Рішення

від 30.10.2023 по справі 522/17593/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

30.10.23

Справа № 522/17593/22

Провадження № 2/522/2572/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси:

у складі головуючої судді Чернявської Л.М.,

за участі секретаря Купцова С.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Одесі цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій Дружба» про захист прав споживача шляхом стягнення пені та моральної шкоди в розмірі 30661278 гривень,

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2022 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій Дружба» про захист прав споживача шляхом стягнення пені та моральної шкоди в розмірі 30661278 гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що 21.03.2017 року сторони уклали договір передачі (відступлення) майнових прав № 21/03/17-Р/5.13 згідно якого Відчужувач (відповідач) зобов`язався передати Набувачу (позивачу) майнові права на отримання об`єкту нерухомості (квартира будівельний номер № 5,13 розташована на 5 поверсі, площею 28,59 кв.м) в об`єкті капітального будівництва (багатоквартирний житловий будинок з вбудованими громадськими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 ), а Набувач зобов`язався сплатити Відчужувачу 28132 доларів США грошовими коштами в гривневому еквіваленті за погодженим Сторонами курсом на момент здійснення оплати в порядку та на умовах Договору (п. 1, п.2.1, п. 4.1), та графiку п. 4.2 Договору. Згідно п. 2.3 Договору запланований термін закінчення будівництва та введення об`єкту капітального будівництва в експлуатацію І квартал 2020, тобто до 01.04.2020. Відповідно до п.3.1-3.2 Договору майнові права на об`єкт нерухомості передаються шляхом підписання акту, для чого Відчуджувач має надіслати повідомлення про готовність акту до підписання, а Набувач - з`явитися до нього протягом 20 робочих днів з моменту повної оплати майнових прав за договором та отримання вiдповiдного повiдомлення для підписання акту вiд Вiдчудживача. Свої зобов`язання за договором позивач виконав належним чином, про що свідчить п.2 акту прийому-передачі майнових прав від 05.12.2022 та довідка про сплату договірної цiни у повному обсязі вих № 02-07/11 вiд 07 листопада 2022 року.

Водночас відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань за Договором. Так, всупереч п.2.3 Договору об`єкт капітального будівництва було введено в експлуатацію, замість до 01.04.2020 значно пiзднiше. Повідомлення про готовність акту до підписання надіслано тільки 12.07.2022, отримано 19.07.2022 (додаток 3), проте коли позивач з`явилася для його підписання, то відповідач безпiдставно висунув умову попередньої оплати за надання послуг з утримання будинком, комунальних послуг за період з 01.01.2022 до 07.2022, без чого відповідний акт підписати вiдмовився, що суперечить п. 5.5.5-5.5.6 Договору, згідно яких відповідні обов`язки можуть виникнути тільки після підписання акту, а не цього. Про ініціативу підписання Набувачем майновых прав по п. 3.1-3.2 свідчать: листування в чаті viber з юристом Вiдчуживача який повідомив про неможливість підписання актів передачі у зв`язку з відсутністю точної поштової адреси будинку, заяви позивача від 05.07.2022, листи на е-mail Вiдчудживача, вiд 15.09.2022 р., листа від 24.10.2022, багато ще до отримання листа повiдомлення відповідача від 12.07.2022. Тільки 05.12.2022 нарешті було складено та підписано акт прийому-передачі майнових прав.

Відтак відповідачпрострочив виконання п.2.3 Договору, закінчивши будівництво та ввівши об`єкт капітального будівництва в експлуатацію 14.09.2021, а не до 01.04.2020 згiдно п.2.3 Договору, виконання п.3.1-3.2 Договору, надіславши із запізненням повідомлення та під надуманою та не передбаченою Договором умовою зволікав до підписання акту прийому-передачі 05.12.22: тобто від 01.04.20 до 05.12.2022 р. є запізнення - 2 роки , 7 місяців 14 днів.

Із врахуванням викладених обставин, на думку позивача, до даних правовідносин застосуванню підлягають норми ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме: ст.1 п.22, ст.10 ч.5, відповідно до яких позивач є споживачем, а відповідачем виконавцем (виробником) в термінах цього закону, у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. Відтак відповідач має сплатити позивачу передбачену ст. 10.ч. 5 ЗУ «Про захист прав споживачів» пеню в розмірі: За прострочку виконання пп.2.3 та 3.2 Договору: 2 роки , 7 місяців 14 днів = 365*2 +7*30 +14= 954 дня; 28132 доларів США *3 %=843, 96 долара США; разом 954*843, 96=805137,84 долара США. Що станом на момент подання позову за курсом НБУ (36,84 гр. за 1 долар США) складає: 805 137,84 *36, 84 = 29661 278 грн.

Також у зв`язку з неналежним виконанням Договору відповідач завдав позивачу моральну шкоду, яка виразилася у душевних хвилюваннях з приводу оплачених відповідачу грошових коштів та квартири: чи буде закінчено будівництво, чи прийдеться шукати працівників відповідача з метою спонукати їх виконати свої обов`язки за договором, потім через висування неправомірних вимог відповідачем з приводу оплати комунальних послуг та ін. до підписання акту прийому передання майнових прав. Ці хвилювання призвели до порушення звичайного нормального життя позивача, змусили її докладати додаткових зусиль: писати додаткові заяви до відповідача, телефонувати йому з метою спонукати виконати договір, вислуховувати недбалі відповіді працівників відповідача щодо необхідності попередньої оплати комунальних послуг за незрозумілий термін, як умови отримання майнових прав тощо.

У зв`язку з вищевикладеним, Позивач просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій Дружба» на користь ОСОБА_1 пеню за прострочку виконання договору в розмірі 29 661 278 грн; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій Дружба» на користь ОСОБА_1 в рахунок завданої моральної шкоди в результаті неналежного виконання договору в розмірі 1000000 грн.

Ухвалою суду від 27 грудня 2022 року позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовом про захист прав споживача шляхом стягнення пені та моральної шкоди в розмірі 30661278 гривень. Відкрито провадження у справі, встановлено загальний порядок розгляду справи.

Ухвалою суду від 12 січня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову. Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Орез В.П. про вжиття заходів забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою суду від 14 лютого 2023 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Орез В.П. про забезпечення позову відмовлено.

02 травня 2023 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого зазначено, що Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.

Протокольною ухвалою суду від 29 червня 2023 року закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до слухання по суті.

В судовому засіданні 22 серпня 2023 року представник Позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, надавши пояснення по суті спору.

Представник Відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав необґрунтованості, надавши свої пояснення по суті спору.

В судове засідання 24 жовтня 2023 року сторони не з`явились, сповіщались належним чином. Розгляд справи відкладено на 30 жовтня 2023 року.

В судове засідання 30 жовтня 2023 року сторони не з`явились, сповіщались належним чином. Від представника Позивача до суду надійшла заява про слухання справи за відсутності та письмові пояснення по суті спору.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, сповіщався належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації прав осіб на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги, що учасники справи будучи повідомленими про дату та час розгляду справи в суді, не з`явились, суд оцінює таку поведінку учасників справи як небажання прийняти участь в розгляді справи в суді.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтерваломсама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У той же час, Європейський суду своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Крім того, враховуючи нормативне регулювання даного питання національним та європейським законодавством, суд вважає, що позивач) не з`являючись у судові засідання, не даючи суду можливості своїми діями у встановлений законом строк вирішити справу, зловживає своїми процесуальними правами.

Підстав для відкладення розгляду справи, визначених частиною 2 ст. 223 ЦПК України судом не встановлено.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів.

У зв`язку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Розглянувши матеріали справи та надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що 21.03.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій Дружба» та ОСОБА_1 укладено договір передачі (відступлення) майнових прав № 21/03/17-Р/5.13.

У відповідності до зазначеного договору, Відчужувач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій Дружба») зобов`язався передати Набувачу ( ОСОБА_1 ) майнові права на отримання об`єкту нерухомості (квартира будівельний номер № 5.13 розташована на 5 поверсі, площею 28,59 кв.м) в об`єкті капітального будівництва (багатоквартирний житловий будинок з вбудованими громадськими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 ), а Набувач зобов`язався сплатити Відчужувачу 28132 доларів США грошовими коштами в гривневому еквіваленті за погодженим Сторонами курсом на момент здійснення оплати в порядку та на умовах Договору (п. 1, п.2.1, п. 4.1), та графiку п. 4.2 Договору.

Згiдно п.2.1. предметом цього договору є передача (відступлення) Вiдчудживачем Набувачу Майнових прав на отримання Об`єкту нерухомості в порядку, на умовах, та строки, якi передбачені цим договором, включаючи термін закінчення будівництва та введення в експлуатацію Об`єкта капітального будівництва.

Згідно п. 2.3 Договору запланований термін закінчення будівництва та введення об`єкту капітального будівництва в експлуатацію І квартал 2020, тобто до 01.04.2020.

Відповідно до п.3.1-3.2 Договору майнові права на об`єкт нерухомості передаються шляхом підписання акту, для чого Відчуджувач має надіслати повідомлення про готовність акту до підписання, а Набувач - з`явитися до нього протягом 20 робочих днів з моменту повної оплати майнових прав за договором та отримання вiдповiдного повiдомлення для підписання акту вiд Вiдчудживача.

Пунктом 4.2. Договору передбачено. Що оплата вартості Майнових прав здійснюється Набувачем частками в національній валюті відповідно до графіку, наведеного в цьому пункті. При цьому кожний черговий платіж, передбачений нажченаведеним графіком. Повинен бути здійснений Набувачем в такій сумі в національній валюті України, щоб на день оплати чергового платежу Відчужувач мав можливість придбати на міжбанківському валютному ринку України через уповноважений банк суму в доларах США, яка дорівнює сумі відповідного чергового платежу в еквіваленті доларів США згідно нижченаведеного графіку з урахуванням витрат на придбання (не менше 2%), у відповідності до якого: 21 березня 2017 року ОСОБА_1 необхідно сплатити 384300, 00 гривень, що є еквівалентом 14000 доларів США, потім кожні 3 місяці починаючи з 21.06.2017 року по 21.03.2020 року рівними платежами, які будуть еквівалентом 1180,00 доларів США.

Згiдно п.6.1. за невиконання умов Договору Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України. Вiдчуджувач зобов`язаний належним чином виконувати умови цього договору (ст.5.2.2. Договору)

Також, сторонами 21 березня 2017 року було підписано Додаток № 1 до Договору передачі (відступлення) майнових прав № 21/03/17-Р/5.13 від 21 березня 2017 року.

10 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій Дружба» та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін до Договору передачі (відступлення) майнових прав № 21/03/17-Р/5.13 від 21 березня 2017 року у відповідності до якого, сторони погодили змінити графік, встановлений у п. 4.2. Договору передачі (відступлення) майнових прав № 21/03/17-Р/5.13 від 21 березня 2017 року та викласти його в наступній редакції: 21 березня 2017 року ОСОБА_1 необхідно сплатити 384300, 00 гривень, що є еквівалентом 14000 доларів США, потім кожні 3 місяці починаючи з 21.06.2017 року по 21.09.2020 року рівними платежами, які будуть еквівалентом 1180,00 доларів США та 21.12.2020 року грошові кошти в розмірі 31622, 40 гривень, що є еквівалентом 1152, 00 доларів США.

19 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій Дружба» та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін до Договору передачі (відступлення) майнових прав № 21/03/17-Р/5.13 від 21 березня 2017 року у відповідності до якого, сторони погодили змінити графік, встановлений у п. 4.2. Договору передачі (відступлення) майнових прав № 21/03/17-Р/5.13 від 21 березня 2017 року та викласти його в наступній редакції: 21 березня 2017 року ОСОБА_1 необхідно сплатити 384300, 00 гривень, що є еквівалентом 14000 доларів США, потім кожні 3 місяці починаючи з 21.06.2017 року по 21.10.2020 року рівними платежами, які будуть еквівалентом 1180,00 доларів США та 21.03.2021 року грошові кошти в розмірі 31622, 40 гривень, що є еквівалентом 1152, 00 доларів США.

26 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій Дружба» та ОСОБА_1 укладено Договір про внесення змін до Договору передачі (відступлення) майнових прав № 21/03/17-Р/5.13 від 21 березня 2017 року у відповідності до якого, сторони погодили змінити графік, встановлений у п. 4.2. Договору передачі (відступлення) майнових прав № 21/03/17-Р/5.13 від 21 березня 2017 року та викласти його в наступній редакції: 21 березня 2017 року ОСОБА_1 необхідно сплатити 384300, 00 гривень, що є еквівалентом 14000 доларів США, потім кожні 3 місяці починаючи з 21.06.2017 року по 21.03.2021 року рівними платежами, які будуть еквівалентом 1180,00 доларів США та 21.06.2021 року грошові кошти в розмірі 31622, 40 гривень, що є еквівалентом 1152, 00 доларів США.

05 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій Дружба» та ОСОБА_1 підписано Акт приймання-передачі майнових прав за Договором передачі (відсутплення) майнових прав № 21/03/17-Р/5.13 від 21.03.2017 року, у відповідності до якого сторони які склали цей Акт про те, що на виконання Договору передачі (відступлення) майнових прав № 21/03/17-Р/5.13 від 21.03.2017 року, Набувач ( ОСОБА_1 ) прийняв, а Відчуджувач (ТОВ «Санаторій Дружба») передав всі майнові права на квартиру АДРЕСА_2 м. Одеса, вул. Генуезька 1-Е, корпус 1 (будівельна адреса: АДРЕСА_1 ). Пунктом 2 зазначено, що Договірну ціну майнових прав, визначену у Договорі, Набувачем сплачено в повному обсязі та у строк відповідно до умов Договору. Пунктом 3 зазначено, що підписанням Акту сторони підтверджують належне виконання умов Договору та законодавства України, у тому числі, але не виключно, щодо строків та об`єму їх виконання.

Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.

Так, звертаючись до суду з відповідним позовом, Позивач зазначив, що відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань за Договором, а саме виконання п.2.3 Договору, закінчивши будівництво та ввівши об`єкт капітального будівництва в експлуатацію 14.09.2021 року, а не до 01.04.2020 згiдно п.2.3 Договору.

Із врахуванням викладених обставин, на думку позивача, до даних правовідносин застосуванню підлягають норми ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме: ст.1 п.22, ст.10 ч.5, відповідно до яких позивач є споживачем, а відповідачем виконавцем (виробником) в термінах цього закону, у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Відтак відповідачмає сплатитипозивачу передбаченуст.10.ч.5ЗУ «Прозахист правспоживачів» пенюв розмірі: 805137,84 долара США, що станом на момент подання позову за курсом НБУ (36,84 гр. за 1 долар США) складає: 805 137,84 *36, 84 = 29661 278 грн.

У частині першій статті 15 та частині першійстатті 16 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першоюстатті 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 610 ЦК Українипередбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно дост. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором абозаконом, зокрема, сплата неустойки.

21 березня 2017 року сторони уклали договір, відповідно до умов якого Відповідач, зокрема, зобов`язався завершити будівництво квартири будівельний номер АДРЕСА_3 , а ОСОБА_1 - сплатити вартість таких робіт у відповідні строки. Тобто за формою і змістом укладений між сторонами договір у вказаній частині є угодою про послугу з будівництва житла.

Вказаний договір є змішаним і містить в собі, в тому числі, елементи договору підряду.

Відповідно до частини першоїстатті 837 ЦК Україниза договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною першоюстатті 846 ЦК Українипередбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються в договорі підряду.

Правовідносини з надання послуг врегульовано спеціальним законом,Законом України "Про захист прав споживачів", яким встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно зстаттею першою вказаного Закону України "Про захист прав споживачів", споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно достатті 42 Конституції Українидержава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно із частиною першоюстатті 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті десятоїЗакону України "Про захист прав споживачів", за наявності в роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Зазначені вимоги можуть бути пред`явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та нормативними документами, умовами договору, а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років.

У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено в годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня в розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили."

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду в справі № 318/2249/16 від 25.09.2019 року.

Так, дослідивши матеріали справи, суд встановлює, що сторони виконали в повному обсязі свої зобов`язання за Договором передачі (відступлення) майнових прав № 21/03/17-Р/5.13 від 21 березня 2017 року.

Зазначеного висновку, суд дійшов при дослідженні Акту приймання-передачі майнових прав за Договором передачі (відсутплення) майнових прав № 21/03/17-Р/5.13 від 21.03.2017 року від 05 грудня 2022 року, у відповідності до якого сторони які склали цей Акт про те, що на виконання Договору передачі (відступлення) майнових прав № 21/03/17-Р/5.13 від 21.03.2017 року, Набувач ( ОСОБА_1 ) прийняв, а Відчуджувач (ТОВ «Санаторій Дружба») передав всі майнові права на квартиру АДРЕСА_4 ), загальною площею 28, 6 кв.м., розташовану на 5 поверсі багатоквартирного житлового будинку з вбудованими громадськими приміщеннями та підземним паркінгом (1 черга), розташованого за адресою: АДРЕСА_5 (будівельна адреса: АДРЕСА_1 ). Пунктом 2 зазначено, що Договірну ціну майнових прав, визначену у Договорі, Набувачем сплачено в повному обсязі та у строк відповідно до умов Договору. Пунктом 3 зазначено, що підписанням Акту сторони підтверджують належне виконання умов Договору та законодавства України, у тому числі, але не виключно, щодо строків та об`єму їх виконання.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Так, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи № 390/34/17 у постанові від 10 квітня 2019 року (касаційне провадження № 61-22315сво18) зробив правовий висновок щодо принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину

Добросовісність (п. 6ст. 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду при розгляді справи застосувала доктрину «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої принцип добросовісності. У статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії позивача, який підписав Акт приймання-передачі майнових прав за Договором передачі (відсутплення) майнових прав № 21/03/17-Р/5.13 від 21.03.2017 року від 05 грудня 2022 року, у якому пунктом 3 передбачено, що підписанням Акту сторони підтверджують належне виконання умов Договору та законодавства України, у тому числі, але не виключно, щодо строків та об`єму їх виконання, а згодом пред`являє позов про захист прав споживача шляхом стягнення пені та моральної шкоди в розмірі 30661278 гривень, суперечить її попередній поведінці (підписанням Акту приймання-передачі майнових прав за Договором передачі (відсутплення) майнових прав № 21/03/17-Р/5.13 від 21.03.2017 року від 05 грудня 2022 року) і є недобросовісним.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про безпідставність вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій Дружба» про захист прав споживача шляхом стягнення пені.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Частиною 1ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів»встановлено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Відповідно дост. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно доЗакону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; безпеку продукції; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Згідност.22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У зв`язку з тим, що вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій Дружба» про захист прав споживача шляхом стягнення пені залишені без задоволення, а вимоги щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди є похідними, суд вважає що зазначені вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказує, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст.76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, а також враховуючи те, що позивачем не надано суду доказів в обґрунтування та підтвердження заявлених позовних вимог та не надано об`єктивних і переконливих доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність цих вимог, а відтак у задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263-265, 353 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій Дружба» про захист прав споживача шляхом стягнення пені та моральної шкоди в розмірі 30661278 гривень - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано та складено 08 листопада 2023 року.

Суддя Чернявська Л.М.