Постанова

від 25.10.2023 по справі 922/543/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 922/543/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Голозубової О.І.

за участю представників учасників справи:

від позивача (апелянта): не з`явилися;

від відповідача-1: Гвоздецька О.М., спецжетон № 0086980 ХКП № 024801 від 22.11.2022;

від відповідача-2: Хряк О.О., посвідчення № 072721 від 01.03.2023;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро", м. Харків (вх. №1488 Х),

на рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2023 у справі №922/543/23 (суддя Шарко Л.В.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр агропромислового інвестування " Кредит-Агро", м. Харків,

до відповідачів:

1) Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України в Харківській області, м. Харків,

2) Держави України в особі Харківської обласної прокуратури, м. Харків,

про скасування арешту та повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" (надалі ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України в Харківській області (надалі ГУ НП в Харківській області) та Харківської обласної прокуратури (м. Харків), в якій просить:

- скасувати арешт належних ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" 893616 кг пшениці VI класу, 733114 кг ячменю III класу, 542344 кг соняшника, накладений в рамках кримінальної справи № 66090435, об`єднаної в подальшому з кримінальною справою № 20100121 під єдиним № 20100121, яка після повернення прокурору Харківської області для додаткового розслідування отримала номер кримінального провадження 12016220000000860 від 10.08.2016, який не був знятий із закриттям кримінального провадження 17.12.2019;

- зобов`язати ГУ НП в Харківській області повернути ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" належні йому 893616 кг пшениці VI класу, 733114 кг ячменю III класу, 542344 кг соняшника.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в межах кримінальної справи №66090435 слідчим було накладено арешт на належне позивачу майно 893616 кг пшениці VI класу, 733114 кг ячменю III класу, 542344 кг соняшника. У подальшому прокурором кримінальну справу було закрито, однак арешт не скасовано, майно позивачу правоохоронними органами так і не було повернуто.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.06.2023 у справі №922/543/23 позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано арешт належних ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" 893616 кг пшениці VI класу, 733114 кг ячменю III класу, 542344 кг соняшника, накладений в рамках кримінальної справи №66090435, об`єднаної в подальшому з кримінальною справою № 20100121 під єдиним №20100121, яка після повернення прокурору Харківської області для додаткового розслідування отримала номер кримінального провадження 12016220000000860 від 10.08.2016 року, який не був знятий із закриттям кримінального провадження 17.12.2019.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Стягнуто солідарно з Держави Україна в особі ГУ НП в Харківській області та в особі Харківської обласної прокуратури на користь позивача судовий збір в сумі 2684,00грн.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що 17.12.2019 під час закриття кримінального провадження №12016220000000860 від 10.08.2016 прокурором не було скасовано арешт належних ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" 893616 кг пшениці VI класу, 733114 кг ячменю III класу, 542344 кг соняшника, накладеного в рамках кримінальної справи №66090435, об`єднаної в подальшому з кримінальною справою №20100121 під єдиним №20100121, що є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині та скасування накладеного арешту на майно позивача.

Разом з цим, суд встановив, що після накладення слідчим арешту у 2011 році таке майно правоохоронними органами не вилучалось, а було передано на відповідальне зберігання директору ТОВ "Валтар-Агро" - ОСОБА_1 . Встановивши те, що вказане майно не перебуває у володінні та на зберіганні ні в ГУ НП в Харківській області, ні у Харківської обласної прокуратури, що свідчить про неможливість повернення відповідачами вказаного майна, натомість таке майно знаходилось на відповідальному зберіганні у ОСОБА_1 , господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв`язку зі скасуванням арешту у позивача виникло право на звернення до ОСОБА_1 з вимогою про повернення майна, що прямо передбачено ст.ст. 387, 391 ЦК України. А тому враховуючи, що позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що він звертався до ОСОБА_1 з вимогою про повернення майна та доказів того, що позивачу було відмовлено в цього поверненні, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Позивач - ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" не погодився із вказаним рішенням місцевого суду та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2023 у справі №922/543/23 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов`язати ГУ НП в Харківській області повернути ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит - Агро" належні йому 893616 кг пшениці VI класу, 733114 кг ячменю III класу, 542344 кг соняшника; здійснити перерозподіл судових витрат.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду, ухваленого на підставі неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного та неповного дослідження та оцінки доказів. В обґрунтування своїх доводів зазначає наступне:

- висновки господарського суду першої інстанції про необхідність власнику самостійно здійснювати пошук та повернення арештованого майна не ґрунтуються на вимогах закону, зокрема ст.ст. 387 та 391 ЦК України, оскільки у спірному випадку позивач був позбавлений свого майна не зберігачем, а внаслідок накладення арешту, вилучення та передання органами досудового розслідування цього майна на зберігання іншій особі в порядку кримінального процесуального законодавства;

- оскільки позивач не передавав нікому своє майно на зберігання, у нього взагалі не виникало будь-яких правовідносин та нічого не пов`язує із зберігачем майна директором ТОВ "Валтар-Агро" - ОСОБА_1 , відтак повернення арештованого майна власникові має здійснюватися саме ГУ НП України в Харківській області відповідно до норм КПК, оскільки саме відповідач-1 в особі своїх правоохоронних органів наклав арешт та вилучив належне позивачу майно;

- зробивши висновок про наявність у позивача права на витребування арештованого майна безпосередньо у особи, якій воно було передано слідчим на зберігання, суд першої інстанції фактично прийняв судове рішення щодо прав, інтересів та/або обов`язків ТОВ "Валтар-Агро" та його директора ОСОБА_1 , які не були залучені до участі у справі;

- з огляду на те, що господарський суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування у ГУ НП в Харківській області матеріалів кримінального провадження №12016220000000860 від 10.08.2016, скаржник вважає висновки суду про необхідність позивачу самостійно звертатися до зберігача майна такими, що ґрунтується лише на одному припущенні (на цей час у ТОВ "Валтар-Агро" таке майно перебуває); у дійсності ж, за період з моменту повернення справи прокурору Харківської області для додаткового розслідування у 2016 році та до теперішнього часу належне позивачеві майно могло бути неодноразово передане іншому зберігачеві, тоді як дійсне місце перебування належного позивачу майна невідомо;

- суд першої інстанції належним чином не досліджував питання чи існує підприємство ТОВ "Валтар-Агро" взагалі та залишив поза увагою те, що за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну особу ТОВ "Валтар-Агро" припинено 07.12.2015 на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 25.11.2015 про затвердження ліквідаційного балансу; тому позивач не має можливості звернутися до директора ТОВ "Валтар-Агро" з вимогою про повернення належного йому майна, а отже позивач правомірно звернувся з вимогою про повернення майна саме до ГУ НП України в Харківській області як до органу, який здійснював арешт та вилучення майна, а не до особи, якій слідчий передавав майно на зберігання.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.07.2023 для розгляду справи визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2023, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" на рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2023 у справі №922/543/23; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 29.08.2023 о 15:30 год.

11.08.2023 від ГУНП України в Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому перший відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що обов`язок ГУ НП в Харківській області повертати майно особі, яке не було вилучено, а на яке був накладений лише арешт не передбачено нормативними актами. За твердженням відповідача, повернуто може бути лише вилучене майно, тоді як ГУ НП в Харківській області арештоване майно не вилучало та не ніколи не було його володільцем. Натомість, позивач, звертаючись до господарського суду з позовною вимогою про зобов`язання повернути арештоване майно, не надав суду доказів того, що він звертався до відповідальної за збереження майна особи з вимогою про його повернення, та доказів того, що позивачу було відмовлено в поверненні цього майна. Зазначене в позовній заяві майно не перебуває у володінні та на зберіганні ні в ГУ НП в Харківській області, ні у Харківської обласної прокуратури. Отже, звернення до суду з вимогами про зобов`язання відповідача-1 повернути арештоване майно є передчасною. Крім того, зазначає, що ГУ НП в Харківській області не є правонаступником органів МВС України, які перебувають в процедурі ліквідації та на цей час не припинені, відтак ГУНП в Харківській області не є належним відповідачем у цій справі.

29.08.2023 до початку судового засідання суддею-доповідачем Крестьяніновим О.О. було заявлено самовідвід.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 задоволено заяву судді Крестьянінова О.О. про самовідвід від подальшого розгляду справи №922/543/23; справу передано для повторного автоматизованого розподілу.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 30.08.2023 для розгляду справи визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 прийнято справу №922/543/23 до провадження та повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" на рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2023 у справі №922/543/23 відбудеться 25.10.2023 о 11:00 год.

24.10.2023 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності скаржника та його представника.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 25.10.2023 приймали участь уповноважені представники відповідачів ГУ НП у Харківській області та Харківської обласної прокуратури, які заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Уповноважені представники позивача (апелянта) у судове засідання 25.10.2023 не з`явилися; клопотанням від 24.10.2023 позивач просив розглядати справу без участі його представника.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників відповідачів, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у 2008 році в ході діяльності у торгівельно-закупівельній сфері на ринку сільськогосподарської продукції, в результаті низки господарських операцій з купівлі-продажу ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" стало власником певної кількості пшениці, ячменю та соняшника.

На підставі договору складського зберігання зерна №61 від 20.10.2008 ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" передало частину належної йому зернової продукції на відповідальне зберігання Дочірньому підприємству Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Торгівельно-заготівельне підприємство" (ДП ДАК "Хліб України" "ТЗП"), а саме:

- 673286 кг пшениці VI класу - за складською квитанцією на зерно №590 від 21.10 2008;

- 173562 кг ячменю III класу - за складською квитанцією на зерно №591 від 21.10 2008;

- 80000 кг соняшника - за складською квитанцією на зерно №592 від 21.10.2008;

- 356557 кг соняшника - за складською квитанцією на зерно №593 від 21.10.2008;

- 13436 кг ячменю III класу - за складською квитанцією на зерно №601 від 22.10.2008;

- 55790 кг соняшника - за складською квитанцією на зерно №642 від 05.11.2008;

- 32047 кг соняшника - за складською квитанцією на зерно №651 від 07.11.2008 року;

- 17950 кг соняшника - за складською квитанцією на зерно №701 від 17.11.2008;

На підставі договору зберігання №27/08 від 12.11.2008 року ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" передало підприємству ЗАТ "Зміїв-Агро" (в подальшому було перейменовано на ТОВ "Беспалівське ХПП") для зберігання:

- 200330 кг пшениці VI класу - за складською квитанцією на зерно №133 від 14.11.2008;

На підставі договору складського зберігання зерна за №59 від 13.11.2008 ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" передало підприємству ТОВ "Балаклійське ХПП" для зберігання:

- 546116 кг ячменю III класу - за складською квитанцією на зерно №2230 від 14.11.2008.

09.07.2009 заступником начальника Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Ніколайчуком В.В. було винесено постанову про порушення кримінальної справи №66090435 - за фактом шахрайства відносно ТОВ "Валтар-Агро", вчиненого посадовими особами ПФ "ЦСІ "Аграрій", за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

09.07.2009 слідчим було винесено постанову про накладення арешту на все належне ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" зерно, що знаходилося на елеваторі ДП ДАК "Хліб України" "ТЗП", а саме:

- насіння соняшника в кількості 542 тони 344 кг;

- пшеницю в кількості 673 тони 286 кг;

- ячмінь у кількості 186 тон 998 кг.

09.07.2009 слідчим було винесено постанову про накладення арешту на все належне ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" зерно, що знаходилося на елеваторі ТОВ "Беспалівське ХПП", а саме:

- пшеницю в кількості 200 тон 330 кг.

09.07.2009 слідчим було винесено постанову про накладення арешту на все належне ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" зерно, що знаходилося на елеваторі ТОВ "Балаклійське ХПП", а саме:

- ячмінь в кількості 546 тон 116 кг.

Як стверджує позивач, про факт винесення цих постанов ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" дізналося від співробітників елеваторів, які посилалися на них як на підставу для відмови позивачу в розпорядженні належним йому зерном; лише зі спливом більш ніж 2 років ці постанови були оголошені керівникові ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" 07.10.2011 як обвинуваченому по справі №66090435.

З огляду на викладене позивач стверджує, що ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" не володіло своїм зерном, яке без відома підприємства було згодом вилучене з елеваторів і залишилося в повному розпорядженні слідства.

З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2011 знято арешт накладений в ході розслідування кримінальної справи №66090435 з продукції (насіння соняшника в кількості 542 тони 344 кг; пшеницю в кількості 673 тони 286 кг; ячмінь у кількості 186 тон 998 кг) по постанові від 09.07.2009.

11.10.2011 знято арешт накладений в ході розслідування кримінальної справи №66090435 з продукції (ячмінь 3-го класу в кількості 546 тон 116 кг) по постанові від 09.07.2009.

11.10.2011 знято арешт накладений в ході розслідування кримінальної справи 66090435 з продукції (пшеницю 6-го класу в кількості 200 тон 330 кг) по постанові від 09.07.2009.

Одночасно з цим, 11.10.2011 слідчим відділу СУ ГУМВС України в Харківській області винесено постанову про накладення арешту на майно, яке передане на відповідальне зберігання ТОВ "Валтар-Агро", а саме на насіння соняшника у кількості 542344 кг, пшениці у кількості 673286 кг, ячменя у кількості 186998 кг, що підтверджується протоколом опису майна від 12.10.2011.

11.10.2011 слідчим відділу СУ ГУ МВС України в Харківській області винесено постанову про накладення арешту на майно, яке передане на відповідальне зберігання ТОВ "Валтар-Агро", а саме на ячмінь у кількості 546116 кг, що підтверджується протоколом опису майна від 13.10.2011.

11.10.2011 слідчим відділу СУ ГУ МВС України в Харківській області винесено постанову про накладення арешту на майно, яке передане на відповідальне зберігання ТОВ "Валтар-Агро", а саме на пшеницю у кількості 200330 кг, що також підтверджується протоколом опису майна від 13.10.2011.

12.10.2011 складений протокол опису майна, за яким майно було визнано речовим доказом по справі №66090435, яке знаходилось за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 24. У вказаному протоколі зазначено, що описане майно передано на зберігання директору ТОВ "Валтар-Агро" ОСОБА_1 , який був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України.

13.10.2011 був складений протокол опису майна, за яким майно було визнано речовим доказом по справі №66090435, та знаходилось на ТОВ "Беспалівське ХПП". У вказаному протоколі зазначено, що описане майно передано на зберігання директору ТОВ "Валтар-Агро" ОСОБА_1 , якого попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України.

Як зазначає позивач, в ході досудового слідства неодноразово змінювалися слідчі, останнім з яких був слідчий СУ ГУ МВС України в Харківській області Прядко О.О., який своєю постановою об`єднав кримінальну справу №66090435 в одне провадження зі справою №20100121 під єдиним № 20100121 - та в липні 2012 року направив її для розгляду в Дзержинський районний суд м. Харкова.

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.09.2014 по справі №638/3123/13к (провадження №1/638/100/14) визнано винним керівника ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" - ОСОБА_2 , зокрема, по епізоду шахрайських дій відносно ТОВ "Валтар-Агро".

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18.04 2016 по справі №638/3123/13-к (провадження №11/790/73/16) скасовано вирок районного суду в частині засудження ОСОБА_2 за шахрайство відносно ТОВ "Валтар-Агро"; матеріали кримінальної справи в цій частині виділено в окреме провадження та повернуто для додаткового розслідування прокурору Харківської області.

У процедурі додаткового розслідування відомості за матеріалами кримінальної справи в частині шахрайства відносно ТОВ "Валтар-агро" 10.08.2016 були внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за номером кримінального провадження 12016220000000860, досудове розслідування в якому було доручене слідчим СУ ГУ НП в Харківській області Балабіній Т. О. та Жидкову О. А.

За твердженнями позивача, жодних відомостей стосовно перебігу кримінального провадження №12016220000000860 від 10.08.2016 та щодо долі арештованого зерна підприємству не повідомлено; в задоволенні клопотання керівника ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" про закриття кримінального провадження, зняття арешту з майна та повернення підприємству зерна, - прокурором було відмовлено.

Позивач вказує, що зі спливом більш як 3 років, 29.11.2019 керівник ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" - Подвезько А В. звернувся до Київського районного суду м. Харкова зі скаргою, в якій просив зобов`язати першого заступника прокурора Харківської області надати процесуальним керівникам у кримінальному провадженні № 12016220000000860 від 10.08.2016 обов`язкові про закриття цього кримінального провадження, скасування арешту та повернення зерна власнику, а також внесення відомостей про закінчення розслідування до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Як слідує з пояснень позивача, 18.12.2019 в судовому засіданні по справі №953/23746/19 (провадження №1-кс/953/14366/19) в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова прокурор Таркан О.М. надав суду постанову від 17.12.2019 про закриття кримінального провадження №12016220000000860 від 10.08.2016 та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Однак, у постанові від 17.12.2019 про закриття кримінального провадження №12016220000000860 від 10.08.2016, всупереч ч. 3 ст. 174 КПК України, питання звільнення з-під арешту та повернення ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро"належного йому майна прокурором вирішено не було.

З огляду на вищенаведені обставини, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів про скасування арешту, який не був скасований прокурором Харківської обласної прокуратури одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження від 17.12.2019, а також з вимогою про зобов`язання ГУ НП в Харківській області повернути зерно, арештоване та вилучене співробітниками СУ ГУ МВС України в Харківській області.

У свою чергу, відповідач ГУНП України в Харківській області заперечує проти позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що виносячи постанову про арешт майна слідчий здійснив забезпечення цивільного позову шляхом накладення арешту на майно без його вилучення, тобто фактично майно слідчим не вилучалось. При цьому, діючими нормативним актами не передбачено обов`язок повертати майно органом, який наклав арешт, не здійснивши його вилучення.

Крім того, за твердженнями відповідача, оскільки відповідальний за зберігання арештованого майна є директор ТОВ "Валтар-Агро" ОСОБА_1 , відтак у позивача, у разі скасування арешту, виникне право на звернення до ОСОБА_1 з вимогою про повернення майна, що прямо передбачено ст.ст. 387, 391 ЦК України.

Також, відповідач стверджує, що позивачем не було надано доказів на підтвердження право власності на арештоване майно станом на момент подання позовної заяви. Так, матеріали кримінального провадження містять в собі протокол допиту ОСОБА_1 від 24.04.2019, який пояснив, що між ним та директором ТОВ "Валтар-Агро" ОСОБА_2 мали місце виключно цивільно-правові відносини. У зв`язку з чим, ОСОБА_1 , вважаючи, що вказане майно належить саме йому, продав його. Отже, відповідач вважає, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 беззаперечно вбачається спір про право власності на майно, яке було арештоване. Тому, на думку відповідача, позивач не довів належним чином своє право на звернення до суду з позовом на зняття арешту. Також, вимога про зобов`язання ГУ НП в Харківській області повернути йому арештоване майно не може бути задоволена, оскільки вказане в позовній заяві майно не перебуває і не перебувало у володінні та на зберіганні в ГУ НП в Харківській області, а знаходилось на відповідальному зберіганні у ОСОБА_1 , яке ним, було продано. Згідно з положень ЦК України власник може витребувати майно тільки від фактичного володільця. Отже, відповідач наполягає, що така вимога була пред`явлена до неналежного відповідача.

Прокуратура також заперечує проти позовних вимог, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. Як вказує прокурор, відповідно до постанови слідчого від 29.12.2020 кримінальне провадження № 12019220000001791 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Також, прокурор повідомив, що матеріали кримінального провадження № 12019220000001791 втрачені у зв`язку з військовими діями на території Балаклійського району Харківської області у 2022 році.

Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Харківської області 23.06.2023 ухвалено оскаржуване рішення у справі №922/543/23, яким позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано арешт належних ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" 893616 кг пшениці VI класу, 733114 кг ячменю III класу, 542344 кг соняшника, накладений в рамках кримінальної справи №66090435, який не був знятий із закриттям кримінального провадження 17.12.2019.

В іншій частині заявлених позовних вимог (щодо зобов`язання ГУ НП в Харківській області повернути майно) відмовлено з підстав, зазначених вище.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для часткового задоволення позову враховуючи наступне.

З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2023 у справі №922/543/23 оскаржується позивачем лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ГУ НП в Харківській області повернути ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" належні йому 893616 кг пшениці VI класу, 733114 кг ячменю III класу, 542344 кг соняшника з підстав неправильного визначення судом особи, яка повинна відповідати за вказаними вимогами.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позовна вимога позивача про скасування арешту належних ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" 893616 кг пшениці VI класу, 733114 кг ячменю III класу, 542344 кг соняшника, накладений в рамках кримінальної справи №66090435 мотивована тим, що такий арешт не був знятий із закриттям кримінального провадження 17.12.2019.

Суд першої інстанції встановив, що накладення арешту на майно позивача здійснювалося за правилами КПК України 1960 року.

Відповідно до п. 9 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Дана норма узгоджується з вимогами частини першої ст. 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №372/2904/17-ц зробила правовий висновок відносно того, що спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого КПК України 1960 року та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих в постанові від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц скасування арешту майна, накладеного слідчим у кримінальній справі, після закриття справи не пов`язане з оцінкою правомірності застосування органом досудового слідства такого заходу, а необхідність прийняття відповідного рішення є безспірною й безальтернативною з огляду на припинення кримінальних процесуальних правовідносин.

Керуючись наведеними висновками Верховного Суду та встановивши, що спір у цій справі в частині вимог про скасування арешту майна виник після закриття провадження у кримінальній справі, а також взявши до уваги те, що КПК України 1960 року, так само як і чинний КПК України не передбачають застосування слідчим, слідчим суддею процесуальних норм у закритій кримінальній справі, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування арешту належних ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" 893616 кг пшениці VI класу, 733114 кг ячменю III класу, 542344 кг соняшника, накладений в рамках кримінальної справи № 66090435, об`єднаної в подальшому з кримінальною справою № 20100121 під єдиним № 20100121, яка після повернення прокурору Харківської області для додаткового розслідування отримала номер кримінального провадження 12016220000000860 від 10.08.2016 року, який не був знятий із закриттям кримінального провадження 17.12.2019 року.

Водночас, позивач зазначає, що рішення в частині задоволення позовних вимог про скасування аршту є правомірним, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується.

При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що у зв`язку з неповерненням цього майна правоохоронними органами, позивач просить господарський суд зобов`язати ГУ НП в Харківській області повернути ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" належне йому майно - 893616 кг пшениці VI класу, 733114 кг ячменю III класу, 542344 кг соняшника, на яке слідчим було накладено арешт в рамках кримінальної справи №66090435, об`єднаної в подальшому з кримінальною справою № 20100121 під єдиним №2010012.

Обгрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач посилається на те, що ГУ НП в Харківській області на підставі положень КПК україни зобов`язане повернути власнику це майно, яке було арештоване та вилучене слідчими СУ ГУ МВС України в Харківській області, однак не повернуто після закриття кримінальної справи.

За приписами ч. 1, ч. 2 пп. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частинами 1 та 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Тобто підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що зазвичай, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п.п. 5.5, 5.6 постанови від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п. 14 постанови ВП ВС від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

При цьому зазвичай належний і ефективний спосіб захисту - той, який спрямований на саме ті правові наслідки, які захищають право.

Колегія суддів в контексті спірних правовідносин зазначає, що вирішуючи спір належить з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Як вже зазначалося, 11.10.2011 слідчим відділу СУ ГУ МВС України в Харківській області винесено постанову про накладення арешту на майно, яке передане на відповідальне зберігання ТОВ "Валтар-Агро", а саме на насіння соняшника у кількості 542344 кг, пшениці у кількості 673286 кг, ячменя у кількості 186998 кг. На підтвердження чого, 12.10.2011 складений протокол опису майна.

11.10.2011 слідчим відділу СУ ГУ МВС України в Харківській області винесено постанову про накладення арешту на майно, яке передане на відповідальне зберігання ТОВ "Валтар-Агро", а саме на ячмінь у кількості 546116 кг, що підтверджується складеним 13.10.2011 протоколом опису майна.

11.10.2011 слідчим відділу СУ ГУ МВС України в Харківській області винесено постанову про накладення арешту на майно, яке передане на відповідальне зберігання ТОВ "Валтар-Агро", а саме на пшеницю у кількості 200330 кг, що також підтверджується складеним 13.10.2011 протоколом опису майна.

12.10.2011 складений протокол опису майна, яке було визнано речовим доказом по справі № 66090435, яке знаходилось за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 24. У вказаному протоколі зазначено, що описане майно передано на зберігання директору ТОВ "Валтар-Агро" ОСОБА_1 , який був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України.

13.10.2011 складений протокол опису майна, яке було визнано речовим доказом по справі № 66090435, яке знаходилось на ТОВ "Балаклійське ХПП". У вказаному протоколі зазначено, що описане майно передано на зберігання ОСОБА_1 , якого повідомлено про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ст. 328 ЦПК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

На час накладення арешту на майно позивача діяв Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 (надалі КПК України 1960 року), призначенням якого є визначення порядку провадження у кримінальних справах.

Відповідно до положень ст. 78 КПК України (1960 року) речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об`єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом`якшення відповідальності.

Речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду. Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації (стаття 79 КПК України).

За приписами ст. ст. 125, 126 КПК України (в редакції, чинній на момент винесення постанов про арешт майна позивача) слідчий за клопотанням цивільного позивача або з своєї ініціативи зобов`язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову, а також можливого в майбутньому цивільного позову, склавши про це постанову. В справах про злочини, за які кримінальним законом передбачена конфіскація майна, слідчий зобов`язаний вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову. Забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.

Майно, на яке накладено арешт, описується і може бути передане на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам. Особи, яким передано майно, попереджаються під розписку про кримінальну відповідальність за його незбереження. Арешт майна і передача його на зберігання оформляються протоколом, який підписується особою, що проводила опис, понятими і особою, яка прийняла майно на зберігання. До протоколу додається підписаний цими особами опис переданого на зберігання майна. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що забезпечення цивільного позову в кримінальній справі для можливої конфіскації майна проводить наступними способами:

- шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого, підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось;

- а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.

Виходячи із встановлених фактичних обставин, враховуючи доводи апеляційної скарги позивача та заперечення відповідачів, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на визначену нормативними актами процедуру вилучення речових доказів.

Єдині правила обліку, зберігання та передачі речових доказів, цінностей та іншого майна на стадії дізнання, досудового слідства і судового розгляду, а також порядок виконання рішень органів досудового слідства, дізнання і суду щодо речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна встановлено Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженою спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 5 Інструкції факт вилучення речових доказів, документів, цінностей та іншого майна (у тому числі предметів і документів, вилучених з обігу) відображається у протоколі слідчої дії. У разі надання свідком, потерпілим, обвинуваченим (підозрюваним), іншими особами, а також представниками організацій і установ предметів, документів, цінностей або іншого майна, яке має ознаки речових доказів або вилучене з обігу, а також такого, що підлягає конфіскації або арешту для забезпечення відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, або для виконання вироку суду про конфіскацію, складається протокол відповідно до КПК України.

Пунктом 7 зазначеної Інструкції визначено, що у протоколі перераховуються всі предмети, які вилучаються, та щодо кожного такого предмета повинні бути вказані точне найменування, кількість, міра, вага, серія і номер, інші відмінні індивідуалізуючі ознаки, а також місце, де відповідний об`єкт був виявлений. Про вилучення майна, на яке для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації накладено арешт, складається окремий протокол, у порядку, передбаченому чинним кримінально-процесуальним законодавством. При цьому все майно, яке вилучається (описується), також має бути перераховане із зазначенням вищевказаних відмінних індивідуалізуючих ознак кожного предмету.

Згідно до п. 11 Інструкції вилучені предмети, документи, цінності, які є речовими доказами, повинні бути оглянуті (у необхідних випадках за участі спеціаліста), детально описані в протоколі огляду. В протоколі відображаються кількісні і якісні характеристики предметів, всі інші індивідуалізуючі ознаки, які дозволяють відрізнити об`єкт від подібних йому, а також ті, які зумовлюють його доказове значення.

Відповідно до п.п.в 12, 13 Інструкції під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об`єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям). Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації, про що складається протокол.

Відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв`язку з розслідуванням кримінальної справи і яке зберігається окремо від справи, є співробітник установи, який призначається спеціальним наказом прокурора, керівника органу служби безпеки, начальника органу внутрішніх справ, підрозділу податкової міліції або керівника апарату суду. Підставою для поміщення речових доказів на зберігання є постанова працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді (п. 14 Інструкції).

Відповідно до п. 39 Інструкції робоча та домашня худоба, птиця, сім`ї бджіл, а також шкіряна і хутряна сировина, зерно, фураж, овочі та інша сільськогосподарська продукція, вилучена як речові докази, до прийняття кінцевого рішення органом дізнання, досудового слідства або судом видається потерпілим особам або організаціям, при їх відсутності - державним чи колективним сільськогосподарським підприємствам за територіальністю з оформленням відповідного акту.

Отже, вказаною Інструкцією передбачено, що при вилученні майна складається окремий протокол, а повернуто може бути тільки вилучене майно.

Колегія суддів зазначає, що виходячи з норм КПК України апеляційний господарський суд позбавлений права під час розгляду господарської справи надавати оцінку процесуальним діям слідчого в кримінальному провадженні.

Відтак господарський суд надає оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви, а також іншими учасниками до своїх відзивів, виключно щодо наявності чи відсутності обставин, на які сторони посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Досліджуючи наявні матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.ст. 76 77 ГПК України докази на підтвердження вилучення правоохоронними органами належного позивачу майна - 893616 кг пшениці VI класу, 733114 кг ячменю III класу, 542344 кг соняшника.

Відповідні протоколи вилучення майна, як це передбачено КПК України, позивачем надано не було та в матеріалах справи відсутні.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що належне позивачу майно, на яке слідчим накладено арешт, фактично органами слідства у ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" не вилучалось, а знаходилось на відповідальному зберіганні директора ТОВ "Валтар-Агро" ОСОБА_1 , що підтверджується протоколами опису майна від 12.10.2011 та від 13.10.2011.

Доказів вилучення органами слідства або переміщення вищенаведених речових доказів в інше місце зберігання, до матеріалів справи не надано, учасниками спору не наведено.

З урахуванням наведеного, господарським судом першої інстанції було правильно встановлено, що з 12.10.2011 та з 13.10.2011 відповідальний за зберігання арештованого майна є директор ТОВ "Валтар-Агро" Рожков В.В.

Разом з тим, згідно п. 5 ч. 1 ст. 81 КПК України (1960 року) питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, при цьому: гроші, цінності та інші речі, які були об`єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям, а якщо їх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави.

З огляду на наведене, суд зазначає, що визначений процесуальним законом обов`язок повернути майно позивача у спірному випадку у правоохоронних органів виникає на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 КПК України (1960 року), однак, як було встановлено, слідчим не вилучалось майно позивача, а лише було передано на відповідальне зберігання директору ТОВ "Валтар-Агро" Рожкову В.В.

У той же час положення вказаної норми КПК України (1960 року) не визначають порядок, умови та строки повернення відповідальним зберігачем майна, яке правоохоронними органами не було вилучено як речовий доказ, після закриття кримінальної справи.

Частинами 1, 2 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Закріплена у цій статті презумпція правомірності набуття права власності на певне майно означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.

Під порушенням, зокрема, слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло.

Порушником є особа, яка не виконує або неналежним чином виконує обов`язки, зобов`язання, що пов`язані з порушенням суб`єктивних цивільних прав другої сторони.

Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Розглядаючи відповідний спір, суд має установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси осіб, які звертаються з позовом, та чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним, тобто таким, що забезпечить поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (п. 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (п. 7.23)).

У позовній заяві позивач просить зобов`язати ГУ НП в Харківській області повернути ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" належні йому 893616 кг пшениці VI класу, 733114 кг ячменю III класу, 542344 кг соняшника.

У постановах від 14.11. 2018 у справі №183/1617/16, від 20.06.2023 у справі №633/408/18, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові.

Отже, виходячи з наведеного обґрунтування та мотивів заявленого позивачем позову в частині зобов`язання зобов`язати ГУ НП в Харківській області повернути ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" належні йому 893616 кг пшениці VI класу, 733114 кг ячменю III класу, 542344 кг соняшника, колегія суддів вважає, що такі вимоги слід розуміти як вимогу про витребування цього майна з володіння відповідача-1 на користь власника.

У постанові Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 924/820/21 викладено правовий висновок, про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів.

Відповідно до приписів положень ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикаційний позов має недоговірний характер.

У спорах про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів, в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відповідачем у справах цієї категорії є особа, яка на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом, адміністративним актом чи договором. Разом з тим, позов про витребування майна від особи, у незаконному володінні якої це майно перебувало, але в якої його на момент розгляду справи в суді немає, не підлягає задоволенню, що не виключає можливості стягнення з цієї особи відшкодування завданих збитків, якщо про це заявлено вимогу.

Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача мають бути враховані всі умови, передбачені ст. 388 ЦК України, а саме: 1) власник чи титульний володілець не повинен мати можливості здійснювати фактичне володіння над річчю; 2) майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебувало у фактичному володінні іншої особи; 3) майно, яке підлягає віндикації, має бути індивідуально визначеним; 4) віндикаційний позов має недоговірний характер та спрямований на захист речових прав; 5) між позивачем і відповідачем мають бути відсутні договірні відносини, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.

В ході розгляу справи судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують, що вказане в позові майно вилучалось відповідачем-1 у визначеному КПК України (1960 року) порядку, а також, що таке майно на даний час перебуває у володінні чи на зберіганні у ГУ НП в Харківській області та/або у Харківської обласної прокуратури, натомість судом було встановлено, що таке майно знаходилось на відповідальному зберіганні директора ТОВ "Валтар-Агро" Рожкова В.В.

Судова колегія зазначає, що ОСОБА_1 , якому органом досудового слідства передано належне позивачу зерно та насіння соняшника, не є стороною кримінального провадження.

Водночас, факт передачі ОСОБА_1 слідчим СУ ГУ МВС у Харківській обалсті належного позивачу зерна та насіння соняшника як речового доказу на відповідальне зберігання свідчить про те, що між органом досудового розслідування та ОСОБА_1 існували договірні правовідносини щодо зберігання майна, які виникли в силу закону.

Так, за змістом ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна; зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей (п.п. 10, 11 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідальне зберігання - господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик (пп. 14.1.32 ПК України).

Згідно до ч. 1 ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених ст. 208 цього Кодексу, зокрема між юридичними особами.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (абз.3 ч. 1 ст. 937 ЦК України).

Передача насіння соняшника на відповідальне зберігання ОСОБА_1 від органу досудового розслідування підтверджується оформленими зберігальними розписками, які підписані зберігачем директором ТОВ "Валтар-Агро" ОСОБА_1 та поклажодавцем, яким визначено СУ ГУ МВС в Харківській області.

Відтак, колегія суддів зазначає, що між органом досудового розслідування та директором ТОВ "Валтар-Агро" ОСОБА_1 фактично укладено договір зберігання, зобов`язання сторін за яким підлягають виконанню.

До предмету доказування в межах цієї справи не входить визначення наявності та виконання обов`язків сторні за цим договором зберігання, однак з наведені обставини об`єктивно підтверджують фактичного (останнього) володільця вказаного майна.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З урахуванням встановлених обставин у справі, а також приписів цивільного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що у зв`язку зі скасуванням арешту у позивача виникає право на звернення до ОСОБА_1 як до особи, якій у встановленому законом порядку було передано на відповідальне зберігання майно - фактичного (останнього) володільця вказаного майна, з вимогою про повернення майна, що прямо передбачено ст.ст. 391, 387 ЦК України та ст. 391 ЦК України.

Разом з тим, судом з`ясовано, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення позивача до ОСОБА_1 з вимогою про повернення такого майна, а також доказів того, що позивачу було відмовлено у поверненні цього майна.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що у ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" відсутні будь-які правовідносини з ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки віндикаційний позов є речово-правовим позовом, тобто є таким, що може бути пред`явлений лише у випадку відсутності між позивачем та відповідачем зобов`язальних відносин. Отже, необхідною умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин.

У даному випадку першочергово суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо. Завжди необхідно враховувати, до яких наслідків призведе застосування того чи іншого способу захисту: чи призведе це до тієї кінцевої мети, яке прагне досягнути позивач, звертаючись до суду.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права фактично не може виконати цієї функції, оскільки належне позивачу майно не вилучалось відповідачем-1 у визначеному КПК України (1960 року) порядку, не перебуває у володінні та на зберіганні ні в ГУ НП в Харківській області, ні у Харківської обласної прокуратури, що фактично унеможливлює примусове виконання рішення у разі задоволення такого позову, внаслідок чого такий спосіб захисту не може бути застосований.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовна вимога про зобов`язання відповідача-1 повернути арештоване майно не може бути задоволена судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 в справі №910/3009/18 наголошується, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Водночас обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у будь-якому випадку не є ефективним, оскільки навіть при задоволенні позову в частині витребування у ГУ НП в Харківській області належного позивачу майна - 893616 кг пшениці VI класу, 733114 кг ячменю III класу, 542344 кг соняшника, відповідач-1, як особа, яка його не вилучала та не лише не володіє ним та не зможе виконати рішення суду в натурі, але й також позбавлена можливості реалізувати свої функціїй (у тому числі зобов`язати відповідального зберігача повернути майно) в межах кримінального провадження, яке було закрито на підставі постанови прокурора від 17.12.2019.

Колегію суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження звернення ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" під час кримінального провадження до слідчого чи прокурора з клопотанням про звільнення майна з-під арешту та повернення належного позивачу майна.

Як свідчать досліджені судом матеріали справи, 17.12.2019 прокурором винесено постанову про закриття кримінального провадження №12016220000000860 від 10.08.2016 за ч. 4 ст. 190 К України стосовно ОСОБА_2 у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді. Однак, на виконання вимог ст. 81 КПК України прокурором не було вирішено питання про речові докази, зокрема щодо повернення майна позивача.

Додані до позовної заяви матеріали не містить доказів оскарження позивачем постанови прокурора від 17.12.2019, якою зокрема не було вирішено питання щодо повернення речових доказів.

29.11.2019 до Київського районного суду м. Харкова надійшла скарга ОСОБА_2 з вимогами, зокрема про зобов`язання прокурора закінчити досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016220000000860 від 10.08.2016.

Ухвалою Киїівьского районного суду м. Хркова скаргу ОСОБА_2 на рішення першого заступника прокурора Харківської області про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016220000000860 від 10.08.2016 залишено без розгляду, виходячи з тих підстав, що представник скаржника в судовому засіданні заявив клопотання про залишення поданої 5 скарги без розгляду, оскільки 17.12.2019 було винесено постанову про закриття кримінального провадження.

Отже, судом встановлено, що ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" належним чином не реалізувало надані КПК України процесуальні права учасника кримінального процесу, не зверталось до слідчого чи прокурора з клопотання про звільнення майна з-під арешту та повернення належного позивачу майна, а також не оскаржувало постанову прокурора від 17.12.2019 про закриття даного кримінального провадження, якою не було вирішено долю речових доказів.

За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що саме у зв`язку діями слідчого та прокурора ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" було позбавлено свого майна, яке підлягає поверненню в порядку КПК України, оскільки, як встановлено судом, спірна ситуація хоча й дійсно пов`язана з діями слідчого та прокура, які не вирішили долю речових доказів, однак позивач так само не проявив активних дій (пасивна поведінка) щодо подання відповідних клопотань, оскарження дій та рішень правоохоронних органів, розшуку майна, яке знаходилось на відповідальному зберіганні (звернення до відповідального зберігача), що не може бути свідченням ефективної реалізації ним своїх прав як учасника кримінального процесу.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що суд не дослідив де саме знаходиться спірне майно та чи існує воно в натурі, колегія суддів зазначає таке.

Як вже зазнчалося раніше, ефективним способом захисту прав позивача у спірному випадку є подання до фактичного (останнього) зберігача майна віндикаційного позову, метою яаого є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.

Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена, застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Такі ж способи захисту застосовуються й у випадку продажу речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Колегія суддів зазначає, що перелічене в протоколах опису майна від 12.10.2011 та від 13.10.2011 майно 893616 кг пшениці VI класу, 733114 кг ячменю III класу, 542344 кг соняшника, наділене лише родовими ознаками, воно не є конкретно визначеним та не містить індивідуальних ознак.

Як вже зазначалося раніше, на зазначене майно на підставі постанов слідчого від 11.10.2011 було накладено арешт та передено на відповідальне зберігання директору ТОВ "Валтар-Агро" ОСОБА_1 .

Досліджуючи обставини щодо наявності або відсутності зазначеного майна в натурі та можливості/неможливості його повернення позивачу, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно наявних в матерілалх справи протоколів допиту свідка ОСОБА_1 у 2016 році, останній надав пояснення відносно того, що між ним та директором ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" ОСОБА_2 мали місце цивільно-правові відносини. У зв`язку з цим ОСОБА_1 вважав що вказане майно належить саме йому та реалізував (продав) вказане майно.

Як свідчать інші відомості з матеріалів кримінального провадження та пояснення працівників поліції і прокуратури, Балаклійським ВП ГУ НП в Харківській області розслідувалось кримінальне провадження №12019220000001791 від 16.12.2019, за ч. 1 ст. 388 КК України, за фактом незаконних дій посадових осіб ПФ «ЦСІ «Аграрій» щодо майна реалізації спірного майна (речових доказів) - сільгосппродукції, що належить ТОВ «Валтар-Агро», на яку в 2009 році накладено арешт.

Під час допиту директора ТОВ "Валтар-Агро" ОСОБА_1 стало відомо, що сільськогосподарська продукція на яку було накладено арешт була реалізована невстановленими особами.

Відповідно до постанови слідчого від 29.12.2020 кримінальне провадження №12019220000001791 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду 25.10.2023 прокурор пояснив, що кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 за фактом реалізації спірного майна (на яке накладено арешт) було закрито, зважаючи на те, що слідчим було встановлено наявність між останнім та ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" правовідносин та спору про право цивільне.

Одночасно прокурор повідомив, що матеріали кримінального провадження №12019220000001791 були втрачені у зв`язку з військовими діями на території Балаклійського району Харківської області у 2022 році.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Судова колегія зазначає, що надані відповідачами докази на підтвердження того, що спірне майно позивача, яке знаходилось на зберіганні у директора ТОВ "Валтар-Агро" ОСОБА_1 , було реалізовано та наданий час не існує в натурі, є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування. Відповідачем взагалі оспорюється будь-яким чином доводи відповідачів про наявність цивільних правовідносин з директором ТОВ "Валтар-Агро" Рожковим В.В.

Як вже зазначалося раніше, якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, зокрема була втрачена (у т.ч. реалізована) та не існує в натурі, застосованню підлягають зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За положенням ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Вимога про повернення потерпілому майна, набутого безпідставно згідно зі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України є основною в кондикційному зобов`язанні.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у спірному випадку ефективним способом захисту порушених прав позивача є подання саме кондикційного позову до особи, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). Така особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (у даному випадку скасовано арешт). А у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно така особа відшкодовує його вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачем (в частині позовних вимог про зобов`язання ГУ НП у Харківсьій області повернути майно) обрано неналежний (неефективний) спосіб захисту, застосування якого не призведе до поновлення його прав, оскільки позивач, який є власником майна, але не володіє ним, у даному випадку пред`явив позов про витребування майна (віндикаційний позов) до відповідача-1, який фактично не володіє цим майном, при цьому, судом встановлено, що таке майно було передано іншій особі, яка його реалізувала (не може бути повернути майно в натурі) і тільки така вимога як кондиційний позов є ефективним способом захисту, що призведе до відновлення порушеного права позивача у даній справі.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача-1 повернути майно є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції фактично прийняв судове рішення щодо прав, інтересів та/або обов`язків ТОВ "Валтар-Агро" та його директора ОСОБА_1 , які не були залучені до участі у справі, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки: по-перше, як встановлено судом, зазначена особа є останнім володільцем майна, яке ним було реалізовано, відтак саме він повинен відповідати за вказаними позовними вимогами; по-друге, суд може самостійно залучати лише третіх осіб, у той же час, оскільки ОСОБА_1 не був визначений позивачем як відповідач у справі, з огляду на норми ст. 48 ГПК України суд позбавлений можливості самостійно залучити відповідача до участі у справі.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що місцевий господарський суд не дослідив обставини припинення юридичної особи ТОВ "Валтар-Агро", судова колегія відхиляє, оскільки: по-перше, у розуумінні приписів пп. 14.1.32 ПК України відповідальним зберігачем може бути фізична або юридичній особа; по-друге, в протоколах опису майна від 12.10.2011 та від 13.10.2011 відповідальним зберігачем визначено Рожкова В.В. як фізичну особу, яка є директором ТОВ "Валтар-Агро".

З урахуванням наведеного колегія суддів зауважує, що позивач не позбавлений права подати позов виходячи із суб`єктного складу та норм матеріального права або з інших підстав, які регулюють спірні правові відносини із визначенням позовних вимог які реально відновлюють його порушене право.

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2023 у справі №922/543/23 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" на рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2023 у справі №922/543/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2023 у справі №922/543/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.11.2023.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов