Рішення

від 07.11.2023 по справі 300/4337/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2023 р. справа № 300/4337/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації

про визнання відмови протиправною та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 07.07.2023 звернувся в суд з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації (надалі, також - відповідач, Управління соцзахисту Верховинської РДА), у якій просить:

- визнати протиправною відмову відповідача, викладену у листі №240/07-01/13 від 19.06.2023, у видачі позивачу посвідчення інваліда війни ІІІ групи безтерміново;

- зобов`язати Управління соцзахисту Верховинської РДА видати ОСОБА_1 посвідчення інваліда війни III групи безтерміново.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 у зв`язку зі встановленням 14.06.2023 третьої групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, без переогляду та наявністю попереднього посвідчення, термін якого 01.07.2023 закінчувався, звернувся до відповідача із заявою про отримання безтермінового посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, однак відповідач листом №240/07-01/13 від 19.06.2023 безпідставно відмовив у видачі такого посвідчення у зв`язку з тим, що позивач є полковником поліції, а зазначена категорія не передбачена пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993. Позивач звернув увагу, що травму, пов`язану із виконанням службових обов`яків та проходженням служби в органах внутрішніх справ, він отримав 22.03.2002, будучи особою начальницького складу органів внутрішніх справ, тому вважає, що відноситься до осіб, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993. Крім цього наголосив, що звертався до відповідача не з метою встановлення статусу особи з інвалідністю, який йому вже встановлено у червні 2016 року, а з метою отримання безтермінового посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи. Вказує, що підстави для позбавлення його статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відсутні, тому вважає відмову відповідача протиправною.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.27-28).

Також пунктом 5 резолютивної частини цієї ухвали витребувано у відповідача належним чином оформлені копії усіх документів, пов`язаних з розглядом звернення ОСОБА_1 про видачу йому посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни III групи безтерміново .

Управління соцзахисту Верховинської РДА подало відзив на позовну заяву №862/01-01/04 від 21.07.2023, який надійшов на поштову адресу суду 25.07.2023 (а.с.32-34). У поданому відзиві представник відповідача вказала на безпідставність позовних вимог. На підтвердження своєї позиції зазначила, що ОСОБА_1 , як полковнику поліції 14.06.2023 надано ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків. Оскільки позивач, як полковник поліції, не належить до осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх страв і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, правові підстави для встановлення статусу особи із інвалідністю внаслідок війни згідно з пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 відсутні. Також зазначила, що оскільки в зазначеному переліку осіб, які можуть належати до осіб з інвалідністю внаслідок війни, відсутня категорія «поліцейські», департамент соціальної політики облдержадміністрації неодноразово звертався із запитами до Міністерства у справах ветеранів України стосовно можливості встановлення поліцейським статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993. Вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач 31.07.2023 подав відповідь на відзив, в якій вказав на помилковість доводів представника відповідача, викладених у відзиві на позов. Просив суд не брати їх до уваги, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 57).

Також позивач 11.09.2023 подав до суду клопотання про приєднання доказів (а.с. 67-69), яким просив приєднати до матеріалів справи лист Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації №В-3083/13-23 від 23.08.2023, в якому звернуто увагу на можливості позбавлення статусу ветерана війни лише у визначених випадках та рекомендовано продовжувати строк дії посвідчень осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 17.02.2009, позивач, серед іншого:

- 10.10.1994 - прийнятий на службу в органи внутрішніх справ (запис №3 від 10.10.1994, зроблений УМВС України в Івано-Франківській області);

- 06.11.2015 - звільнений з органів внутрішніх справ України (запис №4 від 06.11.2015);

- 07.11.2015 - прийнятий на службу в Національну поліцію України (запис №5 від 07.11.2015);

- 30.04.2016 - звільнений зі служби з Національної поліції України (запис №6 від 30.04.2016).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 15.06.2020, дійсного до 01.07.2023, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю внаслідок війни (а.с. 18).

Військово-лікарською комісією Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Івано-Франківській області» здійснено медичний огляд полковника поліції ОСОБА_1 , за результатами якого оформлено свідоцтво про хворобу №91 від 21.04.2016 (а.с. 19-20).

За наслідками проведеного медичного огляду, сере іншого, з`ясовано, що « 22.03.2002р. при виконанні службових обов`язків потрапив в ДТП. Акт про нещасний випадок № 3 від 30.10.15р. затверджений начальником УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області майором міліції ОСОБА_2 . Висновок: Нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. З місця події колегами в службовій машині доставлений додому. Через дві години відчув різкий головний біль, біль у правій руці. За медичною допомогою звернувся в ОКЛ (згідно довідки з ОКЛ 22.03.02р. о 15.30). Після огляду нейрохірурга, травматолога діагностовано: «Струс головного мозку. Перелом кісток носа. Перелом правої променевої кістки в н/3» (пункт 8 свідоцтва про хворобу № 91 від 21.04.2016).

Згідно свідоцтва про хворобу № 91 від 21.04.2016, військово-лікарською комісією встановлено, що захворювання ОСОБА_1 , ТАК, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ; а також травма («Віддалені наслідки ЗЧМТ (струс головного мозку 2002р. - довідка ОКЛ від 22.03.2002р) у вигляді конвекситального церебрального кистозного арахноїдиту (по даних СКТ головного мозку від 3.02.16р. та медичних документів за 2016р.) з стійким цефалгічним синдромом, помірно вираженою вегето-судинною нестійкістю та астено-невротичним синдромом незначно вираженим. Деформуючий посттравматичний (22.03.2002р.) артроз І (першої) стадії правого променево-зап`ясного суглоба без порушення функції. Консолідований метафізарний перелом (22.03.2002р.) правої променевої кістки, неконсолідований перелом шиловидного відростка правої ліктьової кістки без порушення функції правої верхньої кінцівки»), ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Також відповідно до постанови №218 від 08.06.2017 Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Івано-Франківській області» захворювання позивача, ТАК, пов`язане із проходженням військової служби в поліції; травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків (а.с. 41).

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №216276 від 14.0.2023 проведено повторний огляд ОСОБА_1 та підтверджено ІІІ групу інвалідності травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків. У графі 11 «Дата чергового переогляду» зазначено «без переогляду» (а.с. 21).

Позивач 19.06.2023 звернувся до Управління соцзахисту Верховинської РДА із заявою про видачу посвідчення особі з інвалідністю, внаслідок війни (а.с. 38).

За результатом розгляду звернення листом №240/07-01/13 від 19.06.2023 відповідач відмовив позивачу в задоволенні заяви у зв`язку з тим, що позивач як полковник поліції, не належить до осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України чи іншої категорії, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993, у зв`язку з чим правові підстави для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відсутні (а.с. 12-13).

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся з цією позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них передбачено приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (надалі, також Закон №3551-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №3551-XII цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

У статті 4 Закону №3551-XII передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

З наведеного вбачається, що цією нормою законодавець визначив загальне поняття «ветеран війни», яке об`єднує різні групи осіб в залежності від особливостей їх участі у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Відповідно до статті 7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами (пункт 2 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12.05.1994 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни (надалі, також - Положення №302).

Згідно з пунктом 2 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Відповідно до пункту 7 Положення № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Пунктом 10 Положення №302 визначено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідченні (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Таким чином, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому у разі закінчення терміну дії посвідчення та продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності, вклеюванню нового бланку із відповідними записами чи видачі нового посвідчення безтерміново, передує встановлення, чи особа має право на статус ветерана війни.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 02 квітня 2021 року у справа №0540/9350/18-а зазначив, що "Згідно з пунктом 2 частини другої статті 7 Закону №3551 для визначення права на встановлення статусу «особа з інвалідністю внаслідок війни» підлягає встановленню те, що, по-перше, особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, та, по-друге, те, що такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.".

У спірному випадку відповідач відмовив ОСОБА_1 у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни у зв`язку з тим, що він є полковником поліції, та не належить до осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України.

Так, порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991 (надалі, також - Порядок №114).

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку №114 до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Пунтом 2 Порядку №114 визначено перелік спеціальних звань, що присвоюються особам, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ, зокрема, передбачає спеціальні звання від рядового міліції до генерал-лейтенант міліції та включає звання рядового складу, молодшого начальницького складу, середнього начальницького складу, старшого начальницького складу та вищого начальницького складу.

Водночас, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015.

Згідно з пунктом 2 пояснювальної записки до проєкту Закону України "Про Національну поліцію" (реєстр. № 2822) цей проєкт був розроблений та ухвалений для реалізації заходів із реформування органів внутрішніх справ України, його основною метою було визначено "створення Національної поліції в Україні - органу виконавчої влади, який служитиме суспільству і призначений для охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічного порядку та громадської безпеки".

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у пункті 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII.

Так, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

У зв`язку зі створенням Національної поліції в Україні, позивач був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ України та прийнятий на службу в Національну поліцію України, що підтверджується записами його трудової книжки (а.с. 22-24)

Водночас, перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ України, позивач 22.03.2002 отримав травму, потрапивши у ДТП під час виконання службових обов`язків.

Подальше прийняття 07.11.2015 ОСОБА_1 на службу в Національну поліцію України та присвоєння звання «полковник поліції» не спростовує той факт, що травма, яку отримав позивач 22.03.2002, отримана ним як особою начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ України.

Оскільки позивач отримав травму 22.03.2002, будучи особою начальницького складу органів внутрішніх справ, помилковою є позиція відповідача, що позивач не належав до осіб начальницького чи рядового складу органів внутрішніх справ.

Зважаючи на викладене, суд вважає протиправними підстави відмови відповідача, викладені у листі №240/07-01/13 від 19.06.2023, у видачі ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи безтерміново, обгрунтовані неналежністю його до осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України.

Водночас, досліджуючи питання щодо можливості видачі позивачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи безтерміново, слід зазначити таке.

У спірному випадку статус «особа з інвалідністю внаслідок війни» безпосередньо пов`язаний із наведеним у статті 4 Закону №3551-XII поняттям «ветеран війни», а тому визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Натомість, за наслідками з`ясування фактичних обставин справи, судом з`ясовано, що травма, яку отримав ОСОБА_1 22.03.2002 та внаслідок якої йому встановлено інвалідність, не пов`язана із його участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Таку травму ОСОБА_1 отримав, потрапивши у ДТП при виконанні службових обов`язків, не пов`язаних із захистом Батьківщини чи участю в бойових діях на території інших держав.

Наведене підтверджується свідоцтвом про хворобу №91 від 21.04.2016 та не спростовується позивачем.

Суд констатує, що проходження служби в органах внутрішніх справ України в спірному випадку не є тотожним участі в бойових діях та захисті Батьківщини, у зв`язку з чим не кореспондується з обставинами, які визначено пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII.

Таким чином, оскільки позивачу встановлено інвалідність внаслідок травми, отриманої у мирний час, зокрема, внаслідок ДТП у 2002 році, а не в результаті участі у захисті Батьківщини чи в бойових діях, зазначена у довідці МСЕК №216276 від 14.06.2023 причина інвалідності ОСОБА_1 «травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків» не може бути підставою для отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII.

Крім того, суд зазначає, що помилкове попереднє присвоєння ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, який не міг бути наданий йому в силу приписів пункту 2 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII, не дає підстави для користування таким статусом і надалі та не свідчить про втручання у його права та соціальні гарантії, адже на надання такого права позивач взагалі не міг та не повинен був розраховувати.

З приводу посилань позивача на лист Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації №В-3083/13-23 від 23.08.2023, в якому звернуто увагу на можливість позбавлення статусу ветерана війни лише у визначених випадках та рекомендовано продовжувати строк дії посвідчень осіб з інвалідністю внаслідок війни, суд звертає увагу, що такий лист не має для суду нормативного чи іншого обов`язкового характеру.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 у справі №822/1878/18 зазначив, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України.

Натомість, у спірному випадку не має місце позбавлення позивача статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки позивач перебував у такому статусі до 01.07.2023 згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 15.06.2020, а після спливу терміну дії такого посвідчення позивач втратив статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що у позивача відсутні підстави для отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Аналогічний правовий підхід при вирішенні питання щодо можливості наділення особи статусом особи з інвалідністю внаслідок війни застосував і Верховний Суд у постановах від 02 квітня 2021 року у справі №0540/9350/18-а та від 30 вересня 2019 року у справі №824/32/19-а, відповідно до якого визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, що випливає із сукупного аналізу статей 4 та 7 Закону №3551-XII.

Також в ухвалах від 06.03.2023 у справі №420/12184/22, від 08.08.2023 у справі №440/8069/22, від 05.10.2023 у справі №580/1357/23 Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження в подібних справах, оскільки не вбачав підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 824/32/19-а, від 18.11.2020 у справі № 1140/2362/18 та від 02.04.2021 у справі №0540/9350/18-а.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання відповідача видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни III групи безтерміново є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Із урахуванням викладеного, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з цим позовом позивач судовий збір не сплачував, оскільки звільнений від такої сплати на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір.

Враховуючи, що сторонами не підтверджено понесення інших судових витрат у справі, процесуальні підстави для їх розподілу відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 263, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації, викладену в листі №240/07-01/13 від 19.06.2023, у видачі ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи безтерміново, з підстави неналежності ОСОБА_1 до осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України.

У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ;

відповідач - Управління соціального захисту населення Верховинської районної державної адміністрації, адреса: вул. Франка, 20, с-ще Верховина, Івано-Франківська обл., 78700, код ЄДРПОУ - 03193293.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.