Ухвала

від 06.11.2023 по справі 916/3351/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

06 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3351/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Таран С.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Елітмегастрой

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 (повний текст складено та підписано 12.10.2023, суддя Д`яченко Т.Г.)

по справі №916/3351/23

за позовом Департаменту капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю Елітмегастрой

про стягнення 303827,97 грн

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 по справі №916/3351/23 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 303827 грн. 97 коп. пені за порушення строку виконання зобов`язань по Договору №39 про закупівлю підрядних робіт від 21.09.2021р. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4557 грн. 43 коп.

Південно-західним апеляційним господарським судом отримано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Елітмегастрой на вищевказане рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2023.

Ознайомившись з поданими матеріалами, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ставки судового збору з апеляційних скарг, що подаються на рішення суду визначено підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", а саме за подання апеляційної скарги на рішення суду 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З урахуванням наведеного, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подачу апеляційної скарги складає 6836,14 грн (4557,43 грн (сума судового збору, що підлягала сплаті до суду першої інстанції) * 150%).

Проте, скаржником до апеляційної скарги доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги не надано взагалі.

Скаржник відповідно до ст.5 Закону України "Про судовий збір" та норм чинного законодавства не звільнений від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Разом з цим, у прохальній частині апеляційної скарги скаржник просить суд апеляційної інстанції відстрочити йому сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Дане клопотання скаржник обґрунтовує скрутним матеріальним становищем товариства.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України Про судовий збір не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України Про судовий збір можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 по справі № 0940/2276/18.

Колегія суддів зазначає, що предметом спору у даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні визначив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v Ukraine) від 20.05.2010, заява № 24402/02, § 27)).

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, № 28249/95, § 60)).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов`язувати скаржника усувати виявлені недоліки.

У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Згідно з ст.273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до вимог ст.ст. 74, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, у порушення наведених норм апелянтом в обґрунтування заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору не було надано суду апеляційної інстанції доказів того, що у нього на момент подання скарги відсутні кошти, для сплати судового збору, та доказів, які б свідчили про вжиття скаржником усіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору, та які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом строку розгляду апеляційної скарги до прийняття постанови у справі.

На підставі наведеного, колегія суддів відхиляє заявлене клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору.

Також, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні.

Статтею 259 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Так, ст. 42 ГПК України визначено, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Так, згідно з відомостями, які містяться у системі ЄСІТС, позивач має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Проте, скаржником не надано доказів надсилання Департаменту капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської обласної державної адміністрації копії апеляційної скарги та додатків до неї ані листом з описом вкладення, ані з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що не відповідає вимогам статі 259 Господарського процесуального кодексу України.

Також, відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Оскаржуване рішення складено та підписано судом першої інстанції 12.10.2023. Отже кінцевим строком для подання апеляційної скарги на дане рішення є 01.11.2023.

Проте, апеляційна скарга була подана до суду апеляційної інстанції 02.11.2023.

Отже, апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження та не містить заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Заява про поновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК України повинна містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Судова колегія зазначає, що за приписами ст. 256 ГПК України несвоєчасне отримання оскаржуваного рішення є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, але не може вважатись поданням апеляційної скарги у законодавчо визначені строки.

Також, 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX.

Зокрема, приписами частини п`ятої стаття 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Частиною шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Згідно з п.2 ч.2 ст.258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю Елітмегастрой в апеляційні скарзі не вказано про наявність у даної юридичної особи електронного кабінету.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у представника Товариства з обмеженою відповідальністю Елітмегастрой адвоката Фомічова І.О. наявний електронний кабінет, однак у Товариства з обмеженою відповідальністю Елітмегастрой такий електронний кабінет відсутній, що підтверджується відповіддю з підсистеми Електронний Суд.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції констатує, що п. 2 ч. 6 ст. 6 ГПК України визначає застосування процесуальних наслідків, передбачених цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат, тобто навіть якщо представник сторони має електронний кабінет, а сторона, яку представляє представник ні.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, та відповідно апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.

Відповідно частини 2 статті 260 до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Згідно з частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом не було виконано вимог ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків, а саме апелянту необхідно надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі, також докази направлення позивачу копії апеляційної скарги та додатків до неї у відповідності до приписів ст.ст. 42, 259 ГПК України, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з відповідним обґрунтуванням неможливості своєчасного звернення до суду та докази реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю Елітмегастрой електронного кабінету відповідно до статті 6 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 6, 174, ст. 234, ст. 258, ст. 259, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Елітмегастрой в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 по справі №916/3351/23.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Елітмегастрой на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 по справі №916/3351/23 залишити без руху.

Товариству з обмеженою відповідальністю Елітмегастрой усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі, також докази направлення позивачу копії апеляційної скарги та додатків до неї у відповідності до приписів ст.ст. 42, 259 ГПК України, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з відповідним обґрунтуванням неможливості своєчасного звернення до суду та докази реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю Елітмегастрой електронного кабінету відповідно до статті 6 ГПК України, протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю Елітмегастрой, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Таран С.В.