Ухвала

від 07.04.2025 по справі 910/3070/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА вул. Б.Хмельницького, 44-В, м.Київ, 01054, тел. (044) 334 68 95 e-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua, web: ki.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 05379487

УХВАЛА

м. Київ

07.04.2025Справа № 910/3070/21За заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет"

про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника

у справі № 910/3070/21

За заявою Акціонерного товариства "Асвіо Банк" (14000, м. Чернігів, вул. Преображенська,2, ідентифікаційний номер 09809192)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" (04166, м. Київ, провулок Тбіліський, 1, ідентифікаційний номер 31956217)

про банкрутство

Суддя Яковенко А.В.

Секретар судового засідання Муханьков Ю.В.

Представники учасників: згідно з протоколом судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Асвіо Банк" (код ЄДРПОУ 09809192) звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" (код ЄДРПОУ 31956217) у зв`язку із наявною та непогашеною заборгованістю.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.04.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" (04166, м. Київ, провулок Тбіліський, 1, ідентифікаційний номер 31956217). Визнано грошові вимоги Акціонерного товариства "Асвіо Банк" (14000, м. Чернігів, вул. Преображенська,2, ідентифікаційний номер 09809192) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" (04166, м. Київ, провулок Тбіліський, 1, ідентифікаційний номер 31956217) в розмірі 3 280 814,75 грн. (основний борг - 3 067 847,63 грн., штрафні санкції - 212 967,12 грн.). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" (04166, м. Київ, провулок Тбіліський, 1, ідентифікаційний номер 31956217). Здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" (04166, м. Київ, провулок Тбіліський, 1, ідентифікаційний номер 31956217) за номером 66332 від 23.04.21р. Призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" (04166, м. Київ, провулок Тбіліський, 1, ідентифікаційний номер 31956217) арбітражного керуючого Гаращенка Ігоря Володимировича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1839 від 08.02.2018). Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 16.06.2021р.

Постановою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гаращенка І.В.

До Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора арбітражного керуючого Гаращенка І.В. про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника

Зокрема, заявник просить суд покласти солідарну відповідальність на керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" Марченка Олексія Юрійовича у зв`язку з доведенням до банкрутства та приховуванням стійкої фінансової неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 задоволено заяву ліквідатора арбітражного керуючого Гаращенка І.В. про покладення солідарної відповідальності на керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" ОСОБА_1 . Визнано ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) солідарним боржником за незадоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі № 910/3070/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 19.11.2024 Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 25.06.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі № 910/3070/21 задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2023 у справі № 910/3070/21 скасовано. Справу № 910/3070/21 у скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/3070/21 в скасованій частині передано судді Яковенко А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 прийнято справу № 910/3070/21 до свого провадження в частині розгляду заяви ліквідатора арбітражного керуючого Гаращенка І.В. про покладення солідарної відповідальності на керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Люнет" ОСОБА_1 . Розгляд справи у судовому засіданні призначено на 07.04.2025.

31.03.2025 до суду надійшли пояснення ліквідатора арбітражного керуючого Бандури І.В. щодо заяви про покладення солідарної відповідальності на керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» ОСОБА_1

01.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення по справі від ОСОБА_1

07.04.2025 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.

07.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ліквідатора про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 07.04.2025, з`явився представник ОСОБА_1 . Ліквідатор у судове засідання не з`явився, про причини неявки повідомив суд у клопотанні від 06.04.2025 про відкладення розгляду справи.

Дослідивши клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Бандури І.В. про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Так, вказане клопотання мотивовано тим, що ліквідатор з поважних причин (за станом здоров`я, що підтверджується випискою з медичної картки № 202503310734 від 01.04.2025) не може забезпечити свою явку у судове засідання.

Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 924/369/19.

Хоча обставини неможливості ліквідатором забезпечити свою явку у судове засідання, призначене на 07.04.2025, і визнаються судом поважними, суд зазначає, що явка ліквідатора у судове засідання не визнавалася обов`язковою. Крім того, ліквідатором подано до суду на виконання вимог ухвали від 20.01.2025 письмові пояснення.

За таких обставин, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами у судовому засіданні без участі ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет»/його представника, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи судом.

Щодо поданого ОСОБА_1 клопотання про зупинення розгляду справи суд зазначає наступне.

Необхідність зупинення розгляду справи мотивована ОСОБА_1 тим, що на розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/3070/21 (910/13835/24) за заявою ліквідатора арбітражного керуючого Бандури І.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , розгляд якої призначено у судовому засіданні на 11.04.2025.

У письмових поясненнях від 29.03.2025 ліквідатором було зазначено, що у даній справі та справі № 910/3070/21 (910/13835/24) заявлені вимоги фактично обґрунтовуються однаковими доказами, у зв`язку з чим ОСОБА_1 зроблено висновок, що рішення у справі № 910/3070/21 (910/13835/24) матиме безпосередній вплив на дану справу.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить суд на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України зупини провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/3070/21 (910/13835/24).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

До основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами ст.ст. 227-229 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України).

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах проти України.

Суд наголошує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 925/162/20.

Згідно з положеннями ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).

У свою чергу, відповідно до ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

З огляду на те, що ОСОБА_1 не наведено та судом не встановлено обставин, якими обґрунтовується об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 910/3070/21 (910/13835/24), враховуючи, що солідарна відповідальність керівника (органів управління) боржника та субсидіарна відповідальність третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, є різними інструментами забезпечення захисту прав та інтересів кредиторів/задоволення їх вимог до боржника, визначеними Кодексом України з процедур банкрутства, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Дослідивши заяву ліквідатора про покладення солідарної відповідальності на керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» ОСОБА_1 , судом встановлено наступне.

У прохальній частині вказаної заяви ліквідатор просить суд покласти солідарну відповідальність на керівника боржника ОСОБА_1 у зв`язку з доведенням до банкрутства та приховуванням стійкої фінансової неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет».

Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з абзацом другим частини шостої статті 34 КУзПБ, якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.

Отже, солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 зазначила, що солідарна відповідальність покладається за порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є неможливість виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника. Тому солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (пункт 10.15 постанови).

Саме у такому розумінні Велика Палата Верховного Суду витлумачила положення про інший вид відповідальності у справі про банкрутство третіх осіб за зобов`язаннями боржника - про субсидіарну відповідальність, а саме частину другу статті 61 КУзПБ в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 78- 81), застосувавши підхід, відповідно до якого доведенням боржника до банкрутства боржнику завдаються збитки, які і спричиняють його неплатоспроможність, і завдані не кредиторам боржника, а самому боржнику.

Хоча інститути солідарної відповідальності керівника/органів управління боржника та субсидіарної відповідальності мають різну правову природу, проте мають і подібні риси, які полягають в тому, що в обох випадках негативні наслідки правопорушень настають у зв`язку із зменшенням майнової сфери боржника через дії чи бездіяльність винних осіб. За правовою природою зазначене зменшення майнової сфери боржника є збитками (частина друга статті 22 ЦК України), які завдані боржнику такими особами (див. mutatis mutandis висновки у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21).

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у наведеній вище постанові зазначила, що законодавець не розділяє ні в часі, ні в кількості звернень і судових проваджень вирішення питання про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство, встановлюючи лише процедуру розгляду та вирішення такого спору: 1) встановлення порушення; 2) з подальшим покладенням за таке порушення солідарної відповідальності та стягнення із суб`єкта відповідної суми.

Такий підхід у вирішенні спору про покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство узгоджується із закріпленим статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом на ефективний засіб правового захисту.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду суд може задовольнити позов саме тоді, коли спосіб захисту, про який просить позивач, є ефективним, тобто може мати наслідком захист права без необхідності повторного звернення до суду, зокрема для вжиття інших, додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98) та багато інших).

Водночас судове рішення про виявлення порушення без притягнення винної особи до відповідальності вочевидь не призводить до захисту будь-чиїх прав і створює потребу в повторному зверненні до суду, що порушує статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду (пункт 10.37 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21).

Тож належним та ефективним способом захисту при зверненні із заявою про покладення солідарної відповідальності є пред`явлення вимог щодо встановлення порушення із покладенням за таке порушення солідарної відповідальності з одночасним стягненням із суб`єкта відповідної суми. Подібний правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2024 у справі № 924/784/23, від 19.11.2024 у справі № 910/3070/21.

Відтак, враховуючи наведені вище правові висновки, оскільки ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» у даній справі не заявляв вимогу про стягнення із суб`єкта солідарної відповідальності (колишнього керівника) збитків, то обраний ним спосіб захисту права не є ефективним, оскільки не призводить до захисту порушеного права та створює потребу у повторному зверненні до суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148)), що в свою чергу виключає відмову в задоволенні позову в зв`язку з його необґрунтованістю.

Отже, у даному випадку самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні вказаної заяви є неефективний спосіб захисту, який обраний ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет».

З огляду на викладене, суд відмовляє ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» у задоволенні заяви про покладення солідарної відповідальності на керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» ОСОБА_1 .

При цьому, суд звертає увагу, що обставини щодо наявності/відсутності у діях керівника порушень приписів КУзПБ можуть бути предметом дослідження господарським судом під час розгляду позовних вимог, які відповідають закону та призводять до ефективного захисту порушених прав.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст.ст. 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

2. Відмовити ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю «Люнет» у задоволенні заяви про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ОСОБА_1 .

3. Копію ухвали направити учасникам справи та ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили в порядку ч.ч. 4, 5 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства та може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє провадження у справі про банкрутство.

Повний текст ухвали складено 25.04.2025

Суддя А.В. Яковенко