Рішення

від 07.11.2023 по справі 200/5210/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2023 року Справа№200/5210/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області (місцезнаходження: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Ф. Енгельса, 43, код ЄДРПОУ 43532003) про визнання протиправним та зобов`язання нарахувати і виплатити додаткову винагороду,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області (далі Відповідач). Просив суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; 2) зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", починаючи з 24.02.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить службу в територіальному управлінні Служби судової охорони у Донецькій області на посаді контролера ІІ категорії 1 відділення 1 взводу охорони 1 підрозділу. Відповідно допостанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»позивач мав право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень. Водночас, відповідач протиправно не виплачував позивачу зазначену винагороду, що слугувало підставою звернення з даним адміністративним позовом до суду.

23 грудня 2022 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

30 січня 2023 року було зупинено провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області про визнання протиправним та зобов`язання нарахувати і виплатити додаткову винагороду, до набрання законної сили рішення Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22.

18 жовтня 2023 року було поновлено провадження в адміністративній справі № 200/5210/22 за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області про визнання протиправним та зобов`язання нарахувати і виплатити додаткову винагороду.

Представник Територіального управління Служби судової охорони в Донецькій області своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву ОСОБА_1 не надав.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з чим суд приходить висновку про необхідність вирішення спору за наявними матеріалами справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 . Є внутрішньо переміщеною особою з м. Горлівка Донецької області до с. Телепине Черкаської області, що підтверджується довідкою від 14.03.2022 року № 7113-5000793204 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Позивач з 01.09.2020 року по 23.05.2023 року проходив службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони в Донецькій області на посаді контролера ІІ категорії 1 відділення 1 взводу охорони 1 підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області та йому присвоєне спеціальне звання «сержант Служби судової охорони».

Як зазначає позивач, йому з 24 лютого 2022 року не виплачувалась додаткова грошова винагорода у відповідності до Постанови кабінету Міністрів України № 168.

09 грудня 2022 року, представник позивача звернувся до Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області із адвокатським запитом стосовно надання йому інформації щодо нарахування та виплати передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» контролера II категорії 1 відділення 1 взводу охорони 1 підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 (вх. № 135 від 12.12.2022).

Листом Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області вих. № 36.07-439 від 12.12.2022 року представнику позивача була надана відповідь на його адвокатський запит, в якій було зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Для видання наказу про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби або територіального управління Служби за фондом оплати праці співробітників відповідних бюджетних асигнувань на її виплату.

Представнику позивача було повідомлено про те, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби на 2022 рік та відповідно, кошторисах територіальних управлінь Служби видатки на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, не передбачалися та не затверджувалися, у зв`язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс Служби не дозволяє здійснити таку виплату.

Службою ведеться відповідна робота щодо отримання з державного бюджету додаткових асигнувань для виплати співробітникам Служби зазначеної додаткової винагороди. Такі накази можуть видаватись виключно після надходження відповідних бюджетних асигнувань.

Не погоджуючись із зазначеною бездіяльністю Територіального управління Служби судової охорони в Донецькій області, щодо не виплати йому додаткової винагороди відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідност. 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 43 Конституції Українивстановлено, що кожен має право на працю; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно достатті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (частина сьома).

Згідно з частиною першоюстатті 165 Закону № 1402-VIIIгрошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У силу частини другої цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» від 03 квітня 2019 року № 289затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Наказом від 26 серпня 2020 року № 384 Державна судова адміністрація України затвердила Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (далі Порядок № 384).

За змістом пунктів 4-7 Порядку № 384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).

28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 (далі Постанова № 168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

До додаткових видів грошового забезпечення Порядок № 384 відносить, зокрема, винагороди. Тому, встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони.

Отже, з 24 лютого 2022 року позивач, як співробітник Служби судової охорони, набув право на тримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн щомісячно, яка є складовою його грошового забезпечення.

Однак, виплату зазначених коштів відповідач з 24 лютого 2022 року не здійснював.

Постановою від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», яка набрала законної сили з 19 липня 2022 року, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови № 168, зокрема, в абзаці пункту 1 Постанови №168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінив словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць», та доповнив пункт 1 Постанови № 168 новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення».Постановою від 07 липня 2022 року № 793 Кабінет Міністрів Українитакож доповнив Постанову № 168 пунктом 2-1, відповідно до якого порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цієюпостановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Наказом від 31 жовтня 2022 року № 396 ДСА України затвердила Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі Порядок № 396), встановивши, що цей Порядок застосовується з 24 лютого 2022 року.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

За змістом пункту 4 Порядку № 396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

Відповідач не заперечив право позивача на отримання додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168 з 24 лютого 2022 року.

Підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди одночасно з виплатою щомісячного грошового забезпечення як 24 лютого 2022 року так і після 7 липня 2022 (дата прийняття Постанови № 793) відповідач вказує відсутність у кошторисі установи відповідних коштів. Посилається настаттю 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Разом з тим, право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене Постановою № 168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, та не може бути обмежене через відсутність відповідних коштів, доки її виплата передбачена законодавством. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»).

Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 неодноразово вказував, на необхідність виконання державою зобов`язань щодо виплати встановлених законодавством заробітної плати та пенсій та інших виплат, що фінансуються з державного бюджету.

Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).

Тому, відсутність у затвердженому кошторисі видатків на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не може бути підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, яка є складовою грошового забезпечення позивача.

Окрім того, за змістом пункту 7 Порядку № 396 додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Отже, пункт 7 Порядку № 396 в частині умов виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень - проходження служби в районах ведення бойових дій, за своїм змістом не відповідає положенням пункту 1 Постанови № 168 в редакції Постанови № 793.

Положеннями частини другоїстатті 165 Закону № 1402-VIIIпередбачено, що розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістомстатті 7 КАС Українисуд вирішує справи відповідно доКонституціїта законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначеніКонституцієюта законами України. У разі невідповідності правового актаКонституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідаютьКонституціїта законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).

З огляду на визначені в частині третійстатті 7 КАС Українизагальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, до спірних відносин слід застосовувати норми постанов Кабінету Міністрів України, а не Порядку № 396, прийнятого на виконання Постанови № 168 (у редакції Постанови № 793), проте суперечить їй у відповідній частині.

Відповідно до правового висновку, сформованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2023 року у справі № 260/3564/22, системний аналіз пункту 2-1 Постанови № 168 (у редакції Постанови № 793) свідчить, що наявність у ДСА України права встановлювати порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги не є тотожним праву встановлювати розміри додаткових винагород.

Разом з тим, зміст внесених Постановою № 793 та Порядком № 396 змін в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом пропорційність із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої палати Верховного суду від 21 вересня 2023 року.

Відповідно до частини 3статті 291 КАС Українипри ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Суд також враховує, що пунктом 15 Порядку № 384 передбачено, що грошове забезпечення, яке належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення

Таким чином, позивач має право на виплату додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, починаючи з 24 лютого 2022 року, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

З огляду на викладене, враховуючи висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 року у зразковій справі № 260/3564/22, позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності ТУ ССО у Вінницькій області щодо ненарахування і невиплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, починаючи з 24 лютого 2022 року.

В свою чергу, належним способом захисту та відновлення прав позивача, буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити їй відповідну додаткову винагороду.

Вирішуючи позовні вимоги щодо періоду виплати позивачу додаткової винагороди суд враховує таке.

Постановою від 20 січня 2023 року № 43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168», яка набрала законної сили 21 січня 2023 року, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови № 168 в частині переліку осіб, які на період дії воєнного стану мають право на додаткову винагороду в розмірі до 30000 гривень. Зокрема, з переліку, зазначеному у першому реченні абзацу першого Постанови № 168 виключені співробітники Служби судової охорони.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тому, Постанова № 43 не поширюється на правовідносини, що діяли до набрання нею законної сили.

Таким чином, з 21 січня 2023 року співробітники Служби судової охорони втратили право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн, передбаченої Постановою № 168.

В той же, час, суд зазначає, що позивача було звільнено з посади контролера ІІ категорії 1 відділення 1 взводу охорони 1 підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області, що підтверджується наказом № 36 о/с від 23.05.2022 року та записом № 23 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 .

Отже, право на отримання додаткової грошової винагороди, позивач мав до 23 травня 2022 року включно.

Згідно з частинами 1 та 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В процесі судового розгляду відповідач не довів правомірність бездіяльності щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, за період з 24 лютого 2022 року по 23 травня 2022 року (останній день роботи позивача).

Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно дост. 9 КАС Українирозгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області про визнання протиправним та зобов`язання нарахувати і виплатити додаткову винагороду, є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач при звернення до суду сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн. (платіжне доручення № 0.0.2789875246.1 від 22.12.2022 року).

Враховуючи співмірність заявлених та задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку, про необхідність стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 800 грн.

Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області (місцезнаходження: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Ф. Енгельса, 43, код ЄДРПОУ 43532003) про визнання протиправним та зобов`язання нарахувати і виплатити додаткову винагороду задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області (місцезнаходження: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Ф. Енгельса, 43, код ЄДРПОУ 43532003) щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 24 лютого 2022 рокудодаткової винагороди, передбаченоїпостановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зобов`язати територіальне управління Служби судової охорони у Донецькій області (місцезнаходження: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Ф. Енгельса, 43, код ЄДРПОУ 43532003) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбаченупостановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168за період з 24 лютого 2022 року по 23 травня 2022 року включно.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з територіального управління Служби судової охорони у Донецькій області (місцезнаходження: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Ф. Енгельса, 43, код ЄДРПОУ 43532003) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко