу - Одеської міської ради - втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати Відповідачем за рахунок Позивача.

В даному контексті під безпідставно збереженим майном мається на увазі грошові кошти в розумінні ст.ст. 179, 190 ЦК України, оскільки відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Зазначені правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (висновок сформульований Великою Палатою Верховного суду в постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16, 629/4628/16-ц від 23.05.2018, №922/3412/17 від 20.11.2018, №917/1739/17 від 04.12.2019).

З огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Слід також зауважити, що за змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (п. 27, 29 постанови Касаційного господарського суду Верховного суду від 29.05.2020 № 922/2843/19, п. п. 31, 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

Беручи до уваги, що відповідач як власник нерухомого майна, користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України кошти, збережені ТОВ «ФОКУС+» у вигляді несплаченої орендної плати, підлягають стягненню на користь Одеської міської ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перевіривши розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів за користування належною позивачу земельною ділянкою за період з липня 2019 року по січень 2022 року, який вважається судом правильним та обґрунтованим, суд зазначає, що законні інтереси Одеської міської ради може бути поновлено шляхом стягнення з ТОВ «ФОКУС+» безпідставно отриманих коштів у розмірі 1 353 841,38 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси підлягають задоволенню.

Стосовно наданих відповідачем податкових декларацій (Т. 2, а.с. 58-72) та платіжних доручень про сплату земельного податку (Т. 2, а.с. 37-55) суд зазначає, що з даних письмових доказів неможливо встановити за користування якою саме земельною ділянкою відповідач сплачував земельний податок, що також вбачається з листа ГУ ДПС в Одеській області від 18.01.2022 № 978/5/15-32-04-03-11 (Т. 3, а.с. 134).

Щодо висновку судового експерта Рапач К.В. (Т. 4, а.с. 11-21), яким відповідач обґрунтовує використання земельної ділянки також й іншою особою Кутазовою В.П., суд зазначає, що критично відноситься до вказаного доказу, так як висновок експерта у відповідності зі ст. 104 ГПК України для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Крім того, із самого ж висновку вбачається, що точну площу спірної земельної ділянки, яку використовує ТОВ «ФОКУС+», визначити не вдається можливим, в той час як згідно з матеріалами справи відповідачу рішенням Одеської міської ради від 10.06.2015 було надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,7983 га за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 73/2, для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень виробничо-технічного призначення. Разом з тим слід зазначити, що згідно з наданим прокурором розрахунком розміру безпідставно збережених коштів, спірна заборгованість вираховується виходячи із площі 1,7563 га, яку займає земельні ділянка (кадастровий номер 5110137600:50:004:0028) у відповідності з витягом із технічної документації про НГО земельної ділянки (Т. 1, а.с. 30; Т. 2, а.с. 57).

Разом з тим, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами використання спірної земельної ділянки меншою площею, ніж та, що була погоджена Одеською міською радою вищезазначеним рішенням.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 53, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника керівника Суворовської окружної прокуратури міста Одеси (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 89) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОКУС+» (65065, Одеська обл., м. Одеса, вул. Варненська, 10; код ЄДРПОУ 35767907), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (65011, Одеська обл., м. Одеса, вул. Успенська, 83/85, код ЄДРПОУ 44162529) про стягнення 1 353 841,38 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОКУС+» (65065, Одеська обл., м. Одеса, вул. Варненська, 10; код ЄДРПОУ 35767907) на користь Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691) 1 353 841,38 грн безпідставно збережених коштів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОКУС+» (65065, Одеська обл., м. Одеса, вул. Варненська, 10; код ЄДРПОУ 35767907) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ 03528552) 20 307,62 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 25 жовтня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 06 листопада 2023 р.

Суддя Р.В. Волков