Постанова

від 12.03.2024 по справі 922/543/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/543/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро"

на рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро"

до: 1) Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України в Харківській області,

2) Держави Україна в особі Харківської обласної прокуратури

про скасування арешту та повернення майна.

У судовому засіданні взяли участь представники: Головного управління Національної поліції України в Харківській області - Гвоздецька О. М. та прокуратури - Хряк О. О.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" (далі - ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України в Харківській області (надалі - ГУ НП в Харківській області) та Харківської обласної прокуратури (м. Харків), в якій просило:

- скасувати арешт належних ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" 893 616 кг пшениці VI класу, 733 114 кг ячменю III класу, 542 344 кг соняшника, накладений в рамках кримінальної справи № 66090435, об`єднаної в подальшому з кримінальною справою № 20100121 під єдиним № 20100121, яка після повернення прокурору Харківської області для додаткового розслідування отримала номер кримінального провадження 12016220000000860 від 10.08.2016, який не був знятий із закриттям кримінального провадження 17.12.2019;

- зобов`язати ГУ НП в Харківській області повернути ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" належні йому 893616 кг пшениці VI класу, 733 114 кг ячменю III класу, 542 344 кг соняшника.

1.2. На обґрунтування позовних вимог із посиланнями на правові висновки, викладені у пункті 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 727/2878/19, позивачем зазначено, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) 1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, слід розглядати за правилами цивільного судочинства. У межах кримінальної справи № 66090435 слідчим було накладено арешт на належне позивачу майно - 893 616 кг пшениці VI класу, 733 114 кг ячменю III класу, 542 344 кг соняшника. У подальшому кримінальну справу закрито, однак арешт не скасовано, майно позивачу правоохоронними органами не повернуто. Зі змісту постанови про закриття кримінального провадження від 17.12.2019 № 12016220000000860 вбачається, що всупереч положенням частини 3 статті 174 КПК України щодо питання звільнення з-під арешту та повернення ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" належного йому зерна прокурором Харківської області вирішено не було.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.06.2023 у справі № 922/543/23 (суддя Шарко Л. В.) позовні вимоги задоволено частково; скасовано арешт належних ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" 893 616 кг пшениці VI класу, 733 114 кг ячменю III класу, 542 344 кг соняшника, накладений в межах кримінальної справи № 66090435, об`єднаної в подальшому з кримінальною справою № 20100121 під єдиним № 20100121, яка після повернення прокурору Харківської області для додаткового розслідування отримала номер кримінального провадження 12016220000000860 від 10.08.2016, який не був знятий із закриттям кримінального провадження 17.12.2019; в іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

2.2. Місцевий господарський суд, зазначив, що зважаючи на те, що спір про скасування арешту майна виник після закриття провадження у кримінальній справі, а також беручи до уваги те, що КПК України 1960 року, так само як і чинний КПК України, не передбачають застосування слідчим, слідчим суддею процесуальних норм у закритій кримінальній справі, дійшов висновку про наявність законних підстав для скасування арешту належних ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" 893 616 кг пшениці VI класу, 733 114 кг ячменю III класу, 542 344 кг соняшника, накладеного в межах кримінальної справи № 66090435, об`єднаної в подальшому з кримінальною справою № 20100121 під єдиним № 20100121, яка після повернення прокурору Харківської області для додаткового розслідування отримала номер кримінального провадження 12016220000000860 від 10.08.2016, який не був знятий із закриттям кримінального провадження 17.12.2019.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання ГУ НП в Харківській області повернути ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" належні йому 893 616 кг пшениці VI класу, 733 114 кг ячменю III класу, 542344 кг соняшника місцевий господарський суд зазначив, що з 12.10.2011 та з 13.10.2011 відповідальним за зберігання арештованого майна є директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Валтар-Агро" (далі - ТОВ "Валтар-Агро") ОСОБА_1 .

Отже, у ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" у зв`язку зі скасуванням арешту виникає право на звернення до ОСОБА_1 з вимогою про повернення майна, що прямо передбачено статтями 387, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання повернути арештоване майно не може бути задоволена судом, оскільки позивач, звертаючись до суду із цією вимогою, не надав суду доказів про те, що він звертався до ОСОБА_1 з вимогою про його повернення та доказів того, що позивачу було відмовлено в поверненні цього майна. Визначене в позовній заяві майно не перебуває у володінні та на зберіганні ні в ГУ НП в Харківській області, ні у Харківської обласної прокуратури, натомість знаходилось на відповідальному зберіганні у ОСОБА_1 . Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що звернення саме до суду з вимогою про зобов`язання повернути арештоване майно є передчасним.

2.3. Східний апеляційний господарський суд, переглянувши рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2023 у справі № 922/543/23 у частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ГУ НП в Харківській області повернути ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" належні йому 893 616 кг пшениці VI класу, 733 114 кг ячменю III класу, 542 344 кг соняшника, постановою від 25.10.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2023 у справі № 922/543/23 - залишив без змін.

2.4. Постанова суду аргументована тим, що визначений процесуальним законом обов`язок повернути майно позивача у спірному випадку у правоохоронних органів виникає на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 КПК України 1960 року, однак, як було встановлено, слідчим не вилучалося майно позивача, а лише було передано на відповідальне зберігання директору ТОВ "Валтар-Агро" ОСОБА_1 . У той же час положення вказаної норми КПК України 1960 року не визначають порядок, умови та строки повернення відповідальним зберігачем майна, яке правоохоронними органами не було вилучено як речовий доказ, після закриття кримінальної справи.

При цьому, виходячи з наведеного обґрунтування та мотивів заявленого позивачем позову в частині зобов`язання ГУ НП в Харківській області повернути ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" належне йому майно, апеляційний господарський суд зауважив, що такі вимоги слід розуміти як вимогу про витребування цього майна з володіння ГУ НП в Харківській області на користь власника. Проте в ході розгляду справи судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують, що вказане в позові майно вилучалося ГУ НП в Харківській області у визначеному КПК України 1960 року порядку, а також, що таке майно на даний час перебуває у володінні чи на зберіганні у ГУ НП в Харківській області та/або у Харківської обласної прокуратури, натомість судом було встановлено, що таке майно знаходилось на відповідальному зберіганні директора ТОВ "Валтар-Агро" ОСОБА_1 . Судова колегія зазначила, що ОСОБА_1 , якому органом досудового слідства передано належне позивачу зерно та насіння соняшника, не є стороною кримінального провадження. Водночас факт передачі ОСОБА_1 слідчим СУ ГУ МВС у Харківській області належного позивачу зерна та насіння соняшника як речового доказу на відповідальне зберігання свідчить про те, що між органом досудового розслідування та ОСОБА_1 існували договірні правовідносини щодо зберігання майна, які виникли в силу закону. Передача насіння соняшника на відповідальне зберігання ОСОБА_1 від органу досудового розслідування підтверджується оформленими зберігальними розписками, які підписані зберігачем - директором ТОВ "Валтар-Агро" ОСОБА_1 та поклажодавцем, яким визначено СУ ГУ МВС в Харківській області. У зв`язку з цим, апеляційний господарський суд наголосив на тому, що між органом досудового розслідування та директором ТОВ "Валтар-Агро" ОСОБА_1 фактично укладено договір зберігання, зобов`язання сторін за яким підлягають виконанню. До предмета доказування в межах цієї справи не входить визначення наявності та виконання обов`язків сторін за цим договором зберігання, однак наведені обставини об`єктивно підтверджують фактичного (останнього) володільця вказаного майна.

З урахуванням встановлених обставин у справі, а також приписів цивільного законодавства апеляційний господарський суд погодився з висновком господарського суду першої інстанції, що у зв`язку зі скасуванням арешту в позивача виникає право на звернення до ОСОБА_1 як до особи, якій у встановленому законом порядку було передано на відповідальне зберігання майно - фактичного (останнього) володільця вказаного майна, з вимогою про повернення майна, що прямо передбачено статтями 387, 391 ЦК України. Разом з тим судом апеляційної інстанції з`ясовано, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення позивача до ОСОБА_1 з вимогою про повернення такого майна, а також доказів того, що позивачу було відмовлено у поверненні цього майна.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що у ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" відсутні будь-які правовідносини з ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції відхилено, оскільки віндикаційний позов є речово-правовим позовом, тобто є таким, що може бути пред`явлений лише у випадку відсутності між позивачем та відповідачем зобов`язальних відносин. Отже, необхідною умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин.

Ефективним способом захисту порушених прав позивача у спірному випадку є подання кондикційного позову до особи, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). Така особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (у даному випадку скасовано арешт). А у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно така особа відшкодовує його вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачем (в частині позовних вимог про зобов`язання ГУ НП у Харківській області повернути майно) обрано неналежний (неефективний) спосіб захисту, застосування якого не призведе до поновлення його прав, оскільки позивач, який є власником майна, але не володіє ним, у даному випадку пред`явив позов про витребування майна (віндикаційний позов) до відповідача, який фактично не володіє цим майном, при цьому судом встановлено, що таке майно було передано іншій особі, яка його реалізувала (не може бути повернути майно в натурі), і тільки така вимога, як кондиційний позов є ефективним способом захисту, що призведе до відновлення порушеного права позивача у цій справі.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням та постановою, ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2023 у частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ГУ НП в Харківській області повернути позивачу належні йому 893 616 кг пшениці VI класу, 733 114 кг ячменю III класу, 542 344 кг соняшника, залишене без змін в цій частині постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2023; ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов`язати ГУ НП в Харківській області повернути ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" належні йому 893 616 кг пшениці VI класу, 733 114 кг ячменю III класу, 542 344 кг соняшника.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду стосовно того, до якого саме суб`єкта має бути звернуто вимогу власника про повернення його майна після скасування накладеного на нього арешту: до держави в особі її правоохоронних органів та/або до юридичних чи навіть фізичних осіб, яким слідство доручило зберігати таке майно. ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" також наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме положень статей 511, 527, 627 ЦК України.

3.4. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 910/4131/22, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21.

3.5 У відзиві на касаційну скаргу ГУ НП в Харківській області просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову - без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, у 2008 році в ході діяльності у торгівельно-закупівельній сфері на ринку сільськогосподарської продукції в результаті низки господарських операцій з купівлі-продажу ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" стало власником певної кількості пшениці, ячменю та соняшника.

На підставі договору складського зберігання зерна від 20.10.2008 № 61 ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" передало частину належної йому зернової продукції на відповідальне зберігання Дочірньому підприємству Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Торгівельно-заготівельне підприємство" (далі - ДП ДАК "Хліб України" "ТЗП"), а саме:

- 673 286 кг пшениці VI класу - за складською квитанцією на зерно від 21.10.2008 № 590;

- 173 562 кг ячменю III класу - за складською квитанцією на зерно від 21.10.2008 № 591;

- 80 000 кг соняшника - за складською квитанцією на зерно від 21.10.2008 № 592;

- 356 557 кг соняшника - за складською квитанцією на зерно від 21.10.2008 № 593;

- 13 436 кг ячменю III класу - за складською квитанцією на зерно від 22.10.2008 № 601;

- 55 790 кг соняшника - за складською квитанцією на зерно від 05.11.2008 № 642;

- 32 047 кг соняшника - за складською квитанцією на зерно від 07.11.2008 № 651;

- 17 950 кг соняшника - за складською квитанцією на зерно від 17.11.2008 № 701;

На підставі договору зберігання від 12.11.2008 № 27/08 ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" передало підприємству Закритому акціонерному товариству "Зміїв-Агро" (у подальшому перейменованому на Товариство з обмеженою відповідальністю "Беспалівське ХПП") (далі - ТОВ "Беспалівське ХПП")для зберігання 200 330 кг пшениці VI класу - за складською квитанцією на зерно від 14.11.2008 № 133;

На підставі договору складського зберігання зерна від 13.11.2008 № 59 ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" передало підприємству Товариство з обмеженою відповідальністю "Балаклійське ХПП" для зберігання 546 116 кг ячменю III класу - за складською квитанцією на зерно від 14.11.2008 № 2230.

09.07.2009 заступником начальника Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Ніколайчуком В. В. винесено постанову про порушення кримінальної справи № 66090435 - за фактом шахрайства відносно ТОВ "Валтар-Агро", вчиненого посадовими особами ПФ "ЦСІ "Аграрій", за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

09.07.2009 слідчим винесено постанову про накладення арешту на все належне ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" зерно, що знаходилося на елеваторі ДП ДАК "Хліб України" "ТЗП", а саме:

- насіння соняшника в кількості 542 тони 344 кг;

- пшеницю в кількості 673 тони 286 кг;

- ячмінь у кількості 186 тон 998 кг.

09.07.2009 слідчим було винесено постанову про накладення арешту на все належне ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" зерно, що знаходилося на елеваторі ТОВ "Беспалівське ХПП", а саме:

- пшеницю в кількості 200 тон 330 кг.

09.07.2009 слідчим було винесено постанову про накладення арешту на все належне ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" зерно, що знаходилося на елеваторі ТОВ "Балаклійське ХПП", а саме:

- ячмінь в кількості 546 тон 116 кг.

Як стверджує позивач, про факт винесення цих постанов ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" дізналося від співробітників елеваторів, які посилалися на них як на підставу для відмови позивачу в розпорядженні належним йому зерном; лише зі спливом більш ніж 2 років ці постанови були оголошені керівникові ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" 07.10.2011 як обвинуваченому у справі № 66090435.

З огляду на викладене позивач стверджував, що ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" не володіло своїм зерном, яке без відома підприємства було згодом вилучене з елеваторів і залишилося в повному розпорядженні слідства.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що 11.10.2011 знято арешт, накладений в ході розслідування кримінальної справи № 66090435, з продукції (насіння соняшника в кількості 542 тони 344 кг; пшеницю в кількості 673 тони 286 кг; ячмінь у кількості 186 тон 998 кг) згідно з постановою від 09.07.2009.

11.10.2011 знято арешт, накладений в ході розслідування кримінальної справи № 66090435, з продукції (ячмінь 3-го класу в кількості 546 тон 116 кг) відповідно до постанови від 09.07.2009.

11.10.2011 знято арешт, накладений в ході розслідування кримінальної справи № 66090435, з продукції (пшеницю 6-го класу в кількості 200 тон 330 кг) згідно з постановою від 09.07.2009.

Одночасно з цим 11.10.2011 слідчим відділу СУ ГУМВС України в Харківській області винесено постанову про накладення арешту на майно, яке передане на відповідальне зберігання ТОВ "Валтар-Агро", а саме на насіння соняшника у кількості 542 344 кг, пшениці у кількості 673 286 кг, ячменя у кількості 186 998 кг, що підтверджується протоколом опису майна від 12.10.2011.

11.10.2011 слідчим відділу СУ ГУ МВС України в Харківській області винесено постанову про накладення арешту на майно, яке передане на відповідальне зберігання ТОВ "Валтар-Агро", а саме на ячмінь у кількості 546 116 кг, що підтверджується протоколом опису майна від 13.10.2011.

11.10.2011 слідчим відділу СУ ГУ МВС України в Харківській області винесено постанову про накладення арешту на майно, яке передане на відповідальне зберігання ТОВ "Валтар-Агро", а саме на пшеницю у кількості 200 330 кг, що також підтверджується протоколом опису майна від 13.10.2011.

12.10.2011 складений протокол опису майна, за яким майно було визнано речовим доказом у справі № 66090435, яке знаходилось за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 24. У вказаному протоколі зазначено, що описане майно передано на зберігання директору ТОВ "Валтар-Агро" ОСОБА_1., який був попереджений про кримінальну відповідальність за статтею 388 КК України.

13.10.2011 складено протокол опису майна, за яким майно було визнано речовим доказом у справі № 66090435, та знаходилося на ТОВ "Беспалівське ХПП". У вказаному протоколі зазначено, що описане майно передано на зберігання директору ТОВ "Валтар-Агро" ОСОБА_1., якого попереджено про кримінальну відповідальність за статтею 388 КК України.

Як зазначає позивач, у ході досудового слідства неодноразово змінювалися слідчі, останнім з яких був слідчий СУ ГУ МВС України в Харківській області Прядко О. О., який своєю постановою об`єднав кримінальну справу № 66090435 в одне провадження зі справою № 20100121 під єдиним № 20100121 - та в липні 2012 року направив її для розгляду в Дзержинський районний суд міста Харкова.

Вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 25.09.2014 у справі № 638/3123/13к (провадження № 1/638/100/14) визнано винним керівника ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" - ОСОБА_2., зокрема за епізодом шахрайських дій відносно ТОВ "Валтар-Агро".

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18.04 2016 у справі № 638/3123/13-к (провадження № 11/790/73/16) скасовано вирок районного суду в частині засудження ОСОБА_2. за шахрайство відносно ТОВ "Валтар-Агро"; матеріали кримінальної справи в цій частині виділено в окреме провадження та повернуто для додаткового розслідування прокурору Харківської області.

У процедурі додаткового розслідування відомості за матеріалами кримінальної справи в частині шахрайства відносно ТОВ "Валтар-агро" 10.08.2016 були внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за номером кримінального провадження 12016220000000860, досудове розслідування в якому було доручене слідчим СУ ГУ НП в Харківській області Балабіній Т. О. та Жидкову О. А.

За твердженнями позивача, жодних відомостей стосовно перебігу кримінального провадження від 10.08.2016 № 12016220000000860 та щодо долі арештованого зерна підприємству не повідомлено; в задоволенні клопотання керівника ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" про закриття кримінального провадження, зняття арешту з майна та повернення підприємству зерна, прокурором було відмовлено.

Водночас зі спливом більш як 3 років, 29.11.2019 керівник ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" - ОСОБА_2. звернувся до Київського районного суду міста Харкова зі скаргою, в якій просив зобов`язати першого заступника прокурора Харківської області надати процесуальним керівникам у кримінальному провадженні від 10.08.2016 № 12016220000000860 обов`язкові про закриття цього кримінального провадження, скасування арешту та повернення зерна власнику, а також внесення відомостей про закінчення розслідування до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

18.12.2019 у судовому засіданні у справі № 953/23746/19 (провадження № 1-кс/953/14366/19) в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду міста Харкова прокурор Таркан О. М. надав суду постанову від 17.12.2019 про закриття кримінального провадження від 10.08.2016 № 12016220000000860 та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Однак у постанові від 17.12.2019 про закриття кримінального провадження від 10.08.2016 № 12016220000000860, всупереч частині 3 статті 174 КПК України питання звільнення з-під арешту та повернення ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" належного йому майна прокурором вирішено не було.

З огляду на вищенаведені обставини позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом у цій справі.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Водночас приписами частини 4 цієї статті унормовано, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде, зокрема, виявлено порушення норм процесуального права, передбачені частиною 2 статті 313 цього Кодексу (порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20- 23 цього Кодексу).

Оскільки рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2023 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 922/543/23 оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ГУ НП в Харківській області повернути ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" належні йому 893 616 кг пшениці VI класу, 733 114 кг ячменю III класу, 542 344 кг соняшника, Верховний Суд здійснює перегляд зазначеного рішення та постанови лише в межах доводів касаційної скарги.

5.2. У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення від 29.04.1988 у справі "Белілос проти Швейцарії"); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12.10.1978 у справі "Занд проти Австрії").

Через визначення юрисдикційності спору забезпечується дотримання принципу правової визначеності, за яким слід не допускати наявності проваджень, а відтак, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами різних юрисдикцій. Тому потрібно визначати юрисдикційність відповідного спору так, щоб унеможливити повторне звернення особи до суду іншої юрисдикції після відповідного коригування позовних вимог та формування іншого складу учасників справи.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таку правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 920/40/19.

Дійсно, позивач, звертаючись до суду, самостійно формує склад сторін справи, вказуючи відповідачів у справі, визначає предмет та підстави позову. Однак правила розгляду юридичного конфлікту у суді слід встановлювати, виходячи з дійсного змісту спірних матеріальних правовідносин та складу сторін таких правовідносин, не обмежуючись сформованим позивачем складом сторін справи.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).

Предметом спору у цій справі є, зокрема, вимога позивача про зобов`язати ГУ НП в Харківській області повернути ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" належні йому 893 616 кг пшениці VI класу, 733 114 кг ячменю III класу, 542 344 кг соняшника.

При цьому на обґрунтування цієї позовної вимоги позивач посилається на те, що ГУ НП в Харківській області на підставі положень КПК України зобов`язане повернути власнику майно, яке було арештоване слідчими СУ ГУ МВС України в Харківській області, однак не повернуто після закриття кримінальної справи.

Як вже зазначалося, зокрема, 11.10.2011 слідчим відділу СУ ГУМВС України в Харківській області винесено постанови про накладення арешту на майно про визнання та долучення речових доказів. За змістом останньої: насіння соняшника - 542 тони 344 кг, пшениці 673 тони 286 кг, ячменю - 186 тон 998 кг, належне ТОВ "Валтар-Агро", яке рахується за ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" та знаходиться на елеваторі ДП ДАК "Хліб України" "ТЗП" за адресою: м. Харків, вул. Матросова, 24; ячмінь - 546 тон 116 кг, належне ТОВ "Валтар-Агро", яке рахується за ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" та знаходиться на елеваторі ТОВ "Балаклійське ХПП" за адресою: Харківська область, м. Балаклія, вул. Вторчерметовская, 1; пшениця - 200 тон 330 кг належне ТОВ "Валтар-Агро", яке рахується за ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" та знаходиться на елеваторі ТОВ "Беспалівське ХПП" за адресою: Харківська область, Змієвський район, с. Пасіки, вул. Польова, 1-В, долучено як речові докази за кримінальною справою № 66090435; речові докази передано на відповідальне зберігання директору ТОВ "Валтар-Агро" ОСОБА_1.

12.10.2011 та 13.10.2011 складені протоколи опису вказаного майна. У вказаних протоколах зазначено, що описане майно передано на зберігання директору ТОВ "Валтар-Агро" ОСОБА_1., якого було попереджено про кримінальну відповідальність за статтею 388 КК України.

Таким чином, виходячи із змісту позовної заяви та встановлених обставин справи, тобто виходячи з дійсного змісту спірних матеріальних правовідносин та складу сторін таких правовідносин, Верховний Суд зауважує, що спірним у цій справі (предметом спірної позовної вимоги) є питання повернення речових доказів. Позивач був обмежений у здійсненні своїх прав саме в порядку кримінально-процесуальних норм.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області Таркан О. М., розглянувши матеріали досудового розслідування за № 12016220000000860 від 10.08.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України у постанові про закриття кримінального провадження від 17.12.2019, керуючись пунктом 9 частини 2 статті 36, статтею 110 та пунктами 2, 3 статті 287 КПК України 2012 року, постановив кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016220000000860 від 10.08.2016, за частиною 4 статті 190 КК України стосовно ОСОБА_2 закрити у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді і вичерпанні можливості їх отримання.

Отже, наведені вище обставини свідчать про те, що кримінальне провадження за кримінальною справою № 66090435, об`єднаною в подальшому з кримінальною справою № 20100121 під єдиним № 20100121, яка після повернення прокурору Харківської області для додаткового розслідування отримала номер кримінального провадження 12016220000000860 від 10.08.2016, розпочато за правилами КПК України 1960 року, проте було закрито в порядку КПК України 2012 року, а тому колегія суддів дійшла висновку, що до вимог про повернення речових доказів після закриття кримінального провадження слід застосовувати положення КПК України у редакції 2012 року.

