Постанова

від 08.11.2023 по справі 912/1530/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Додаткова постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2023 року м.Дніпро

Справа № 912/1530/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" про винесення додаткової постанови у справі № 912/1530/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань"

до відповідачів

1. Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"

про стягнення 137 262,72 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" із позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області про стягнення 137262,72 грн майнової шкоди.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 21.06.2023 у цій справі, позовні вимоги задоволено; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" 137 262,72 грн майнової шкоди.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2023 у справі № 912/1530/22, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

В відзиві позивача зазначено, що витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції складають 10 000, 00 грн та документи, які підтверджують понесення ним судових витрат будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у справі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2023 у справі № 912/1530/22 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2023 у справі № 912/1530/22 залишено без змін.; витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднесено на апелянта.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу не вирішено.

26.10.2023 засобами поштового зв`язку до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про прийняття додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву відповідача про розподіл судових витрат у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Частиною 1 статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (див пункт 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань", далі Клієнт, та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська фірма "Волосян Пільгуй і партнери", далі Виконавець, було укладено Угоду про захист (представництво) та надання правової допомоги.

Відповідно, до п.1.1 Угоди сторони погодили, що в порядку та на умовах визначених цією угодою, клієнт доручає, а виконавець зобов`язується здійснювати захист (представництво) прав та інтересів у господарських справах у суді першої, апеляційної та касаційної інстанціях.

Пунктом 5 сторони Угоди узгодили, що вартість правової допомоги, інші витрати та порядок їх оплати, в тому числі за вивчення справи, за тривалість, за результат, погодинна оплата роботи адвоката, витрати по відрядженню, витрати по оплаті роботи спеціаліста, тощо, регулюються окремою додатковою угодою.

Згідно додаткової угоди № 7 від 06.07.2023 до угоди сторони визначили, що вартість правової допомоги становить 10 000, 00 грн. Зазначена сума визначена сторонами, як фіксований розмір гонорару на підставі статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

На підтвердження надання правової допомоги в повному обсязі згідно додаткової угоди сторони підписують Акт виконаних робіт (п. 3 Додаткової угоди).

20.10.2023 Адвокатським об`єднанням "Адвокатська фірма "Волосян Пільгуй і партнери" в особі Пільгуй О.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" був складений та підписаний Акт виконаних робіт на підставі додаткової угоди № 7 від 06.07.2023 до угоди про захист (представництво) та надання правової допомоги від 20.04.2021.

Згідно з вказаного Акту сторони підтверджують, що Адвокатським об`єднанням "Адвокатська фірма "Волосян Пільгуй і партнери" були виконані наступні роботи (надано такі послуги), а саме:

- 06.07.2023-07.07.2023 вивчення та правовий аналіз апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 15.05.2023 у справі № 912/1530/22;

- 08.07.20.23 - надання консультацій клієнту та узгодження правової позиції;

- 09.07.2023-10.07.2023 - підготовка відзиву на апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 15.05.2023 у справі № 912/1530/22;

- 19.10.2023 - підготовка заяви про ухвалення додаткової постанови;

- 20.10.2023 - направлення заяви про ухвалення додаткової постанови учасникам справи та суду.

Сторони одна до одної претензій не мають.

Також, 10.07.2023 Адвокатським об`єднанням "Адвокатська фірма "Волосян Пільгуй і партнери" було отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" грошові кошти, сплачені за надання правової допомоги відповідно до укладеної угоди на стадії апеляційного провадження, в загальній сумі 10 000, 00 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 857 від 10.07.2023.

В матеріалах справи наявний ордер про представництво в Центральному апеляційному господарському суді інтересів позивача адвокатом Федоровим Захаром Федоровичем. Зазначеним адвокатом був поданий відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачі не надали заперечення щодо заявлених позивачем витрат на оплату правничої допомоги.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України колегія суддів з власної ініціативи не вбачає підстав для присудження на користь відповідача всіх його витрат на професійну правову допомогу.

Як зазначено вище, в акті встановлено розмір вартості правової допомоги за подання відзиву на апеляційну скаргу у справі в розмірі 10 000,00 грн.

Зазначене не суперечить вимогам законодавства, зокрема положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Однак, такий розмір вартості адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у встановленому розмірі з іншої сторони. В будь-якому разі розмір витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Дослідивши перелік послуг відповідно наданого позивачем акту виконаних робіт, а також матеріали справи, судом встановлено, що адвокатом витрачено час на підготовку відзиву на апеляційну скаргу (що включає в себе ознайомлення з апеляційною скаргою та консультацію з клієнтом) та підготовку подання заяви про прийняття додаткової постанови, вартість чого складає 10 000, 00 грн, що виходить за розумні межі вартості цих послуг у даному випадку. Не є співмірним визначений сторонами розмір гонорару складності справи (яка є малозначною), обсягу документів та часу витраченому адвокатом на надання правничої допомоги. Окрім того, на даному етапі здійснюється апеляційний перегляд справи, вказаний адвокат обізнаний з обставинами даної справи, у адвоката була відсутня необхідність здійснювати пошук доказів, судової практики та формувати правову позицію; нових заперечень/обставин та нових доказів позивачем в апеляційній скарзі не наведено. Поданий відзив не є значним за обсягом та повторює позицію позивача у суді першої інстанції.

Таким чином, враховуючи вищевказане, заявлені витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв`язку з чим виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, факт відмови у задоволенні апеляційної скарги, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі у суді апеляційної інстанції та стягнення з державного бюджету на користь позивача 2 000,00 грн., оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, в стягненні решті суми витрат суд відмовляє, оскільки такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні з необхідним обсягом правничих послуг на етапі апеляційного перегляду.

Керуючись ст.ст. 123, 127, 129, 244, 282 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" про винесення додаткової постанови у справі № 912/1530/22 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000, 00 грн.

В решті вимог відмовити.

Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко