Ухвала

від 18.10.2023 по справі 520/10448/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5679/23

Справа № 520/10448/19

Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Триколіч І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 03 липня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 (залучено як правонаступника позивача ОСОБА_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зі-Зі», Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми Вячеславівни, ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Наталі Василівни, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, визнання незаконними і скасування рішень про державну реєстрацію прав, витребування майна з чужого незаконного володіння, за позовом третьої особи ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зі-Зі», державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми Вячеславівни про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

Короткий зміст позовних вимог.

14 травня 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ТОВ «Зі-Зі», Державного реєстратора КП «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Р.В., ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Н.В., ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г.В. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, визнання незаконними і скасування рішень про державну реєстрацію прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 03 липня 2020 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «Зі-Зі», Державного реєстратора КП «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Р.В., ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Н.В., ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, визнання незаконними і скасування рішень про державну реєстрацію прав, витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без задоволення. Позов третьої особи ОСОБА_3 до ТОВ «Зі-Зі», державного реєстратора КП «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Р.В. про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора залишено без задоволення.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 як особа, яка не приймала участі у справі, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції розглянув спір по суті без залучення до справи ОСОБА_1 (солідарного боржника за рішенням суду №520/1194/14-ц та співвласника заставного майна, що було предметом спору, яке набуто у шлюбі, що доводить свідоцтво про одруження 1ЖД № НОМЕР_1 ) та фактично ухвалив рішення про його безпосередні права, свободи, інтереси та обов`язки. Оскаржуваним судовим рішенням суд фактично відновив зобов`язання за Кредитним договором №126/ПК-08/06 від 08.08.2006 року, за яким згідно із Договору поруки №126/ПК-08/06-П від 08.08.2006 року в якості поручителя виступав ОСОБА_1 .

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень цивільного процесуального закону.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту З частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/12 та від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13 (провадження № 61-41547сво18). Тобто зазначена правова позиція є незмінною тривалий час.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 03 липня 2020 року.

У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18 та постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо з судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 :

оскаржив в апеляційному порядку рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 липня 2020 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 ;

в апеляційній скарзі не зазначив, яким чином рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог його дружини (первісного позивача) (в тому числі, і щодо зобов`язань, і яких він значиться як солідарний боржник) вирішує питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Оскаржуваним судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, жодних прав, свобод і інтересів особи не вирішувалось. Судом першої інстанції лише констатовано та описано рішення судів іншої інстанції, які за своєю природою є преюдиційними фактами (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Отже, сама по собі наявність у особи вірогідності правового інтересу у справі не обов`язково свідчить, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов`язки. Це питання підлягає вирішенню, виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.

До подібних висновків щодо права оскарження судових рішень особою, що не брала участі у справі, висловлені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Згідно із частини 4 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Необхідність визнання обов`язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року», згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 1 статті 6 та статтею 13 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального судочинства.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», №8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У Рішенні від 16 лютого 2017 року за заявою №18986/06 у справі «Каракуця проти України» Європейський суд з прав людини констатував відсутність порушення прав заявників, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв`язку з тим, що заявники ОСОБА_8 та його дружина ОСОБА_9 не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи, про що, зокрема, свідчить те, що вони протягом 1 року та 8 місяців не звертались до апеляційного суду за інформацією щодо стану розгляду їх апеляційної скарги.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом звернення із окремою позовною заявою, оскільки спосіб гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

За таких обставин немає правових підстав вважати, що оскаржуваним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 липня 2020 року вирішувались права та обов`язки ОСОБА_1 .

У частині 1 статті 352 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті та правового висновку Верховного Суду України у постанові від 03 лютого 2016 року у справі №6-885цс15, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

За таких підстав, виконуючи повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що у даному випадку апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Повний текст судового рішення.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Суддя Дришлюк А.І. перебував у відпустці з 30 по 31 жовтня 2023 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом.

Повний текст судового рішення виготовлено 01 листопада 2023 року.

Керуючись ст. 367, 368, п. 3 ч. 1 ст. 362, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 03 липня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 (залучено як правонаступника позивача ОСОБА_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зі-Зі», Державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми Вячеславівни, ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Білоусової Наталі Василівни, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, визнання незаконними і скасування рішень про державну реєстрацію прав, витребування майна з чужого незаконного володіння, за позовом третьої особи ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зі-Зі», державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми Вячеславівни про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора закрити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01 листопада 2023 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк