Ухвала

від 06.11.2023 по справі 420/8311/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 420/8311/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Берднік І.С.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 (у складі колегії суддів: Філінюк І.Г. (головуючий), Аленін О.Ю., Богатир К.В.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2023 (суддя Щавинська Ю.М.)

у справі № 420/8311/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДС Рент Груп»

до Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради,

за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Мілано»,

про визнання протиправним дозволу,

ВСТАНОВИВ:

16.10.2023 Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради (далі - Департамент) подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2023 у справі № 420/8311/21.

Касаційну скаргу Департаменту оформлено з порушенням вимог, установлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Відповідно до частини третьої статті 290 ГПК касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.

Відповідно до частини п`ятої статті 44 ГПК юридична особа набуває процесуальних прав та обов`язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника.

За змістом частини першої статті 56 ГПК сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Приписами частини третьої статті 56 ГПК установлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20 дійшла висновку, що з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень.

Наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

За змістом частини 1 статті 58 ГПК представником у суді може бути адвокат або законний представник.

За вимогами пункту 3 статті 1312 Конституції України, яка набрала чинності з 30.09.2016 відповідно до Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Підпунктом 11 пункту 161 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Згідно з частиною четвертою статті 60 ГПК повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За змістом частини третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження адвоката як представника в господарському, судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Із огляду на матеріали касаційної скарги її підписано представником Департаменту - Шлапак Т.В.

До матеріалів касаційної скарги на підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу, додано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до якої Шлапак Т.В. уповноважена діяти та здійснювати від імені юридичної особи без окремого доручення керівника представництво органу в судах України.

Надана виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не підтверджує наявності повноважень представляти юридичну особу в порядку самопредставництва.

Документів на підтвердження повноважень у Шлапак Т.В. діяти у судовому процесі в порядку самопредставництва на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), тобто без окремого доручення, до матеріалів касаційної скарги не додано.

Натомість до касаційної скарги додано довіреність в порядку передоручення, згідно з якою Ільїн О.В. уповноважує Шлапак Т.В. представляти інтереси Департаменту в судах України, а також ордер, відповідно до якого Департамент уповноважує адвоката Ільїна О.В. на надання правової допомоги в судах.

Додана до касаційної скарги довіреність не містить відомостей на підтвердження того, що Шлапак Т.В. є адвокатом.

Інших документів, що посвідчують повноваження Шлапак Т.В. як адвоката - представника Департаменту, до касаційної скарги не додано.

За змістом пункту 1 частини першої статті 287 ГПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК.

За змістом касаційної скарги Департамент не зазначає і не обґрунтовує підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 ГПК підстави (підстав), що порушує правило, встановлене пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК.

Відповідно до частини 2 статті 292 ГПК у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За змістом частини другої статті 174 ГПК в ухвалі про залишення скарги без руху зазначаються, зокрема, недоліки цієї скарги, спосіб і строк їх усунення.

Ураховуючи те, що касаційну скаргу Департаменту оформлено і подано з порушенням вимог, установлених статтею 290 ГПК, цю скаргу слід залишити без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліків.

На виконання вимог цієї ухвали скаржникові слід надати Суду: документ(и), що підтверджує(ють) наявність у Шлапак Т.В. повноважень на підписання та подання касаційної скарги у порядку самопредставництва Департаменту відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) або повноважень у Шлапак Т.В. на підписання та подання касаційної скарги у порядку представництва Департаменту як адвоката; нової редакції касаційної скарги із чітким зазначенням і належним обґрунтуванням підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 ГПК (із урахуванням змісту цієї ухвали)

При цьому Суд звертає увагу скаржника на те, що нову редакцію касаційної скарги, подану на виконання вимог цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи № 420/8311/21 (з урахуванням положень статті 42 ГПК), надавши Суду докази такого надіслання.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 ГПК,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2023 у справі №420/8311/21 залишити без руху.

2. Надати скаржникові строк для виконання вимог цієї ухвали до 24.11.2023, але не пізніше 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

3. Звернути увагу учасників судового провадження на виконання вимог статті 6 Господарського процесуального кодексу України, а саме щодо реєстрації своїх офіційних електронних адрес в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та використання функціоналу «Електронного кабінету».

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. С. Берднік