Ухвала

від 07.11.2023 по справі 331/6568/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

07.11.2023

Справа № 331/6568/23

Провадження № 1-кс/331/2091/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07листопада 2023 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні Жовтневогорайонного судуміста Запоріжжяматеріали клопотання слідчого 1-го відділення СВ УСБУ в Запорізькій області лейтенанта ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 , пронакладення арештуна майноу кримінальномупровадженні № 22023080000001554 від 18.09.2023 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області лейтенант ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 22023080000001554 від 18.09.2023 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України.

В обґрунтування вищезазначеного клопотання слідчий зазначає, що Слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023080000001554 від 18.09.2023 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 31.10.2023 гр. України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України.

Зокрема, встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 , не пізніше 13 липня 2022 року (точна дата та час органом досудового розслідування не встановлені), перебуваючи на території Приазовської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, яка з 24.02.2022 та на час складення письмового повідомлення про підозру є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України, діючи умисно, із власних корисливих мотивів та з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями РФ, достовірно усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, прийняв пропозицію невстановлених під час досудового розслідування осіб із числа представників місцевої окупаційної адміністрації - т.зв. «Приазовская поселковая Администрация Мелитопольского района Запорожской области», та добровільно зайняв посаду «заместитель главы Приазовской поселковой Администрации Мелитопольского района Запорожской области», створеної на тимчасово окупованій території Приазовської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, яка пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Так, згідно п.3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відтак, санкцією ч.5 ст.111-1 КК України, за якою ОСОБА_5 повідомлено про підозру, передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Таким чином, з урахуванням санкції ч.5 ст.111-1 КК України, орган досудового розслідування відповідно до п.3 ч.1 ст.170 КПК України повинен вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні з метою його конфіскації.

Зокрема досудовим розслідуванням встановлено, що на праві власності підозрюваного ОСОБА_5 є наступне майно:

об`єкт нерухомого майна земельна ділянка, кадастровий номер: 2324555100:09:082:0011, реєстраційний номер: 995859123245, площею: 0.15 (га);

об`єкт нерухомого майна житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 995872223245.

об`єкт нерухомого майна частина квартири за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 2829537.

Окрім того, наразі в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що наявні ризики відчуження наведеного вище переліку майна підозрюваного ОСОБА_5 , з метою унеможливлення застосування до нього заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна та подальшої його конфіскації, орган досудового розслідування вважає за доцільне, здійснити розгляд цього клопотання без повідомлення про це підозрюваного та сторону захисту, з метою запобігання настанню негативних наслідків для кримінального провадження.

Враховуючи цей факт, керуючись вимогами ч.2 ст.172 КПК України, відповідно до яких клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, прошу провести розгляд клопотання без виклику підозрюваного ОСОБА_5 .

На підставі вищевикладеного слідчий просить суд клопотання про арешт майна,задовольнити.

У судове засідання слідчий не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, на задоволенні наполягав.

Вивчивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного.

Слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023080000001554 від 18.09.2023 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 31.10.2023 гр. України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України.

Санкцією ч.5 ст.111-1 КК України, за якою ОСОБА_6 повідомлено про підозру, передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на праві власності підозрюваного ОСОБА_5 є наступне майно:

об`єкт нерухомого майна земельна ділянка, кадастровий номер: 2324555100:09:082:0011, реєстраційний номер: 995859123245, площею: 0.15 (га);

об`єкт нерухомого майна житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 995872223245.

об`єкт нерухомого майна частина квартири за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 2829537.

Відповідно до частини 5 статті 111-1 КК України, добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, або добровільне обрання до таких органів, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території - караються позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Отже, об`єкти нерухомого майна, який належить на праві власності підозрюваній у кримінальному провадженні у разі ухвалення обвинувального вироку можуть підлягати конфіскації.

Враховуючи вищезазначене, під час досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на майно підозрюваної з метою запобігання відчуження майна та забезпечення його можливої конфіскації, шляхом встановлення заборони на користування, розпорядження та відчуження вказаним вище майном.

Однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених у ст. 6 Закону України «Про статус суддів»: суддя, при здійсненні правосуддя дотримуватися вимог Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об`єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом строків.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Із зазначеного слідує, що розгляд справи за відсутності, слідчого, прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Слідчий суддя, взявши до уваги заяву слідчого, вивчивши доводи клопотання та долучені до нього копії документів, прийшов до наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-її). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А « 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 7 червня 2007 року у справі «Смирнов проти росії» висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що накладення арешту на майно підозрюваної ОСОБА_7 , необхідне, зокрема, з метою запобігання відчуження майна та забезпечення його можливої конфіскації, шляхом встановлення заборони на розпорядження та відчуження вказаним вище майном, та з метою досягнення дієвості кримінального провадження, вважаю необхідним застосувати такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт цього майна, тому на підставі вищезазначеного, підлягає задоволенню у повному обсязі клопотання слідчого 1-го відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Запорізькій області лейтенанта ОСОБА_8 про арешт майна, за матеріалами досудового розслідування № 22023080000000861, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.05.2023 року за ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Таким чином, враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення злочину, а також те, що незастосування арешту майна, може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про арешт майна є доведеним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 16, 21, 93, 98-100, 117, 131, 132, 167, 170-174 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Накласти арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження на наступне майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

-об`єкт нерухомого майна земельна ділянка, кадастровий номер: 2324555100:09:082:0011, реєстраційний номер: 995859123245, площею: 0.15 (га);

-об`єкт нерухомого майна житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 995872223245.

-об`єкт нерухомого майна частина квартири за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 2829537.

Роз`яснити, що згідно статті 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим 1-го відділення СВ УСБУ в Запорізькій області лейтенантом ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти діб з дня її винесення.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді клопотання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Слідчий суддя: ОСОБА_1