Згідно із частиною 1 статті 1 КПК України (тут і далі - КПК України 2012 року) порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

У частині 1 статті 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно із частиною 1 статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього кодексу.

Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно зі статтями 171-174 цього кодексу (частина 9 статті 100 КПК України).

Тобто у випадку, коли кримінальне провадження закрите слідчим або прокурором, клопотання, подане в порядку частини 9 статті 100 КПК України, розглядається саме судом.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.12.2018 у справі № 399/142/16-ц та від 12.09.2018 у справі № 751/1921/17 виклала правовий висновок про те, що питання про повернення речових доказів, долучених до матеріалів кримінального провадження, вирішується у порядку, встановленому КПК України.

Зазначена правова позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 02.12.2020 у справі № 757/61833/19.

З урахуванням наведеного, зважаючи на суть спірних правовідносин, які стосуються повернення речових доказів, Верховний Суд дійшов висновку, що питання про повернення спірного майна необхідно вирішувати відповідно до положень частини 9 статті 100 КПК України, тобто за правилами кримінального судочинства, а тому позовні вимоги про зобов`язання ГУ НП в Харківській області повернути ТОВ "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" належні йому 893 616 кг пшениці VI класу, 733 114 кг ячменю III класу, 542 344 кг соняшника не можуть бути вирішені за правилами господарського судочинства.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що системний аналіз наведених положень кримінального процесуального закону та прецедентної практики Європейського суду з прав людини дає підстави вважати, що необхідною умовою для утримання майна, яке має статус речового доказу, органом досудового розслідування є наявність кримінального провадження, відтак, закриття кримінального провадження нівелює ціль та мету подальшого утримання такого майна задля його подальшої конфіскації, спеціальної конфіскації, встановлення за його допомогою обставин у кримінальному провадженні чи іншого, що є безумовною підставою для повернення такого майна його володільцю, оскільки подальше його утримання за відсутності передбачених для цього підстав, враховуючи наявність нескасованої постанови прокурора про закриття кримінального провадження, може порушити право на вільне використання майна власником, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах " Баландіна проти України" від 06.12.2007, "Батрак проти України" від 18.06.2009, "Панов проти України" від 10.12.2009).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частини 1, 2 статті 313 ГПК України).

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що справа № 922/543/22 в оскаржуваній частині не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а має розглядатись в порядку кримінального судочинства. Відповідно оскаржувані судові рішення у відповідній частині підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі в відповідній частині.

Верховний Суд окремо зазначає, що наведені сторонами під час касаційного перегляду цієї справи доводи по суті вирішення заявленого у справі спору є передчасними, оскільки оцінка відповідним обставинами та доводам має надаватись саме судом, встановленим законом (у даному випадку з урахуванням викладених у цій постанові висновків судом цивільної юрисдикції). З наведених підстав відсутні підстави для надання правового висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного скаржником в касаційній скарзі.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі (пункт 5 частини 1 статті 308 ГПК України).

6.2. Враховуючи наведені положення процесуального закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що прийняті у справі рішення і постанова в оскаржуваній частині підлягають скасуванню, а провадження у даній справі закриттю.

Касаційний господарський суд в порядку вимог частини 2 статті 231 ГПК України роз`яснює сторонам, що спір у цій справі в частині позовних вимог про повернення речових доказів, долучених до матеріалів кримінального провадження, підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Відповідно до частин 5, 6 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами 3- 5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 8 статті 129 цього Кодексу.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Керуючись статтями 231, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 922/543/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України в Харківській області та Харківської обласної прокуратури про зобов`язання Головного управління Національної поліції України в Харківській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр агропромислового інвестування "Кредит-Агро" належні йому 893 616 кг пшениці VI класу, 733 114 кг ячменю III класу, 542 344 кг соняшника, а провадження у справі № 922/543/22 в цій частині закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