Рішення

від 01.11.2023 по справі 910/3070/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.11.2023Справа № 910/3070/21 (910/14494/23)За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Плюс" (02232, м. вул. Закревського,31, кв.415, ідентифікаційний номер 43699798) ;

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості в межах покладеної солідарної відповідальності.

в межах справи №910/3070/21

За заявою Акціонерного товариства "Асвіо Банк" (14000, м. Чернігів, вул. Преображенська,2, ідентифікаційний номер 09809192)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" (04166, м. Київ, провулок Тбіліський, 1, ідентифікаційний номер 31956217)

про банкрутство

Суддя: Мандичев Д.В.

секретар судового засідання Улахли О.М..

Представники учасників:не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/3070/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 року, задоволено заяву ліквідатора про покладення солідарної відповідальності на керівника. Визнано ОСОБА_1 солідарним боржником за незадоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет".

До Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідлаьністю "Фактор-Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення 3 575 523,77грн. заборгованості в межах покладеної солідарної відповідальності в порядку п.2 ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського судуміста Києва від 14.09.2023 позовну заяву залишено без руху.

До Господарського суду міста Києва надійшли докази усунення недоліків, встановлених в ухвалі суду від 14.09.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

31.10.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ліквідатора у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" про розгляд справи без його участі.

У судове засідання, призначене на 01.11.2023, сторони не з`явилися.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 27.09.2023 була вручена позивачу 10.10.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600049928251 з відміткою про вручення відповідної ухвали суду.

Відповідач у судове засідання не з`явився.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, згідно даних з Єдиного державного демографічного реєстру (витяг №225237 від 13.09.2023), а саме: АДРЕСА_1 .

Проте, дослідивши відомості Укрпошти конверт із копією вищенаведеної ухвали повертається на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.

Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.

Таким чином, направлення ухвали суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному демографічному реєстрі.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження (в даному випадку Єдиного державного демографічного реєстру).

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2023, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 року, задоволено заяву ліквідатора про покладення солідарної відповідальності на керівника. Визнано ОСОБА_1 солідарним боржником за незадоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор-Плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до ОСОБА_1 у розмірі 3 575 523,77грн.

В поданій позовній заяві позивач зазначає, що оскільки ОСОБА_1 в порядку ч.6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства визнано солідарним боржником за незадоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет", то заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" у розмірі 3 575 523,77рн. підлягають стягненню з ОСОБА_1 у примусовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

За абзацом другим частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника виникає після встановлення ухвалою суду порушення ним приписів абзацу першого цієї норми та його вини у невиконанні обов`язку визначеного цією нормою.

Таке право як закріплено законодавцем в реченні третьому абзацу другого частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства належить виключно кредиторам боржника.

Кодекс України з процедур банкрутства не визначає, які саме кредитори (поточні, конкурсні або забезпечені) мають право звернення своїх вимог до керівника боржника, однак з урахуванням текстуального викладення речення третього абзацу другого частини шостої статті 34 КУзПБ таке звернення можливе після визнання судом всіх вимог кредиторів, а отже, після постановлення ухвали за результатами проведення попереднього засідання.

Крім того, у Кодексі України з процедур банкрутства відсутні конкретно визначені вимоги щодо форми звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника, тому таке звернення може відбуватися у формі заяви, клопотання тощо.

Однак, розгляд цих вимог, як і вимог про покладення солідарної відповідальності, здійснюється за правилами ГПК України в порядку визначеному статтею 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство, в т.ч. із урахуванням можливості застосування процесуального інституту об`єднання позовів (стаття 173 ГПК України).

За змістом речення третього абзацу другого частини шостої статті 34 КУзПБ виявлення порушення керівником боржника приписів визначених абзацом першим цієї норми є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.

Тлумачення наведеної норми свідчить, що у кредиторів наявне право на звернення до керівника боржника про стягнення з останнього грошових коштів в розмірі їх вимог, які внесені до реєстру вимог кредиторів.

Також тлумачення абзацу другого частини шостої статті 34 КУзПБ свідчить, що у право на звернення до керівника боржника про стягнення з останнього грошових коштів в розмірі їх вимог, які внесені до реєстру вимог кредиторів належить виключно кредиторам боржника після визнання судом всіх вимог кредиторів, а отже, після постановлення ухвали за результатами проведення попереднього засідання.

Таке визначення розміру солідарної відповідальності керівника боржника відповідає суті солідарного обов`язку боржника та цілком узгоджується із тим завданням, що має на меті застосування такої відповідальності у справі про банкрутство, яку законодавцем фактично визначено як санкцію за недобросовісні і нерозумні дії керівника боржника та превентивний механізм стимулювання добросовісності, розумності його дій під час виконання повноважень керівника юридичної особи, присікання протиправності його дій, з метою захисту інтересів кредиторів, необізнаних з вини керівника боржника про наявність суттєвої переваги грошових зобов`язань боржника на розміром його майнових активів, і гарантування погашення їх вимог в максимально можливому розмірі.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №904/76/21.

Так, як встановлено судом ухвалою попереднього засідання від 27.10.2023 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор-Плюс» з грошовими вимогами на суму 3 575 523,77 грн., з яких 4 540,00 грн. - вимоги першої черги, 3 418 110,39 грн. - вимоги четвертої черги, 152 873,38 грн. - вимоги шостої черги

Відтак, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор-Плюс» має право вимоги до ОСОБА_1 в частині вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів у сумі 3 575 523,77грн.

За абзацом другим частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника виникає після встановлення ухвалою суду порушення ним приписів абзацу першого цієї норми та його вини у невиконанні обов`язку визначеного цією нормою.

Таке право як закріплено законодавцем в реченні третьому абзацу другого частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства належить виключно кредиторам боржника.

Крім того, у Кодексу України з процедур банкрутства відсутні конкретно визначені вимоги щодо форми звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника, тому таке звернення може відбуватися у формі заяви, клопотання тощо. Однак розгляд цих вимог, як і вимог про покладення солідарної відповідальності, здійснюється за правилами ГПК України в порядку визначеному статтею 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство, в т.ч. із урахуванням можливості застосування процесуального інституту об`єднання позовів (стаття 173 ГПК України).

У відповідності до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Суд наголошує, що на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, провадження у справі про банкрутство має за мету задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкурсу кредиторів.

Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).

Приймаючи до уваги принцип конкурсного імунітету, не допускається стягнення кредитором(-ами) з керівника боржника грошових коштів в рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Разом з тим, пунктом 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено право кредитора на звернення до керівника боржника зі своїми кредиторськими вимогами після встановлення ухвалою суду порушення ним приписів абзацу першого цієї норми та його вини у невиконанні обов`язку визначеного цією нормою.

При цьому у КУзПБ не встановлено процесуальну назву (форму) документа, з якою кредитор має звертатися до господарського суду - позовна заява, заява чи ін., а також не передбачено який процесуальний документ має ухвалити суд ї після розгляду по суті такої заяви - ухвалу або рішення суду.

Як вже було зазначено вище, Верховним Судом в постанові від 09.06.2022 у справі №904/76/21 визначено, що вказана заява повинна розглядатись за правилами ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Також у вказаній постанові зазначено, що з керівника боржника підлягає стягненню виключно сума боргу, включена до реєстру вимог кредиторів.

Відтак, суд приходить до висновку, що на керівника боржника не може бути покладено додатковий тягар зі сплати судового збору, а також зважаючи на те, що Законом України «Про судовий збір» не передбачено ставки судового збору за подання заяв кредиторами в порядку ч.6 ст. 34 КУзПБ, суд приходить до висновку, що такі заяви не оплачуються судовим збором, по аналогії заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника. (Постанова Верховного Суду №911(3554/17 (911/401/21) від 20.10.2022).

Таким чином, судові витрати не розподіляються.

Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор-Плюс" (02232, м. вул. Закревського,31, кв.415, ідентифікаційний номер 43699798) 3 575 523 (три мільйони п`ятсот сімдесят п`ять тисяч п`ятсот двадцять три) грн.77 коп. боргу.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 07.11.2023

Суддя Д.В. Мандичев